Як вивести тваринництво із кризи?

Галузь тваринництва (ВРХ, МРХ, свинарство, вівчарство, козівництво) в Україні переживає не найлегші часи. Фахівці відзначають критичне скорочення поголів'я ВРХ та кризу в роботі молочного та м'ясного скотарства. Програми держпідтримки допомагають окремим напрямам триматися на плаву. Однак, коли мова заходить про відновлення галузі тваринництва, лише цих кроків недостатньо. Актуальність проблеми зросла настільки, що постала на порядку денному вищого керівництва держави. Як стало відомо, Володимир Зеленський планує зустріч з представниками асоціацій тваринників, щоб з перших вуст почути про стан галузі та знайти шлях виходу з кризи. AgroPolit.com вже проаналізував стан галузі у першій частині аналітичного матеріалу. Тепер пропонуємо коментарі від представників профсфери про конкретні кроки, які повинна зробити держава, щоб врятувати ВРХ, свинарство, молочну галузі.

Читати до теми: Нульова митна ставка на імпорт та експорт продукції тваринництва
  

Тваринництво — м'ясне скотарство

Як розповів у коментарі AgroPolit.com голова Української асоціації розвитку тваринництва та технологій Ігор Клименок, вітчизняне тваринництво перебуває у глибокій кризі, особливо скотарство та вівчарство.

За даними Держслужби статистики, станом на 1 серпня загальне поголів'я ВРХ (промислове поголів'я і тварини в господарствах населення) скоротилося на 6,4% в порівнянні з 1 серпня 2020 року — до 3,2 млн голів (в тому числі поголів'я корів — на 5,9%, до 1,66 млн голів). Промислове поголів'я ВРХ на зазначену дату скоротилося на 1,2% в порівнянні з 1 серпня 2020 року — до 1,01 млн голів.

«Це зумовлено тим, що окупність інвестицій у тваринництві, особливо м’ясному, є дуже довготривалою, і в поточних умовах ним займатися не вигідно, і відповідно, на м’ясо здається худоба з числа молочних корів», — каже Клименко.

Наразі на держпітримку у тваринництві та переробці у 2021 році було спрямовано 1,6 млрд грн в загальній структурі державної підтримки.

У 2022 році в рамках тих фондів коштів, які є в обсязі 4,5 млрд грн, за результатами першого та другого кварталів передбачається розширення державної підтримки в першу чергу за напрямом «Тваринництво». Оскільки цей сектор 30 років демонструє падіння показників, і без високого рівня державної підтримки тваринництва ми не забезпечимо стабілізації ситуації», — анонсував зміни міністр аграрної політики Роман Лещенко.

Він додав, що запит на програми підтримки з тваринництва є найбільшим за обсягом. Тобто українські аграрії готові вкладати і розвивати тваринництво, але за умови довгострокової прогнозованої державної політики з відповідним фінансуванням.

Причому інвестувати хочуть як українські, так і закордонні інвертори. Так, США можуть погодитися інвестувати в розвиток українського тваринництва по $250 млн протягом чотирьох років (2022/25 років). Інвестиційний проєкт передбачає будівництво 20 ферм із загальним поголів'ям 100 тис. голів великої рогатої худоби, що дозволить наростити промислове поголів'я в країні на 20%. Відповідний проєкт входить до Плану трансформації України, презентованого Президентом Володимиром Зеленським під час робочої поїздки в США.

Яких кроків чекають від держави?

Секретар аграрного комітету Іван Чайківський назвав три кроки для розвитку м’ясного скотарства (ВРХ), які випливають із того, що тваринництво — це вже додана вартість (тварини споживають зерно, комбікорми і на виході дають білок).

Перший — запровадити нульове мито при ввезенні та вивезенні великої та малої рогатої худоби (ВРХ та МРХ) за виключенням телят вагою до 300 кг (на них 10% вивізного мита). Відповідний законопроєкт наразі підготував КМУ — він перебуває на розгляді відомств, і дуже сподіваємося, що на початку 2022 року його подадуть до парламенту. Потрібно якнайшвидше прибрати це злочинне, на мою думку, імпортне мито, щоб дати поштовх тваринництву», — пояснює він.

