Зростання ціни на газ – причини та наслідки газового шоку для АПК

Збільшення ціни на природний газ б'є по аграрному виробництву України. Адже країна має критичну залежність від газу у найважливіших галузях сільського господарства: пальне, виробництво добрив, сушіння зернових та обігрів виробничих приміщень. Також не варто забувати, що декілька суміжних напрямів «відгукнуться» на збільшення цін опосередковано, адже енергетична криза впливає комплексно на всю економіку країни. AgroPolit.com дослідив причини виникнення газової кризита можливі шляхи уникнення негативних наслідків для АПК.

Як повідомляє офіційний ресурс Нафтогазу, загальне споживання природного газу в Україні зросло у 2020 році на 3,7%, порівнюючи з 2019 роком (з 29,9 млрд куб. м до 31,0 млрд куб. м). У 2020 році споживання газу промисловим сектором також зросло на 1,0 млрд куб. м (+ 12%) до 9,1 млрд куб. м.

Причини стрімкого зростання цін на природній газ

На ситуацію подорожчання газу не лише для України, а й інших країн світу вплинули відразу декілька факторів. Насамперед це політика Китаю. Через торгову війну з Австралією, яка почалася восени 2020 року, Китай став чинити перешкоди постачанням низки австралійських товарів, в тому числі і вугілля. Невдовзі Китай призупинив на невизначений строк співпрацю в рамках механізму China-Australia Strategic Economic Dialogue. У свою чергу влада Австралії розірвала угоду з Китаєм в рамках торгової ініціативи «Один пояс – один шлях».

Читайте до теми: Китай – потужний бізнес-партнер чи загроза для України

Для Китаю ця ситуація виявилася досить неприємною ще й через те, що на тлі відсутності вугілля з Австралії вони в рамках програми зі скорочення викидів СО2 ввели квоти для електростанцій, щоб змусити їх перейти з вугільної генерації енергії на газову. Але ці заходи спричинили різкий дефіцит газу й електроенергії в усьому регіоні, адже Китай почав вимітати з ринку усі доступні запаси газу. Конкуренція за енергоносії змусила піднімати ціну інших імпортерів, що зробило азійський ринок надзвичайно вигідним для постачальників (хоча він і без цього був для імпортерів газу пріоритетним) і частково спровокувало дефіцит голубого палива в інших куточках світу.

Також до створення штучного ажіотажу навколо ринкових коливань цін на газ в європейській частині континенту долучилася Росія. Маючи важелі впливу на постачання газу до Європи, вони почали маніпулювати з кількістю газу, який експортується.

Як пояснив президент Центру глобалістики Михайло Гончар, РФ «сушить» ринок газу в Європі (Україна також залежить від цих постачань і до того ж потерпає від зовнішнього впливу РФ. Нині ситуація у нас ще гірша за європейську).

Газпром» насправді хоче повністю зламати всі правила гри, встановлені європейськими інституціями на ринках Європи. І робить це для того, щоб шантажем змусити ЄС зняти всі законодавчі обмеження на функціонування як побудованих обхідних газопроводів «Північний потік – 1» та другої нитки «Турецького потоку», так і ще не введеного в експлуатацію «Північного потоку – 2», – заявив Гончар.

За його словами, РФ через «Газпром» розв’язала гібридну спецоперацію, замаскувавши її під ринкові тренди. Мовляв, це все відбувається на тлі падіння газовидобутку в ЄС, перенаправленого експорту скрапленого газу із США на азійський ринок, недостатнього наповнення підземних сховищ газу в Європі. Тому, мовляв, ви тут в Європі отримали дефіцит газу і ціни зростають.

Однак, за словами Гончара, за вісім місяців 2021 року «Газпром» збільшив свій експорт на 19,4%.

«Виникає запитання: якщо таке збільшення фізично мало місце, чому ж тоді був настільки знижений транзит через Україну, адже основний експортний маршрут російського газу – українсько-словацький? Транзит скоротився, значить – і постачання в ЄС має скоротитися, адже «Північний потік – 1» та напрямок через Білорусь завантажені по максимуму, а газопровід Ямал – Європа «Газпром» також періодично недовантажує, газопровід «Північний потік – 2» ще не запущений, друга нитка «Турецького потоку» ще не може працювати на планову потужність. Але ми бачимо, як «Газпром» пафосно називає цифри зростання обсягів постачання газу в країни ЄС: до Німеччини на 39,3%, Італії на 15%, Сербії на 123,9%, Польщі на 12%, Болгарії на 50,9%», – звертає увагу на деталі Михайло Гончар.

