Зростання цін на продукти першої необхідності для внутрішнього ринку України: хліб, олія, цукор, яйця, м'ясо, борошно

Протягом 2021 року аналітики та пересічні громадяни помічають зростання вартості низки товарів харчової продукції, виготовлених в Україні. Насамперед йдеться про лідера цього рейтингу – соняшникову олію. За даними Держстату, у грудні 2020 року 1л олії коштував для кінцевого споживача на внутрішньому ринку 42 грн, але вже з травня до листопада поточного року ціна тримається на рівні 62 грн, і чимало фахівців, які відстежують динаміку зростання цін, пророкують подальше її зростання (до 100 грн за 1 л). Також прогнозується подорожчання інших продуктів харчування з переліку соціально важливих продуктів.

Зважаючи на чутливий соціальний момент, пов'язаний з вартістю продуктів харчування для населення, AgroPolit.com спробував розібратися не лише у формуванні цін на олію та іншу продукцію, яка має відношення до харчової безпеки України, але й за допомогою порад фахівців визначити метод та курс для утримання стабільних позицій вітчизняних виробників на ринку харчової продукції і знайти дієвий засіб для зниження соціального напруження всередині країни.

Вартість продуктів харчування на внутрішньому ринку

Для початку, щоб скласти загальну картину вартості харчових продуктів у 2020 та 2021 році, наведемо перелік середніх споживчих цін на деякі з них. Як повідомляє Держстат, картина має такий вигляд (приведено середні споживчі ціни на продукти за грудень 2020 та жовтень 2021 року):

• Олія соняшникова (1л): 42,07 грн (грудень 2020) – 62,69 грн (жовтень 2021);
• Цукор (1кг): 20,90 грн–27,80 грн;
• Яйця (1 дес.): 27,48 грн– 30,30;
• Молоко пастеризоване до 2,6 % включно (1л): 25,60 грн– 27,63 грн;
• Рис (1 кг): 23,93 грн– 27,88 грн;
• Крупи гречані (1 кг): 37,43 грн– 43,44 грн;
• Хліб пшеничний, з борошна вищого ґатунку: 26,73 грн (грудень 2020) – 31,57 грн (жовтень 2021);
• Хліб пшеничний, з борошна першого ґатунку:21,40 грн– 25,18 грн;
• Хліб житній, житньо-пшеничний: 22,07 грн–26,05 грн;
• Борошно пшеничне (1 кг): 12,70 грн– 14,48 грн;
• Свинина (1кг): 115,86 грн– 124,58 грн;
• Яловичина (1кг): 144,82 грн– 175,51 грн:
• Птиця (тушка куряча 1 кг): 55,96 грн– 72,42 грн;
• Філе куряче (1 кг): 91,71 грн– 117,47 грн;

Як прокоментував для AgroPolit.com ситуацію з подорожчанням народний депутат України, член комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики Вадим Івченко, товари першої необхідності подорожчали в середньому на 14% порівняно з аналогічним періодом минулого року.

Ціни на куряче філе, яловичину та свинину у вересні 2021 року у порівнянні з груднем попереднього року зросли на 25,5%, 18,8% та 7,4% відповідно. Зросли в ціні молоко і яйця. Хліб зріс у вартості на 17%. Але найбільше подорожчали цукор – на 88% (у виробництві якого газ становить 70% витрат) та соняшникова олія — на майже 90% і подекуди перевищує ціну у 100 грн. за літр», – заявив Вадим Івченко.

За словами Івченка, існує декілька причин, чому так стрімко зростають ціни на продукти, кожна друга тонна яких насвітовому ринку «родом» з України і є, фактично, безальтернативною для українського споживача.

«Головна причина, звісно, – подорожчання енергоносіїв, а також додалось зростання вартості складових виробництва, запасних частин, транспортування, матеріалів для фасування, певний дефіцит сировини у цьому маркетингову році», – заявив Вадим Івченко.

Однією з причин зростання ціни на олію в Україні, на думку нардепа, є загроза того, що українські виробники не зможуть експортувати її до Китаю, адже реєстрація компаній – виробників рослинних олій митною службою Китаю зараз під великим питанням. А це величезні фінансові втрати. Можливо, розуміючи подібні ризики, виробники почали потроху піднімати ціни на внутрішньому ринку для зменшення вірогідних збитків.

