Коаліційна безпорадність Кабміну, Ради та Президента – угода в частині АПК виконана лише на 30%

Ще рік лишився чинному парламенту до перевиборів, а виконання Коаліційної угоди в аграрній частині «зависло» в повітрі. Скільки аграрних положень з документа осилили депутати разом із Мінагрополітики за 4 роки? AgroPolit.com проаналізував документ.

На початку січня 2015 року Президент України Петро Порошенко підписав Наказ «Про Стратегію сталого розвитку «Україна-2020». Серед 17 напрямків та 62 запланованих реформ, які мають відновити розвиток України, одним із першочергових кроків у списку є реформа сільського господарства. Стратегію  ліпили на базі Коаліційної угоди, яку уклали ще 2014 року між п’ятьма політичними силами (БПП, «Батьківщина», «Народний фронт», «Радикальна партія» та «Самопоміч»). Ця п’ятірка і сформувала наявну коаліцію.

Нагадаємо, загалом коаліційна угода складається з 77 сторінок та 17 розділів, які охоплюють всі галузі української економіки, та подає план дій уряду в його повсякденній діяльності. Її ХІ розділ називається «Реформа сільського господарства». Він містить п’ять основних підгруп (земельна реформа, реформування системи державної підтримки с/г виробництва та залучення фінансів із чітко визначеними завданнями за роками, сприяння міжнародній торгівлі, сталий розвиток сільських територій, реформування лісового господарства) і чітко визначених часових параметрів виконання. 

Попри той факт, що перша коаліція (на базі чинного складу парламенту) проіснувала лише до 2016 року (розвалившись через конфлікт інтересів та брак договороспроможності), сама Угода залишилася незмінною і  була частково реалізована. Хоча в аграрній частині значних результатів досягти не вдалося.

Холості потуги

Фото взято з: skadnews.in.ua

14 квітня 2016 року Верховна рада України затвердила новий склад уряду та призначила його головою Володимира Гройсмана. Після того як 23 травня 2017 року Тарас Кутовий написав заяву про відставку з посади міністра аграрної політики та продовольства України, його функції почав виконувати перший заступник міністра Максим Мартинюк. Тож саме ця команда разом із депутатами втілювала в життя аграрні положення коаліційної угоди. Що ми бачимо?

Українське суспільство та світове товариство очікувало від українського парламенту, уряду та Кабміну рішучих змін, задекларованих керівництвом держави у міжнародних документах. Натомість народні обранці продемонстрували відсутність фракційної дисципліни (входи/виходи з фракцій), відсутність єдиної політики у вирішенні ключових питань щодо проблем АПК, а також формування ситуативних союзів під час голосувань за окремі проекти. Що отримали?

Найближчим часом, принаймні до кінця 2018 року, не варто очікувати жодних позитивних зрушень у законодавчому процесі. На мою думку, уряду не вдасться організувати належний рівень підтримки вже наявних законопроектів реформування АПК. Нині вже зірвано всі строки та домовленості з реалізації Коаліційної угоди в цій частині», – прокоментував ситуацію для AgroPolit.com експерт з політичних питань Олександр Солонтай.

Причину повільного реформування АПК, дехто з експертів вбачає у відсутності на посаді профільного очільника Мінагрополітики. Адже, відповідно до норм законодавства, чимало важливих функцій може виконувати виключно міністр (наприклад, затверджувати положення про самостійні структурні підрозділи міністерства та ухвалювати рішення щодо розподілу бюджетних коштів). Однак у 2017 році низку ключових функцій розподілено між міністром та держсекретарем Владиславом Андроновим. А віз і нині там. «Протягом 2018 року уряд майже нічого не зробив для виконання Коаліційної угоди в частині реформування АПК. Бодай якісь законотворчі дії ми могли спостерігати хіба що з боку парламенту», – говорить  доктор економічних наук, заступник голови ради Асоціації «Земельна спілка України» Андрій Мартин.