Відповідь проста, пояснює президент Центру глобалістики: «Газпром» продає більші обсяги, ніж раніше, але насправді не весь проданий на папері газ фізично надходить з Росії до країн Європейського союзу.

Значна частина палива, яке «Газпром» реалізує на європейському ринку, – це перекуплений і перепроданий там же газ дочірніми компаніями російського постачальника, і зроблено це, не виходячи за межі ЄС. Візьмемо для прикладу 2020 рік. «Газпром» рапортує, що в країни далекого зарубіжжя він експортував 179,3 млрд кубічних метрів газу, а Федеральна митна служба РФ дає цифру 167,3 млрд кубічних метрів. Очевидно, що різниця 12 млрд кубів – це газ, куплений і перепроданий на внутрішніх ринках країн-імпортерів російського газу. Тобто «Газпром» зайнявся газовими спекуляціями», – пояснив Михайло Гончар.

За його словами, проти України вони діють ще й ззовні: обмеживши транзит до мінімально можливого рівня, і фактично мають намір припинити транзит газу через Україну.

Як повідомляє експерт, щоб протидіяти цьому, уряд України має звернутися до ЄС, використовуючи угоду про Асоціацію з Євросоюзом, там є стаття 338, яка передбачає застосування механізму раннього попередження про можливу енергетичну кризу.

Ми повинні попередити ЄС, що має місце підготовка третьої сторони до штучної газової кризи. Впевнений, що наші польські партнери не будуть стояти осторонь. США вже попередили ЄС про небезпеку на ринку. Але внутрішні механізми Європейської Комісії надто повільні. «Газпром» вважає, що чим ближче до зими, тим лагіднішою буде Європейська комісія, і розраховує на німецьку підтримку», – прокоментував ситуацію Гончар.

Наслідки для агросектору від зростання ціни на газ: подорожчання добрив, сушки зернових

Найбільші збитки від ситуації з подорожчанням газу в Україні загрожують виробникам добрив і ЗЗР та фермерам, які займаються вирощуванням кукурудзи і соняшника. Тваринникам та птахівникам також буде не солодко, адже переобладнання виробничих будівель – справа складна і недешева.

Як прокоментував ситуацію для SuperAgronom.com керівник хімічного напряму LNZ Group і бренду DEFENDA Сергій Борисов, на українському ринку попередні «хвилі» коливань цін на газ позначились не так сильно, у зв'язку із розбіжністю у часі агросезонів, і виробники встигли провести закупівлю в сегменті пестицидів раніше.

Але потім першою подорожчала логістика, далі відбулося зміцнення юаня на 12-14%, а оскільки закупки відбуваються в доларовому еквіваленті, то це позначилось на ціні для нас. Потім скоротився видобуток жовтого фосфору. Він входить до багатьох продуктів, хоча переважно до добрив, але в деяких ЗЗР також міститься невеликий відсоток цієї речовини. Це спричинило третю хвилю подорожчання. І зрештою четверта хвиля — вереснева — спричинена підвищенням цін на енергоносії та скороченням виробництва в Китаї. От вона уже добре вдарила по нашому ринку», — пояснив Борисов.

Ціна на газ цієї осені застала власників елеваторів зненацька, на підприємствах кажуть, що зараз закуповують газ лише на місяць вперед. За даними електронних біржових торгів на Українській енергетичній біржі, середня ціна за тисячу кубометрів газу в жовтні становить 28 654 грн. У вересні цей обсяг обходився приблизно в 18 505 грн. Поки природний газ дешевшати не збирається і в цілому світ накриває енергетична криза, саме час визначатися з методами зменшення збитків, які переважно ляжуть на плечі фермерів. Адже елеватористиза можливості перекладають збільшену вартість газових витрат на їхні плечі.

Наприклад, директор «АПК «НОВААГРО» групи компаній «Новаагро» Дмитро Доброштан, чия компанія володіє низкою елеваторів, пояснив реакцію на подорожчання газу таким чином:

Як і більшість елеваторів, ми газ наперед не купуємо. Відповідно, на ринку працюємо, виходячи із показників поточної ціни на газ. Якщо ціна досить помітно зростає, як цього року, ми мусимо переглядати ціни на послуги. Зауважу, що це відбувається вперше. Раніше ми в жодному сезоні не змінювали тарифи, так би мовити, на ходу. А в цьому сезоні ми були змушені підвищувати ціни вже двічі. Звісно, насамперед це відчують на собі сільгоспвиробники, які везуть сиру кукурудзу та соняшник на сушку. Елеваторам це підвищення вартості не приносить якогось прибутку. Ми лише посередники», – коментує ситуацію Дмитро Доброштан.

