Операція «ріпак»: 10%-ве експортне мито принесе бюджету $100 млн щороку

Експорт насіння ріпаку у 2018 році становив майже $1 млрд, а у поточному році цей показник може бути перевищено. Відсутність належної державної політики щодо цього завдає екологічних та економічних збитків, адже такий вид економічної діяльності, як вирощування ріпаку на експорт, зумовлює виснаження національного земельного ресурсу, консервує розвиток низки галузей економіки та обмежує можливості наповнення державного бюджету. До того ж прибуток у результаті цієї діяльності отримує лише незначна група осіб, задіяна в цьому процесі.

Читати до теми: Цього року в Україні очікується рекордний урожай ріпаку
 

А додана вартість формується вже за межами нашої держави та нашої економіки. Тобто, з української сировини, наприклад, у ЄС, виробляють готову продукцію, створюють робочі місця, сплачують податки, забезпечується несировинний експорт ЄС, задовольняються внутрішні потреби в біопаливі, ріпаковій олії, сировині для комбікормів тощо.

Одним із варіантів вирішення цього питання була ініціатива профільної галузевої асоціації — введення експортного мита на насіння ріпаку за аналогією експортного мита на насіння соняшнику.

Так, своєчасне введення експортного мита на насіння соняшнику дозволило створити в Україні вертикально інтегровану переробну галузь. Таке рішення дозволило забезпечити нові виробництва, створення робочих місць і збільшення надходжень до державного бюджету України. Водночас досі лунає певна критика з цього приводу, мовляв, недостатньо глибока переробка, олія експортується цистернами, а не розлита по пляшках тощо. Але принципово важливим є факт — експортується олія, а не насіння!

Читати до теми:  Раду закликали прийняти законопроекти щодо оподаткування для виробників сої та ріпаку

Тож питання запровадження експортного мита на насіння ріпаку є досі відкритим. На жаль, сьогодні навіть не чути дискусій з цього приводу. Наприклад, щодо того, якою повинна бути природа цього мита: фіскальна — для отримання невеликих додаткових надходжень до бюджету, чи обмежувальна, що зробить невигідним експорт даного продукту?

Звичайно, навіть на етапі дискусії щодо можливості й доцільності запровадження експортного мита на насіння ріпаку, знайдуться фахівці та великі державні діячі, які категорично відстоюватимуть ідеї вільного ринку, мінімального втручання держави, невидиму руку ринку, згущуючи фарби міжнародними зобов'язаннями України в рамках СОТ та угод про вільну торгівлі, зокрема з ЄС.

Аналогічні питання неодноразово піднімалися лібертаріанськими гуртками під час запровадження заборони експорту лісу-кругляка, багаторазового підвищення експортного мита на металобрухт тощо. Але, попри гостру критику з боку лібертаріанськи налаштованих експертів і відвертий саботаж з боку такого ж, за філософією, уряду, ініціативи щодо лісу-кругляка, металобрухту, насіння соняшнику працюють! Створено сотні тисяч робочих місць, залучено мільйони доларів інвестицій, «підтягнуто» суміжні галузі, диверсифіковано експорт, збільшено надходження до бюджету тощо.

Читати до теми: Чотири ремарки до підписаного Президентом соєво-ріпакового закону

У цьому контексті Україна – не виняток. Світова фінансова криза 2008 року стала каталізатором найбільшої в історії людства хвилі протекціоністських заходів. До того ж, найбільш розвинені країни, зокрема країни ЄС і США, стали найбільш активними ініціаторами запровадження різноманітних заборон і обмежень у міжнародній торгівлі. 

Очевидно, що шляхом обмежень і заборон не вирішуються абсолютно всі проблеми. Протекціоністські заходи, як правило, це один із невід’ємних засобів формування та реалізації державної політики, спрямованої на подолання екологічних та економічних викликів.

Зазвичай протекціоністські заходи у рамках відповідних державних політик доповнюються так званими неопротекціоністськими заходами. Тобто, на державному рівні запроваджуються додаткові різноманітні стимули, які створюють сприятливі передумови для інтенсифікації ділової активності, зокрема інвестиційної та виробничої діяльності.

До найбільш поширених неопротекціоністських заходів належать:

1. звільнення від оподаткування певних видів економічної діяльності;
2. надання пільгових виробничих та експортних кредитів;
3. надання преференцій вітчизняним товаровиробникам у рамках державних закупівель;
4. державні інвестиції у розвиток інфраструктури, технологій, підготовку кадрів;
5. підтримка заходів з енергомодернізації.

Завдяки прогресивним силам українського парламенту 8-го скликання, нині в Україні вже прийнято низку актуальних законів, спрямованих саме на системне вирішення екологічних та економічних питань, серед іншого запроваджено 10-річний мораторій на експорт лісу-кругляка, підвищено з 10 до 58 євро за 1 т мито на експорт металобрухту, прийнято закон про створення експортно-кредитного агентства для підтримки високотехнологічного експорту, часткове запровадження відстрочки імпортного ПДВ на обладнання тощо.

Також наразі тривають роботи щодо прийняття ще низки надзвичайно важливих для економіки України законопроектів, серед них: податкові стимули для індустріальних парків, банк розвитку, безкоштовне приєднання до інженерних мереж, запровадження агросировинного податку на експорт сільськогосподарської сировини та інші.

У поєднанні ці заходи можуть стати суттєвим стимулом для активізації ділової активності в Україні, зокрема залучення інвестицій, запуск нових виробництв та забезпечення найбільш прийнятного темпу зростання вітчизняного ВВП на рівні 8-10%.

Читати до теми: Все буде ПДВ — як парламент забрав у малих аграріїв 10 млрд грн і віддав багатим

Повертаючись до теми вирощування в Україні ріпаку, слід відзначити, що запровадження експортного мита на експорт насіння ріпаку, навіть на рівні 10%, може забезпечити надходження до державного бюджету близько $100 млн щороку. Для державного бюджету в умовах загострення фінансово-економічної кризи це буде не зайвим.

Попередній аналіз з використанням прикладної моделі загальної рівноваги GTAP засвідчує, що запровадження 20% вивізного мита на насіння ріпаку сприятиме зменшенню його експорту вдвічі (на 53,0%). Використання вивільненого ріпаку для обробки всередині країни сприятиме збільшенню вітчизняного виробництва жирів та олій на 6,1%, а інших продуктів харчування – на 1,6%. Примітно, що дещо знизяться ринкові ціни на насіння ріпаку (-4,9%) та ріпакову олію (-1,2%). Промислове виробництво зросте на 0,2% завдяки переважно тому, що переробка насіння ріпаку потребуватиме нових засобів виробництва. І це без додаткових стимулів з боку держави для його активізації, які в теорії можуть доповнити експортне мито. Зрештою це сприятиме пришвидшенню темпів зростання ВВП на 0,16 в. п.

Більш жорсткою та, можливо, більш ефективною державною політикою може бути запровадження обмежувального мита, скажімо, в обсязі 30-50% або навіть повна заборона експорту насіння ріпаку. Така державна політика у поєднання із згаданими законодавчими ініціативами стала б суттєвим стимулом для нарощування переробки ріпаку в Україні.

Водночас, найбільшого загальноекономічного ефекту може бути досягнуто не лише за рахунок обробки та переробки ріпаку, а й за рахунок стимулювання технологічних розробок та виробництва інноваційного обладнання для обробки цієї культури.