Бій за гречку: щоб Україна була з крупою, уряду потрібно приструнити казахських і білоруських виробників

Імпорт казахської гречки «задушить» українських виробників цієї крупи за три роки, якщо уряд і парламент не скасують 20% ввізне мито на російську сировину. Такий невтішний прогноз озвучують у коментарях AgroPolit.com внутрішні виробники гречаної крупи. Вони просять владу ввімкнути здорову логіку й економічний прагматизм задля захисту вітчизняних переробників гречки.

 Гречана історія з російсько-казахським присмаком

Російська гречка – основа для переробки українськими заводами, бо посівні площі в Україні невпинно скорочують, а транспортне плече доставки з Китаю дуже велике. Відтак традиційно українська гречана економіка не витримує такої арифметики. А тепер про історію питання. У 2015 році уряд приймає постанову КМУ №1146  і запроваджує  на російську крупу гречану (код 1104291700) і на зерно гречки (код 1008100000) ввізне мито в розмірі 20% (як пільгова, так і основна). Нагадаємо, що згідно закону України «Про митний тариф» для всіх держав, з якими в України не укладена ЗВТ встановлено ввізне мито в розмірі  20%. На момент 2015 року між Україною та Росією уже діяла міждержавна угода, за якою не знімалося пільгове ввізне мито, в тому числі, на крупу гречану та гречку. А поява постанови № 1146 фактично призупинила дію міждержавної угоди між нашими країнами, тому почала діяти 20% ставка ввізного мита на зерно гречки. Далі з'явилася друга постанова №1147, якою російську крупу гречану забороняють завозити на митну територію України. Це були два кроки зі списку санкцій проти агресора-Росії. 

Читати до теми: Коронавірус-2020 та харчова безпека: чи буде Україна з продовольством, а бізнес із гривнею

Водночас інші наші сусіди спокійно обходять ввізне 20% мито, тож переробляють російську гречку і везуть її за подвійною вигодою в Україну. Чому? З одного боку, вони всі працюють у межах Митного союзу ЄАЕС, тому єдиний митний простір і жодних податків за експорт сировини. А з іншого – з окремими країнами, як-от із Казахстаном, в України укладено міждержавні угоди про вільну торгівлю. Тож за наявності сертифіката СТ-1 ввізне мито на зерно та на крупу гречану в Україні під час імпорту казахськими підприємцями не справляється. Натомість українські підприємці, імпортуючи зерно гречки з РФ, зобов’язані сплатити на кордоні ввізне мито в розмірі 20%. Останні три роки ми бачимо активний імпорт саме з Казахстану. Не дивно, бо казахські виробники крупи мають конкурентну фору перед українськими, що здешевлює їм сировину на 20%. Це і є основною причиною відсутності можливості українських гречкопереробних заводів конкурувати із казахськими виробниками гречаної крупи!

 Ось цим розпорядженням уряду в 2015 році щодо зерна гречки російського походження запровадили загороджувальне мито в розмірі 20%, а на готову продукцію – ембарго. Російський бізнес і бізнеси з країн співдружності не розгубилися й почали просто переносити свої виробничі потужності в інші країни. Першим став Казахстан. Зараз, бачимо, Білорусь. Торік російські інвестори почали будувати завод із виробництва гречки в Молдові. Що ж виходить? Сировина з РФ, яку ми відгородили від себе 20% митом, натомість заходить у вигляді готової продукції від наших сусідів із нульовим митом. А українські виробники в такій ситуації виявляться неконкурентоспроможними, бо маємо заплатити 20% мита на це зерно, сировину», – розповідає генеральний директор ТОВ «П'ятихатський комбінат хлібопродуктів» (компанії «Тріо», які переробляють гречку) Антон Міллер.

Тож забороняючи імпорт в Україну гречаної крупи з РФ, але не забороняючи її з тієї ж Республіки Казахстан, Україна фактично дозволяє п’ять років поспіль завозити те саме зерно гречки, вирощене в РФ (походженням із країни-агресора), тільки у вигляді переробленого в Казахстані на крупу.

