Битва за ДПЗКУ – як уряд і депутати погоджували план реструктуризації компанії

Цього тижня має відбутися засідання міжвідомчої робочої групи Кабміну під керівництвом Юлії Свириденко щодо затвердження плану реструктуризації китайського кредиту для Державної продовольчої зернової компанії України (ДПЗКУ). Нагадаємо, уряд створив групу 8 жовтня 2021 року. Її завдання – затвердити план для погашення (перед Китайським ексімбанком та ССЕС – Китайською національною корпорацією машинної промисловості і генеральних підрядів) $1,5 млрд, отриманих ДПЗКУ у 2012 році (фінальний термін погашення кредиту – до 2027 року). Заплановане на 18 листопада засідання зірвалося через відставку попереднього очільника МЕРТу Олексія Любченка. Варто зазначити, що робочій групі передувало зібрання підкомітету з питань економічної і фінансової політики в агропромисловому комплексі під керівництвом Артема Чорноморова. За словами учасників зібрання, розмова була дуже цікавою й емоційною. Окрім депутатів аграрного комітету на ній були присутні перший заступник міністра економіки Денис Кудін, а також – представники ДПЗКУ. AgroPolit.com пропонує вам найцікавіше із зустрічі.

Читати до теми: Куди котиться ДПЗКУ – у прірву дефолту чи під гору реструктуризації з китайцями?

Аграрні депутати в пошуках плану реструктуризації ДПЗКУ

Як зізнаються учасники зустрічі, з якими поспілкувався AgroPolit.com, розмова була напруженою. Взяти хоча б посил від чиновників до депутатів про те, що «хто вони такі», щоб вимагати від них план реструктуризації ДПЗКУ, перш ніж його побачать у Мінфіні чи уряді?

Хто вони такі і чому заважають урядовцям спати спокійно – поцікавилися у ініціатора зібрання в підкомітеті Артема Чорноморова.

«Уже грудень місяць, попереду парламентські й урядові новорічні канікули. Я зібрав депутатів аграрного комітету і запросив представників Мінекономіки та ДПЗКУ, щоб почути про план реструктуризації китайського кредиту. Адже попереду 21 січня 2022 року – час чергової виплати за кредитом ($96 млн). Нам всім важливо розуміти, які антикризові кроки є у державної компанії. Адже кулуарно обговорювались декілька моментів щодо цього. Крім того, 18 листопада мала відбутися друга зустріч антикризової групи при КМУ щодо ДПЗКУ, але її не було. Оскільки Любченко був звільнений, а Свириденко її не провела. Щоб зрозуміти, який взагалі стан речей щодо ДПЗКУ, я і скликав підкомітет, у діяльність якого входить це питання», – каже він. За словами голови підкомітету з питань економічної і фінансової політики в агропромисловому комплексі, насторожує депутатів і те, що на рахунках держкомпанії трішки більше ніж $23 млн, а решту суми для закриття січневої виплати за китайським кредитом (21 січня 2022 року) у бюджеті не закладено. Причому держгарантії у бюджеті за китайським кредитом є.

Депутат зізнається, що розмова була непростою. Конкретного підготовленого плану з реструктуризації китайського кредиту аграрні депутат так і не почули, але на ній прозвучали цікаві меседжі.

Конкретної покрокової відповіді для вирішення цієї проблеми ми не почули. Озвучили, що це буде модель фінансова, яку вони погодять з Мінфіном, далі з Мінекономіки і лише після цього її презентують на наступному зібранні міжвідомчої групи під керуванням Юлії Свириденко», – пояснює Артем Чорноморов.

Що маємо наразі в питанні стану ДПЗКУ?

