Поради уряду: як вирішити проблему посухи – агрострахування, зменшення ставки ПДВ, пільгова «нічна» електроенергія

Ще навесні 2020 року у Міністерстві розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства України анонсували надання грошової компенсації українським аграріям, чиї господарства постраждали від сильної посухи. За кожен гектар уряд мав сплатити до 5 тис. грн. Про це заявляв заступник міністра Тарас Висоцький на онлайн-конференції міністерства.

Але з'ясувалося, що уряд не знає, звідки взяти кошти на виплати, що не зменшує рівень напруги в суспільстві. Наприклад, уряд підготував алгоритм отримання сільськогосподарськими товаровиробниками відшкодування з резервного фонду бюджету, однак Кабмін не спромігся затвердити окремого порядку виплат коштів постраждалим аграріям за збитки від посухи чи надати якісь роз’яснення місцевій владі щодо механізму компенсацій. Відтак органи виконавчої влади мають керуватися постановою КМУ від 29 березня 2002 року №415. А це означає, що аграріям компенсують збитки, позичаючи гроші з резервного фонду, і їх потрібно буде повернути. Звісно, такий підхід до надання «допомоги» не влаштовує аграріїв, які опинилися на межі банкрутства.

Читайте до теми: Поки грім не гряне, або Питання зрошення українських земель

Взяти гроші з бюджету також не вийде, адже всі програми вже розписані і витягти звідси кошти просто так не вийде. Час спливає. Напруга росте. Наприклад, фермери Кілійського району Одещини після місяців марного очікування обіцяють влаштувати акції протестів, включно з перекриттям трас. 

Цього року на Одещині вже загинули від 80% до 100% озимих, тепер продовжують гинути ярі культури. На сьогодні господарства вже залишились без соняшника, проса й кукурудзи. Місцеві фермери доведені до відчаю.

AgroPolit.com зібрав думки та поради фахівців аграрної галузі про те, які реальні кроки може зробити уряд, щоб вирішити нагальні проблеми постраждалих від посухи аграріїв та не допустити повторення аналогічної ситуації у майбутньому.

Коментарі фахівців

Іван Чайківський, секретар аграрного комітету, народний депутат «За майбутнє»

Якщо уряд не знає чи не розуміє, як потрібно діяти, то хай хоча б послухає учасників ринку

Уряд повинен оперативно знайти шляхи мінімізації негативних наслідків для агросектору від посухи. Йдеться про мільярди збитків, які вже частково лягли на плечі аграріїв Одеської, Миколаївської, Херсонської, Кіровоградської, Вінницької та інших областей.

З чого почати? Найперше – порахувати реальні масштаби збитків від погодного фактору з початку року. Звучить цифра 6,5 млрд грн, але ж ми розуміємо, що це далеко не так. Ще весною експерти попереджали про приблизно 15 млрд грн збитків.  Без відповіді й питання, а скільки ж аграріїв постраждало. Немає і приблизного плану подальших дій влади. А мав би бути, бо відповідальність за пошук і  пропозицію таких рішень сьогодні лежить саме на Кабміні, зокрема, на Мінекономіки та Мінфіні.

Якщо уряд не знає чи не розуміє, як потрібно діяти, то хай хоча б послухає учасників ринку та пропозиції від різних політичних сил. Так, я і мої колеги із «За майбутнє» майже місяць тому публічно запропонували Денису Шмигалю та його команді низку таких дій: дати на два роки пільги зі сплати податків саме для фермерів, надавати безкоштовну (чи по собівартості) енергію на полив полів у нічний час для аграріїв південних областей, а також – прийняти закон про агрострахування. Ми, знову ж таки, готові включитися в процес обговорення з урядом (якщо це буде потрібно), щоби швидко знайти варіанти компенсації аграріям збитків від посухи, бо осінь для сектору може бути тяжкою. Ми можемо отримати не тільки зменшення загального обсягу виробництва агропродукції, а й старт падіння аграрного ВВП країни. А воно, нагадаю, сьогодні майже 20%.

Читайте до теми: Втрати від посухи. Чи подасть уряд «сильну» руку українським аграріям

Олег Тарасов, народний депутат, голова підкомітету з питань удосконалення структури державного управління в сфері агропромислового комплексу

За повної втрати врожаю додаткове нарахування ПДВ ставить аграріїв у дуже скрутне становище

По-перше, уже в цьому році варто запровадити механізм компенсації державою збитків аграріям за втрачені посіви за бюджетний рахунок.

По-друге, потрібно надалі розвивати аграрне страхування за участю провідних страхових компаній нашої країни. Паралельно варто передбачити бюджетну програму компенсації вартості страхових премій аграріям при страхуванні свого врожаю. На сьогодні ринок страхування готовий запропонувати нашим фермерам різноманітні програми для убезпечення від втрати своїх посівів унаслідок природних катаклізмів. Завдання держави лише у тому, щоб популяризувати та зробити його максимально доступним для сільського господарства за рахунок бюджетної підтримки.

