«Кислий присмак» українського садівництва — проблеми та реалії галузі

Рік вогняного півня за східним календарем став для фермерів символічним. Найбільше дотацій отримали виробники курятини, тоді як тваринникам і садівникам залишилося  практично рахувати зернятка. Як жилося цим галузям без суттєвої державної підтримки увесь рік?  Побачити все на власні очі вдалося під час виїзного засідання комітету з питань аграрної політики та земельних відносин у Тернопільській області, де АgroPolit.com разом із депутатами та експертами побував на садівничих господарствах.

Нагадаємо, що Україна входить до ТОП-10 світових країн із виробництва яблук та займає перше місце з валового збору горіхів у Європі, п’яте місце серед світових виробників горіхів. Загальні потреби інвестицій у галузь садівництва оцінюються в 40—45 млрд грн.  

За результатами зустрічі, проблем у галузі нарахували немало.

ПРОБЛЕМИ САДІВНИКІВ ОЧИМА ЗАКОНОТВОРЦІВ

Депутат-аграрник Сергій Лабазюк пояснює, що виробникам допомагав спецрежим  ПДВ,  який фактично був єдиною некорупційною державною підтримкою. Після його відміни виробники втратили можливість залучати кошти на розвиток своїх підприємств.

Окрім того, Лабазюк зазначив, що ложку дьогтю додала й Держпродспоживслужба, яка не виконала свою місію.

«У цьому році в Польщі вимерзли яблука і через це ми маємо хорошу ціну: очікується від 18 до 30 грн/кг за яблука. Але такого може більше не бути. Минулого року яблука продавалися по 7—8 грн і нікому не були потрібні, тому вивозилися через Білорусь на Росію контрабандою. Це був приклад того, як працює ринок, коли він не має вибору на експорт. Втративши ринок Росії, ми маємо думати, чим його замінити. Немає можливості вийти на Індію та інші ринки, які чекають української продукції. Чому? Є одна банальна причина — Держпродспоживслужба не виконала свою місію, тож Україна не сертифікувалися на цих ринках», — підкреслив нардеп.  

Одну з проблем галузі окреслив голова аграрного парламентського підкомітету з питань удосконалення структури державного управління в сфері агропромислового комплексу, інновацій та з питань базових галузей в агропромисловому комплексі Валентин Дідич.

«Для реанімації галузі потрібно поновити 1,5% збір на розвиток садівництва, виноградарства і хмелярства та зробити прозорим механізм розподілу бюджетних дотацій.  Раніше, завдяки його дії, збирали близько 5 млрд грн, які йшли на підтримку виноградарства та садівництва. Це були живі кошти, які давали галузі ресурс для зростання, насамперед, за площами насаджень. Адже підприємства отримували компенсацію, яку направляли на зрошення ділянок, придбання інструментів для садівництва, виноградарства, горіхівництва», — пояснює  він. 

На його думку,  практика розподілу коштів тоді викликала питання, але нині це все можна усунути дуже просто й дати галузі серйозний поштовх для розвитку.

Читати до теми: USAID допоможе «Укрсадпрому» розвивати садівництво

Дідич пропонує повернути 1,5% збір та паралельно запровадити електронні реєстри отримувачів таких коштів. Депутат зазначив, що аграрний комітет має розглянути ці питання якнайшвидше, адже від таких змін до законодавства залежить майбутнє не лише садівничої галузі, а й українського села.

Сказане Дідичем підтверджують і офіційні дані: у 2011—2014 роках темпи скорочення насаджень садів — 2—3% на рік, а в 2015 році цей показник сягнув 6%. Наразі загальна площа плодоягідних насаджень у плодоносному віці в Україні складає 206 тис. га, з них у сільськогосподарських підприємствах — 58,2 тис. га, а в господарствах населення — 147,8 тис. га.

«Крім того, відсутність державної підтримки поставила низку підприємств на межу виживання», ‒ додає присутня на виїзному засіданні голова Асоціації тваринників Ірина Паламар.  