 Питання, хто від цього виграє?

Завдяки штучній митній превенції виграють імпортери, а українські переробники програють їм конкуренцію на внутрішньому ринку.

Група компаній «НОВААГРО» займається переробкою крупи гречаної вже 3 роки, і щосезону я бачу зменшення кількості сировини українського походження, яка переробляється. Якщо розглядати минулий сезон, то на сировині українського походження я відпрацював вересень, жовтень, листопад і грудень, тобто з 12 місяців тільки 4. Чому так? Сировини вирощують мало, через те що на ринку є альтернатива – дешева для країн співдружності крупа з РФ, яка постачається в Україну через Казахстан. Завдяки меншій собівартості (на руку грає 20% заборонне мито) Казахстан все більше й більше займає частку внутрішнього ринку з продажу гречки. Як наслідок, це призвело до того, що в останні три роки Україна стала імпортозалежною», – пояснює керівник відділу готової продукції ТД «НОВААГРО» Михайло Тюляков.

Інша частина проблеми: засилля гречаного імпорту б'є і по самій державі та бюджету зокрема. «Ми як виробники створюємо робочі місця всередині України, платимо всі податки до місцевих і центрального бюджетів, несемо соціальний тягар у регіонах – і це нас влаштовує. Натомість ми хочемо одного: щоб держава подумала про нас і вирівняла правила гри для всіх виробників гречаної крупи. Наразі їх немає. Виробник у Казахстані їде в Алтайський край, бере крупу без мита, переробляє, створює у себе вдома додану вартість і сплачує податки там, а не в Україні», – пояснює Тюляков.

Це ще не всі програші для країни. Україна втрачає можливість контролювати якість крупи, яка завозиться, та ринкові важелі ціноутворення. Також, за відсутності власного виробництва, неможливо буде підтримувати стратегічний запас крупи гречаної, який необхідний для нормального функціонування дитячих садків, шкіл, військових частин: крупа входить до обов’язкового раціону цих об’єктів. Крім того, згортання виробництва крупи призведе до зменшення відрахувань до бюджетів усіх рівнів, а персонал, який працює на цих виробництвах, втратить роботу.

Гречана статистика

Починаючи з 2018 року виробництво крупи гречаної на українських підприємствах невпинно скорочується через імпорт, переважно з Казахстану.

Україна втрачає на своїй переробці, натомість Казахстан нарощує. За даними сайту Міністерства національної економіки Республіки Казахстан, експорт оброблених злаків із товарної групи 1104 (дані щодо крупи гречаної відсутні) становив:

• 2016 р. – 5 633,4 т ($2 116,8 тис.)
• 2017 р. – 9 296,9 т ($4 180,5 тис.)
• 2018 р. – 21 636,4 т ($5 846,3 тис.)

За даними Держстату України, імпорт обробленого зерна зернових культур (товарна група з кодом 1104 – сюди входить і крупа гречана, проте окремо щодо неї дані відсутні) становив:

• 2016 р. – 6 427,00 т
• 2017 р. – 20 718,00 т
• 2018 р. – 32 497,00 т

З 2015 року, кажуть учасники ринку, імпорт обробленого зерна (зокрема крупи гречаної) в Україну збільшився майже уп’ятеро, що майже повністю збігається зі збільшенням експорту цього обробленого зерна з Республіки Казахстан.

А імпорт необробленого зерна гречки, проса тощо (товарна група з кодом 1008, до якої структурно входить і гречка, проте дані окремо щодо неї відсутні) за цей же період склав:

• 2016 р. – 4465,00 т
• 2017 р. – 16328,00 т
• 2018 р. – 12009,00 т
• 2019 р. – 11450 т

Тож ми бачимо, мовою цифр, що гречану крупу (і не лише її, а й усі товари з групи під кодом 1104) імпортувати в Україну дешевше, аніж виробляти свою, а імпортувати дешеву російську сировину – невигідно, бо за рахунок зняття ввізного 20% мита вона дорожча. Бачимо, що на внутрішній ринок впливають не українські виробники продукції з доданою вартістю, а імпортери, котрі ввозять гречану крупу з Республіки Казахстан, «вбиваючи» тим самим вітчизняну галузь.

