Ігор Гужва: Потрібно вводити обмеження за експорту сировини – спеціальний збір

Уряд затвердив Експортну стратегію України («дорожня карта» стратегічного розвитку торгівлі) на 2017—2021 роки. Її завдання – перевести економіку з експорту сировини на готову продукцію. Агросектор зараз  має хорошу динаміку за підсумками року: частка зовнішніх продажів зростає  і є  певні поступки з боку консерваторів-європейців (із 1 січня маємо збільшення квот на українські зернові). Але багаж незробленого «домашнього завдання» в АПК – ще значний. Що треба зробити Україні, щоби стати «супермаркетом» Європи та світу? Про це AgroPolit.com розпитав експерта з міжнародної торгівлі CMD-Ukraine Ігора Гужву.

Фото взято з: hyser.com.ua

AgroPolit.com: За словами заступника міністра з питань Євроінтеграції Ольги Трофімцевої, за 10 місяців 2017 року експорт зріс на 22,7%. Порівняно з минулим роком, це непоганий показник. На Ваш погляд, що цьому сприяло?

Ігор Гужва: Так, зростання відбулося, я згоден із Трофімцевою. Але ми маємо розуміти, що у порівнянні із 2012—2013 роком сумарно внутрішні обсяги експорту впали приблизно на 50%. Тому те, що ми набираємо обертів, ніщо інше, як відновлення раніше втрачених позицій. Так і повинно бути. Я б зараз увагу звертав не на показники експорту, а на його структуру.

Те, що ми набираємо обертів, ніщо інше, як відновлення раніше втрачених позицій

AgroPolit.com: Чому саме на структуру?

Ігор Гужва: Тому що структура експорту формує для нас виклики, які ми повинні прийняти. Я аналізував залежність експорту від загальних макроекономічних показників, зокрема ВВП, рівня зайнятості — і знайшов пряму залежність. Якщо експорт має сировинну структуру, він потрапляє у залежність від коливань світових цін на цю сировину. Тобто, у такому випадку під шаблон цієї залежності потрапляє економіка країни. Незначне коливання на світовому ринку знаходить відображення на всій економіці. Ще одна наша проблема – примітивізація експорту й акцентування на сировинному збуті.

Наша сировина їде за кордон, а слідом за нею – люди, яким потрібна робота

AgroPolit.com: Що Ви маєте на увазі?

Ігор Гужва: Наша сировина їде за кордон, а слідом за нею – люди, яким потрібна робота. Згідно зі статистикою, країну залишає працездатне населення, молодь, яка хоче працювати. Але абсурдність ситуації полягає в тому, що там вони переробляють українську сировину, яка у вигляді продукції потім повертається назад в Україну.

AgroPolit.com: На Вашу думку, можна сьогодні сприяти розвитку переробки всередині країни?

Ігор Гужва: Звісно, можна. Але для того, щоб цей процес був вдалим, треба мати доступні кошти, нехай навіть позикові, й чітко розуміти, чим ми ризикуємо.

Читати до теми: Ігор Гужва: Україні потрібно створити хоча б 10 торговельно-економічних місій

AgroPolit.com: Можете навести приклади таких ризиків?

Ігор Гужва: Насамперед ідеться про інвесторів. Хто сьогодні готовий вкладати кошти бодай у середньострокові проекти? Іноземні приватні інвестори. Та за умови, якщо термін окупності триватиме 3—4 роки. А чи готові вкладати у розвиток переробки та підприємницької діяльності українські інвестори? Не дуже. Хоча у нас є яскравий приклад успішного проекту, наприклад, «Чумак».   Усе ж слід відзначити, що компанія мала серйозну фінансову підтримку ззовні від іноземних інвесторів та засновників на усіх етапах становлення. Сьогодні він  присутній на внутрішньому ринку та зовнішньому — як кінцевий продукт, а не сировина, що можна вважати досягненням.

Держава має створювати сприятливі передумови, просувати своїх виробників на зовнішні ринки, будувати для них індустріальні парки

AgroPolit.com: А що робити тим, у кого фінансової підтримки — як у названої компанії?

Ігор Гужва: Тут має з’являтися держава. Не як регулятор і контролер, а як партнер, на котрого можна розраховувати у будь-якій ситуації. Держава має створювати сприятливі передумови, просувати своїх виробників на зовнішні ринки, будувати для них індустріальні парки. Бізнес повинен мати змогу без перешкод зайти у ці парки й зосередитися виключно на виробництві якісної продукції.

