Приватизація аграрних державних підприємств: які активи підуть з молотка

Президент України Володимир Зеленський підписав законопроект 1054-1, який дає старт великій приватизації держпідприємств в Україні. З молотка, за оцінками Тимофія Милованова, вочевидь підуть практично майже всі підприємства галузі АПК. В Україні діють 3600 державних компаній, з них 1260 – на стадії ліквідації. На інвентаризацію для подальшого проведення приватизації передали 493 аграрних ДП.  З них 254 мають юридичний статус чинної особи, 193 – перебувають на стадії припинення, 7 – на тимчасово непідконтрольній території України.

Нині в уряді розглядають малу та велику приватизацію. Під малу підпадають підприємства з капіталом вартістю до 250 млн грн, їх продаватимуть на майданчику електронних торгів ProZorro. Під велику приватизацію підпадуть підприємства з капіталом від 250 млн грн. Ці ДП буде передано до Фонду держмайна, далі команда спеціальних радників займеться організацією приватизації. Коли визначать стартову ціну кожного з об’єктів, виставлять на аукціон. Найбільше шансів піти з молотка – в об’єктів великої приватизації. Це ДПЗКУ, ПАТ «Аграрний фонд», ДП «Укрспирт», концерн «Укрспирт», ДП «Артемсіль» та ДП «Конярство  України».

AgroPolit.com аналізує ситуацію, яка склалася навколо приватизації та необхідність продажу найбільших аграрних підприємств.

 За якими критеріями відбиратимуть ДП під приватизацію

У ЄС в середньому діє по 300 ДП на країну. Це понад у 10 разів більше, ніж в Україні. Після ухвалення закону №1054-1, в офісі Зеленського анонсували, що майже третина з 3600 ДП має бути приватизована у найближчі 2-3 роки. У 493 аграрних ДП добігає кінця процес інвентаризації.

Першим критерієм та причиною до приватизації називають збитковість державних підприємств. Усі ДП, які перейшли від Мінагрополітики у підпорядкування Мінрегіонрозвитку, винні державі 8,95 млрд грн, мають кредиторську заборгованість 48,06 млрд грн. У збиток працюють 57% ДП. Таким чином, сукупний чистий фінансовий результат від’ємний і становить -1,3 млрд грн.

Другий критерій – високий рівень корупції, яка завдає збитки державі та позбавляє майна. За результатом інвентаризації, яку проводили на ДП, виявили, що у Держгеокадастрі не зареєстровані землі, які мали б належати державі.

«За документами було 1,3 млн га держземлі під АПК. Тепер, після інвентаризації, 600-700 тис. га. Державна земля зникла. У нас було задокументовано у власності Мінагрополітики 111 тис. га державної землі. Однак тепер, після інвентаризації, виявляється, що у Держгеокадастрі зареєстровано 67 тис. га. Ще триває останній етап інвентаризації, тому може бути цифра максимум 75 тис. га. Однак 300-350 тис. га зникли...», – розповів заступник міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства з питань агрополітики Тарас Висоцький.

Коли підприємства втратили землі та хто причетний до переоформлення, а відтак – викрадення землі – мають вивчити правоохоронні органи, відзначив представник аграрного відомства.

Ми дивимося на документ. Акт постійного користування. Там є певна кількість гектарів. Але немає жодних координат, де вони розташовані. Одні кажуть, мало би бути тут, а теоретично – тут, а старожили кажуть, що історично працювали тут. Воно могло бути скрізь», – сказав Тарас Висоцький.

Третій критерій – наявність «мерзлих» підрозділів, які нічого не виробляють, однак користуються коштами з бюджету держави. На держпідприємствах, які раніше були підпорядковані МінАПК та нині передані до Мінрегіонрозвитку, працюють 12600 людей. За останні два роки МінАПК скоротило 12% працівників на підвладних підприємствах, проте все ще залишаються виробники без результатів роботи.

Які аграрні ДП приватизують першими?

