Земельна реформа країн Південної Америки — досвід Бразилії

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРАЇН ЛАТИНСЬКОЇ АМЕРИКИ

Країни Латинської Америки характеризуються різним рівнем розвитку. Найбільшою країною і однією з найбільших у світі за розмірами території, кількістю населення та економічним потенціалом є Бразилія. Мексика, Аргентина та Уругвай також є найбільш розвиненими в економічному плані країнами Латинської Америки. ВВП на душу населення перебуває в межах від $2000 у Нікарагуа до $16800 в Уругваї.

Реформи ринку с/г земель у країнах даної групи проводилися в різний час і за різних умов. Але загалом спільними проблемами, з якими стикалися країни Латинської Америки перед початком реформ були:

• нерівномірний розподіл землі серед населення
• велика концентрація с/г земель у власності окремих осіб
• експлуатація селян, які працювали на землі
• економічна криза та високий рівень бідності населення.

Основною метою проведення реформи в країнах Латинської Америки  було забезпечення справедливого розподілу землі та рівних прав доступу до землі серед населення, підвищення рівня життя населення, подолання бідності та підвищення соціальних стандартів. Важливу роль у формуванні ринків країн даної групи відіграла присутність і значний інтерес до ринків країн Латинської Америки з боку США.

МЕХАНІЗМ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ

Ринки с/г землі країн Латинської Америки є відкритими для іноземних інвестицій, але вони не є повністю ліберальними. У цих країнах встановлено низку обмежень щодо права власності на землі с/г призначення.

При тому, що країни Латинської Америки відкрили ринки для іноземних інвестицій ще минулого століття, в абсолютній більшості країн все ще збереглися вимоги та обмеження щодо присутності іноземців на ринку. Оскільки цьому регіону притаманна багатонаціональність та значна густота населення, у деяких країнах присутні обмеження щодо власності на землю для окремих націй (Аргентина). Більшість країн забороняє іноземцям власність на землю на прикордонних територіях (Аргентина, Гватемала, Гондурас, Нікарагуа).

Зазначимо, що у країнах даного регіону через нерівномірний розподіл земель, нерозвинений механізм функціонування ринку та високий рівень корупції значна частина населення фактично є позбавленою доступу до с/г земель. Водночас, наявна велика концентрація іноземного капіталу. Проблема екстранхеризації є досить болючою для регіону й питання щодо необхідності обмеження володіння землею для іноземців доволі  актуальне. Так, у 2011 році Аргентина ввела закон «Про режим національної безпеки щодо власності, вступу у володіння та використання земель с/г призначення», що значно обмежує права іноземців на купівлю паїв.

У деяких країнах встановлено обмеження максимальної площі ділянки у власності (Мексика, Аргентина, Сальвадор). Регулювання цін на ринках країн Північної Америки повністю відсутнє.

Податкові ставки на транзакції передачі прав власності на землю в основному є невисокими та не обтяжують процес  купівлі-продажу землі.

ЕКСПЕРТНА ОЦІНКА

Попри те, що країни Латинської Америки мають довгу історію розвитку ринків землі с/г призначення, ці ринки все ще не є розвиненими та ефективними.

Політична напруженість, значна бюрократія, високий рівень корупції, тіньові ринки, нерозвинена система реєстрації прав власності – все це негативно впливає та стримує процес розвитку ринків.

Попри відсутність суворих прямих обмежень щодо права власності, актуальною для країн Латинської Америки є проблема доступу до ринку фізичних осіб, малого та середнього бізнесу. Політика розвитку ринків у цих країнах має бути спрямована на залучення сільського населення до роботи в с/г секторі шляхом надання селянам земельних паїв на пільгових умовах, а також на розвиток малого та середнього агробізнесу.

Читати до теми: Земельна реформа нових країн-членів ЄС – досвід Польщі

Водночас, через вищезазначені проблеми та наявність значного інтересу іноземних інвесторів до ринків країн Латинської Америки, перед цими країнами постала проблема великої частки іноземців на ринку. В усіх країнах  обговорюється можливість обмеження іноземного капіталу на ринках с/г землі, але наслідком таких дій буде зменшення інвестиційних надходжень та погіршення загального інвестиційного клімату регіону.