Другий — спецрежим доданої вартості в АПК.

Нагадаю його суть: зниження ставки ПДВ до 7% з теперішніх 20% на всіх етапах виробництва — від сільгосптоваровиробника до прилавку. На кожному етапі виготовлення аграрної продукції має діяти ставка ПДВ 7%. Тваринникам і переробникам їхньої продукції це дозволить акумулювати додаткові фінансові ресурси і направити їх на розвиток тваринництва (м’ясного чи молочного). Споживач — отримає зниження кінцевих цін. Держава — збільшені доходи, нарощення обсягів виробництва агропродукції з доданою вартістю та імпортозаміщення за багатьма позиціями виготовлення харчів», — говорить секретар аграрного комітету Іван Чайківський.

Третій — ухвалити закон про торгівлю. «Його завдання — навести лад із вартістю входу для національного чи місцевого товаровиробника у мережу супермаркетів та магазинів. Адже ми всі бачимо, що ритейл активно зловживає на так званих вхідних цінах, на платі за розміщення на полиці — і це можна продовжувати», — підсумував нардеп.

Президент Української асоціації розвитку тваринництва та технологій пропонує такий перелік заходів для стимулювання розвитку скотарства, вівчарства та козівництва:

1. Оптимізація митної політики України: прибравши мито на ввезення ВРХ та МРХ всіх вагових категорій ми будемо стимулювати створення нових відгодівельних комплексів та відповідно збільшення поголів’я;

2. Скасування ПДВ при імпорті товарної ВРХ та МРХ зменшить потребу в «замороженні» на понад один рік обігових коштів в державному бюджеті для бізнесу, що дасть змогу закупити більшу кількість тварин. Цей механізм показав свою ефективність при імпорті племінної ВРХ та МРХ.

3. Впровадження довгострокової державної підтримки, мінімум на 3-4 роки, де до наявних програм державної підтримки доцільно додати:

3.1. Відшкодування вартості об’єктів з виробництва кормів для ВРХ та МРХ для власних потреб господарства, бо у структурі собівартості витрати на корми складають в межах від 60 до 70%. При закупівлі у стороннього постачальника собівартість кормів відповідно збільшується на 20-30%, що, в свою чергу, підвищує собівартість готової продукції. А створення власних кормоцехів, відповідно, зменшить собівартість готової продукції на 15-25%.

3.2. Спеціальна бюджетна дотація на 1 га окультурених пасовищ, бо в Україні стрімко зменшуються площі, виділені під пасовища. Ще меншою є кількість окультурених пасовищ, які ефективно зрошуються і на яких забезпечено планування випасу худоби. Варто відзначити, що саме наявність достатньої кількості пасовищ робить прибутковим утримання та розведення м’ясних порід ВРХ, значно підвищує рентабельність утримання МРХ. Це стимулює як сільгосппідприємства, так і населення займатися розведенням худоби.

3.3. Спеціальна бюджетна дотація на відгодівлю бичків низьковагових категорій, адже спеціальні умови годівлі та утримання молодняка ВРХ, високі ризики його загибелі значно збільшують собівартість дорощування телят, тому дуже часто їх забивають у низько-вагових кондиціях. Це призводить до втрати потенційного прибутку, який би могла принести їх подальша відгодівля. Особливо нерентабельною здається відгодівля бичків молочних порід, які непридатні для розведення. І особливо це є актуальним для сільського населення, яке вирощує худобу в невеликій кількості, і отримання таких дотацій стимулюватиме догодовувати молодняк ВРХ до більшої кондиції і, відповідно, отримувати більше коштів при його реалізації.

3.4. Спеціальна бюджетна дотація на утримання корови або телички до 1,5 річного віку при переході з господарювання у фізичному секторі в юридичний або реєстрації ФОП для стимулювання розвитку підприємництва в сільській місцевості.