З одного боку, говорить голова підкомітету з питань економічної і фінансової політики в агропромисловому комплексі Артем Чорноморов, на комітеті прозвучало, що ДПЗКУ за рік не продало жодного корабля на Китай. При цьому, як стверджують джерела видання, українська сторона неодноразово і систематично виставляла офери китайській стороні, але та на них не реагувала. З іншого – ДПЗКУ за весь час китайського кредиту не порушила жодного разу терміни виплати боргу. «Вони виплачували постійно, тому можливість реструктуризації кредиту є», – додає Чорноморов. При цьому антикризового плану як такого, затвердженого двома міністерствами немає. А час до новорічних канікул, а відтак і виплати за кредитом спливає.

Питання було одне з мого боку до Мінекономіки: чи є ризик щодо дефолту компанії? Запитав Мінекономіки. Від них був Денис Кудін. Він сказав: «Ризик є. Я б, навпаки, навіть не думав про оптимістичний, – як він сказав, – результат». Моя особиста думка: немає наразі жодного запобіжника, який би цю «шафу» (падіння ДПЗКУ. – Авт.) зупинив. Я можу помилятися, але, здається, в нас навіть немає посла в Китаї», – каже Чорноморов.

Щодо питання призначення посла у Китаї: наразі Україна має тимчасового повіреного у справах України в Китайській Народній Республіці Жанну Лещинську.

Читати до теми: Державна продовольча зернова корпорація – стратегічна карта антикризових дій з реорганізації зернотрейдера

ДПЗКУ на переправі: реструктуризація кредиту або продаж третій стороні

Як твердять інші учасники зустрічі, з якими поспілкувався AgroPolit.com, від Дениса Кудіна прозвучало кілька можливих складових плану реструктуризації китайського кредиту для ДПЗКУ. Серед них такі:

• відстрочка виплати кредиту на 10 років
• відкласти на рік виплату тіла кредиту та платити у 2022 році лише відсотки за користування кредитом

Українська команда хоче домовитися з китайською стороною про реструктуризацію з урахуванням цих двох пунктів. Якщо цього не вдасться досягнути, то не виключений ще один формат розмови: можлива пропозиція про викуп китайського кредиту третьою стороною. За даними AgroPolit.com, на засіданні звучало кілька можливих варіантів таких третіх сторін – їх пропонували учасники зустрічі на розгляд, до пари з озвученим Кудіним варіантом.

Вони хочуть провести перемовини з єгипетськими трейдерами, бо Єгипет – ворота в Африку. Там розміщено багато продовольчих терміналів, і в регіоні відчувається нестача продовольства. Втім, ухвалити це рішення можна лише за згоди з китайською стороною, сівши попередньо за стіл перемовин. Це як можливий варіант. Логіка у цьому є, бо єгипетським трейдерам вигідно викупити кредит у китайців і повністю законтрактуватися в Україні зрозумілими обсягами продовольства для свого регіону, аніж шукати його по світу», – розповідає один зі співрозмовників AgroPolit.com, який побажав не називатися.

Ще один варіант «третього, не зайвого» запропонував депутат Вадим Івченко – слід дивитися у бік трейдера COFCO. За його словами, викуп кредиту COFCO дає компанії більше вікно входу по зернових на китайський ринок з України. Тож компанія буде простіше «рубатися» на внутрішньому ринку Китаю, щоб отримати більшу квоту на ввіз з України зернових.

За 5 років вони можуть відбити куплений кредит. Для них це постійне завантаження судів з України. Україна отримуватиме з цього податки. Крім того, це зменшення кількості гравців на зерновому ринку в особі держави, бо зараз на рівні з ними вони змагаються», – каже він.

Натомість голова підкомітету з питань економічної і фінансової політики в агропромисловому комплексі Артем Чорноморов каже, що він не розуміє, який інтерес взагалі брати на себе борг COFCO, коли ринок кукурудзи відкритий?

Раніше, коли створювалася ДПЗКУ і брався кредит, потрібно було розуміти, що тоді пропускали всю кукурудзу через ДПЗКУ. Тоді воно працювало, а зараз ринок відкритий. Зараз ти можеш, ліцензуйся і продавай на Китай», – пояснює нардеп.