Читайте до теми: Україна і Китай – агросектор бере курс на харчову та продовольчу безпеку

Торгівля продуктами харчування на міжнародних і внутрішніх ринках та формування цін

За 8 місяців 2021 року Україна експортувала продукції олійно-жирової галузі на $4,1 млрд, що на 11% більше за аналогічний період минулого року. Про це заявив заступник міністра економіки України Тарас Качка в офіційному повідомленні на сайті міністерства.

За його словами, Україна має конкурентну перевагу – виробники олії відрізняються високою продуктивністю, зважаючи на такі зовнішні фактори, як ціна на енергоресурси, логістика, особливості клімату, система оподаткування. При цьому ефективність бізнесу дозволяє вигравати цю конкуренцію. Внутрішні реформи з боку держави також можуть їм у цьому допомогти. Ключовими ринками для української олії є Індія та Китай, з якими Україна ще не укладала Угоди про зону вільної торгівлі. Зняття тарифних бар'єрів – це важлива частина роботи, над якою працюють у Мінекономіки.

Олійний ринок – це проєкт, який реалізовувався десятиліттями – і щодо консолідації виробників, і щодо зайняття позиції на світових ринках. Але також цікавими є «нішеві» питання. Наприклад, відбувається переоцінка ролі постачальників жирів і олій у регіоні. Йдеться про наш діалог з Центральноазійськими країнами, діалог з країнами Закавказзя, у яких зростає інтерес до більш стабільних відносин з українськими постачальниками», – додав Тарас Качка.

Всі без винятку дослідники ринкових показників відзначають, що минулого року на міжнародних ринках відбувся ціновий стрибок, почала підвищуватися вартість продуктів харчування, в тому числі і олії. Фахівці пов'язують це насамперед зі світовою кон'юнктурою: посилилася інфляція, зросла вартість енергоносіїв. Відповідно, змінилися умови попиту та пропозиції. При цьому ринок не відчував та й не відчуває нині дефіциту сировини, Україна стабільно постачає та забезпечує необхідною кількістю продукції міжнародні ринки.

Читайте до теми: Державна продовольча зернова корпорація – стратегічна карта антикризових дій з реорганізації зернотрейдера

Як пояснив в коментарі для AgroPolit.com представник Асоціації «Укроліяпром», Україна споживає лише 6-7 % соняшникової олії (300 тис. т), виготовленої вітчизняними компаніями. Внутрішній український ринок соняшникової олії мізерно малий у порівнянні із зовнішнім. Природно, що в таких умовах саме зовнішній ринок диктує ціну. Ніхто не буде тут продавати товар дешевше, якщо можна продати його за кордоном дорожче. Тому ціну в Україні на внутрішньому ринку диктує попит на олію на зовнішньому ринку.

Ще один фактор – 20% ПДВ на продаж соняшникової олії. Експортний товар йде з нульовою ставкою ПДВ, а у нас в торговій мережі на нього накручують додатково 20%. Тому й виходить, що, наприклад, у Польщі, де податки нижчі, наш, український, продукт коштує дешевше, ніж у себе на батьківщині.

У випадку експорту у нас нульова ставка ПДВ. А реалізація в торгових мережах бутильованої соняшникової олії відбувається за ставкою 20%. Буває, що у нас ціна на соняшникову олію в магазинах вища, ніж у країнах, в які ми продаємо, бо у них нижчий податок», – прокоментував ситуацію доцент Київської школи економіки Олег Нів'євський.

За даними асоціації «Укроліяпром», Україна у 2021 році отримає близько 7,2 млн т олії. Цього року виробництво олії на 1,3 млн т перевищило минулорічні показники.

Ми в 20 разів більше виробляємо, ніж споживаємо. Переважну кількість олії – продаємо на експорт. До того ж вітчизняний ринок олійної продукції напряму пов'язаний з реакційними тенденціями на світових ринках. Якщо там зростає ціна на продукцію, вітчизняний ринок корегує вартість товарів на внутрішньому ринку відповідно до світових тенденцій», – пояснили в асоціації.