Вирощування гречки в Україні

 Ситуація з вирощуванням гречки в Україні дійсно воліла б бути кращою. Ще у 2017 році країна була серед світових лідерів за її виробництвом після Росії, яка мала урожай близько 1 млн т, і Китаю, де збирали 0,4 млн т. Україна зібрала у 2017 році 0,17 млн т.

Рейтинг країн мав такий вигляд:

Але після скорочення посівних площ, її збір із 2017 року зменшився у 2,5 разу. Так у 2017 році в Україні збирали 176 тис. т, а в 2019 році – 85 тис. т. 

У нас історично в останні роки дуже скоротилися посіви площ гречки від 200 тис. га до 60 тис. га. Це втричі менше. Ми були імпортозалежними упродовж останніх 2-3 років щодо цієї продукції», – сказав заступник міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства з питань агрополітики Тарас Висоцький.

А в Російській Федерації тільки один Алтайський край посіяв 500 тис. га гречки цьогоріч, розповідає Міллер.

Додайте ще Орловську й Курську області, Воронеж, Саратов, Бєлгород – кожна по 80-100 тис. га, тобто сумарно під мільйон гектарів. У них значно кращий клімат для вирощування гречки і велика кількість землі, яку можна обробляти. І це природний процес, його не зупинити жодними економічними важелями», – прогнозує він.

Крім того, в РФ, порівняно з Україною, дешевші пальне, добрива й засоби захисту рослин, тому собівартість зерна гречки менша, ніж в Україні.

Не стимулюють вирощувати гречку в Україні й досить високі закупівельні ціни, які теж відштовхуються від імпортної сировини. Нагадаємо, що за останній рік закупівельні ціни в Україні збільшилися  на 156% і на 5 червня становили 16,8 тис. грн/т (без ПДВ).  При цьому Україна в січні-березні 2020 року збільшила імпорт гречки до 115 млн грн, що в 6,5 разу більше, ніж за І квартал 2019 року, сказано в даних Державної митної служби. 

У цьому році опитані AgroPolit.com переробники дефіциту гречки не прогнозують.

Дефіциту гречки не буде, а ось велика пропозиція імпорту – так! Частка імпорту за останні 5 років зросла до критичного рівня – з 10 до 50%. Це потрібно оперативно виправляти», – наголошує генеральний директор ТОВ «П'ятихатський комбінат хлібопродуктів» (компанії «Тріо) Антон Міллер.

Чому все менше гречкосіїв в Україні?

Відповідь теж на поверхні, кажуть переробники.

У нас підприємства розташовані в П'ятихатському районі – це північний захід Дніпропетровської області, кордон із Кіровоградською областю. Ми його побудували 15 років тому, бо Кіровоградщина тоді була батьківщиною гречки. Але в останні роки клімат змінився, на території області гречку взагалі вже не сіють, бо немає високої врожайності. Так само не у Харківській області. І наразі в Україні тільки північні області (Чернігівська, Сумська) та окремі західні (Хмельницька, Житомирська) ще сіють гречку, але й у тих зникає інтерес. Економічно їм доцільніше посіяти кукурудзу, соняшник або пшеницю, бо прибутковість буде вищою... У РФ значно кращі умови вирощування гречки. Не приваблює аграріїв України вже й ціна. За всю історію України такої закупівельної ціни на зерно гречки, як у цьому році, ще не було: 1 т зерна – близько 20 тис. грн за 1 т. Торік в цей же період часу вона коштувала 8-9 тис. грн. І це все одно не простимулювало аграріїв збільшити посівні площі, щоб забезпечити внутрішній ринок цим продуктом», – розповідає Антон Міллер.