Найбільше шансів у великих. Йдеться про шість ключових: ДПЗКУ, ПАТ «Аграрний фонд», ДП «Укрспирт», концерн «Укрспирт», ДП «Артемсіль» та ДП «Конярство  України». AgroPolit.com розібрався детальніше щодо ситуації у них.

ДП «Укрспирт» та концерн «Укрспирт»

Спиртовики є найбільшими державними роботодавцями галузі. Тут працевлаштовано 5600 людей. Розкритикував спиртовиків за надмірну кількість працівників без трудових книжок Сергій Блескун, радник міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Тимофія Милованова.

У країні є 70 недіючих спиртзаводів, які просто стоять, нічого не виготовляючи. А на них числяться люди, яким нараховують зарплати з державного бюджету. Їм пишуть «вісімки» за години роботи, ніби вони присутні на підприємці, а ці віртуальні працівники давно на заробітках, чи за кордоном, чи в інших місцях. Це й спеціалісти,  працівники цехів, бухгалтери, охоронці, вантажники. За рік держава витрачає на утримання недіючих спиртових заводів 250 млн грн. Цих людей можна відправити під скорочення, або працевлаштувати в галузі, але вже на кращій роботі, а ці підприємства ліквідувати», – сказав Блескун.

Чистий фінансовий результат концерну «Укрспирт» від’ємний. Підприємство закінчило 2018 рік із мінусовим показником ЧФР на рівні -32 млн грн.

Читайте до теми: Сергій Блескун: Працівникам недіючих спиртзаводів запропонують перекваліфікацію

«Укрспирт» – це проблемне підприємство. Там і радників вбивали, і голову вбили. Там навіть історично постало питання фізичної безпеки. Ми бачимо, що будь-які розмови навколо «Укрспирту» викликають дуже активну медійну війну всіх проти всіх. Ми бачимо і перевіряємо компромати, перевіряємо їх. Правоохоронні органи до них відсилаємо. Ситуація складна. Наша позиція – вирішення проблеми «Укрспирту» полягають не в самому підприємстві, а в демонополізації галузі», – розповів про ситуацію Тимофій Милованов. 

Прискорює процес приватизації спиртзаводів президент Володимир Зеленський. Він подав на розгляд парламенту законопроект про демонополізацію спиртової галузі. Після його ухвалення будуть надаватися ліцензії на ведення діяльності з виробництва спирту. Це начебто має підвищити ціну тих спиртових заводів, які виставлять на продаж, пояснює заступник голови Офісу президента Юлія Ковалів.

У нас виробництвом займається тільки ДП «Укрспирт». Ліцензії на виробництво можуть бути надані тільки державним підприємствам. За умови не скасування та не лібералізації виробництва спирту в Україні продати підприємство можна тільки за ціною металолому. Для того, щоб змінити цю ситуацію, президент вніс до Верховної Ради, і ми сподіваємось, що цей закон буде прийнято – про демонополізацію спиртової галузі. В пакеті з цим буде підготовлено до приватизації «Укрспирт». За нашими оцінками, приватизація підприємства принесе бюджету не менш ніж 5 млрд грн, вона можлива виключно на демонополізованому ринку», – сказала заступниця голови Офісу президента Юлія Ковалів.

В ОП очікують, що закон буде прийнято і він набуде чинності до 1 січня 2020 року. З цього моменту почнеться підготовка і приватизація всієї спиртової галузі в Україні.

ДП «Конярство України»

За оцінками Милованова, ДП  «Конярство України» за рік заробило 29 тис. грн, а  мало би бути 70 млн грн! Прибуток з 1 га у 2015 році становив 127 грн, у 2016 – 1,1 грн, у 2017 – 0,25 грн.

Остання інвентаризація активів  підприємства виявила, каже Висоцький, що до Держгеокадастру внесено лише 60% землі, яка мала б належати ДП. Це при тому, що володіє найбільшим земельним банком серед державних ДП – 50,6 тис. га.