Земельна реформа

Фото взято з: biznews.com.ua

Ключове питання коаліційної угоди, яке й досі лишається без відповіді, що буде з вільним ринком землі: коли  він буде та чи буде взагалі, які правила гри на ньому. А поруч із цим – питання зняття мораторію (його продовжила Рада ще на рік). Попри палкі обіцянки  першого заступника, а нині в.о. аграрного міністра Мартинюка, екс-керівника Держгеокадастру, парламент  так і  не побачив офіційної чернетки  земельного закону за 2 роки. Згоріли  всі озвучені дедлайни,  а голосувати немає за що. А тим часом гроші на підготовку земельної реформи  в Україні освоюються активно. Як кажуть експерти, там є питання. Нагадаємо, що у коаліційній угоді на фінансування земельної реформи та фінансове забезпечення з бюджету підрозділів АПК передбачено чимало коштів: 2018 рік –  453 млн грн, 2019 рік – 132 млн грн та 2020 рік – 297 млн грн. Час іде, контра пише?

В останні дні тема землі знову випливла на поверхню. Заступник голови аграрного комітету Олександр Бакуменко пообіцяв, що робоча група найближчим часом підготує проект закону про обіг земель сільськогосподарського призначення.  А заступник аграрного міністра з питань розвитку фермерства Віктор Шеремета знову культивував заїжджену мантру, що запуск ринку має базуватися на низці запобіжників проєвропейського зразка. Питається, що нового вони сказали? Нічого. Конкретики нуль:  старі пісні про головне. А хотілося  б нарешті побачити  варіант законопроекту.

Я думаю, що відкритого ринку с/г земель ми не побачимо іще щонайменше 2 роки. Скасування мораторію залежить від рішення керівництва країни. А найважливішим аргументом для нинішньої влади є збереження позицій на майбутніх подвійних виборах у 2019 році. Тому ризикувати ніхто не буде. Навіть не зважаючи на той факт, що обмеження на продаж землі ЄСПЛ визнав порушенням прав людини. Але рішення Європейського суду не зобов'язує Україну невідкладно відкрити ринок землі. Україна має час (1-2 роки) для того, щоб влада ухвалила рішення про відкриття ринку землі в тій чи іншій формі. Продовження мораторію зовсім не означає, що можна сісти й чекати грудня 2018-го чи 2019 року, потрібно вже зараз зі ще більшими зусиллями працювати над формуванням прозорого й повноцінного ринку землі», – висловив свою точку зору старший економіст проекту «Підтримка реформ у сільському господарстві та земельних відносинах в Україні» Київської школи економіки, член Експертної ради УКАБ Олег Нів’євський.

Друге відкрите питання – передача земель  громадам, і тут знову сюрпризи. Від початку логіка цього процесу мала  б виглядати  всім: сережки – кожній сестрі, тобто ВСІ (це слово  ключове) громади мали отримати державну землю за межами населених пунктів, а на виході бачимо чергове покращення. Як це сталося – читайте більше у матеріалі далі.

Читати до теми: Земельна децентралізація — Show Is Go On, або Як Гройсман «кинув» Порошенка на землі!

З недоліків роботи парламенту та уряду можна виокремити провал трьох важливих законопроектів, які мали б створити умови для передачі с/г земель місцевим органам влади», – заявив доктор економічних наук, заступник голови ради Асоціації «Земельна спілка України» Андрій Мартин.

Хто забув, нагадаємо: депутати так майстерно завалили всі можливі варіанти земельної децентралізації (зокрема й президентські), що постало питання «А чи був хлопчик?». Тобто,  чи дійсно уряду, парламенту та Президентові хочеться віддавати земельні віжки  об’єднаним громадам?

Не хочеться, кажуть експерти, але потрібно щось публічно робити! Саме тому після всіх земельних провалів з’явилася урядова постанова  про  передачу земель  об’єднаним  ОТГ. Кабмін видав постанову і почав передавати землю,  та експерти доводять, що постанова – це не більше ніж піар-маніпуляція, яка тільки  створює ілюзію, що передача управління цими землями переходить на місця. Адже вона створює як мінімум дві проблеми для отримувачів цих земель на місцях. Перша – на частину цих земель договори оренди уже укладено на наступні 7-10  років. Друга – у договорах є право переукладення оренди з тими ж  орендарями, тому громада реально розпоряджатися нею не зможе, допоки діятиме договір оренди.