Також всі учасники ринку сходяться на тому, що при такій вартості природного газу ціни на послуги сушки зростатимуть.

«Будемо вже цей рік якось допрацьовувати. Але розглядаємо зараз інші напрямки, альтернативні від природного газу, які можна було б прогарантувати при підписанні договорів. Наприклад, це пропан-бутан. Твердопаливне ми нічого не розглядаємо, не хочемо тут палити, чадіти. І не вигідно. Цей рік вже ніхто нічого не встигне поміняти і дожнивує при тих цінах на газ, які є. Тому що часу вже немає, щоб так оперативно перейти на інші носії, це нереально просто в такі строки», — зазначає Олександр Якуба, директор Малинського та Костопільського елеваторів.

Про ситуацію на елеваторі компанії A.G.R. Croup розповів енергетик підприємства Ігор Базарний:

Крім зростання вартості газу, потрібно не забувати ще й про збільшення вартості електроенергії. Таким чином тарифи, встановлені в серпні, вже неактуальні, оскільки вони нижчі за собівартість», – констатують в G.R. Agro.

Поки що фінальних конкретних цифр на послуги сушки офіційно ніхто не називає. У коментарях учасники ринку констатують, що у тих, хто закупив газ за старими цінами, тарифи на послуги з сушіння зерна стартують в середньому від 50 грн, а за новими цінами на газ вони зросли до 100 грн за один тонно-відсоток зняття вологи.

Начальник департаменту технічного забезпечення компанії «Волинь-зерно-продукт» Олександр Попов звернув увагу ще й на той факт, що залежно від сезону споживання газу на зерносушарці змінюється:

Влітку ми витрачаємо від 0,8 до 1,2 кубічних метрів газу на зняття одного тонно-відсотка вологи: 0,8 – це показник шахтної сушарки, а 1-1,2 куб. м – витрата для зерносушарок американського типу. Якщо працюємо в осінній період, то показник може варіюватися від 1,3 до 1,8 куб. м на 1т/%», – розповів Олександр Попов.

Також крім температури повітря і вологості зерна на витрати палива зерносушарки впливає якість природного газу. Як зазначив Олександр Попов, на елеваторах немає можливості оцінити характеристику палива, зерновики роблять це «на око», аналізуючи роботу зерносушарок. Експерт каже, що з року в рік витрата газу може «плавати» на 0,2 куб. м через його якість.

Читати до теми: Названо аграрні галузі України, які найбільше постраждають від збільшення цін на газ

Трейдери також відмічають негативні наслідки від стрибків цін на газ. Наприклад, партнер в компанії «БарваІнвест» Богдан Костецький зауважив, що подорожчання газу має кілька наслідків:

Затримка збирання врожаю (кожен відсоток втрати вологи в полі – це $3-4/т економії на сушці). Це сповільнений процес приймання зерна на елеваторах через розтягнутий в часі процес сушки. Кукурудза в цьому сезоні повільно втрачає вологу. Багато виробників змушені збирати з вологістю 25-28%. Це подовжить процес приведення товарних партій в нормативну вологість. Вартість зерна не зміниться через подорожчання газу. Однак, вартість виробництва безумовно зросте, для кукурудзи  приблизно на 700-800грн/т. Соняшник збирають з вологістю 9-11%, то ж у вартості соняшника дорогий газ матиме менший вплив», – зауважив Костецький.

Також свою думку та прогноз на найближче майбутнє висловив в коментарі AgroPolit.com голова ради ГО «Бізнес – Варта» та колишній член аграрного комітету Іван Мірошніченко.

На його думку, основний вплив через подорожчання газу позначиться на собівартості добрив, на собівартості виробництва наступного року, а також на якості та врожайності культур.

