Ринок землі чи «горохова ковбаса»

Є таке слово «ерзац», яким позначають товар-замінник. У часи Першої світової війни у заблокованій від світу в торговому сенсі Німеччині вершкове масло стали замінювати маргарином, каву — цикорієм чи напоєм із жолудів, цукор — сахарином, каучук — синтетичним каучуком. Навіть придумали «горохову ковбасу», де замість м’яса був тільки м’ясний сік. Ерзаци менш дефіцитні чи дешевші у виготовленні, або виготовляються із матеріалів, які недоступні. Ерзацами у реальному житті українця не здивуєш: сир не з молока, ковбаса без м’яса — явища звичайні. Ерзац у культурі, освіті, політиці теж не є незвичайним явищем. Навіть замість ринку землі люди від політики пропонують замінники.

У 2009 році в статті «Земельне питання у програмах парламентських партій (блоків)» мною було написано таке: «Формування парламентської більшості з політичних сил, що мають принципово різні позиції в «земельному питанні», може стати причиною подальшого продовження «мораторію» на продаж земель сільськогосподарського призначення… Більшість програм є скоріше набором гасел,окремих заходів, які можуть знайти підтримку виборців, аніж системним документом. Такі заходи можуть вирішити окремі проблемні питання земельних відносин, але на їхній підставі неможливо створити цілісне бачення ефективного використання найбільшого багатства України — землі. Це може бути свідченням того, що програмні документи не розглядаються політичними гравцями як стратегічні документи для дії, відповідно до сповідуваної ідеології, принципів, а є лише «наживкою» для виборця. Виборець, розуміючи це, голосує не за партії, а за окремих осіб, лідерів. Це значно знижує роль партій у суспільстві, гальмує його політичну структуризацію, негативно впливає на його розвиток.

Від того тодішнього складу парламентських політичних партій (блоків) — Партія регіонів (175 депутатських мандатів); Блок Юлії Тимошенко (156); Блок «Наша Україна – Народна Самооборона» (72); Комуністична партія України (27); Блок Литвина (20) — у теперішній Верховній Раді України залишилися: вже не Блок Юлії Тимошенко, а Політична партія «Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» та  уламки колишніх політсил  із різними назвами.

Розглянемо, які ж політичні позиції щодо «земельного питання» є у членів теперішнього парламенту, особливо, що стосується парламентської більшості.

Найбільше «штиків» (142) сьогодні у фракції партії «Блок Петра Порошенка». У програмі цієї партії з назвою-закликом «Жити по-новому» — ані слова про землю чи про ринок земель сільськогосподарського призначення. Записано, що «аграрна галузь може стати точкою прориву для української економіки». І все!

У складі фракції політичної партії «Народний фронт» 81 «фронтовик». А в програмі з назвою «Відновлення України» теж ані слова про славнозвісний земельний «мораторій».

Отже, у членів сьогоднішньої політичної більшості є така собі програмна невизначеність щодо «земельного питання».

А що інші парламентські партії написали у власних програмах?

В Антикризовій програмі Опозиційного блоку (43 опозиційних «штики») «11 кроків до миру та розвитку» теж оминають тему ринку землі. В іншому документі під назвою «Першочергові кроки Опозиційного блоку щодо виходу з кризи — відновити мир і підняти економіку» записано: «Приватизації с/г землі мають передувати прийняття законодавства про ринок земель, завершення формування земельного кадастру, розмежування землі державної і комунальної форми власності, формування системи справедливої оцінки землі, а також введення антимонопольних обмежень у процесі її продажів і концентрації. А саме питання приватизації повинен стати предметом всеукраїнського референдуму».

Все це означає, що роботи — непочатий край. Та хто ж її буде робити?

Вже тепер опозиційна партія «Самопоміч» (26 членів фракції) у власній програмі заявляє про те, що вона «відстоюватиме перетворення землі сільськогосподарського призначення на актив українського селянина, щоб він міг залучати інвестиції і розвивати своє господарство»? Але ж партія опозиційна!