Крім того, постанова це не закон, її можна легко оскаржити. Отже, разом із такою землею у нових власників виникне ризик отримати оскарження в судовому порядку обраної версії уповноваження на передачу земель, як і самої передачі у майбутньому. Більше про  це читайте у матеріалі далі.
 
Читати до теми: «Кому «халявної» землі від КМУ, або Чи стали громади реальними власниками обіцяних Гройсманом сільгоспземель?»

Серед  позитивних моментів можна виокремити прийняття закону про колективну власність на землю. Але й у ньому законодавці  не забули про три «сюрпризи» для бізнесу, які вистрелять  із 1 січня 2019 року. Є певні зрушення у передачі с/г земель  під зрошення,  АТОшникам.

Читати до теми: Чи відродиться корупція в орендних торгах за держземлі? Практика і виклики

Реформування системи державної підтримки с/г виробництва та залучення фінансування у галузь

Тут теж починали за здравіє – закінчили за упокій,  або ж фінанси співають романси. В угоді обіцяли зберегти  спецрежим до 1 січня 2018 року, а фактично розвели  як кошенят: забрали  вже  з  1 січня 2017 року і замінили на пряму підтримку АПК з бюджету за принципом 1% ВВП на рік. До різних програм розподілу бюджетних коштів за новим механізмом є багато питань. Останнім часом до них додалося й таке «Чому  з  6,3 млрд грн на 2018 рік уряд та Мінагро виділили мізер?». Так, у Мінагрополітики дохазяйнувалися до того, що фермери  публічно закликали в.о. аграрного міністра Максима Мартинюка піти з посади за зволікання з  виділенням бюджетних коштів і складну процедуру. У частині дотацій на тваринництво претензій до порядку немає, але є питання про гроші: за перше півріччя 2018-го з передбачених на 2018 рік 2 млрд грн із бюджету видано тільки 220,1 млн грн компенсації.

Читати до теми: «Податкова реальність в АПК, або Як стару систему знищили, а про нову забули».

Гріє душу те, що  поки що  прописані у угоді суми на дотування АПК виконуються: 2018 рік – 6 млрд грн, 2019 рік – 7 млрд грн, 2020 рік – 8 млрд грн. Але все одно згадуються колишні суми підтримки  АПК,  які становили завдяки спецрежиму 23 млрд грн на рік.

Якщо достроковий  удар під дих зі спецрежимом  аграрії  пережили більш-менш спокійно, то інше покращення для них може обернутися мільярдними збитками. І подякувати  тут потрібно  всім: Президентові, Мінагрополітики (яке  ховало  голову у пісок)  і депутатам,  які узаконили  все це. Йдеться про  соєво-ріпакові правки,  які  вже з  1 вересня 2018 року могли б позбавити аграріїв частини закупівельної ціни на сою та ріпак. Більше про історію конфлікту та наслідки для галузі читайте тут у матеріалі «18 млрд грн на кону, або Чи відправить парламент дрібних виробників сої та ріпаку в глибокий фінансовий нокаут?».

Читати до теми: Фермери проти олігархів. На чиєму боці буде влада в «олійних війнах»?

Нагадаємо, що Президент понад 3 місяці тримав  у себе в шухляді законопроект №7403-д, який має  частково вирішити цю проблему, і підписав його лише за день до вступу цих крамольних положень в силу.

Про  доступні механізми  кредитування АПК поки що говорити не  варто.

Сприяння міжнародній торгівлі

Фото взято з: eiu.nuft.edu.ua

На папері Україна розквітає на всіх товарних ринках  світу.  Біда тільки що із сировиною переважно. А хотілося  б постачати додану вартість, відтак отримувати  більше коштів. Найкраще про  зроблене  в частині стимулювання виходу українського бізнесу можна показати на прикладі відкриття торговельних представництв – про них говорять давно. Але тільки днями Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (МЕРТ) відрапортувало, що планує відправити 27 торгових представників до 9-ти країн, щоб посилити торговельно-економічні зв’язки України з іноземними партнерами. Це, звісно, добре,  але чому так довго запрягають?