Однак якщо говорити про індустріальні парки, то варто розуміти, що це довгостроковий проект, для реалізації якого потрібен час та кошти. Держава, як досвідчений партнер, мусить налагодити зовнішню комунікацію, оновити інфраструктуру, збудувати дороги. Інакше кажучи, має зробити усе, щоб сприяти розвитку бізнесу.

AgroPolit.com: Ви зараз маєте на увазі не лише фінансову підтримку?

Ігор Гужва: Так. Я думаю, що парламент все-таки ухвалить рішення про надання додаткових преференцій у рамках розвитку індустріальних парків. Мова про позбавлення від податку на додану вартість на 5 років, а на наступні 5 років — встановлення податку на рівні 50%, безмитне ввезення обладнання, відтермінування ПДВ тощо.

За моїми спостереженнями, Фіскальна служба України дивиться на розвиток бізнесу в короткій перспективі: тут і сьогодні. Якщо сьогодні відбулася якась транзакція, то людина одразу має сплатити податок. Тоді можна говорити про ефективність. А от у Туреччині держава за 5 років вклала у розвиток інфраструктури індустріальних парків $1 млрд. Через пільги та податкові преференції спочатку країна була в мінусі. Але наступні 5 років компанія, яка керувала парками, забезпечила 100% (100 компаній) присутність резидентів у цьому парку і почала приносити Туреччині прибуток $5 млрд щорічно. Тобто, у підсумку, держава залишилася у виграші.

Фіскальна служба України дивиться на розвиток бізнесу в короткій перспективі: тут і сьогодні

AgroPolit.com: На Вашу думку, чи готові українські виробники займати полиці в мережевих супермаркетах Європи?

Ігор Гужва: Складно сказати. Адже тут йдеться не лише про відповідність виготовленої продукції європейським стандартам, а й про практику ведення бізнесу. У нас із цим є проблеми. Усі наші зусилля зводяться до одного — треба привести у відповідність. Одна наша місцева компанія, котра займається вирощуванням сільськогосподарських культур, знайшла за кордоном інвестора,  готового інвестувати у розвиток органічної продукції. Протягом двох років вона проходила європейський аудит. Спеціалісти аналізували не лише фінансову документацію, а й те, із яким настроєм працює робітник, чому не приходить вчасно на роботу, як реагує на зауваження керівництва. Європейці мислять не так, як ми. За їхньою логікою, на якість продукції та успішність компанії впливають усі, хто безпосередньо задіяний у виробничому процесі. В нас у цьому напрямку можуть розвиватися кооперативи або, іншими словами, виробничі кластери. Тоді товаровиробникам буде простіше у фінансовому плані просувати свій товар на ринки збуту.

AgroPolit.com: На які ринки можна і варто було б вийти українським виробникам?

Фото взято з: focus.ua

Ігор Гужва: Сьогодні для нас цікаві усі ринки. Усі країни хочуть гарантувати собі продовольчу безпеку. Наша сировина добре сприймається на будь-якому ринку. Та для нас важливими зараз є не так нові ринки, як виробництво нової продукції, із якою на ці ринки можна було б виходити. Геннадій Чижиков, президент Торгово-промислової палати України, експерт із питань зовнішньоекономічної діяльності, сказав цікаву річ: «Україна може бути супермаркером всього світу». Питання в тому, що ми продаватимемо: сировину чи готову продукцію.

Та частка продукції, яка потрапляла на ринок Російської Федерації, переорієнтувалася на європейські ринки

AgroPolit.com: Від кого й від чого це залежить? Від бізнесу чи держави?

Ігор Гужва: Передусім, від держави. Вона повинна створити всі умови для просування своїх товаровиробників на зовнішні ринки. Якщо говорити про перероблену продукцію, ми могли б зайняти достойні позиції на ринку Близького Сходу, Азії, Китаю. Особливо сьогодні в довгостроковій співпраці з нами зацікавлений Китай. Та китайці повинні бачити, що український товаровиробник – це серйозний і відповідальний партнер. Для цього у роботу повинна включатися держава: здешевлювати кредити із 30% до 2—3%, покривати страхування. Ніхто не каже, що це мають бути прямі субсидії. Принаймні, уряд може вибудувати правильну фіскальну політику.

Читати до теми: 1 рік Тараса Кутового на посту аграрного міністра

AgroPolit.com: Чи позначилося на загальній картині експорту те, що зменшилася частка експорту до Росії?

