Земельна реформа пострадянських країн – досвід Росії

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОСТРАДЯНСЬКИХ КРАЇН

Пострадянські країни характеризуються низьким рівнем соціально-економічного розвитку, поширеною корупцією та високим рівнем тіньової економіки (в середньому 40-45% від ВВП). ВВП на душу населення в країнах даної групи коливається в діапазоні від $1,100 в Таджикистані до $12,700 в Росії.

Реформа ринку землі в пострадянських країнах розпочалася після розпаду Радянського Союзу в 1991 році. Основними спільними передумовами в усіх країнах цієї групи були тяжка економічна криза через розрив внутрішньогалузевих зв’язків з іншими країнами колишніми республіками Радянського Союзу, стрімке падіння сільськогосподарського виробництва, яке відігравало  важливу роль в економіці цих країн та низький рівень життя населення. Економіка Грузії та Вірменії постраждали найбільше, у 1992 році ВВП скоротився на 44.9% та 41.8% відповідно. В основному реформа ринку с/г землі в країнах даної групи проводилася з метою створення ринкової економіки та підприємницької ініціативи, створення нових відносин власності на землю на основі принципів економічної самостійності та соціальної рівності, подолання економічної кризи та зростання доходів та рівня життя населення. У 1991 році всі пострадянські країни опинилися у майже рівних умовах та мали схожі проблеми. Але вони обрали різні шляхи розвитку ринку.

Читати до теми: Земельна реформа країн Північної Америки — досвід США

МЕХАНІЗМ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ

Ринки всіх країн даної групи, крім Грузії, де у 2014 році іноземцям було надано право власності на с/г землі, все ще є закритими для іноземних інвестицій, на них встановлено ряд обмежень щодо регулювання площі та ціни землі. При цьому, встановлені обмеження часто не дотримуються через корупцію та тіньові ринки.

Середня ціна землі с/г призначення в пострадянських країнах при хорошій якості та родючості ґрунту є досить низькою і в середньому становить $1,400. При тому, що в багатьох сусідніх країнах, які обрали більш радикальний та ефективний метод проведення реформи, с/г земля коштує в 3-5 разів дорожче.

В половині країн (Казахстані, Киргизстані, Молдові, Росії) все ще існує регулювання цінової політики на ринку. Через високий рівень корупції в цих країнах на практиці землю часто продають, або частіше здають в оренду за безцінь і державний бюджет недоотримує значні кошти. Сам же процес передачі та розподілу прав власності на землю тут також проходить непрозоро.

Читати до теми: Земельна реформа нових країн-членів ЄС – досвід Польщі

При слабкому функціонування обігу землі в пострадянських каїнах більшого поширення набирає ринок оренди землі. Але за відсутності екологічних стандартів, вимог щодо культивації та збагачення ґрунтів поряд з дуже низькою вартістю оренди така ситуація сприяє погіршенню якості ґрунтів.

Таджикистан є єдиною пострадянською країною, і мало не єдиною країною в світі, де 100% с/г землі належить державі. Внаслідок цього в країні найбільший рівень бідності та найнижчий рівень життя в регіоні і це при тому, що Таджикистан  володіє значними природними ресурсами. Так, рівень ВВП на душу населення в Таджикистані становить $2,690, для порівняння в Узбекистані – $5,573, Киргизстані – $3,322. При чому в країні також спостерігається найвищий рівень бідності сільського населення - 49.2%

Грузія – єдина пострадянська країна, яка, хоч і з певними обмеженнями, але відкрила ринок с/г землі для іноземців. І саме Грузія сьогодні продовжує розвиток свого ринку с/г земель, в той час як в інших країнах пострадянського простору спостерігається стагнація.

Читати до теми: Земельна реформа старих країн-членів ЄС — досвід Нідерландів

Певні кроки уперед робить і Казахстан. Саме у 2016 році зі вступом в силу змін до Земельного Кодексу та вводом в оборот нових  земель Україна має шанси здійснити справжню масштабну реформу ринку землі.

ЕКСПЕРТНА ОЦІНКА

Хоча формально у всіх пострадянських країнах була проведена реформа ринку с/г землі, сьогодні ринки цих країн не є ефективними та ліберальними. Через недосконалість правової бази, значну корупцію та небажання держави віддавати землю у приватну власність, процес проведення реформи постійно гальмувався і не було досягнуто бажаних результатів.

Закритість ринків для іноземного капіталу, цінове регулювання поряд з поширеною корупцією стримують притік інвестицій та негативно впливають на ціну землі в країнах даної групи.  Хоча  деякі з пострадянських країн, які мали подібні передумови до реформ, вже повністю відкрили та лібералізували ринки, та стали членами ЄС, країни, що увійшли до даної групи, досягли значно менших успіхів, що було пов’язано не лише з реформою ринку землі, а й із загальним шляхом переходу економіки до ринкових умов.