За даними AgroPolit.com, українська сторона наразі не зверталася з такою пропозицією до компанії COFCO.

Однак не всі вважають, що викуп кредиту нецікавий третім сторонам. Інтерес до цього контракту може виникнути у багатьох гравців. Ще в січні 2020 року екснардеп, колишній співголова китайської робочої підгрупи Іван Мірошніченко у інтерв’ю AgroPolit.com заявив, коментуючи проблему ДПЗКУ, таке:

Квоту на постачання кукурудзи на китайський ринок можна спокійно продати всім гравцям українського ринку на тендері, і її залюбки куплять, гроші в бюджет».

Втім, на думку Мірошніченка, це лише один з можливих варіантів. Насправді їх декілька. Ще один – це «додати газу» і, як на байку, увійти у складний поворот. 

Оскільки угода вже укладена, то було б помилкою не використати весь її потенціал. Наразі лишилося $1,5 млрд, але ж можна цю суму кредиту збільшити до $5 млрд під конкретні спільні інвестиційні проєкти, які стратегічно важливі для економіки України, та там, де не заходить приватний капітал. Тобто контракт з ДПЗКУ зараз може стати платформою для побудови нових тісніших та економічно вигідніших відносин. Китайських партнерів треба брати в партнерські відносини та менеджмент для зміни рівня та якості менеджменту, розподілу ризиків, доступу до ринків збуту. На одній із нарад в КМУ я запропонував уряду саме варіант «додати газу» – разом з китайською стороною (роль України тут має бути ключова) визначити важливі напрями і проєкти, куди за певних причин інвестиції від бізнесу швидко не підуть (тривалий період окупності, складний бізнес тощо), і заводити під них кредити. Розмір кредитної лінії чинної угоди з ДПЗКУ під ці проєкти можна збільшити на ці потреби до $5 млрд. Китайських партнерів залучати вже на етапі реалізації проєктів для сумісного їх виконання, посиливши при цьому управлінську структуру таких проєктів та менеджмент представниками китайської сторони. Такі інвестиції потрібні для розвитку тваринництва, зрошення на півдні України, сільгоспмашинобудування, в розвиток ДПЗКУ (модернізацію активів корпорації, розвиток дистриб’юції, трейдинг, логістику, можливо, побудову експортного терміналу)», – коментував у вже згаданому інтерв’ю AgroPolit.com Іван Мірошніченко. На його думку, китайська сторона та уряд Китаю налаштовані на розвиток відносин з Україною в широкому спектрі: в рамках «шовкового шляху», ДПЗКУ та інших секторах економіки. За його словами, Україна може мати різні проєкти з китайською стороною в різних галузях. «Я говорив, що можемо мати кредити та партнерство в десятки мільярдів доларів протягом наступних 2-5 років», – оцінював потенціал співпраці Мірошніченко рік тому.

Читати до теми: Китайський кредит ДПЗКУ: Сім головних питань 

Держгарантії ДПЗКУ за китайським кредитом

Якщо ж не вдасться домовитися ні про реструктуризацію (можливі різні варіанти), ні про викуп контракту третьою стороною, тільки тоді наступить розкриття держгарантій.

Що цікавить Китай?

За даними AgroPolit.com, китайська сторона зацікавлена і далі працювати з українцями і розширювати цю співпрацю. Але ж має бути діалог офіційний з боку уряду – мінімум їх зараз задовольнить оперативне звернення з боку першого віце-прем’єра, але в ідеалі прем’єр-міністра. Тягнути кота за хвіст часу вже геть немає. З точку зору китайської сторони, вони, звісно ж, можуть чекати скільки завгодно – їх перевага – наші держгарантії у бюджеті за кредитом. Тому так чи інакше вони своє отримають. А якщо буде небажаний для нас варіант держгарантій, то купити вони на отримані з бюджету $900 млн можуть багато чого. Адже, за оцінками експертів, ДПЗКУ наразі оцінюють в $250-300 млн.

