За кілька метрів від АТО – як працюють господарства біля лінії вогню

Чи є  життя у прикордонних територіях поблизу АТО? Таке запитання в Україні на офіційному рівні сьогодні не лунає – надто немодно. Хоч проблема, як більмо на оці, але  ж похвалитися нічим, відтак про проблемних жителів із високих трибун прем’єр,  міністри та депутати  воліють мовчати. Хіба що хочуть зіграти на публіку й вибити з глядача сльозу. А між тим, люди на цих територіях є, вони живуть і займаються агробізнесом (переважно фермерством)! AgroPolit.com розпитав прифронтових фермерів, як їм живеться поруч із лінією вогню та чи допомагає їм держава.

Без ринків великих міст фермерство  помирає

Фото взято з: ukranews.com

Замість корів – кози, замість птиці – травоїдні кролі. Віталій Горбатих із Новоайдара Луганської області працює консультантом селян від міжнародної організації ФАО у своєму регіоні. Має освіту зоотехніка, у власному господарстві розводить тварин, яких найпростіше забезпечити кормами.

Сію біля дому багаторічну траву, годую невеличке стадо кіз. Молоко від кіз легше продати, а годувати менших тварин простіше. Маю електропастуха. Роблю з трави борошно, потім виготовляю гранули, купую трохи зерна, роблю додатки. Ними годую і рогатих, і кроликів. Але доходи від господарства не є основними, більше отримую від консультування, ніж від розведення тварин», — розповідає Віталій.

Читати до теми: В Україні зменшиться виробництво молока

У Новоайдарському районі все більше господарів відмовляються від корів, розповідає Віталій, бо  ніде продавати молоко.

Раніше возили молоко продавати у великі міста, в Луганськ. Зараз ці ринки для нас закриті, везуть до Сєверодонецька. Але там міські жителі частіше купують продукти в супермаркетах, приватні продавці їх менше цікавлять. Підприємств, які займаються розведенням рогатої худоби, практично не стало. У моєму районі залишилося 2. У населення поголів’я зменшилося десь учетверо. Пенсіонери стають слабшими, починають потихеньку різати корів, а молоді виїжджають на заробітки до Сєверодонецька та Харкова», — каже зоотехнік.

Місцевих жителів Віталій вмовляє творчо підходити до ведення господарства – розводити й вирощувати те, що має більший попит і легше продати.

«В нас у північних районах області в основному люди займалися вирощуванням плодоовочевої продукції, вирощували й торгували помідорами. Тепер, коли потенційні споживачі залишилися у великих містах, за лінією розмежування, а овочесховищ немає, доводиться вирішувати проблему методом пошуку або оригінальних ринків збуту, або оригінальних видів продукції. Переходять на ягідництво. Вмовляю місцевих займатися спеціями, травами, раджу змінювати, розширювати напрямок господарства. Братися за ті, які не надто поширені, де легше продати продукцію», — каже Віталій.

Замінована земля, подвійне оподаткування та дорогі європейські добрива

Непросто у регіоні обробляти землі. Приносив упродовж років прибуток місцевим аграріям соняшник, проте його сіяли без дотримання сівозміни, земля виснажилася. Краще у сезоні 2017 року вдалося з посівами та збором зернових.

Зернотрейдери в цьому році спрацювали непогано. Хто вирощував пшеницю – продали. Вигідно вирощувати гірчицю. Пробували вирощувати сою – не пішло. Так само з горохом, — розповідає Віталій Горбатих. — Є проблема в людей у селах, які не можуть оброблять землі, бо перебувають біля лінії розмежування. Там за них нараховують податки. Але податкова не душить. Так, проблема заморожується на майбутнє, але не вирішується. Розмінування службами МНС триває довго — необхідно проходити тривалі процедури. Не варто забувати й про землі по той бік лінії розмежування. Вони обробляються, проте перевозити сюди продукцію можливості немає, тому люди збувають продукцію на місці».

Читати до теми: Все буде ПДВ — як парламент забрав у малих аграріїв 10 млрд грн і віддав багатим

За дорожчими цінами аграрії були вимушені купувати добрива. Підприємство «Азот», звідки возили на поля аміачну селітру, перестало працювати, зазначає Віталій: «Доводилося купувати дорожчі добрива європейських виробників або з підприємств у Харкові та Дніпрі. Однак ці міста розташовані далі, тому доставка дорожча. З Новоайдара до того ж Харкова — 600 км. Були змушені долати додатково по кількасот кілометрів».