За словами представника асоціації, ще у 2020 році ціни на олію помірно зростали, стрибок відбувся у березні 2021 року.

«Якщо у вересні 2020 року початкова ціна на соняшник була близько 10 тис. грн/т, то вже у грудні ми бачили ціни на рівні 15 тис./т. Це нормальна тенденція. Вартість олії на той момент була 1200 грн/т. Однак вже у березні 2021 року ціна на олію зросла до 1600 грн/т, з цього моменту почалася «цінова гойдалка», – пояснюють в асоціації «Укроліяпром».

То як формуються ціни на олію в Україні, і з чого складається її вартість?

Як пояснили в асоціації, для виробництва 1 т соняшникової олії потрібно близько 2,5 т насіння соняшника. Минулого року ціна на соняшник зросла з $300 до $1000, і при ціні 1кг – $1 вартість олії фізично не може бути $0,97. В структурі формування вартості соняшникової олії 85% – це вартість насіння. Щоб виготовити 1т рафінованої олії, до вартості сирої продукції потрібно додати ще $150-160. Наступний момент – формування ПДВ. Виготовлення 1 пляшки олії обходиться підприємству близько 45-50 грн. 20% ПДВ від цієї суми – це додаткові 10 грн вартості до пляшки олії. Також ми пам'ятаємо, що торгові мережі встановлюють націнки, і вони жорстко не регулюються на законодавчому рівні. Хтось встановлює 5%, хтось 10% чи навіть 15%.

На кінцеву вартість продукції також впливають логістичні витрати. Наприклад, у Києві нема жодного заводу з виготовлення олії, і її потрібно везти або з Дніпра, або з Полтави чи Приколотного.

Читайте до теми: Зростання ціни на газ – причини та наслідки газового шоку для АПК

До того ж, за словами представника асоціації «Укроліяпром», ще з минулого року аграрії не поспішали продавати соняшник, притримували врожай, очікуючи набільш високу ціну на продукцію, пробуючи «підігрівати» попит. Це призвело до того, що робочі потужності підприємств були завантажені наполовину, і ця тенденція продовжилася в 2021 році.

Здавалося б, врожай зібрали на 2-3 млн т більший, запасів достатньо, а ціни на олію не падають. І ось тут варто нарешті усвідомити тим, хто ще не розібрався у ситуації, що на ціну впливає не кількісний фактор врожаю, а світова кон'юнктура, в тому числі і вартість нафтопродуктів та енергоносіїв. А також попит на біопаливо. Наприклад, попит на біодизель сьогодні оцінюється на рівні $1600/т, і на його виготовлення витрачається близько 47 млн т олії. Ось ці фактори і впливають на рівень цін», – пояснили в асоціації.

За словами фахівців, зменшення ціни на олію, в тому числі для внутрішнього українського користувача, можна очікувати лише в тому випадку, якщо буде зменшуватися вартість нафтопродуктів хоча б на $20-30.

Варто додати, що зростання цін на газ переважно не позначилося на вартості виробництва олії, адже підприємства використовують в процесі виробництва не газ, а лушпиння соняшника, пелети (гранули). І хоча цей вид альтернативного пального також зріс у ціні в 3-4 рази і користується сьогодні великим попитом, однак за рахунок енергоощадних технологій вартість переробки у нас приблизно на $30-40 менша, ніж за кордоном. Тому коли сьогодні заявляють, що за кордоном соняшникова олія дешевша, ніж в Україні, можна поставити цим людям зустрічне запитання: «А чому жодної пляшки їх дешевої олії ми не бачимо на прилавках їхніх же магазинів?» – ставлять риторичне запитання в «Укроліяпром».

Щоправда, захисники прибутків олійного бізнесу забувають згадати, що, наприклад,на світовому ринку в червні 2021 року помітно знизився попит на соняшникову олію, через що вітчизняні експортери були змушені різко скинути ціну на цей продукт на міжнародному ринку. Тоді експортна ціна на тонну олії за добу обвалилася більше ніж на $100. До такого обвалу цін призвело зниження попиту на соняшникову олію (ринок соняшникової олії був переповнений товаром, через це продавці змушені були збивати ціну, щоб хоч якось збути товар). Так, українські експортери соняшникової олії просили 17 червня не більше ніж $1140-1170/т, а 16 червня 1 т олії ще коштувала $1230-1250.

