Земельна реформа від аграрної науки

Вже більше 15 років земельне питання в Україні є штучно законсервованим. Відсутність узгодженого політичного вирішення земельного питання завдає шкоди не тільки аграрному сектору економіки, а й призводить до занепаду сільських територій. Вихідною метою земельної реформи було формування інститутів власності на землі сільськогосподарського призначення та створення ринкових умов для їхнього перерозподілу. Це мало сприяти розвитку багатоукладності та пошуку ефективного господаря на землі. Проте українські чорноземи досі залишаються некапіталізованими та недооціненими. Відтак сповільнюється створення нових аграрних капіталів через механізми іпотеки, захисту інвестицій, розвитку фондового ринку та співпраці з фінансовими посередниками.

Спотворення земельної реформи, її незавершеність призводять до формування однобокого експортно-орієнтованого виробництва. Що маємо зараз? Дрібнотоварне виробництво пригнічується, катастрофічно погіршується ситуація в соціальній та екологічній сферах, прогресує монополізація в АПК, підсилюються рейдерство та корупція, росте тіньовий ринок землі. Питання податкових пільг та системи оподаткування загалом – поки що не вирішене. Єдиним джерелом для поповнення обігових коштів для аграріїв є кредитування або підняття цін на продукцію, що тягне за собою  інфляцію. Кредити можуть дозволити не всі – досить  непідйомні відсоткові ставки.

Чинний Земельний кодекс України, прийнятий у 2001 році, вказує – ринок землі запускається після прийняття закону «Про обіг земель…». Відкриття ринку землі наразі затримується. У вчених НААН щодо цього є чітка позиція – землю потрібно капіталізувати на сприятливих науково обґрунтованих умовах, розроблених урядом. Важливо пам’ятати, що земля як товар має свою специфіку. Так, наприклад, зерно виробляється з самого початку як товар. А земля є стратегічним ресурсом, умовою життєдіяльності нації, її ж продаж не є самоціллю і становить у світі лічені проценти.  Про що  йдеться? Почати  варто з  визначення головних бар’єрів для розвитку.

Основні фактори, які стримують розвиток земельних ринкових відносин:

– Прогалини у законодавстві: законодавча база для ринку землі не була напрацьована протягом  десятків років. Тому й досі не проведено інвентаризацію земель, не вдосконалено земельний кадастр, моніторинг, орендні відносини, не діє іпотека;

– Штучне затягування процесу: великий бізнес вбачає певні економічні ризики для себе у відкритті ринку, оскільки вже мають великі масиви орендованих земель.

Безумовно, зараз відкривати ринок землі неправильно, бо немає законодавчої бази для нормального врегулювання процесу. Тому доцільно було вводити мораторій. Проте так не може тривати вічно. НААН спільно із аграрним комітетом розробляє «дорожню карту», яка має забезпечити безболісне впровадження ринку земель.

Першочергові кроки запровадження ринку землі:

– Провести повну інвентаризацію земель сільськогосподарського призначення. Багато виданих земельних актів не співпадають із результатами проведеної інвентаризації. Не проведено розмежування земель державної та комунальної власності. Великі площі сільськогосподарських земель орендуються без відповідної документації;

– Напрацювати законодавчу базу. Більшість законопроектів щодо земельного питання потребують правок і коректив. Крім того, не виписані механізми ефективного землекористування, охорони земель, збереження та підвищення родючості ґрунтів тощо;

– Реформувати Держгеокадастр. Контрольне земельне відомство має бути незалежним від будь-якого впливу і підпорядковуватися безпосередньо Верховній Раді чи Кабінету Міністрів України;

– Врегулювати систему здійснення земельних аукціонів. Це дозволить вивести з «тіні» ринок та не дозволить холдингам скуповувати землі. Поступово будемо запроваджувати систему продажу сільськогосподарських земель;

– Розробити механізми фінансової підтримки дрібних та середніх форм господарювання. Вони мають отримати кошти для придбання земель за рахунок надання дешевих кредитів;

– Розрахувати вартість і кількість землі на продаж. Вважаємо за оптимальне для початку виділити покупцеві не більше 100 га в одні руки. У процесі купівлі-продажу мають брати участь тільки фізичні особи. Вартість 1 га землі слід оцінювати виходячи з науково обґрунтованої величини земельної ренти та кон’юнктури  ринку. Проте повинні бути й запобіжники, наприклад, ціна за 1 га не має бути нижчою за нормативно встановлену;

– Потрібна комплексність у проведенні аграрної реформи та удосконаленні моделі українського села, а усі їхні компоненти мають бути взаємоузгоджені, включаючи вирішення проблем соціальної сфери сільських територій, збереження екосистем, розвиток виробничої інфраструктури, створення робочих місць у сільській місцевості, забезпечення продовольчої, екологічної та біологічної безпеки тощо;

– Запускати ринок землі необхідно суцільно по всій території України, а не вибірково.

Землі НААН мають стратегічне значення для країни. І площі, необхідні для проведення дослідів з урахуванням їхньої зональної просторової ізоляції та науково-виробничої діяльності, мають залишатися у власності Академії. За попередніми  оцінками, йдеться про 250–270 тис. га. НААН має бути самостійною структурою, яка б вирішувала питання трансферу інновацій, оренди, запровадження спільних проектів державно-приватного партнерства, створення інноваційного виробництва. Поки що це можливо лише за погодження з іншими владними структурами. Розпорядженням Президента України та Кабінету Міністрів України сьогодні створюються робочі групи щодо створення сприятливих умов для розвитку аграрної науки.

Зусилля аграрної науки сьогодні мають направлятися на вирішення земельного питання з урахуванням економічних інтересів усіх учасників ринку.

Науковці НААН