Такі першочергові кроки мають на меті створення умов для збільшення поголів’я ВРХ та МРХ, що, у свою чергу, збільшить надходження податків до державного бюджету та дасть поштовх до створення нових робочих місць, особливо у сільській місцевості. Загалом, це позитивно позначиться на розвитку не лише тваринництва, а і суміжних галузей — м’ясопереробної, молочної, рослинництва тощо. І в комплексі від цього виграє загалом Україна і всі українці», — вважає Ігор Клименок.

Читати до теми: Аграрний експорт України — 2018-2020 роки: сировина, харчова продукція, зерно, рослинництво, молочка, тваринництво
  

Тваринництво — свинарство

Держстат зафіксував двовідсоткове збільшення кількості свиней в Україні. На початок 2021 року в Україні нараховувалося 5,8 млн свиней (на 113 тис. голів більше, ніж на початку 2020-го). Така позитивна динаміка відбулася завдяки більшому поголів'ю свиней у сільськогосподарських підприємствах. Промислове свинарство розпочало 2021-ий із загальним поголів'ям, яке було на 320 тис. гол. чи 9,7% вищим за 2020 рік — 3,6 млн гол.

Наразі, як пояснили AgroPolit.com у асоціації «Свинарі України» (АСУ), 2021 рік став для промислового свинарства особливо складним. Так, нижчі ціни закупівлі свиней забійних кондицій в останньому кварталі 2020-го та впродовж 2021-го на тлі збільшення витрат на годівлю через подорожчання кормових інгредієнтів на понад 50%, які в структурі собівартості продукції тваринництва у середньому займають 65-70%, істотно знизили показник рентабельності.

За попередніми оцінками, вітчизняні виробники свинини завершать рік зі збитками близько 10%. Унаслідок такої ситуації низка свиногосподарств, які спеціалізуються на відгодівлі товарних поросят, уже призупинили свою діяльність, а окремі виробники закритого циклу змушені скорочувати маточне поголів’я та обсяги виробництва, щоб забезпечити себе обіговими коштами. Негативно на галузі позначилися і податкові зміни — повернення 20%-ої ставки при операціях з постачання живих свиней спричинило диспропорцію між податковим кредитом та податковим зобов’язанням, змушуючи підприємства частково покривати цю різницю з обігових коштів. Така ситуація посилила позиції виробників нелегального ринку свинини, частка якого оцінюється у 30% від обсягів промислового виробництва», – йдеться у коментарі AgroPolit.com президента асоціації «Свинарі України» (АСУ) Оксани Юрченко.

В умовах, що склалися, вітчизняне свинарство потребує комплексної підтримки з боку держави, щоб зупинити стагнацію, стимулювати детінізацію ринку та сприяти розвитку галузі.

Якщо ви сьогодні спитаєте виробника, що варто змінити в українському свинарстві, найчастіше почуєте дві відповіді: запровадження зниженої ставки ПДВ по всьому ланцюгу виробництва свинини (а в ідеалі, такий підхід має поширюватися на весь продовольчий кошик) та сприяння у відкритті ринків збуту свинини», — заявила Оксана Юрченко.

 Вона пояснила, що «сьогодні виробники свинини опинилися в ситуації «розлому», коли на кормову сировину мають 14% ставку ПДВ, а продукцію реалізують — з ПДВ 20%.

«Однакова знижена ставка на весь ланцюг — не лише засіб зменшити податкове навантаження, а й здешевити продукцію для кінцевого споживача, який в Україні міг би споживати щонайменше вдвічі більше м’яса. Більше споживання — більший попит і, відповідно, нарощування потужностей», — каже вона 

Другий крок (збільшення експорту продукції свинарства) теж потрібен, пояснює у розмові з AgroPolit.com президент Асоціації «Свинарі України» (АСУ) Оксана Юрченко.