Цього року основний удар візьмуть на себе виробники. Світовий ринок більшість зростання ціни вже відіграв вверх. Якщо не буде природних катаклізмів і втрат виробництва, то залишилось помірне зростання на пшеницю, і в залежності від дій Китаю можливе зростання на кукурудзу на 5-7-10%. Основний удар по ціні на себе вже взяли або візьмуть виробники у 2021 році, а от у 2022 році ми побачимо дещо іншу картину. Добрив достатньо немає, ціна – космос. Використання і внесення добрив впаде на 25-40 % в залежності від підприємства та його фінансового стану, підготовки до посіву», – пояснює Мірошніченко.

За його словами, залежність від погодних умов збільшиться у зв’язку з більш слабкою технологією 2021-2022. Собівартість виросте на 10-15%. Якість пшениці впаде, а врожайність культур знизиться.

Здешевлення закупівлі добрив, нульове експортне мито, АМКУ – шляхи виходу з газової кризи для АПК

Як прокоментував шляхи виходу з кризи народний депутат від «Батьківщини», член аграрного комітету Вадим Івченко, сьогодні вкрай необхідно насамперед підтримати аграріїв при купівлі ними мінеральних добрив.

Природний газ, ціна на який сьогодні сягнула $1300 за кубометр, є незамінною сировиною для виробництва добрив. З нього виробляють аміак, необхідний компонент для виробництва селітри, карбаміду, КАСу, нітроамофоски, амофосу й інших добрив. На сьогодні ціни на добрива зросли вже на 40%, і наш аграрій не готовий платити таку ціну. А заводи-виробники вимушені будуть істотно знизити виробництво або взагалі його зупинити. Тобто можемо прогнозувати дефіцит добрив на початок весняної посівної», – попереджає Івченко.

За його словами, уряд має терміново розробити механізми здешевлення або компенсації на купівлю мінеральних добрив для українського сільгосптоваровиробника. Варто також підключити до вирішення цього питання ПАТ «Аграрний фонд», який через форвардні закупівлі допомагатиме їм добривами для посівної.

Робити це потрібно зараз, щоб навесні «раптово» не зіштовхнутись з кричущим дефіцитом добрив і в авральному порядку приймати непопулярні рішення. Адже недовнесення добрив загрожуватиме скороченням виробництва продуктів харчування. Іноді криза – гарний час для відкриття нових можливостей. Вважаю, що урядовцям варто використати сьогоднішню ситуацію на ринку газу для розвитку альтернативної енергетики, а також залучення під це інвестицій в національну економіку. Окрім інших, це питання також буду порушувати перед американськими інвестиційними компаніями під час своєї поїздки до Вашингтону наступного тижня», – заявив Вадим Івченко.

Читайте до теми: Уряд у 2022 році мав би запропонувати аграріям спецрежим для створення доданої вартості

Схожої думки про запобігання кризі дотримується секретар аграрного комітету Іван Чайківський. За його словами, при вартості газу в $1600-2000 за тисячу кубометрів сільгосптоваровиробники мають думати насамперед про енергоефективність. Встигнути це зробити за рекордно короткі строки не можна. Але енергозбереження в АПК – це стратегічне завдання, яке, як свідчить ситуація з цінами на газ, має бути в топ-пріоритетах розвитку галузі загалом. За його словами, над цим аграрний комітет і депутати вже працюють.

Що робити з цінами на хімічні добрива – не знають і самі виробники, бо сировина та складники вартості їхнього продукту стрімко дорожчають. Закупивши сьогодні газ по $1600, якою буде завтра ціна їхньої продукції? На мою думку, наразі один з правильних варіантів – це зупинитися і вичекати, що буде далі. Потрібно побачити світло у кінці газового тунелю, щоб зрозуміти цінову межу чи діапазон її коливання. Сьогодні такого «світла» немає, бо відбувається закупівля газу на зимовий період в ЄС і на ринку відчувається його нестача. Дефіцит «підігрів» ціну. Тож покупці перетягують між собою ціновий канат – у кого більше грошей. Я вважаю, що зараз варто, навпаки, вичекати, а не тягнути за цей канат. Цілком очевидно: сьогоднішня ціна неадекватна, тому спочатку вона має повернутися в раціональне русло. Це як з гривнею: ми вже колись бачили долар по 40, але потім він різко вернувся до 26 гривень», – нагадує Іван Чайківський.

За розрахунками секретаря аграрного комітету, в питанні добрив у влади у запасі є 2-3 місяці, щоб ситуація з цінами стабілізувалася.