А митні перекоси з цінами на гречку тільки піддають жару внутрішній ціні, пояснюють переробники. «Вартість імпортованої з Казахстану крупи гречаної фактично вводить економічні обмеження на ціну цієї крупи, що виробляємо ми (для того, щоб хоч якось конкурувати з казахськими виробниками, ми не можемо продавати свою продукцію дорожче за імпортну крупу гречану), ми не можемо давати вітчизняному виробнику зерна гречки ту ціну, яку він хоче, тому що для нас дорога сировина зробить збитковими наші виробництва: ціна сировини є однією з основних складових при формуванні ціни на готову продукцію. Ціна дешевої готової продукції з Казахстану напряму впливає на формування ціни на сировину на внутрішньому ринку, тому введення ввізного мита на зерно гречки походженням із РФ аж ніяк не впливає на ціну вітчизняної сировини: вона й так перебуває під ціновим тиском крупи гречаної, яку імпортують з Казахстану», – пояснює генеральний директор ТОВ «П'ятихатський комбінат хлібопродуктів».

Наразі ринком ширяться заклики дотувати виробників гречки. Переробники не в захваті від озвученої моделі, кажуть, що це призведе до корупції.

Зараз лобіюють ідею, що потрібно ввести певний рівень дотації за вирощування гречки. Але чим дотація навіть у розмірі 3 тисяч грн може мотивувати аграрія, якщо його не мотивує нинішнє зростання цін? Держдотування призведе тільки до певної корупційної складової, це все буде непрозоро, тобто на дотацію зможе розраховувати тільки якась група аграріїв, швидше за все, великі, а інші аграрії – дрібні, середні, вони взагалі цю культуру викреслять тоді», – вважає Міллер.

Його доповнює керівник відділу готової продукції ТД «НОВААГРО» Михайло Тюляков: «Якщо це буде допомога конкретному аграрію з акцентом на те, кому він повинен буде віддати вирощену гречку, то це призведе до корупції».

Читати до теми: Держпідтримка 2021-2023 рр. очима представників сектора. Які кроки слід зробити уряду
  

З ним згоден його колега генеральний директор ТОВ «Олімп» Анатолій Власенко.

Така допомога повинна бути спрямована самому товаровиробникові, а не так, як зараз пропонують – стимулювати тих, хто вирощує насіння гречки, потім визначать коло сертифікованих елеваторів. В такому разі одразу постає питання сертифікації переробників і того, як це відбуватиметься», – каже він. 

Поради уряду – глухий кут без світла

Виробники намагаються достукатися до всіх гілок влади (МЕРТ, Мінфін, Кабмін), але там роблять вигляд, що вдома нікого немає. У МЕРТ радять ініціювати антидемпінгове розслідування, бо загороджувальне мито ввести щодо країн СНД не можна, виходячи з міжнародних договорів, які на себе взяла Україна. А вести перемовини, шоби внести зміни в угоду, не пробували? Вочевидь, ні, так само як і з угодою з ЄС на наступні 5 років, коли 8 місяців з 12 для можливого діалогу минуло, а перемовини так і не відбулися.

Читати до теми: Уряд закуповуватиме гречку у резерв 

Тож порада  МЕРТ про антидемпінг наразі – це ні про що, маючи вигляд банальної спроби зняти з себе відповідальність. Довести антидемпінг вкрай складно, на це можуть піти роки. І навіть якщо станеться диво й виробники щось доведуть, наприклад, стосовно Казахстану, то на той момент російська крупа заходитиме з Білорусі, з Молдови – і так по колу. Це біг за потягом, який від тебе їде геть.

Довести демпінг у наших реаліях неможливо, тому є прохання до Кабміну: вирівняйте і дайте нам однакові умови, приберіть мито з сировини, бо всі розуміють, що казахська крупа – це російська сировина за пільговою ціною. Інакше виходить, що ми у себе будуємо заводи, створюємо робочі місця, а внаслідок непродуманої політики держави просто втрачаємо внутрішній ринок і не забезпечуємо дохід собі й державі», – наголошує Михайло Тюляков.

Заходи з підтримки гречаної галузі України

Захистити галузь від знищення може створення рівних умов для виробників України та Казахстану і до цього закликають виробники. Якщо влада не вживе ніяких заходів, то через 3 роки український виробник, переробник крупи гречаної, швидше за все, зникне, кажуть вони.