Ситуація з неефективним використанням державних земель у травні 2018 року зацікавила Національне антикорупційне бюро України. Тоді Бюро відкрило 25 кримінальних проваджень щодо земельних «оборудок» на 7,36 тис. га землі, втрати від яких оцінюються у 450 млн грн.

Читайте до теми: Коні не винні, або Як працівники конезаводу намагались землі розпаювати

Один із масштабних прикладів – земельна корупція в ДП «Конярство України», про яке розповів радник голови МВС Михайло Апостол. Тоді близько 90% земель ДП на підставі різних сумнівних договорів було передано іншим підприємствам. Тіньова оренда 1 га коштувала 1 тис. грн.

Кажуть, використання одного гектара у такий спосіб коштує 1 тисячу грн. Уявіть собі, 40 тис. га – це 40 млн грн. Це кошти, які ніколи не потраплять у казну держави чи місцевих рад. Вони йдуть у чиїсь кишені. Куди ці кошти потрапляють далі? Велика частина, ймовірно, опиняється у тих, хто призначає керівників держпідприємств», – казав тоді Апостол.

Також у березні 2018 року ЗМІ з посиланням на проект «Марлін» повідомляли про результати внутрішнього аудиту, проведеного Мінагро за зверненням Генпрокуратури. Результати аудиту не розголошуються через таємницю слідства, однак повідомлялось, що у 2015-2016 роках керівництво ДП «Конярство України» разом із приватними підприємцями умисно занижували родючість  земель та обсяги отриманого врожаю. Згодом продукцію, котра не відображалася у бухгалтерському обліку, реалізовували за готівку, яку розподіляли між службовими особами підприємства та підприємцями.

Про необхідність приватизації підприємства з подальшим розпаюванням землі у травні 2018 року заявляла ініціативна група на одній з філій ДП «Конярство України» «Дібрівський кінний завод». 250 осіб, з них – 113  пенсіонерів заводу та 20 дійсних працівників звернулися з листами до уряду та парламенту з проханням про приватизацію. Зазначали, що на заводі було скорочено 350 робочих місць, а збитки підприємства щороку сягають понад 2,8 млн грн.

ПАТ «Аграрний фонд України»

Якщо зі збитковими підприємствами ситуація зрозуміла (де є фінансові проблеми – підприємство може бути передано на приватизацію), то з прибутковими нагадує детективну історію та породжує кадрові скандали. Яскравий приклад — ПАТ «Аграрний фонд». Кадровий скандал уже розгорівся довкола контролю за підприємством. Міністр розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Тимофій Милованов заявив, що звільняє його керівника Андрія Радченка через незгоду з баченням уряду подальшої долі підприємства. Сам Андрій Радченко заявляє, що для звільнення причин немає, оскільки підприємство — одне з найприбутковіших у структурі МЕРТу. Його відсторонення, на думку Андрія Радченка, б’є по підприємству. Під удар, насамперед, потрапляє виконання форвардних контрактів із фермерами та, загалом, уся операційна робота компанії.

Читайте до теми: На посаду голови ПАТ «Аграрний фонд» лобіюють людину з оточення Сергія Льовочкіна?

Наразі вся ця риторика зі звільненням Андрія Радченка зависла у повітрі. Офіційного рішення про його звільнення немає, і чи існує воно взагалі, та які причини такого кроку – в МЕРТ не коментують. Запит на цю тему AgroPolit.com уже два тижні як припадає пилом у прес-службі МЕРТу та прем’єра.

Так само незрозуміла доля самого «Аграрного фонду». Ліквідують його, реорганізують чи приватизують – відповідей на це немає.

ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України»

Про намір приватизувати ДПЗКУ в уряді поки не заявляли. Там зайняті іншим: як і всі попередники при владі, намагаються змінити керівництво компанії на своє. Наразі, ситуація з майбутнім компанії не надто зрозуміла, бо не вирішено, як бути з китайським кредитом, який з року в рік тягне ДПЗКУ на дно. З іншого боку, компанія має важливе стратегічне значення для країни, а за умови вдалого господарювання може стати державним продовольчим хабом, який зробить його прибутковим та унікальним на ринку світу. Про можливі варіанти довкола майбутнього цього ДП нещодавно розповіла в. о. голови правління ДПЗКУ Ірина Марченко.