Однак це не завадило українським продавцям залишити внутрішні ціни на тому ж рівні, як і раніше. А це означає, що в Україні закони ринку працюють досить своєрідно, і Антимонопольний комітет мав би перейматися цим питанням.

Читайте до теми: Динаміка розвитку українського АПК та експорту за 30 років

За словами представника асоціації «Укроліяпром», серед вітчизняних виробників присутня чимала конкуренція за ринкові позиції в секторі продажу та переробки соняшника. Ті аграрії, хто має більш-менш стабільний доступ до фінансових ресурсів і має можливість купляти і робити запаси соняшникового насіння, отримують суттєві прибутки.

В середньому одне підприємство з переробки олії, працюючи з нормальним завантаженням, переробляє близько 50 т продукції за добу, генеруючи вартість продукції на рівні 1 млрд грн (30 млрд грн на місяць). В річному вимірі олійно-жировий комплекс України приносить $7-8 млрд валютної виручки країні. Також олійництво забезпечує роботою близько 100 000 громадян України. Сьогодні це ледь не єдина галузь, яка демонструє зростання на тлі стагнації інших напрямків виробництва. В Україні працює близько сотні олійних заводів, 80 з яких було побудовано протягом останніх 20 років», – заявили в асоціації «Укроліяпром».

Варто зауважити, що не олією єдиною живе Україна. І хоча виробники та рітейл намагаються отримати прибутки від вигідної торгівлі товарами, які мають високу ціну та попит, пересічні українці з неприкритою тривогою споглядають на зростання цін та дисбаланс між зарплатнею та витратами на продукти.

Як повідомила віцепрезидент НААН Ануш Балян на своїй сторінці у FB,аграрії переймаються тим, щоб на тлі подорожчання електроенергії та газу прийдешня зима ще й не була голодною. Насамперед для українців, чиї доходи не витримують натиску цін.

«Вартість найнеобхідніших продуктів на прилавках магазинів та ринків набуває тривожних тенденцій. Виробникам через енергетичну кризу доводиться підвищувати ціни, дехто грає на спекулятивних опціях», – пише Балян.

За її словами, дорожчає найсоціальніше: гречка, рис, манка, макарони, борошно, хліб. Причому революційними кроками. Кілограм гречки вже подорожчав на 17,5%, рис – майже на 28%, манна крупа – на 17,3%.

На 20-22% зросла вартість хліба популярних сортів. Сезон цукроваріння лише розгортається, а вартість цукру вже підскочила на 27-30%. До 45-50 грн. за десяток зросла вартість яєць у магазинах, і це тільки проміжна ціна зростання. Але і цей стрибок не настільки шокуючий, як ціни на олію, яка подорожчала на 67%. Пальму першості тримає національний продукт – сало. Перехід свиноферм на м'ясні породи викликав стрімке, космічне зростання вартості сала. На київських базарах найдешевше сало коштує 170-180 грн., «генеральське» – 350 грн. Вперше соціальна закуска – сало перевершила у цінах якісні українські коньяки. Ось такі перекоси», – заявила Балян.

Ануш Балян зауважила, що все це відбувається на тлі антирекорду із завезення в Україну дешевої свинини з Європи (понад 6 тис. т).

«Подорожчання сала та м'яса, плюс подорожчання енергоносіїв, одразу ж зумовило зростання цін у м'ясопереробці. Їх індекс зростання на ковбасні вироби та сосиски сягнув 104%. Крім сала, ми ще й медова нація, а тому ціна за літр акацієвого та липового меду у 400 грн. для пересічного покупця є незрозумілою та обурливою. Але такі реалії.Понад 90% українського меду, а це 80 тисяч тонн, йде на експорт, знижувати при цьому ціну на внутрішньому ринку нелогічно. Продавці – не бджоли, щоб роздавати мед задешево.Тому дуже часто диспропорція між цінами виробника та цінами на продукти у роздробі є шаленою. Але ж, за твердженням закону Парето, 20% зусиль дають 80% результату. І навпаки. Тож українська торгівля чітко дотримується такої догми», – заявила Балян.