«Чи буде його дефіцит весною? Прогнозую, що так. Аграріям доведеться чимось ризикувати, бо постане питання: чи купляти дорогі добрива (аміачну селітру чи аміак)? А можливо зараз ставити питання взагалі інакше: виростити не 80 млн т зерна, а 70 млн т і сфокусуватися наступного року на розвитку переробки аграрної сировини, а не зберігати «поважний» статус «сировинний придаток Європи»? На мою думку, 2022 рік треба оголосити роком створення доданої вартості для України – за всіма напрямками, не тільки в АПК. А то ми так і будемо купатися в теплій ванні міжнародних схвалень «ви ж найбільший експортер зернових», а мали б бути – «доданої вартості», – коментує ситуацію Чайківський.

За даними AgroPolit.com, в Кабміні розуміють, якщо не вжити заходів, то взимку і навесні в країну хлине потік контрабандних дешевих добрив із Білорусі, яка купує у Росії дешевий російський газ по $120 за 1000 кубометрів. Або з Угорщини, яка почала напряму отримувати російський газ. Серед можливих заходів запобігання дорожчанню добрив може бути перевірка АМКУ найбільшого внутрішнього виробника міндобрив – компанії «Остхем», а також стара перевірена практика – встановлення урядом нульового мита на імпорт добрив.

Тимчасово спустити до нуля мито на ввезення добрив (умовно з січня по травень) – це цілком можливо зробити. Подібні кроки вживав уряд раніше. Але які будуть від цього втрати держави до бюджету та загалом для внутрішньої економіки? Сьогодні ми маємо багато трейдерів, які поставляють в Україну добрива з Туреччини, Європи, і ми від цього нікуди не подінемося. Але якщо говорити про пріоритетність аграрних тем, то тема азотних добрив – це номер один сьогодні», – зауважив Чайківський.

Зелене світло органічним добривам та біогазу

Секретар аграрного комітету Іван Чайківський закликає уряд, депутатів та аграріїв зробити висновки з нинішньої газової кризи і стимулювати розвиток двох напрямків.

Найперше стрімке подорожчання добрив має привернути увагу до органічних добрив, переконаний він. «Сьогодні органіка стає серйозною альтернативою хімічним добривам. А для цього уряду та аграріям слід обличчям повернутися до тваринництва. Колись в кожному господарстві була велика рогата худоба. Це дозволяло агрокомпаніям удобрювати щороку близько 25% всього земельного фонду органікою від ВРХ, тобто кожен гектар у господарстві раз на 4 роки був під органікою», – пояснює нардеп.

А другий напрямок для стимулювання – виробництво біогазу. «Якщо вчора всі лише думали за біогаз і вважали його нерентабельним виробництвом, бо затрати були дуже великі, то сьогодні немає іншого шляху, як субсидіювати цей процес, щоб він став частиною агровиробництва. Європа також виділяла субсидії на закупівлю такого обладнання та на будівництво біогазових станцій. За вартості газу природнього в $1600 і вище біогаз стає дуже привабливим з точки зору агровиробництва для компаній. Думаю, що багато аграріїв розглядатимуть цей варіант», – каже Іван Чайківський.

Потужний агросектор України дає широкі можливості для розвитку біоенергетики, вважають в Держенергоефективності. Так, головне походження біометану – це очищений біогаз, що отримується із відходів агросектору, а також харчової промисловості, твердих побутових відходів. Якщо у 2013 р. в країні працювало лише 13 МВт біогазових потужностей, то на сьогодні – вже 86 МВт.

Потенціал виробництва біометану в Україні сягає 7,8 млрд м3 у рік (25% загального річного споживання газу). Це значний показник, адже для порівняння саме такий обсяг природного газу щорічно споживають підприємства теплокомуненерго для забезпечення потреб населення країни. Важливо, що біометан може заміщувати газ. Враховуючи розгалуженість газотранспортної системи, біометан можна використовувати практично по всій країні на відміну від біогазу, який генерує енергію лише у точці виробництва», – повідомив директор Департаменту відновлюваних джерел енергії Держенергоефективності Юрій Шафаренко.

Збільшення газовидобутку та відновлювальні джерела енергії

Серед стратегічних кроків, які можуть допомогти Україні зістрибнути з газової голки – видобуток власних запасів газу та перехід на альтернативні види палива та використання відновлюваних джерел енергії (ВДЕ).

