Як подолати аграрну корупцію?

Сьогодні аграрна галузь України виживає, розвивається, укріплюється не завдяки, а всупереч державі та її керівництву. Як АПК вдається вижити й демонструвати хороші показники ― для нормальних людей загадка. Адже практично повністю зупинена державна підтримка, натомість посилився податковий тиск, а також небажання уряду, Мінагропроду та парламенту довести до логічного кінця безліч регуляторних актів, дозволів, погоджень... Додайте непідйомні кредитні відсотки банків...  

У світі близько 1 млрд людей голодує, майже 2 млрд ― відчуває гостру потребу в питній воді. За останніми даними експертів ООН, у найближчі 100 років усі війни (економічні та політичні) відбуватимуться за контроль над земельними, водними та енергоресурсами. Все це у нас є. Більше того ― вдосталь величезних запасів елементів майже усієї таблиці Менделєєва. Окремий геополітичний козир ― Україна в центрі багатьох транспортних хабів. Це розуміють вітчизняні олігархи-мільярдери, це розуміють мільярдери американські,  азіатські, та й російські. Вони, з чемоданами доларів, уже багато років стоять у черзі за головним нашим активом ― землею. А тисячі чиновників, які роками сидять на корупційних потоках і тягнуть ці ресурси, наче в останній день. Здається, що суспільство влаштовує така корупційна система, і ті , хто наживається на ній (а таких більшість), не хочуть її ламати.

Сказати, що корупція роз’їдає тільки чиновницькі кабінети аграрної галузі, було б не зовсім правильно. Нею вражена країна. Сьогодні настільки все заплутано, що вже й не зрозуміло, хто бореться, а хто очолює. Як говорив Д. Кауффман, боротьба з корупцією нагадує ситуацію з комарами: можемо спробувати перебити їх по одному, в той момент, коли вони п’ють вашу кров, але в ідеалі слід починати з осушення болота, де вони розводяться. Чиновник із повноваженнями розпоряджатися держпідприємствами, землями, потенційно завжди буде слабкою ланкою для корупції. А правоохоронні органи ловитимуть цих «комарів», та їхні рої знову летітимуть з «болота».

Повністю корупцію не поборола жодна країна! Втім, масштаби української ― вражають. Хто винен і чи можна побороти це явище? БОРОТЬБА З КОРУПЦІЄЮ ― найпоширеніше словосполучення останніх років. Воно «на язиці» у всіх, починаючи від найвищих посадових осіб держави і закінчуючи найдрібнішими чиновниками. Для цієї боротьби народні депутати приймають безліч законів, створюють різноманітні високобюджетні державні та громадські антикорупційні органи, але результати їхньої діяльності практично нульові. Скажу більше, часто ті, хто найбільше говорить про боротьбу з корупцією, просто самі цього не розуміють (або правильніше ― свідомо розуміють), що ОЧОЛЮЮТЬ це явище. Йдеться про лицемірство нових і молодих політиків, які вдень «борються» з корупцією, а вночі йдуть за конвертами до олігархів. Не потрібно українцям чекати доброго царя, доброго олігарха, чи коли з’являться нові політики, які прийдуть до влади і змінять нашу державу. Допоки деякі люди будуть голосувати «за гречку», їм і пропонуватимуть гречку. Це буде тривати доти, поки у народу не виникне попит на справжні цінності. Тоді й з’являться інші кандидати. Це перша і головна проблема, без розуміння й вирішення якої всі наступні кроки та дії не матимуть перспективи. Не може бути багатою країна, в якій люди продають за кілограм гречки своє майбутнє.

Отже, корупція в Україні ― безсмертна, і здолати її неможливо?

Можливо! Але не ліквідувати повністю, а знизити до мінімуму. Як?

Перше ― пріоритетом має стати БОРОТЬБА З БІДНІСТЮ. Про це явище говорять неохоче в Україні. Та аксіома не зворотна: корупція процвітає переважно в бідних країнах, які не мають природних ресурсів і донедавна були колоніями, де правили різні хунти... Але чому ми є однією з найбідніших країн, із найнижчим рівнем життя, найвищою смертністю і найнижчою народжуваністю?

Друге ― треба знищити «армію» голодних, озвірілих перевіряючих і контролюючих органів, які відчувають безкарність за власні дії. Без цього у бізнесу, зокрема, малого й середнього, перспектив для існування та розвитку немає. І починати обмежувати це свавілля треба з продовження регуляторної «гільйотини», тобто скасовувати тисячі різних регуляторних актів, дозволів, ліцензій, погоджень, сертифікатів.

Щодо корупції в аграрній галузі: практично щодня правоохоронці фіксують, ловлять і арештовують чиновників високих рангів структури Мінагропроду, виявляють рейдерські схеми, відкривають кримінальні провадження. Лише кілька прикладів: із нескінченного списку:

1) Одеса ― керівника Державної фітосанітарної служби затримано на хабарі в 27 тисяч доларів;

2) 150 тисяч доларів вимагала чиновниця Мінагропроду від підприємців за сприяння в забезпеченні перемоги у тендері на покупку державного сільгосппідприємства, яке перебуває в процесі ліквідації за борги;

3) 7,3 тис. га сільгоспугідь НААН (вартістю 250 млн грн) намагалися заволодіти аферисти, використовуючи фальшиві документи на підставних осіб;

4) Дніпропетровщина ― 175 тис. грн вимагав голова сільради за позитивне рішення щодо виділення земельної ділянки;

5) група осіб за рахунок зернових махінацій не сплатила до держбюджету мільйони гривень;

6) Житомир ― із хабарем у 7 тис. доларів затримано інспектора Держпродспоживслужби за видачу сертифікатів для експорту сільгосппродукції;

7) на Дніпропетровщині затримано завідувачку одного з секторів відділу Держгеокадастру за присвоєння кадастрового номеру земельної ділянки;

8) начальник одного з відділів центральної санітарно-епідеміологічної служби за швидку видачу результатів експертизи брала хабара у 100-150 доларів, а їх виявили тисячі!

Це лише кілька прикладів у різних структурах Мінагро, але корупційні схеми та механізми одинакові. Вони тільки шліфуються, вдосконалюються, узаконюються, пристосовуються до недосконалого законодавства. Чому так відбувається і якими методами втілювалися ці речі? Хто має понести покарання? Це тема для окремого блогу на AgroPolit.com, коли своє слово скажуть правоохоронні органи і дадуть трохи деталей.

Але, на мій погляд, побороти ці ганебні схеми в аграрній галузі можна й потрібно. Це здається утопією, але іншого шляху немає. Який алгоритм подолання корупції в Мінагро та всіх дотичних до нього галузевих державних відомств?

― Наявність політичної волі і починати потрібно з себе;

― Терміново навести лад (провести інвентаризацію) земель сільськогосподарського призначення, особливо, у державних землях;

― Вирішити питання зі збитковими державними сільгосппідприємствами, які є основною «годівницею» невеликої кількості чиновників, шляхом їхнього продажу чи передачі у довгострокову оренду на відкритих аукціонах;

― Справжня дерегуляція у найкоротший термін.

― Акумулювати податкові платежі всіх аграрних підприємств у єдиний податок – з 1 га землі. Це не тільки зменшить армію контролерів та перевіряльників, а й виявить мільйони гектарів загублених сільськогосподарських земель, які використовуються в тіні й без сплати жодних податків. А це плюс десятки мільярдів гривень до державної казни щороку.