Таджикистан є наявним прикладом того, наскільки зарегульованість земельного ринку негативно впливає на соціально-економічний стан розвитку країни. За відсутності гарантії прав власності справжня реформа ринку землі неможлива.

Росія. Профіль країни

Росія — індустріально-аграрна країна. Частка сільськогосподарського виробництва у ВВП становить 4.2%, у секторі      зайнято 6.7% активної робочої сили. Лише одна восьма частина території країни (13.2%) використовується під потреби сільськогосподарського виробництва; 7.5% земельного фонду становлять рілля. Четверта частина населення країни (26.1%) проживає у сільській місцевості.

Мета реформи

• Перерозподіл земель на користь створення умов для рівноправного розвитку різних форм господарювання.
• Формування багатоукладної економіки, раціональне використання і охорона сільськогосподарських земель.

Передумови реформи

• Перехід від командно-адміністративної до ринкової економіки, формування ринку землі.
• Слабке засвоєння земель сільськогосподарського призначення.
• Поява значного попиту з боку іноземних інвесторів на с/г землю.

Еволюція ринку землі

• 1991 рік — Указ Президента РФ «Про невідкладні заходи щодо здійснення земельної реформи».
• 1993 рік — Конституція Російської Федерації, в якій визначалася приватна власність на землю.
• 2001 рік — Земельний Кодекс, визначено основні принципи земельного законодавства та відносин власності.
• 2003 рік — Закон “Про обіг земель сільськогосподарського призначення”.

Читати до теми: Земельна реформа країн Південної Америки — досвід Бразилії

Механізм регулювання відносин на ринку

• У 1990 році в Росії розпочалася третя земельна реформа за останні  100 років. Приватна власність на землю була затверджена у Конституції в 1993 році. У період 1992-1994 років значна частина державної землі с/г призначення, яка раніше знаходилася під управлінням колгоспів і радгоспів, була приватизована шляхом розподілу та надання прав власності колишнім членам колгоспів і працівникам радгоспів в формі земельних паїв. Земельні ділянки могли бути куплені і продані окремими особами, орендовані у фізичних осіб або інвестовані в акціонерний капітал фермерського господарства. Земельні ділянки надавалися громадянам у формі спільної власності, яка управлялася і контролювалася кимось іншим (як правило, колишніми колгоспами в селі). А власники земельних паїв, які хотіли створити індивідуальне сімейне господарство, мали право відмовитися від корпоративних ферм і отримати свої власні окремі земельні ділянки.
• Проте, по ряду причин, лише незначна частина вирішила відійти від корпоративних господарств. Таким чином, в Росії с/г структура істотно не змінилися після розпаду Радянського Союзу і великі ферм, як і раніше займають домінуючу позицію на ринку. Близько 72% с/г землі все ще використовується великими корпоративними господарствами. Як правило, сільські домогосподарства володіють невеликими ділянками середнім розміром 0.43 га і часткою в корпоративному господарстві. Середній розмір земельної ділянки у власності у вигляді земельних часток становить близько 7 га.

Механізм реалізації реформ

Обмеження щодо іноземного капіталу

• Іноземні громадяни та юридичні особи, особи без громадянства в установчому капіталі яких частка капіталу іноземних громадян більше 50%, можуть володіти земельними ділянками с/г призначення лише на правах оренди.

Регуляція цін та площі

• Мінімальний розмір земельної ділянки сільськогосподарського призначення — 2 га.
• Максимальний розмір земельної ділянки у власності встановлюється регіональними органами влади, але не може бути більше 10% площі сільськогосподарської території даного регіону.
• Власники сільськогосподарських ділянок мають право продавати землю за вільними ринковими цінами.
• Рішення щодо обсягів земель та НГО землі, у випадках покупки землі, що знаходиться у державній власності, приймаються Федеральним земельним агентством.

Податки

• Земельний податок встановлюється органом муніципалітету, але не більше 0.3%.

Експертна оцінка результатів реформи

• Хоча, законодавчо реформа ринку землі в Росії була завершена, функціонування ринку сьогодні не можна назвати ефективним. Більше 85% земель знаходиться в державній власності і не прозоро передається у власність приватних осіб. Проблеми з реалізацією прав власності на землю тривають. Дуже часто державні органи спеціально уповільнюють процес реєстрації землі з метою одержання хабаря.
• При цьому, перехід від колективної до приватної власності стимулював нових землевласників більш ефективно використовувати свої земельні ділянки, інвестувати в них. Але більша частина земель все ще знаходиться у державній власності та використовується менш ефективно.

Однак Росія має значний потенціал та конкурентні переваги, в тому числі у сфері сільського господарства (400 млн га земель придатні для сільського господарства) та відносно дешева робоча сила і за умов нормалізації політики Росії, та припиненні намагань вирішувати власні інтереси військовим шляхом, Росія має потенціал для подальшого розвитку.