Що стосується власних газових ресурсів, на думку фахівців, ми цілком можемо відновити програму 20/20, яка передбачала збільшення видобутку газу в Україні до 27,6 млрд куб. м у 2020 році. Одночасно планувалося зменшення потреби українських споживачів у цьому виді палива до того ж рівня завдяки впровадженню програм з енергоефективності. Станом на кінець 2018 року видобування газу в Україні сягнуло 21 млрд куб. м, а потреба у ньому і сьогодні становить 32 млрд куб. м.Темпи реалізації урядової концепції, як у частині збільшення видобутку газу, так і у частині його більш ефективного використання, не відповідають затвердженому графіку. Однак зараз цю програму пробують відновити і перезапустити. Можливості для цього є. За словами Михайла Гончара, проєкт можливо реалізувати в 5-річній перспективі. Все залежить від політичної волі вищого керівництва держави.

Крім того, сьогодні Україна може реалізувати проєкти з відновлюваними джерелами енергії в АПК, які крім позбавлення від газового дефіциту допоможуть вписатися в реалії програми з декарбонізації.

Зменшення шкідливих викидів та перехід на відновлювані джерела енергії – це сьогодні актуальна тема для всього світу, в тому числі і для України. Ринок відновлювальних джерел в Україні – це сектор, який вже заміщує 4 млрд кубометрів природного газу. Тобто ми вже зробили свій внесок в декарбонізацію. Потенційно ми можемо довести цю цифру до 20 млрд кубометрів газу. Варто зауважити, що біоенергетика може охоплювати та компенсувати низку виробничих ніш з виготовлення палива, і у виробництві тепла, і у виробництві транспортного пального: частково замістити газ, частково вугілля, частково нафтопродукти», – вважає голова правління Громадської спілки «Біоенергетична асоціація України» Георгій Гелетуха.

Хоча такі проєкти досить тривалі і не найдешевші, але вони того варті. За словами Гелетухи, щоб довести заміщення до рівня 20 млрд кубів газу, потрібно побудувати близько 50 тис. мегават потужностей для переробки біомаси в тепло. Близько 5 тис. мегават потужностей будуть виробляти електрику.

«Оціночна вартість такого будівництва, приблизно € 25 млрд до 2050 року – це кошти, які потрібно вкласти в цей сектор. Плюс до цього ще будуть операційні витрати, тобто буде споживатися місцеве паливо. В сумі це ще десь € 75 млрд. Тобто нам до 2050 року потрібно вкласти € 100 млрд у біоенергію, щоб замістити споживання Україною щороку 20 млрд кубометрів природного газу. Якщо порахуємо вартість закупленого природного газу за всі ці роки (до 2050 року), то отримаємо цифру – € 100 млрд. Тобто ми вкладаємо €100 млрд і економимо енергоресурсів бюджету на €100 млрд. При цьому ми отримуємо нову енергетичну інфраструктуру (котельні, автостанції, біогазові установки)», – заявив Георгій Гелетуха. 

Читайте до теми: Відновлювальні джерела енергії – як дорогий російський газ допоможуть замістити біовідходи, солома та біогаз  

Енергетична солідарність Європи

Тож, коли напрямок руху для вирішення внутрішніх газових питань доволі зрозумілий, варто згадати ще й про зовнішні стимули. Як наголосив Михайло Гончар, коментуючи можливу реакцію України на зовнішні обставини, Україна в 2016 році підписала Меморандум про стратегічне партнерство з ЄС. Це другий за важливістю документ у Європі. А там одним з пунктів фігурує заява про енергетичну солідарність. Саме до цього пункту апелюють європейські країни, помітивши маніпуляції РФ на газовому ринку. Наприклад, позов Польщі проти Німеччини, який суд задовольнив. Основний принцип цього документу – одна країна ЄС (Німеччина) не повинна завдавати шкоду іншій країні ЄС (Польщі), реалізуючи проєкти на кшталт північних потоків.

Україна не є членом ЄС, однак завдяки підписанню Меморандуму може також розраховувати на право енергетичної солідарності. Українське Міністерство закордонних справ вже досить оперативно зреагувало на ситуацію і порушило питання про ведення консультацій з Європейською комісією відповідно до ст. 274 Угоди про асоціацію, яка і передбачає те, що Україна та країни – члени ЄС повинні при розробці тих чи інших проєктів враховувати наявний потенціал потужностей країни-партнера. Цей пункт відкриває можливість блокування не лише «Північного потоку», але й інших проєктів, які можуть загрожувати енергетичній безпеці України.

Хворостяний Віталій, журналіст AgroPolit.com