Набір усіх цих проблем, на думку члена парламентського комітету з питань аграрної політики та земельних відносин Миколи Люшняка, призведе до ще одного небезпечного наслідку — трудової міграції із сіл за кордон. А це вже, прогнозує він, пряма дорога знищення України.  Щоб виправити ситуацію, переконує  Люшняк, держпідтримку повинні отримувати саме малі селянські господарства.

«Державної підтримки немає там, де створюються робочі місця. Так не має бути. Сьогодні нам потрібно підтримувати українське село не у вигляді агрохолдингів, а в особі саме маленьких господарств», — наголосив він.

ВИРОБНИКИ: «АРМАГЕДДОН» ІЗ КРЕДИТАМИ ТА ОБІГОВИМИ КОШТАМИ

Між тим, думка виробників дещо відрізнялася від бачення народних обранців. Дедалі частіше можна було почути, що головне завдання держави — «не заважати». Залишати кошти підприємствам на їхній розсуд, а не повертати потім за не зрозумілими до кінця схемами.

До кошика проблем додалися і питання спрощення процедури отримання ліцензій на виробництво плодово-ягідних та медових напоїв і налагодження логістики.

Щоби зрозуміти, чим і на що живуть самі виробники, пропонуємо ознайомитися з кількома історіями господарювання.

Читати до теми: Прийнято програму підтримки фермерства на 2018—2020 роки

Унікальним прикладом є досвід Петра Гадза — громадського діяча, музиканта, педагога, Героя України, голови ради обласного об’єднання «Тернопільська обласна рада сільськогосподарських підприємств», заступника голови «Аграрного союзу України». У його власності дві компанії: «Бучачхлібпром» (обробляє 24 тис. га землі) та ФГ «Гадз» (800 га). На обох працевлаштовано  близько 1900 працівників, середня заробітна плата — 9600 грн. Петро Іванович активно розвиває садівництво. Сьогодні під садами у нього — 680 га. Розповідає, що державна підтримка не надто рятує його. Більше покладаються на кредити, але й ті витягувати важко — ставка у 18% є практично непосильною.

«Садівництво потребує великої уваги держави. Зараз спостерігається велика міграція за кордон. А ми маємо робити все, щоб їхали до нас. Держава може й не давати дотацій, та здешевлення кредитів для бізнесу, мабуть, було б найкращою програмою підтримки фермерства. До мене приїжджав партнер із Голландії. Він узяв кредит на 20 років під 1% на садівництво. Ми йдемо в Євросоюз, але як ми можемо з ними конкурувати? Коли в країні війна, то я не кажу, що держава повинна нас дотувати. Але щоб запрацювала економіка, ми мусимо мати право доступу до тривалих і дешевих кредитів під конкретні проекти», — пояснив у ексклюзивному коментарі AgroPolit.com своє бачення Гадз.

Він розповів, що в цьому році 70% яблук із його господарства піде на експорт. Ними смакуватимуть в Індії, Сінгапурі, Індонезії, Японії, В’єтнамі, Бахрейні, Кувейті, Іраку та Ірані.

До розповіді приєднався і заступник Гадза, Олег Грицак. Він пояснює, що українськими яблуками  «від Гадза» зацікавилися норвежці й австрійці. Та не лише для промислової переробки, а й продажів у маркетах. Пригадав, що перший досвід спілкування з імпортерами був важким, але завдяки сертифікату Global GAP за трьома видами на продукцію дивилися вже з більшою довірою.

Читати до теми: Аграрний комітет зайнявся питанням розвитку сільськогосподарської кооперації та галузі садівництва.