Бюджетні дотації та банківські кредити — «дуля» з маком

Фото взято з: agronews.ua 

Дії програм розвитку сільського господарства в своєму регіоні фермер не побачив. Мовляв, складається враження, що регіон фінансується за залишковим принципом.

Читати до теми: Хто «наклює» на дотації у новому році?

«Якщо агрохолдинги самі якось справляються, то приватні фермери дуже потребують підтримки. Але дотаційної допомоги не отримують. Навіть якщо подивитися на об’єми за кредитами у підтримку фермерських господарств, наша Луганська область найменше профінансована. Ніхто не хоче кредитувати. У державних програмах на підтримку садівництва брати участь немає можливості – основні масиви садів в області зараз перебувають на лінії розмежування, у них неможливо працювати. Деяким фермерам пощастило отримати трактори в рамках підтримки від міжнародної організації ФАО. Обробляють ними землю», — розповідає консультант селян із Новоайдара в Луганській області.

Міф про молочні кооперативи

У місцевому управлінні агропромислового розвитку фермери дізналися, каже він, що в планах запровадження є програма, яка допоможе купувати доїльні апарати. Проте поки можлива заборона реалізації молока другого ґатунку більше лякає, додає він, аніж мотивує до розвитку.

Для того, щоб придбати доїльний апарат і необхідну техніку для покращення якості молока, необхідно заплатити 35 тис. грн. У нас корову продають за 25 тисяч. Слід розуміти, що для того, щоб із теляти виростити дорослу корову, треба три роки. Не кожен наважиться збільшувати поголів’я, якщо не знає, наскільки реально потім йому буде дотримуватися вимог і продавати продукцію. Техніку для покращення якості молока купують дуже рідко. Програма про придбання доїльних апаратів коштом держави — це поки в проектах», — розповідає Віталій Горбатих про аграрну арифметику прифронтового сходу України.

Читати до теми: «Селянські» молоко і м’ясо до стандартів не дотягують, але без них — ніяк

Візиту представників Міністерства аграрної політики та продовольства України фермери Луганщини вже не чекають. Кажуть, не надто вірять у продуктивність відвідин представниками влади зі столиці.

В районних управліннях є спеціалісти, в обласних управліннях. Збір інформації у них налагоджений відмінно. Знають, яке тут поголів’я худоби, чим люди займаються, які обробляють поля. Можуть зробити запит із кабінету — і за кілька годин отримають. Інше питання — скільки відсотків для підтримки нашого регіону в їхніх програмах? Вони, в основному, розраховані на центральні області. Немає ніякого плану щодо того, як розвивати цю територію. Іще одна проблема — що сьогодні вони керують, а завтра їх замінять. І чи будуть на наступний рік на цих місцях працювати — невідомо. Стабільності немає. Як і розуміння, яка програма чи допомога буде в найближчі роки. Хотілося б прозорості у плануванні. Навіть якщо програми не буде, чи складно буде продати продукцію, то хоч знати про це. Тоді селяни не будуть сіяти чи садити, а займуться чимось іншим», — пояснює Віталій Горбатих.

Читати до теми: Максим Мартинюк: після заборони домашнього молока продавати його можна буде… на виробництво казеїну

Компенсація відсоткові ставки на с/г техніку — невигідно

Фото взято з: snigurivka-rda.gov.ua

У Донецькій області ситуація з поголів’ям рогатої худоби не простіша. Як і з програмами уряду, котрі реалізовуються в регіоні. Як розповідає голова Асоціації фермерів і приватних землевласників Покровського району Донецької області Олександр Стоїлов. У сільраді Покровська 5 років тому були зареєстровані фермери, які тримали три стада великої рогатої худоби по 120 голів. Тепер залишилось тільки одне стадо — на 30 корів.

Читати до теми: Скільки компенсації отримали аграрії за придбання української сільгосптехніки

Фермер випробовував на дії програму компенсації на придбання техніки для сільгоспробіт,  але машини за державно програмою так і не придбав.

«Звернувся до заводу-виробника. Мені назвали ціну за сіялку, умовних 300 тис. грн. Я звернувся до дилера — той запропонував по безналу таку ж, тільки на 20% дешевшу. Мені нецікаво купувати у заводу-виробника, подавати заявку на компенсацію, чекати повернення коштів, якщо й так дешевше візьму у дилера. Декларується те, що насправді не працює», — каже Олександр Стоїлов.

На весь регіон — одна робоча програма!

Одну програму, яка вдало працює в регіоні, фермер таки назвав. Вона розрахована на тих, хто розробив бізнес-план і має намір починати власну справу.