 Адже через африканську чуму свиней і втрату шансу впровадження регіоналізації Україна перебуває в експортній ізоляції. Поставки вітчизняної свинини з 2016-го лише одного року перевищили 5 тис. т, а імпорт, навпаки, щороку зростає. АЧС впливає не тільки на зовнішню торгівлю, а насамперед на інвестиційну привабливість бізнесу. Хто захоче вкладати гроші в розвиток свинарства, коли ризики ураження надзвичайно високі, а захист у цій ситуації дорівнює нулю? І йдеться не тільки про відсутність механізму компенсації чи вимогу сплатити ПДВ за усе ліквідоване через спалах АЧС поголів’я. Виробник свинини в Україні не має вибору страхових продуктів. Щонайменше 40% свиней вирощується і б’ється подвірно, транспортується країною і реалізується через базари та м’ясні магазинчики, отже про простежуваність і контроль за поширенням хвороб в таких умовах говорити складно. Наш споживач не боїться купувати м’ясо з «газетки» в місцях несанкціонованої торгівлі, бо так може або заощадити кілька гривень на кілограмі, або ж вірить, що це «органічна» та здорова продукція. А поки є попит, є і пропозиція», — нагадує вона.

Як пояснила очільниця АСУ, у таких умовах, щоб захиститися від ризиків занесення небезпечних хвороб, промислові свинарі інвестують мільйони в біобезпеку комплексів. Однак таких зусиль недостатньо — вся система виробництва свинини в Україні має бути прозорою та простежуваною. Запровадити такі правила —  відповідальність держави.

«У цьому контексті не можна не згадати про потребу запровадження електронного документообігу, зміни ветеринарного законодавства та вимог до простежуваності. Адже ТТН (товаро-транспортна накладна) дозволяє реалізовувати різні «схеми», — заявила Юрченко.

Також вона нагадала, що окремою темою йде потреба змін до нормативної бази, що регулює екологічну царину. Закони ми ухвалюємо європейські, а от реалізовуємо їх, посилаючись на норми, що прописували для колгоспів у 1960-х роках.

«Це наче запчастини старого «Москвича» прикручувати до «Мерседеса» останньої моделі. Навряд чи така машина поїде… А виробник змушений в таких умовах працювати та ще й намагатися розвиватися», — нарікає Юрченко.

Однак, за її словами, якщо не вдаватися до деталей, а повернутися до проблем глобальних, мабуть, один з найбільших недоліків, який треба виправити, — відсутність стратегічного бачення розвитку сектору АПК і свинарства зокрема (хоча так можна сказати про кожну галузь) на рівні держави.

Звідси всі наслідки… Візьміть для прикладу історію зі зниженою ставкою ПДВ: у березні свинарі її отримали, проте вже у серпні змушені були з нею попрощатися. Такі рішення на п’ять місяців не ухвалюються! От і маємо перелік проблеми галузі, розписаний на десятки сторінок. На жаль, зусиллями самого бізнесу вирішити ці питання не вдасться. Тут потрібне втручання держави і співпраця з владою, щоб АПК дійсно було «локомотивом» економіки», — заявила Юрченко.

Читати до теми: Державна підтримка агросектору в Європі — суми, аналіз державних програм і бюджету

Тваринництво — молочне скотарство

Найбільш тяжко сьогодні почувається молочне скотарство. Молочний ринок останнім часом працює в умовах дефіциту сировини. Як стверджують фахівці, сьогодні ми бачимо найгірші показники галузі за весь час історії країни, і без державної підтримки Україна втратить молочне тваринництво.

Так, валовий надій молока за 10 місяців 2021 року впав на 6% і склав 7 млн 528,4 тис. т. Це відбулося за рахунок значного падіння виробництва в господарствах населення. Наразі співвідношення промислового та молока від населення складає 30,6% і 69,4%.

Загалом же картина падіння молочки в Україні з року в рік погіршується. Вже в 2020 році кількість поголів’я корів в Україні сягнула найменшої величини — 1,7 млн голів. Навіть у післявоєнні часи в 1946 році було 4,6 млн корів. Тож перший мінус — 1,7 млн поголів’я корів в Україні. Другий — найменша за всі роки кількість виробництва молока. Офіційно Україна начебто виробляє 9,8 млн т молока, із них 2,7 мл т — це молоко з господарств, решта (7,1 млн т) — від населення. Однак статистичні дані відрізняються від реальних показників, адже практично все молоко від господарств (2,7 млн т) переробляється.