Згадуючи про 1,5%  збір для галузі, який відмінили  у 2014 році, та його доцільність, Петро Гадз коментує:

«Хай це буде хоча  б 0,5%. Садівники мали 1,4 млрд невикористаних коштів. Вони у казначействі є. Я казав, щоб ці гроші віддали на розвиток. Нехай люди садять, працюють. Що таке сад? Бетон, камінь, залізо, фарба, скло, використання електроенергії, робочі місця... Це розвиток економіки!», — емоційно описує господар.

Його заступник додав, що колись було й відшкодування за саджанці, і за будівництво фруктосховищ, але то все в минулому. Натомість перевели на загальну систему оподаткування, відмінили спецрежим.

«Уявіть собі. Минулого року ми мали чистого прибутку понад 12,5 млн. Цього року маємо сплатити 19,5% податків і, відповідно, заробити більше, але ж рік важкий був, погода не сприяла. І все, що ви бачите тут — будувалося за рахунок кредитних коштів», — розповів Грицак.

Своїми думками з AgroPolit.com поділився і Микола Пилипів, голова ради сільськогосподарських підприємств Тернопільщини, директор ПП «Аркадія», яке розташоване в Гусятинському районі Тернопільської області. Його історія довела, що Тернопільщина багата на «садівників-самородків», які наперекір усьому успішно господарюють. Та не без проблем, як і по всій Україні.

ПП «Аркадія» обробляє 4 тис. га землі. Займаються свинарством (утримують 3 тис. голів) і завершують будівництво репродуктора, адже мріють розширити поголів’я до 10 тис. Вирощують озиму пшеницю, ріпак, горох, ячмінь, сою і цукровий буряк. На додачу — доглядають сад на 50 га.

Говорячи про необхідну підтримку, Микола Пилипів пригадує, що найкращим, за що вони боролися, був спецрежим ПДВ.

Ми посадили 50 га саду. Державною підтримкою не скористалися. Хоча особливо її й не шукали, адже розуміли загальний фінансовий стан держави. А от минулого року побудували на банківські кредитні кошти сховище на 2 тис. т одночасного зберігання. Розвитку я не бачу, але вважаю, що ми тримаємося «на плаву», — розповідає директор ПП «Аркадія».

Господар додає, що сьогодні фермерові не так важлива підтримка, як ринок збуту й адекватна ціна. Головне, щоб був прибуток для погашення кредитів на закладку саду та будівництво сховища.

Масштабного збуту за кордон немає, але працюємо над сертифікатами якості для розширення. До слова, з особливими складнощами із отриманням не зіткнулися. А на внутрішньому ринку ціни «плаваючі». Та виробник не повинен займатися питаннями відкриття ринків, його справа — вирощувати. Перед нами інше завдання: мати продуктивність, урожайність. Філософія нашого господарства — створення робочих місць (наразі в господарстві зайнято 120 осіб, по 3 людини на га. ‒ Ред.), сплата податків і гідна орендна плата. Якщо ми цього досягаємо, то у нас є настрій, а наші люди хочуть працювати та втрачають бажання виїжджати на заробітки за кордон», — посміхається пан Микола.

Відповідаючи на питання про доцільність прийняття законопроекту №5448 «Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції», зазначає, що в таких питаннях потрібно починати з кінця.

«Дай Боже, щоб його прийняли. Але це питання слід вирішувати у зворотному напрямку. Тобто, потрібно, щоб у державі були такі люди, які могли б купувати органічну продукцію», — підсумовує Микола Пилипів.

Після закінчення зустрічі виробників і депутатів конкретного меморандуму про співпрацю  підписано не було. Проте комітет взяв «на замітку» низку питань. Коли буде представлено концепцію підтримки садівництва — поки невідомо, але час спливає. Тим  часом, видання Кurkul.com зібрало конкретні пропозиції експертів і оприлюднило план реанімації садівничої галузі в матеріалі «Операція-реанімація: як не втратити садівничу галузь України?». З деталями можна ознайомитися в інфографіці AgroPolit.com «Садівництво України в цифрах 1995—2016 роки».

Еліна Редіх, журналіст AgroPolit.com