Відправляти ДПЗКУ на приватизацію можна буде лише після того, як вона розрахується з боргами. Навряд її хтось купить з таким багажем. Однак це не відміняє необхідності готувати її до приватизації. Що таке приватизація? Це, по суті, звичайне ІРО (публічний продаж акцій приватної компанії), перед проведенням якого необхідно провести фінансовий та юридичний аудит. Що ми і робимо», – сказала Марченко.

Марченко додала, що на її думку, ДПЗКУ, як у державній, так і у приватній власності може бути прибутковою. Серед факторів, які можуть у цьому допомогти, побудова більш якісної співпраці з представниками уряду.

«Уже рік прошу уряд створити для ДПЗКУ наглядову раду. Не може державна компанія існувати без спостережної ради. Це було б своєрідним лоббі в корпорації з боку Кабміну, Мінфіну та інших органів. На жаль, поки не бачу інтересу до компанії з боку акціонера – у нашому випадку Кабміну. Хоча останнім часом спостерігається позитивна тенденція підвищення інтересу з боку уряду до нашої компанії… В цілому я вважаю, що ДПЗКУ може бути ефективною, бо вона є регулятором ціни на внутрішньому ринку щодо стратегічного продукту – борошна. По-друге, ми дуже тісно працюємо за форвардними контрактами з аграріями. Це фактично кредитування ринку МСБ», –зазначила Марченко.

Читайте до теми: Шість тез Ірини Марченко про реформу ДПЗКУ

Але не лише приватизація – це єдиний варіант для корпорації, переконує вона.

Я бачу її як своєрідний хаб, котрий вирощує продукцію, переробляє, експортує. До того ж, фінансує фермерів, допомагає МСБ. Такий собі криголам української продукції, але не просто сировини, а саме переробки. Для цього треба вирішити питання логістичного ланцюжка, який на поточний момент є точкою зла. Щоб піти у вертикальну інтеграцію, треба «заходити в землю». І навіть після відкриття ринку землі — інвестувати в неї. А також у переробку»,  — озвучує Марченко ще один сценарій для розвитку ДП, який можна втілити за 10 років.

ДП «Артемсіль»

ДП «Артемсіль» (керівник — Вадим Меткий) — 15-те місце у загальному рейтингу компаній, проаналізованих і поданих у звіті МЕРТом. Там працює 2870 робітників. ДП закінчило 2018 рік з чистим фінансовим результатом — 126 млн грн. Можливість приватизації ДП «Артемсіль» у Мінрегіонрозвитку не розглядають – підприємство розташовано у м. Соледар Донецької області та  має важливе значення для держави. Воно є одним із найбільших підприємств з виробництва солі у світі. Тому рішення про передачу документів до Фонду держмайна з метою подальшої приватизації урядовцями не прийнято.

Це унікальний випадок, який було продискутовано з представниками структур – і в нас спільна позиція. По-перше, це природна монополія. Хоча до нас зараз імпорт пішов. А по-друге, підприємство виконує стратегічні функції для держави, бо розміщене у зоні розмежування», — сказав Тарас Висоцький. 

Продавати чи залишити?

Тож держава на роздоріжжі щодо свого майна. З одного боку, взято курс на повний розпродаж держмайна у всіх секторах економіки і направити отримані кошти до держбюджету на покриття держборгу. З іншого – продати можна лише раз, але чи все слід продавати та як бути зі стратегічними підприємствами, за якими продаж уже не відмотаєш назад, коли дійде, що продавати не можнабуло? Можливо, уряду, перш ніж різати фінально, треба 7 разів проаналізувати, що ефективне, а що може бути ефективним і приносити у бюджет постійні доходи, а не один раз!

Оксана Тупальська, журналіст AgroPolit.com.