Бразилія. Профіль країни

Бразилія — індустріально-аграрна країна, найбільша за економічним потенціалом у Південній Америці. У сільському господарстві зайнято 14,5% робочої сили. На агросектор припадає 5,6% ВВП країни. За експортом сільськогосподарської продукції Бразилія посідає четверте місце у світі. Частка сільськогосподарської продукції у загальному експорті Бразилії сягає майже третини. 33,4% земельного фонду країни становлять землі сільськогосподарського призначення, з яких 27,3% (або 9,1% загального земельного фонду) складає рілля. В сільській місцевості проживає 14,6% населення

Мета реформи

■ Забезпечення конституційних прав громадян на власність.

■ Зменшення кількості безземельних громадян.

Передумови реформи

■ Соціальна нерівність та недостатній доступ до земель із боку бідних людей.

■ Порушення конституційних прав людини.

■ Експлуатація працівників сільськогосподарського сектору економіки.

Еволюція ринку землі

■ 1964 рік — Земельний кодекс (Закон №4504), який регулює земельні відносини, перерозподіл земель, права пайовиків.

■ 1998 рік — «Новий Аграрний Світ», який передбачає децентралізацію (складений на основі концепцій Світового банку).

■ 2010 рік — розпорядження президента щодо обмеження максимально можливого розміру купівлі сільськогосподарських земель іноземцями та компаніями, які є під управлінням іноземців.

Механізм реалізації реформ

1. Шлях земельної реформи має довгу та складну історію. У 1930 році перший післяреволюційний президент Варгас, який підтримував проведення реформи раптово відмовився від її проведення після свого обрання.

2. Перша спроба у просуванні реформи здійснювалась урядом Сарни протягом 1985—1990 років, після перемоги народного руху над військовим урядом.

3. Протягом 1990 років «рух безземельних» провів потужну кампанію на користь виконання конституційної вимоги для здійснення реформ.

Механізм регулювання відносин на ринку

Обмеження щодо іноземного капіталу

■ Фізичні особи можуть придбати до 50 МЕІ (Indefinite Exploitation Module — безстрокова експлуатація модуля), що еквівалентно від 250 до 5000 га, у відповідності зі значенням МЕІ в кожному муніципалітеті.

■ Юридичні особи або корпорації можуть придбати до 100 МЕІ, починаючи від 500 до, у відповідності зі значенням МЕІ у кожному муніципалітеті.

■ Відповідно до Федерального закону 5709/1971, загальна сума земельних ділянок, придбаних іноземцями в місті, не може перевищувати 25% її території; іноземці такої ж національності не можуть володіти більш ніж 10% від загальної площі муніципалітету.

Регуляція цін та площі

■ Ціни не регулюються на державному рівні.

Податки

■ Федеральний податок на сільськогосподарські землі (Federal Rural Property Tax (Imposto sobre a Propriedade Territorial Rural (ITR) стягується із земель, які знаходяться за межами міст.

■ Ставка податку на володіння коливається в межах 0,03 – 20%, залежно від кількості гектарів у володінні власника.

Читати до теми: Земельна реформа країн Північної Америки — досвід США

Експертна оцінка результатів реформи

1. Основна дискусія всередині уряду стосувалась надання доступу до земельних ресурсів шляхом перерозподілу й надання доступу до земель шляхом ринку. Окрім війни чисел між опозицією, громадськими рухами та адміністрацією президента, остання не змогла реалізувати свій план аграрної реформи, попри співпрацю із Рухом безземельних, Національною конфедерацією працівників сільського господарства.

2. Насправді ж, більш ніж фінансування, мали значний вплив адміністративні обмеження INCRA та юридичні перешкоди для експропріації та розподілу нових земель, що призвело до зниження прогнозів уряду.