Я думаю, якщо влада не вживатиме заходів, то через 3 роки український виробник зникне. Ми вже самі замислювалися буквально рік тому, щоб закрити або призупинити виробництво, а потім взагалі демонтувати. Не хочеться цього робити, бо на підприємстві працює близько 285 осіб, у гречаному напрямі задіяна 1/5 частина. Всі вони зараз отримують хорошу заробітну плату, годують свої родини, а завод є бюджетоутворюючим підприємством у районі, де проживає близько 16 тис. населення», – розповідає генеральний директор ТОВ «Олімп» Анатолій Власенко.

Щоби цього не допустити, українські переробники пропонують два варіанти для влади.

Перший – ухвалити зміни до Закону України «Про митний тариф», в якому встановити пільговий тариф на гречку (код 1008100000) в розмірі 0% та встановити строк його дії до 31 липня 2023 року (включно).

Виробники вважають, що ця торговельна заборона безглузда, бо це все одно жодним чином не позначається на доходах Російської Федерації, а саму гречку продають казахи, білоруси, молдавани, литовці.

Другий крок – перегляд урядової постанови від 2015 року №1146. 

Ми хочемо, щоб законодавець або скасував закон про загороджувальне мито у 20%, або щоб за перегляду в грудні 2020 року постанови №1146 Кабмін вивів з-під дії мита позицію за цим кодом на зерно гречки. Останнє можливо зробити й окремим законом. В такому випадку зерно-сировина з РФ піде до нас і ми його будемо переробляти, а додана вартість залишатиметься всередині країни, а не вимиватиметься в Казахстан, Білорусь, чи ще кудись», – пояснює Міллер.

Такий крок, на думку виробників, цілком виправданий. Адже, нагадують вони, 20% мито у 2015 році  введено не на всю продукцію Російської Федерації. Наприклад, поза забороною такі стратегічні продукти для України, як газ, дизель, тобто заборона введена вибірково. Тож ці обмеження не б'ють по країні-агресору, а виймають з кишені українців гроші (як переробників, так і покупців), бо це російське  зерно спокійно до нас зайшло через сусідню країну. А отриманий дохід більшою мірою теж виходить з країни. А що таке дохід? Це потенційна оплата праці українців, це завантаження українських підрядників і переробних заводів, споживання електроенергії, виробництво тари для гречки, перевезення, логістика тощо.

Читати до теми: Україна у 2020 році експортувала гречку, просо, овес та жито на $11,5 млн

Якщо держава почує переробників, то дуже швидко українська економіка отримає позитивний ефект у вигляді сплати податків і нових робочих місць.

Як це діє, на прикладі свого підприємства пояснив Михайло Тюляков:

У нас на заводі працюють 60-65 осіб в одну зміну. Завод ефективний і за якістю, і за кількістю виробленої продукції. Він може вільно працювати в дві зміни. Отже, штат співробітників можна подвоїти. А це додаткові робочі місця, щомісячні відрахування у соцфонди виростуть із близько180-200 тисяч грн щомісячних удвічі! Якщо ж сировини не буде, то завод пропрацює неповний рік і це вже питання працевлаштування задіяних людей, яким доведеться йти на біржу праці».

До того ж, достатня кількість сировини за доступною ціною дозволити наростити Україні експорт, а відтак буде притік валюти. За словами Тюлякова, українська гречка вже затребувана у ЄС завдяки високій якості переробки. «У минулому сезоні якість української гречаної крупи дуже сильно оцінила Європа. Тільки з нашого заводу близько 2 тис. т експортували до ЄС. Тобто європейці перевірили якість гречки, переконалися, що все добре і чекають від нас продукцію, але ось робити її ні з чого», – каже він.

 Сподіваємося, що уряд дослухається до своїх виробників і таки продемонструє логічні кроки, спрямовані на захист українських підприємців. А не просто тиражуватиме мантру про «інвестиційних нянь» і покращення на словах.

Наталія Білоусова головний редаткор AgroPolit.com