На тлі заяв про подорожчання харчової продукції у деяких ЗМІ почали роздувати чутки про тотальний розпродаж харчової пшениці, мовляв – все продадуть, залишиться лише фуражна пшениця низької якості. Дійшло до того, що представники Мінагро мусили вийти з офіційною заявою і спростуванням.

Як заявили в міністерстві, цього року Україна отримала рекордний врожай – лише ранніх зернових зібрано 46 млн тонн. Вперше в історії зібрано 33 млн тонн пшениці, що на 26 % більше, ніж минулого року та перевищило попередні прогнози Мінагрополітики.

Внутрішня потреба споживання складає 7,5 млн тонн, з яких близько 5 млн тонн якісної пшениці. За умови формування оптимальних перехідних запасів можливості експорту оцінюються у розмірі 25,3 млн тонн.

Для забезпечення продовольчої безпеки, уникнення застосування експортних обмежень, забезпечення прогнозованого режиму експорту зерна та стабілізації ринку зерна в Україні 5 липня 2021 року було підписано Меморандум про взаєморозуміння між Міністерством аграрної політики та продовольства України і учасниками зернового ринку у 2021/2022 маркетинговому році. 

У доповнення до Меморандуму з учасниками зернового ринку 19 жовтня 2021 року було підписано Додаток 1 до Меморандуму, в якому визначені граничні обсяги експорту пшениці на рівні 25,3 млн тонн. 

Посиленого експорту пшениці немає – це міф. У рамках Меморандуму ми закріпили спільну стратегію щодо забезпечення прогнозованого режиму експорту зерна, якийгарантує продовольчу безпеку держави. Він довів свою ефективність у попередні роки, адже дає прогнозованість дій всім учасникам аграрного ринку,постійний моніторинг ринку забезпечує прогнозованість експорту зернових та стабільність ринку всередині країни», – зазначив Тарас Висоцький.

У свою чергу партнер в компанії «Barva Invest» Богдан Костецький повідомив, що на сьогодні близько 14 млн т пшениці відправлено на експорт, наразі під завантаженням в портах – 420 тис.т, на рейді – 232 тис. т, і очікується підхід 473 тис.т.

Загалом до кінця грудня буде експортовано приблизно 15,5-16 млн т, проти зафіксованих у меморандумі 25,3 млн т.Тобто з січня до червня Україна може вільно експортувати ще близько 10 млн т. Щодо пропозиції пшениці – наразі продажі дійсно сповільнюються, і це, звісно, тривожний сигнал для власників млинів, особливо тих, що не забезпечили покриття сировиною хоча б до лютого 2022 року, коли очікується пожвавлення продажів», – повідомив Костецький.

За його словами, виробники обмежують продажі з кількох основних причин, зокрема:

- достатня забезпеченість обіговими коштами і відсутність потреб у додатковому фінансуванні на тлі високих ризиків знецінення гривні;

- сезонне зниження активності продажів;

- стан озимих – гірший ніж минулого року, виробники хочуть переконатися, що умови зимівлі будуть задовільними, перед тим як продовжувати продажі;

- високий попит на зовнішніх ринках, обмеження експорту Росією і постійне зростання цін на експортному напрямку.

Реакція держави на подорожчання продуктів

Ще у квітні 2020 року Кабмін видав постанову № 341 про заходи щодо стабілізації цін на товари, що мають істотну соціальну значущість. Постанова декларує відносні значення вартості продукції між представниками роздрібної торгівлі та постачальниками продукції. В разі збільшення ціни на 15 % постачальник зобов'язаний за 30 днів попередити торгові мережі про зміни, і ці пертурбації також мають відстежуватися Антимонопольним комітетом. Тож всі можливі зміни у ціновій політиці на харчові товари моніторяться представниками ринку та представниками відповідальної держустанови. Однак зауважимо, що соняшникова олія не входить до цього переліку.