Статистика свідчить про виробництво щороку понад 7 млн т молока у приватному секторі (в особистих селянських господарствах). Стільки молока немає. Чому? За радянських часів в Україні було 2,2 млн поголів’я корів (5,5 млн т молока, виробленого одноосібними господарствами). А зараз поголів’я корів — 1,3 млн, але виробництво молока чомусь зросло і сягнуло більш ніж 7 млн т. Як стверджують представники молочної галузі, приватний сектор (одноосібники) дає нині 3,5-4 млн т молока. Загальна кількість молока в Україні разом із господарствами — 6,2-7 млн т.

Читати до теми: Протикоронавірусна терапія для молочників: бізнес чекає п'ять кроків від МЕРТу для мінімізації збитків
  

Також на ситуацію негативно впливають різні чинники.

Як пояснив ситуацію голова правління групи компаній «Формула смаку» Андрій Табалов, якість молока українського походження в середньому нижча, ніж у сусідніх країн, тому його збір і переробка обходиться дорожче. Це перший чинник, який впливає на нашу рентабельність.

Другий — ринок збуту, експорт.

Після всім відомих подій в Криму та на Донбасі російський ринок для нас був повністю закритий. Наразі цей ринок повністю забрала Білорусь, яка останнім часом дуже сильно розвинула молочну галузь. А також російська молочна промисловість наростила свої обсяги завдяки державній підтримці та програмі імпортозаміщення. Якщо раніше з казахським ринком ми працювали досить добре, то зараз доводиться конкурувати з росіянами. І через їхнє краще логістичне плече не завжди успішно», — зауважив Табалов.

Третій фактор, за словами Табалова, — це європейський імпорт молочної продукції, в першу чергу польський. Їхня продукція у нас на полицях коштує практично тих же грошей, що і наша завдяки експортним дотаціям виробникам в країнах ЄС.

І четвертий момент, який негативно впливає на рентабельність виробництва, — робота мереж, які диктують свої умови. І з кожним роком бонуси, які ми платимо, стають дедалі більшими. Плюс постійний брак оборотних коштів, особливо в сезон великого молока.

У фермерів ми закуповуємо молоко за ціною близько 12 грн/л. Плюс 2-3 грн — це наш прибуток. Далі йдуть різні націнки: фонд заробітної плати, енергоносії, логістика та інше. Ми увійшли в своєрідний круговорот, за якого до нас хлинув імпорт молочної продукції. А при ціні 12 грн/л ринок більш-менш збалансований. Підвищення ціни на молочну сировину понизить конкурентоспроможність з імпортними продуктами, тому що в ЄС існує програма підтримки. Тому імпортні продукти будуть ще дешевшими», — пояснив Андрій Табалов. 

Попит на молочні продукти в Україні вже починає падати, і передусім це пов’язано зі зниженням купівельної спроможності українського споживача. В умовах карантину відбувається зниження попиту через закриття каналу HoReCa, бюджетних установ, а відновлення попиту на молочні продукти в майбутньому буде відбуватися повільно.

Читати до теми: Динаміка молочної галузі — щороку в Україні зникає 1 велике молокопереробне підприємство
 

У Мінагро проблему бачать і обіцяють протидіяти.

Як міністр я все буду робити для того, щоб укріпити позиції не тільки з точки зору землі, а й з точки зору скотарства. Ми зараз напрацьовуємо відповідну програму, і коли вийдемо на фінальний її варіант, то представимо наше бачення розвитку молочної галузі. Сьогодні у нас є чітке розуміння, що нам потрібно вийти на виробництво 6 млн тонн молока у промисловому секторі та 2 млн т –у секторі малих сімейних ферм. При системних інвестиціях в п’ятирічному циклі ми можемо розгорнути цю всю парадигму, відійти від імпорту і розвивати внутрішнього виробника», — зазначив міністр Роман Лещенко.

За його словами, наразі гостро стоїть питання захисту ринку від імпорту. Роман Лещенко зазначив, що налаштований у цьому напрямку категорично.  