Що їм може бути цікаво?

Можливо, китайську сторону зацікавить великий інфраструктурний портовий проєкт, який укладається в концепцію «шовкового шляху», активно просувається урядом Китаю по всьому світу в останні 10 років. Але це не масштаб купівлі двох старих портових елеваторів ДПЗКУ, а, скоріше, наполегливе запрошення України побудувати разом порт, скажімо, розміром в 100 км берегової лінії між Херсоном і Кримом. Або інші масштабні проєкти Китаю в Україні, не пов'язані з зерном. Можливо, ще розробка корисних копалин», — повідомив у інтерв'ю видавництву Latifundist.com колишній керівник державного зернотрейдера Валерій Томіленко.

Читати до теми: Відмовчатися про держгарантію $1,5 млрд неможливо.

Контраргументи у розмові з Китаєм: ціна і оферти

Як уже писав AgroPolit.com, наразі є два контраргументи (можливі два судові позови) у розмові з Китаєм, а вона наближається. Якщо не у січні, то у найближчий до того час вона має відбутися. Українській стороні варто пам’ятати їх.

Перший – з вимогою компенсувати втрати від постачання в перші роки в Китай зернових за ціною, відмінною від тої, яка мала б закладатися при розрахунку у формулу в контракті. Річ у тому, що у контракті, розповідають на правах анонімності учасники ринку, був пункт про те, що закупівельна ціна зерна вираховувалася за формулою з врахуванням показників Далянської (внутрішньої) біржі Китаю (пізніше цей пункт з контракту прибрали). А ця ціна традиційно вища за ціни на світових біржах і тому дозволяє Китаю утримувати внутрішніх продавців та забезпечувати країні потрібні обсяги закупівель зернових та інших продуктів і товарів. Китайський ринок вважався преміальним саме завдяки вищій ціні. За підрахунками учасників трейдерського ринку, сума позову за всі роки дії цієї ціни «по Даляню» може становити близько $1 млрд.

Другий – позов щодо того, що ССЕС не вибирали подані ДПЗКУ «оферти» на постачання зернових. А це вже недоотриманий прибуток за контрактом, тобто потенційний збиток ДПЗКУ.

Читати до теми: Продовольча безпека України на чотирьох – як її гарантують ДПЗКУ, Держрезерв, ДСБУ «Аграрний фонд» і АТ «Аграрний фонд»

Щоправда, у другому варіанті напрошується запитання, а чому китайці не викуповують заявлену кукурудзу?

З одного боку, по ринку ходять чутки про те, що буцімто оферти виставляються запізно, тому реалізувати їх не можуть. Так чи ні – ми цього не знаємо.

З іншого боку, на трейдерському ринку кажуть, що розподіл квот на постачання зернових у Китай часто не збігається у часі з пропозиціями з української сторони. Тож, коли українська сторона має що продати – китайці не можуть купити, бо квот не мають на свій ринок, а наші тримати і платити за зберігання зібраного зерна вічно не можуть. Коли вже китайці мають квоти – українській стороні немає чого поставити. І виходить як у тій казці: спочатку лисиця іде до журавля, а потім журавель до лисиці, так і ходять по колу. Правда чи ні – теж сказати важко.

Чому? Де правда чи напівправда – питання відкрите, бо обидві сторони мовчать щодо цього!

Ще один важливий момент, на який слід зважати у питанні китайського кредиту! Не вирішеним є питання щодо того, яке буде рішення GAFTA про виплату чи невиплату Україною $62 млн за позовом китайців за пунктом угоди про $5 на 1 т за 2014-2017 роки. Більше того, відкритим лишається питання – чи буде аналогічний позов Китаю з 1 січня 2022 року за 2015-2021 роки?

Наталія Білоусова головний редактор AgroPolit.com