Читати до теми: Відновлювальні джерела енергії – як дорогий російський газ допоможуть замістити біовідходи, солома та біогаз  

У свою чергу, в Антимонопольному комітеті України (АМКУ) ще з серпня поточного року досліджують внутрішній ринок олії. Попередньо встановлено, що ціни на насіння соняшнику зросли вдвічі у порівнянні з минулим роком. Однак АМКУ не знайшов порушень чинного законодавства, які б потребували втручання у роботу ринку.

Комітет продовжує аналізувати інформацію, надану виробниками олії соняшникової, а також інформацію, яку вже отримано від найбільших торговельних мереж. У разі виявлення ознак порушення у діях учасників ринку законодавства про захист економічної конкуренції Комітетом буде вжито заходів з правозастосування або адвокатування конкуренції на задіяному товарному ринку», – заявили тоді в АМКУ.

Варто зауважити, що ситуація з цінами на продукти харчування бентежить не лише представників антимонопольного комітету. Вже у листопаді, після чергових заяв і прогнозів про подорожчання продуктів, голова підкомітету Верховної Ради з питань регуляторної політики Ганна Лічман запропонувала встановити державне регулювання цін на соняшникову олію.

Зазначається, що 15 листопада у Комітеті з питань економічного розвитку відбувся круглий стіл на тему: «Цінова ситуація на ринку соняшникової олії в Україні» під головуванням голови підкомітету з питань регуляторної політики Ганни Лічман.

На жаль, ринок не зміг врегулювати ціну. Сьогодні ми отримали багато підтверджень того, що і держава не змогла врегулювати вартість цього важливого товару», – зазначила голова підкомітету.

Лічман пропонує вирішити цю ситуацію шляхом державного регулювання цін на соняшникову олію. Для цього уряд повинен додати олію до переліку соціально значущих товарів. Держрегулювання здійснюється шляхом декларування зміни роздрібних цін в разі їхнього збільшення на понад 5%.

«Колеги мають попрацювати над цією проблематикою, щоб держава змогла втрутитися в регулювання вартості сировини», – підсумувала Лічман.

Як прокоментував ситуацію президент Української аграрної конфедерації (УАК) Леонід Козаченко, ми дійсно бачимо зростання вартості не лише на олію та борошно, а й на інші продукти харчування. Це пов'язано із наслідками локдауну, і з глобальною інфляцією, а саме – випуском додаткового обсягу (емісією) конвертованої валюти, що спричинило зростання цін на сировину, енергоносії та продукти харчування.

Ми спостерігаємо ситуацію, коли США, ЄС, Японія, Китай та низка інших країн надрукували кошти і викинули на ринок додаткові $10 трлн. Цими коштами надали підтримку під час карантину бізнесу, соціально незахищеним верствам населення та іншим громадянам. Також частину цих надрукованих коштів було спрямовано на різноманітні соціальні проєкти, що врешті-решт створило досить потужну хвилю інфляції у світовій економіці», – заявив Козаченко.

Також, за словами Леоніда Козаченка, свій внесок у зростання цін на харчову продукцію зробили кліматичні зміни. Великі виробники аграрної продукції, наприклад США, Австралія, Бразилія, зазнали досить відчутних втрат через зміни клімату.

Якщо говорити про інші чинники, які впливають на вартість продуктів безпосередньо в Україні, не варто забувати про монополізм та картельні змови. Були випадки, коли ми продавали на експорт продукцію дешевше, ніж для внутрішнього споживача. Вони також можуть бути присутні в цьому процесі, особливо коли ми говоримо про олію і цукор. Для того щоб визначити присутність порушень, варто лише порівняти цини на світовому ринку та в Україні. Варто відразу зазначити, що втручання державних органів, наприклад, з пропозицією регулювання цін на внутрішньому ринку має свої нюанси. Якщо це приведення цін до показників міжнародних ринків – це одне. Але якщо це буде спроба отримати соціальні бонуси за рахунок виробників – так робити не можна, це лише нашкодить», – повідомив Леонід Козаченко.