По-третє, необхідно не забувати про підтримку зрошення на півдні Україні. У цих регіонах волога є надзвичайно цінним ресурсом для аграріїв. Проте питання її достатності з кожним роком постає все гостріше.

У 1990-му в Україні налічувалося близько 2,3 млн га зрошуваних земель, тоді як загальна зволоженість території була до 30% вищою, ніж зараз. За останні ж 25 років площа сухої та дуже сухої зони в Україні зросла на 7%, а площа перезволоженої скоротилася на 10%. Загалом уся зрошувана площа українських сільськогосподарських угідь скоротилася до 487 тис. га.

За висновками Інституту водних проблем і меліорації, із 31 млн га української ріллі близько 60% (18,65 млн га) сьогодні належить до площ із дефіцитом вологого забезпечення. А близько 3 млн га угідь степових регіонів — у зоні з критичним дефіцитом вологи (тобто у посушливий рік вегетація на них взагалі неможлива). Тому запровадження програм державної підтримки зрошувальних систем має стати одним із пріоритетних напрямів бюджетної політики в агросекторі на найближчі роки.

Окрім цього, доречним видається надання фіскальних пільг для аграріїв, що постраждали від несприятливих погодних умов. Наприклад, як ніколи актуальною є проблема нарахування податкового зобов‘язання зі сплати ПДВ за товари/послуги, які були придбані для вирощування загиблих посівів та ПДВ із вартості яких було включено до податкового кредиту. Саме такою є офіційна позиція Державної податкової служби. Проте, за повної втрати врожаю додаткове нарахування ПДВ ставить аграріїв у дуже скрутне становище. Тому такий підхід фіскалів варто переглянути. Окрім того, слід надати постраждалим товаровиробникам пільги чи навіть повне звільнення від сплати єдиного податку 4-ї групи або податку на прибуток у 2020 році. 

Кліматичний фактор у 2020 році став значно відчутнішим за наслідки карантину чи коливання курсу гривні. Величезні площі посівів опинилися у заручниках опадів, багато фермерів не знають, що на них чекає після підрахунку усієї суми збитків. Тож держава сьогодні мусить стати надійною опорою аграріям та дати зелене світло діяльності міжвідомчої робочої групи із попередження та ліквідації наслідків посухи у сільському господарстві.

Читайте до теми: Держпідтримка АПК: фокус у 2020 році та стратегія на 2021-2023 роки

Іван Слободяник, голова об'єднання «Агро-Продовольча Рада»

Для того, щоб держава не переобтяжувала себе компенсацією за втрату посівів, краще робити компенсацію страхового платежу

Для постраждалих від посухи аграріїв потрібно запровадити компенсацію. До речі, посуха триває вже не перший рік. У південних областях у аграріїв виникло багато проблем, особливо на Одещині, вони на межі банкрутства. Суцільні регіони на межі колапсу. У попередньому році вони мали аналогічну ситуацію і аграрії пробували самостійно з неї вийти – брали кредити, закладали техніку, щоб відсіятися, а цього року через посуху опинилися на межі краху.

Для того, щоб держава не переобтяжувала себе компенсацією за втрату посівів, краще робити компенсацію страхового платежу, як це робиться в європейських країнах, адже наявна розрахункова сума страхової компенсації орієнтовно дорівнює сумі страхової виплати. Тобто, якби фермери застрахували свої врожаї, вони б змогли перекрити втрати від посухи.

Європейська практика довела, що краще компенсувати частину страхового платежу. Це дозволяє стимулювати страхування і є більш вигідним для керівництва держави, ніж проблема з компенсацією затрати посівів на гектар. Компенсація за гектар становить 5-6 тис. грн. Замість цього краще було б компенсувати частину страхового платежу, який дорівнював би 200-400 грн за гектар. Кошти на це можна залучити з резервного фонду.

Серед стратегічних питань, на вирішенні яких уряд має зосередитися, повинна бути програма зрошення, особливо у південних регіонах. Потрібно дати воду в ці області, інакше ситуація з посухами буде повторюватися із року в рік.

В європейській практиці є структури на кшталт «Агенції регулювання аграрних ризиків». Вони займаються цільовими виплатами, коли врожай загинув, наприклад, був побитий градом чи загинув через хворобу або шкідників. У нас аналогічними проблемами мали б займатися схожі структури.

Що стосується проблем постраждалих аграріїв, державі потрібно вийти з ними на переговорну позицію. По-перше, для них мають запровадити податкові канікули. По-друге, відстрочка за кредитами для тих, хто їх брав. Має бути запроваджене індивідуальне рефінансування, щоб вони мали змогу отримати наново кошти під невеликий відсоток. Сьогодні ключове завдання – це повернути кошти постраждалим від посухи аграріям, щоб вони мали змогу наново відсіятися.

Віктор Шеремета, заступник міністра аграрної політики та продовольства України у 2017-2019 рр.