Програма називається «Український донецький куркуль». Людина подає на розгляд комісії свій бізнес-план і отримує з місцевого бюджету півмільйона гривень. Паритет 50 на 50. В нашому регіоні подібні гранти отримували пасічники, виробники часнику, брали на розведення рогатої худоби. Ця програма діє другий рік у регіоні. Мережі супермаркетів відслідковують продукцію, якої бракує, і з задоволенням замовляють», — розповідає Стоїлов.

Люди, які минулої осені отримали гранти, зараз купують техніку й посівний матеріал. Навесні будуть сіяти. «Вже мають договори з торгівельними мережами. Мали заявити про ринок збуту ще коли подавали заявки на проекти. Виграли близько сотні грантів у регіоні», – пояснює голова Асоціації фермерів та приватних землевласників.

Взяти участь у проекті можуть тільки офіційно зареєстровані фермери, які сплачують податки. «У нас в районі десь 60 офіційно зареєстрованих фермерів. Мораторій на кредитування діяв від початку війни до січня цього року. Процент за кредитами такий же, як і в інших регіонах України, — від 18%. Може бути як кредитна лінія, так і кредитування сільгосптехніки. Різні напрямки — різні проценти», — каже Стоїлов.

У Донецькій області один пай становить у середньому 7,5 га, тому власники охоче їх обробляють.

«Два паї на родину – це 15 га. Потребують під зрошування мільйони гривень вкладень і дозволяють отримувати мільйони доходів, за умови правильного господарювання. «Єдине, чого я б міг побажати представникам влади, — щоб не втручалися. Бо сьогодні одна зміна, завтра інша, післязавтра третя. А ми просто не встигаємо за їхніми «ноу-хау». Хай поступово запроваджують європейські стандарти, не так швидко», — каже голова Асоціації фермерів та приватних землевласників Покровського району Донецької області Олександр Стоїлов.

Міністерство  бездіяльності? 

Фото взято з: adfave.ru

AgroPolit.com іще у листопаді звернувся до прес-служби Мінагрополітики з проханням прокоментувати низку питань щодо  діяльності відомства у прифронтовому регіоні та про  заходи,  яких вживають для розвитку АПК і допомоги аграріям. Зокрема, нас цікавило наступне:

- Які програми державної підтримки аграріїв, котрі працюють на територіях, прилеглих до зони АТО, є сьогодні в Україні?

- Чи існують програми, які б забезпечували фермерів та господарів, котрі працюють біля лінії розмежування, якісними мінеральними добривами?

- Як вирішується питання сплати податків власниками земель або орендарями за паї, котрі вони не можуть обробляти через заборону військових та з метою безпеки?

- Які дієві методи мотивації розвитку сільськогосподарських підприємства на прилеглих до АТО територіях нині застосовуються?

- Коли востаннє керівництво Міністерства аграрної політики та продовольства або відповідна комісія були на землях, прилеглих до АТО, та які висновки після візиту було зроблено?

Однак протягом 2 місяців (!) прес-служба профільного відомства (воно мало б постійно тримати руку на пульсі  в цій ситуації) не спромоглася надати жодної відповіді, окрім тієї, що перший запит загубили! Та навіть після повторного запиту  від  прес-служби ми так нічого й не отримали. Чому? Нема про що звітувати? Чи, може, є куди важливіші завдання? А може, це банальне небачення,  а то й гірше — нерозуміння важливості цієї теми для суспільства? Можуть бути й інші варіанти. Але в цій ситуації чомусь згадався діалог із фільму «Сам удома» (через недолугість  працівників готелю маленький хлопчик Кевін злякався, втік і загубився у великому місті).  Так от мама Кевіна (після з’ясування усіх цих обставин) запитує  у працівника готелю: «У вас тут що, ідіоти працюють, що так сталося?».  У відповідь: «Найкращі, мем!». Звісно, тут немає жодних аналогій, та чомусь згадалося. AgroPolit.com готовий подати відповіді Мінагрополітики на дану тему, якщо вони надійдуть до редакції. А поки складається важення, що всі розмови про те, що  уряд дбає про дрібних агровиробників і їм допомагає, нагадують лиш балачки, а хотілося б побачити результат. Його хочуть бачити й люди на сході України, які на власному бізнес-ентузіазмі та своїми ж руками втілюють у життя ті реформи,  про успішність яких звітують, зокрема і з  Мінагро, прем’єрові Гройсману.

Оксана Тупальська для AgroPolit.com