Читайте до теми: Меморандум на зернові та олію: аналіз впливу обмежень на експортну політику та внутрішній ринок України

На думку президента УАК, держава може потурбуватися про соціально незахищених громадян, використавши досвід та практику країн, які вже практикують програми допомоги. Наприклад, у США уряд випускає спеціальні картки, на кшталт української «Картки киянина», яка дає змогу певним верствам населення купувати у магазинах продукцію першої необхідності за пільговими цінами. Таку допомогу уряд надає у тих випадках, коли ціни на продукти харчування починають зростати.

Сьогодні існує чимало питань до рітейлу. Адже коли той самий цукор надходить до торговельної мережі за ціною 26 грн, а вже на полицях ми бачимо його по 32 грн, і потім ціни на цукор падають до 23 грн, а на полицях вони залишаються незмінними. Представники магазинів виправдовуються, що вони його багато закупили за завищеними цінами, і тому змушені тримати ціну, щоб не отримати збитків – ось тутдо них мають виникати запитання», – пояснює Козаченко.

За його словами, в такі моменти АМКУ має втручатися в ситуацію і вирішувати питання. Також варто врешті-решт довести до логічного завершення розробку закону про торгівлю, який вже 10 років обговорюється, але так і не дістався зали Верховної Ради.

«Аналогічний закон вже давно ухвалено в ЄС. Там прописано, яка має бути надбавка, якими мають бути строки повернення коштів за продукцію під реалізацію і т.д. А ми все ніяк не можемо його ухвалити. Тому й маємо купу порушень, купу невизначених моментів, які потребують втручання з боку Антимонопольного комітету», – прокоментував ситуацію Леонід Козаченко.

На думку президента Української аграрної конфедерації, кардинально ситуацію з коливаннями цін на продукти харчування можна вирішити завдяки інструменту, який теоретично має Україна, практично мають і використовують в США і якого позбулися свого часу в ЄС. Йдеться про товарну інтервенцію.

В Україні цим питанням повинен займатися Аграрний фонд. Крім Аграрного фонду у нас ще є Держрезерв. Ми багато разів пропонували створити надійний резерв, який повинен зберігати стратегічний запас продуктів і забезпечувати харчову стабільність в країні. Потрібно зробити так, щоб будь-які зміні в структурі цього резерву були можливі виключно через рішення уряду. Потрібно, щоб уряд навів лад зі структурами, які мають виконувати функції товарних інтервентів. Адже ці структури мають саме в такі моменти, коли ціни летять вгору, викидати на ринок певну частину товарів і гасити попит. І навпаки, коли на ринку з'являється надлишок продукції, щоб аграрії не зазнали збитків, Держрезерв має скуповувати у фермерів продукцію, стимулюючи тим самим цінову пропозицію на ринку. Але насамперед там потрібно вивести «гризунів», які встигають з'їсти 2700 вагонів зерна», – повідомив Леонід Козаченко.

У свою чергу, схожу думку висловив і професор Київської школи економіки Олег Нів'євський. В коментарі для AgroPolit.com він застеріг представників держави від втручання у ручне регулювання цін на продукти харчування.

Найкращий вихід із цієї ситуації – не чіпати ціни. Нехай бізнес заробляє. Тим більше, що вони формують податки, зарплати та експортну виручку. Але з іншого боку, уряд може просто фінансово допомогти тим, для кого цей тягар виявиться непід'ємним. Не потрібно гнатися за короткостроковими рішеннями. Потрібно сформувати програму адресної допомоги, розбудовувати її, акумулювати кошти для неї», – заявив Олег Нів'євський.

Тож у підсумку можна сказати, що високі ціни на низку харчових продуктів – це виняткова можливість для заробітку українських виробників та рітейлу. Однак забезпечення соціальної стабільності, в тому числі завдяки програмам здешевлення продуктів харчування – це якраз функція державних органів, які за допомогою тих самих податків, стягнутих з підприємців, можуть зменшити навантаження на гаманці українців. Тобто соціальна відповідальність виробників – заробляти і сплачувати податки, а вже розподіл цих податків – функція і відповідальність держави, включно з контролем торговельних мереж, за якими має наглядати Антимонопольний комітет.

 Хворостяний Віталій, журналіст AgroPolit.com