Уряд має забезпечити аграріям компенсацію частини страхових платежів

Уряд має забезпечити аграріям компенсацію частини страхових платежів. Я розумію, що компенсацію страхових випадків уряд «не потягне», але якщо пообіцяли виплатити ті 5 тис. грн. за гектар постраждалим фермерам, кров з носа, але виконайте обіцянку. Як уже було озвучено представниками уряду, кошти на це можна взяти з фонду, сформованого для боротьби з коронавірусом, прирівнявши посуху до форс-мажору, або з інших джерел.

Я розумію, що з бюджету важко залучити кошти, адже такі витрати там не передбачені, та, повторюю, якщо сказали, що виплатять – хай шукають відповідні інструменти. Якщо такі інструменти відсутні, навіщо обіцяти?

На майбутнє уряд має внести відповідні норми до бюджету і профінансувати втрати. Також є декілька варіантів, як допомогти аграріям зараз. Наприклад, пролонгувати сплату податків і кредитів до наступного врожаю. У нас немає резервного фонду насіння, тож потрібно забезпечити фермерів посівними матеріалами.

Варто не забувати, що окрім південних регіонів, які постраждали від посухи, ми маємо збитки в центральних регіонах, де посіви постраждали від вимерзання. Тому держава не може формувати під окремий вид проблеми окрему програму допомоги. Цим мають займатися страхові компанії. А держава має стежити, щоб вони працювали чесно.

У нас повинна працювати нормальна страхова система. На жаль, аграрії стикаються з проблемою (у мене особисто був такий досвід), коли врожай застрахований і наче випадок 100% страховий, а компанія знаходить шлях, щоб заплатити копійки й уникнути відшкодування у повній мірі. Такі випадки вбивають довіру до страхових компаній. Звісно вирішенням проблеми може стати  часткова компенсація страхових виплат державою, але має бути й гарантія, що за 100% страхового випадку, фермер отримає компенсацію. Можливо, слід залучити іноземні страхові компанії, адже до них рівень довіри набагато вищий.

Микола Кучер, народний депутат України, член депутатської групи «Довіра», член комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики

У нас немає не тільки аграрного, та й узагалі жодного страхування. Цю систему потрібно створювати

Звісно, на майбутнє потрібно запроваджувати для аграріїв захисні механізми, страхування посівів та інші види захисту, які сьогодні реально відсутні в країні. У нас немає не тільки аграрного, узагалі ніякого страхування. Цю систему потрібно створювати. А якісь там обіцяні компенсації – я в це не вірю, адже коштів для цього немає. Бюджет проголосований і залучення коштів, наприклад, із коронавірусного фонду неможливе, адже вони вже пішли на будівництво доріг. Якщо розглядати потенціал резервного фонду… За такого дефіциту бюджету в Україні неможливо навіть говорити про якусь пряму допомогу. Єдине, що може реально зробити сьогодні держава для допомоги аграріям – це податкові канікули.

Микола Стрижак, президент Асоціації фермерів та приватних землевласників України

Аграріям варто не забувати, що обіцянки влади – це «обіцянки-цяцянки»

Уряд та представники АПК мають зібратися і вирішити всі питання. Наприклад, уряд має гарантувати, що у подальшому держава бере на себе сплату 50% компенсації. Далі вони мають простежити, щоб страхові компанії чесно виконували програму відшкодування, а також потрібно контролювати, щоб всі аграрії отримали компенсацію на рівних умовах, а не лише найбільші компанії, як це у нас часто буває.

Єдиний реальний спосіб, як можна допомогти аграріям – страхування. Однак для запуску системи страхування потрібна участь держави, а не просто розмови про це. Також варто приділити увагу роботі на місцях. Я маю на увазі, що окрім кліматичних змін, які впливають на врожай, діяльність самих людей також дає наслідки – посадки навколо полів повирубували, а потім скаржаться на погіршення стану грунтів та втрату врожаю.

Якщо без лірики, то варто пам'ятати, що такі поодинокі інструменти, як податкові канікули та кредитні поступки можуть лише відтермінувати кризу. Потрібне системне рішення, яке залучить до вирішення питання державні інститути. Наприклад, можна дати кредити аграріям на наступний рік під 1%, все інше покриває держава. До цього процесу мають бути залучені банки + податкова + орендна плата + відтермінувати на рік запуск закону про ринок землі, щоб люди могли вивільнити кошти для вирішення проблем + примусити страхові компанії сплатити страховку. Якщо зробити ці кроки негайно, вони пом'якшать ситуацію, хоча цьогорічні події будуть нам відгукуватися ще два-три роки.

Аграріям варто не забувати, що обіцянки влади – це «обіцянки-цяцянки». Я порахував, скільки вони збиралися виділити допомоги (не виділили, а тільки збиралися), і розрахунки показали, що цієї допомоги навіть одному «Нібулону» не вистачить. До того ж, якщо дати допомогу лише одній компанії – це прямий шлях до незадоволення всіх інших, що викличе заворушення у суспільстві й матиме не лише економічні, а й політичні наслідки. Тож потрібно або забезпечити допомогою всіх (хоч і потроху), або не давати нікому, і в обох випадках потрібно готуватися до наслідків.