Ігор Гужва: Ні, суттєво це не вплинуло на загальну картину експорту. Та частка продукції, яка потрапляла на ринок Російської Федерації, переорієнтувалася на європейські ринки.

AgroPolit.com: Сьогодні представники бізнесу говорять про те, що Україна повинна домагатися збільшення квот. Щодо деяких позицій нам це вдалося. На Ваш погляд, як це вплине на експорт? 

Ігор Гужва: Загалом, напевно, позитивно. Але я не впевнений, що нам потрібне збільшення квот на експорт сировини. Ми не повинні бути сировинним придатком Європи. Я більше схиляюся до того, що слід вводити обмеження за експорту сировини – спеціальний збір, а сплачені кошти варто направляти у спеціальний бюджетний фонд, а потім – на фінансування обробки й переробки. Чому я так вважаю? Бо якщо виробник займається експортом сировини, то він використовує національні блага: землю й воду. Але користь від цього отримує лише невелика кількість осіб, котрі задіяні у роботі.

AgroPolit.com: Шо Ви думаєте з приводу експортної стратегії України: Дорожньої карти стратегічного розвитку торгівлі 2017—2021? Допоможе вона бізнесу чи стане черговим документом, який покладуть на полицю?

Ігор Гужва: Загалом я позитивно оцінюю намагання уряду розвивати державне планування та приоритезацію. Це нормальна світова практика. Адже якщо ми хочемо отримати якісь результати, нам необхідно з’ясувати, що ми маємо зараз, і скласти алгоритм дій на майбутнє. Спочатку на зовнішньому рівні: куди ми будемо прямувати, а потім на внутрішньому.

Я радий, що Наталія Микольська за 3 роки роботи дійшла до розуміння, що треба виїжджати на місця. Однак це те, що вона мала б робити з першого дня

AgroPolit.com: На зовнішньому – це мається на увазі вихід на світові ринки: Європа, Азія, Близький Схід?

Ігор Гужва: Так. Ми повинні зрозуміти, чому хочемо вийти на них і з яким товаром.

AgroPolit.com: А якщо говорити про внутрішній рівень?

Ігор Гужва: Це робота з галузевими асоціаціями. Уряд повинен проінформувати їх, що він розробив політику розвитку, запропонувати їм чіткий план дій і виставити терміни. А держава, зі свого боку, має скласти план їхнього просування.

Тому я вважаю, що опитування асоціацій, яке запропонував уряд щодо стратегії, — розумне рішення. Сподіваюся, що його результати будуть взяті до уваги.

AgroPolit.com: Які помилки допускає уряд, розвиваючи експорт?

Ігор Гужва: По-перше, намагається перейняти чужий досвід у буквальному значенні й стоїть далеко від простого люду. Я радий, що Наталія Микольська за 3 роки роботи дійшла до розуміння, що треба виїжджати на місця. Однак це те, що вона мала б робити з першого дня. Адже лише таким чином можна зрозуміти реальні потужності сектору, а не номінальні, написані у звітних паперах. Щоб правильно сформувати внутрішню політику, необхідно розуміти, куди ми будемо постачати товар, із якого регіону та що саме. Тому, на мій погляд, нам треба аналізувати шлях успішних країн, таких, як Корея, Польща, Німеччина, але не переписувати собі модель їхнього розвитку, будувати власну.

Читати до теми: «Купуй українське» — звідки шквал емоцій довкола законопроекту №7206?

AgroPolit.com: А по-друге?

Ігор Гужва: А по-друге, не ставити кінцеву мету.

Я вітаю державне планування, але хотілося, щоб воно мало практичні результати. По експортній стратегії зроблено зріз, де ми стоїмо, далі уряд запропонував низку заходів – законодавчих, інституційних, але немає кінцевої мети, щоб ми розуміли, куди держава повинна прийти. Бо лише так можна оцінити ефективність програми. У нас є багато документів, які вважаються написаними і виконаними, але зрозуміти, що вони змінили та які практичні результати дали — важко. В Америці практикується довгострокове планування, яке розраховується на 10 років. У них є той важливий пункт, якого нам не вистачає, – момент, коли дійсна політика переглядається і вони чітко розуміють, де зараз стоять та чи відбулося заплановане покращення. 

AgroPolit.com: Тобто, у нас є потенціал, а проблема лише в способах його реалізації.

Ігор Гужва: Так. Але, на жаль, сьогодні наш виробничий потенціал майже не реалізований. Я думаю, у нас іще все попереду.

Тетяна Крисюк для AgroPolit.com