«Ми проводимо відповідні розслідування, дивимось аналітику, але я хочу сказати, що ми точно будемо захищати свій ринок. Особливо гостро це стосується сирної продукції, імпорт якої зростає в геометричній прогресії. У нас протягом січня-квітня цього року імпортовано сирної продукції на 120 млн грн, це при тому, що минулого року станом на цей час імпорт складав 90 млн грн. На жаль, існує недобросовісна конкуренція, і ми абсолютно серйозно розглядаємо питання захисних мит для нашої молочної галузі. Не по усій групі товарів, а по окремих. В першу чергу йдеться про сирну продукцію. Без захисту ринку, без внутрішньої підтримки ми не зможемо зупинити цю інтервенцію», — наголосив міністр.

Читати до теми: 10 вимог бізнесу до уряду для реабілітації молочної галузі

Для відновлення молочної галузі України фахівці радять провести такі заходи:

1. Розробити та затвердити на рівні Кабінету Міністрів Національну програму розвитку молочного скотарства та переробної галузі на період 2020-2030 рр.

2. Розробити та затвердити Державну програму підтримки молочної галузі, якою необхідно передбачити фінансування для:

• збільшення поголів’я ВРХ;
• покращення селекційно-племінної роботи особистих селянських господарств, сімейних молочних ферм, промислових господарств;
• будівництва та реконструкції МТФ;
• відкриття сімейних тваринницьких ферм потужністю 10-50 голів ВРХ;
  здешевлення коротко- та довгострокових кредитів за рахунок бюджетних коштів у молочному скотарстві та молочній переробці;
• будівництва та модернізації молокопереробних підприємств;
• фінансування виробництва нішевих молочних продуктів.
   

3. Фінансове забезпечення Державної Програми підтримки молочної галузі здійснювати за рахунок:

• коштів державного бюджету;
• інших джерел

Інші джерела це:

1. фонд розвитку тваринництва, який створюється за рахунок відрахувань щодо норми утримання поголів’я корів (25 голів на 100 га);
2. відновлення попереднього механізму дотації товаровиробникам за рахунок спеціального режиму ПДВ;
3. акумуляція коштів за рахунок введення митних тарифів при перевиконанні квот імпортної молочної продукції;
   скасування сплати ПДВ на імпортне технологічне обладнання.

Для розвитку молочного скотарства та переробної галузі на період 2020-2030 рр. необхідним є інвестування у розмірі 90 млрд грн (частка державного фінансування — щонайменше 50%, як у Європейському Союзі).

4. Очікувані результати:

Виконання програми дозволить до 2030 року:

• довести чисельність поголів’я корів до 3,0 млн голів у всіх категоріях господарств;
• довести обсяги виробництва молока до 10 млн т на рік (виробництво сімейними фермерськими господарствами — не менше ніж 1 млн т);
• довести обсяги переробки молока до 8 млн т на рік;
• створити 60 тис. робочих місць в молочному скотарстві та 500 тис. нових робочих місць в суміжних галузях;
• забезпечити конкурентоспроможність молочної галузі на експортних ринках;
• довести споживання молока і молочних продуктів на 1 особу до 250 кг.
    

Читати до теми: Молочна галузь України та її майбутнє через 10 років: проблеми, національна програма розвитку та державна підтримка
 

Також для підтримки молочної галузі можливо ввести субсидіювання експорту (виділення дотацій на 1 т сухого знежиреного молока — $300). Для цього необхідно виділити $3 млн на підтримку експорту. Це можна робити через Експортно-кредитне агентство України.

«Молочний ринок останнім часом працює в умовах дефіциту молока. Тому дуже багато виробників використовують сухі компоненти — сухі суміші. Така продукція в основному йде на експорт. Більш того, в країнах Близького Сходу є підприємства, які виробляють величезну кількість молокопродуктів, при тому що сирого молока у них невелика частка від реальної потреби. Ясна річ, що така молокопродукція виробляється з сухих сумішей, які ввозяться з європейських країн. Це світова тенденція. Однак нам би не хотілося рухатися в цьому напрямку. Краще мати достатню кількість власного свіжого молока хорошої якості», — зазначив Олександр Табалов.

Наталія Білоусова, Віталій Хворостяний AgroPolit.com