Експерти не бачать  приводів для оптимізму в цій частині угоди.

Я категорично проти бездіяльності влади у сфері реформування сільського господарства. Адже урядовці демонструють відсутність централізованої політики із просування української продукції на міжнародні ринки. Певні успіхи є, але вони в основному дотичні до сировинного експорту (зерно, ріпак, соняшник). Економічні партнери України використовують, переважно, наш сировинний потенціал. Їх не дуже цікавлять зміни в ключових аграрних галузях. Цими змінами мають системно займатися українські політики, торгові представники та самі виробники. Та цього, на жаль, майже не відбувається», – прокоментував ситуацію в ексклюзивному коментарі  АgroPolit.com експерт з міжнародної торгівлі CMD-Ukraine Ігор Гужва.

За його словами, щоб правильно скерувати політику змін, необхідно розуміти, куди ми постачатимемо товар, із якого регіону та що саме. Також держава має створити відповідні умови для розвитку компаній, які намагаються експортувати продукцію з високою доданою вартістю. Цього всього немає. «Якщо говорити про перероблену продукцію, ми могли б зайняти гідні позиції на ринку Близького Сходу, Азії, Китаю. Особливо сьогодні в довгостроковій співпраці з нами зацікавлений Китай», – ділиться своїми міркуваннями про перспективні напрямки міжнародної торгівлі Ігор Гужва.

Варто зауважити, що експортні відносини між Україною та Китаєм українські можновладці умудрилися «підмочити» через фінансово-кредитний скандал з Державною продовольчо-зерновою корпорацією України (ДПЗКУ) та китайською корпорацією ССЕО. Відносини загострилися у 2017 році (після зміни керівництва ДПЗКУ та порушення з боку України домовленості про співпрацю з Китаєм) і тягнеться досі. Цей випадок призвів не лише до фінансових збитків для України, він став одним із найбільших цвяхів, забитих у труну проекту із приватизації державних підприємств.

Хоча на законодавчому рівні є маленькі успіхи – нарешті прийняли органічний законопроект №5448-д, у першому читанні  законопроект про  інформування споживачів – №8450 та у другому читанні – № 6490 щодо стимулювання створення сімейних ферм.  

Сталий розвиток сільських територій

Із цим у Ради та уряду складалося по-різному. З одного боку, є  певні успіхи  саме в фінансовій децентралізації: гроші вниз на місця пішли,  але цього, з  урахуванням переданих  ОТГ зобов’язань, явно не вистачає. Які досягнення та провали децентралізації  в Україні за останні 4 роки – дивіться далі.

Читати до теми: Рубікон децентралізації – успіхи головної реформи останніх 4 років

Щодо базових речей розвитку сільський територій, то й похвалитися нічим. В аграрний день  10 липня депутати спробували  проголосувати за законопроект №8171 «Про основні засади державної аграрної політики та державної політики сільського розвитку». Але хоч документ і нахвалювали з трибуни,  та більшість так і  не спромоглася на обіцянку дати  АПК найкращі основні засади державної аграрної політики та державної політики сільського розвитку. Тож документ попросили на вихід, розуміючи, що голосів на його прийняття немає.  А от іще один законодавчий інструмент посилення розвитку сільський територій (кооперація) також  пролетів, як фанера над Парижем, у Раді того ж таки аграрного дня, хоча виставлялося  3 альтернативні законопроекти –  (№6527, №6527-1 та №6527-д).

Реформування лісового господарства

Лісова реформа теж забуксувала – до  фіналу ще далеко.  Хоча певні досягнення є,  як-от мораторій на вивіз деревини як шанс для української переробки та прийнятий закон про консолідацію земель допоможе зберегти лісосмуги. Решту лісових питань аграрний комітет включив на 2018 рік.

Читати до теми: «У трьох соснах», або Чому вмирають українські лісгоспи

AgroPolit.com підрахував всі підпункти аграрної частини Коаліційної угоди і побачив, що одна частина виконана, друга – ні, третя – наполовину. Загалом картина така – тільки близько 30% всіх  аграрних пунктів виконано за ці 4 роки. Детальніше – у графіці вище.