Позиція Радикальної партії Олега Ляшка (21 член парламентської фракції) однозначна:

—    Ми заборонимо продаж землі і ліквідуємо нелегальний земельний ринок, на якому збагачуються товстосуми та спекулянти.

—    Запровадимо право оренди землі під жорстким контролем держави.

—    Заборонимо іноземцям розпоряджатися нашими чорноземами.

—    Створимо прозорий земельний кадастр, що унеможливить земельне рейдерство.

«Партія «Батьківщина» послідовно виступає проти продажу сільськогосподарської землі», — так записано у програмному документі партії з бойовою назвою «Не здаватись! Україна переможе!». Отже, 19 парламентських штиків «Батьківщини» ніколи не будуть голосувати за зняття отого самого «мораторію»? «Батьківщина» пропонує провести наступну земельну реформу: «Земельні паї у селян, які бажають їх продати, буде викуповувати лише держава, паралельно буде підвищено орендну плату за земельні паї мінімум до 5% їхньої реальної вартості».

Отже, щонайменше дві партії – «Батьківщина» та Радикальна партія – пропонують замінити ринок землі орендою.

У «Напрямках відродження» політичної партії «Відродження» (23 члени у парламенті) майже скопійовано пункт програмного  документу «Батьківщини» : «Розмір орендної плати за земельні паї має бути не менше 5% визначеної справедливої вартості земельної ділянки». А ще тут йдеться про «недопущення продажу української землі за безцінь» та про те, що «податки і збори за землю мають залишатися на місцях для розвитку місцевої інфраструктури».

Є ще у Верховній Раді України чимала (19 депутатів) депутатська група «Воля народу». Вона не має статусу партії. Рік тому голова цієї депутатської групи Ярослав Москаленко заявив таке: «Увесь цей колапс, який зараз відбувається у всіх сферах економіки, політики, суспільства, ми можемо запустити і в земельні відносини, не продовживши мораторій на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення. Я переконаний у тому, що земля повинна стати ресурсом української економіки. Але сьогодні ми не готові до того, щоб прийняти закон про обіг земель сільськогосподарського призначення. Якщо нині знімемо мораторій, то діти нам просто скажуть: «Ви продавали землю, а продали Україну». 

Отже, окрім «Самопомочі», жодна із політичних партій, яка має окремі фракції (групи) у Верховній Раді України, не ставить у програних документах завдання, говорячи словами академіка Саблука П.Т., залучення земель сільськогосподарського призначення в економічний обіг через ринок земель сільськогосподарського призначення безпосередньо. Як ерзац ринку пропонується право оренди. І під суворим контролем держави.

Такий невеличкий експрес-аналіз програмних документів змушує задуматися над тим, чому так часто декларована проблема ринку земель сільськогосподарського призначення оминається більшістю політичних сил парламенту:

- це питання не є важливим для політичної сили?

- питання небезпечне з погляду можливих втрат в електоральному полі, тому про нього не слід говорити, а залишати собі поле для маневру?

- у політичної сили немає бачення ролі ринку землі у загальному процесі економічного розвитку?

- політичну силу (чи бізнес, який представляє політична сила) влаштовує наявна ситуація?

Чи є ще якісь інші варіанти?

А може, все разом?

Тоді у найближчий час жодних шансів немає для прийняття закону про ринок земель сільськогосподарського призначення й зняття отого самого мораторію…

Чи не тому з’являються нові варіанти ерзацу у вигляді обігу емфітевзису, тобто обігу права оренди землі, про що говорить міністр аграрної політики та продовольства Тарас Кутовий? Щось на зразок Китаю. Така собі «горохова ковбаса» українського виробництва.

Важливо зрозуміти, чому ми вибираємо ерзац? Чого нам бракує, що ми робимо вибір на користь замінників?

Чи, може, нас просто дурять: пишуть одне, а робитимуть інше. Бо хто читає оці програми політичних партій?!. А може, це й не завжди партії, а так – ерзац…