Заговорили про скасування мораторію? Очікуйте диктату, або Феєрверк аморальності

Dura lex, sed lex ( «Суворий закон, але закон»)

Передмова

Початок поточного року ознаменувався очікуваним черговим продовженням мораторію. Що очікувано, то не дивно. Але небезпечна тенденція щодо мораторію мене насторожує — це ідея проведення референдуму про скасування мораторію, яка звучить дедалі частіше.

Земельна реформа в Україні була проведена на законних підставах, передані у власність пайові ділянки були засвідчені державними актами, а значить, все цілком законно і не може викликати жодних сумнівів. Тут же треба згадати про радикально відмінні одне від одного судові рішення: Конституційного суду України (який відмовив у відкритті справи нардепами ВРУ з вимогою скасування мораторію) і Європейського суду з прав людини (задовольняє позов громадян України Зеленчук і Цицура з вимогою визнання мораторію антиконституційним).

Читати до теми: Пайовики, хто вони: підопічні, вибухонебезпечна бомба чи ласий шматок? 
           

Аморальність результату земельної реформи

Я глибоко переконаний, що керівництво країни, яке проводило земельну реформу, і не підозрювало про можливість отримання такого результату, воно хотіло якомога краще, а вийшло – гірше нікуди. Підсумки проведеної в Україні реформи понад чверть століття тому аморальні: всього 17% населення країни (7 млн) отримали 70% угідь (28 млн га). Напевно, читач погодиться зі мною про несправедливість наведеної пропорції. При проведенні такого масштабного процесу навіть найбільш невиправним оптимістам не варто сподіватися на соціальну справедливість, її просто неможливо дотримати. І я впевнений: саме несумісністю цифр 17/70 і зумовлене таке непохитне довгожительство мораторію.

Аморальність референдуму

На засіданні ВРУ (19.01.19), диспутуючи про продовження мораторію, депутатами висувалися різні думки, з яких хочеться загострити увагу на ідеї проведення референдуму, яку висловили І.Кириленко ( «Батьківщина») і Ю.Левченко ( «Свобода»). Вони відзначили, що земля є народним багатством, а значить, треба провести референдум і запитати думку у народу. Таку саму думку мають багато лідерів різного політичного спектру України. Для створення повної картинки згадаємо, що близько 60% населення Країни проти скасування мораторію.

Звісно, ухвалюючи різного роду життєво важливі для держави рішення, уряд в праві запитати думку у власних громадян, це загальноприйнятий і демократичний процес. АЛЕ перепрошую: коли уряд проводив приватизацію житлового фонду країни, хтось запитав думку у пайовиків? Народжується чисто людське запитання: чи в праві мешканець приватизованої квартири в Києві, з видом на пам'ятник св. Михайла, вирішити долю пайової ділянки в селі Доброводи Уманського району? ( «Принц і жебрак, або Соціальна несправедливість по-українськи», 10.06.2016).

Таке формулювання питання, крім аморальності, також і небезпечне, тому що уряд, прикриваючи власне невміння/небажання вирішення багаторічної проблеми мораторієм, може спровокувати протистояння 17 і 60% власного населення.

Який диктат замінить диктат мораторію?

Всі закони за своєю суттю суворі: вони ставлять чіткі перепони для громадян, але їх всі повинні дотримуватися.

Єдина офіційна перепона для скасування мораторію – це відсутність закону «Про обіг земель». Сама назва настільки абстрактна, велика і містка, що кожен автор може трактувати по-своєму, а «совісно» і професійно написаний закон за своїм змістом буде перевищувати сам Земельний Кодекс України, що, звісно нонсенс.

Так, мораторій — це диктат, але для його скасування знадобиться іншого роду диктат, процес скасування не буде «оксамитовим», тому законодавці повинні зважити всі нюанси ЗА і ПРОТИ, щоб не припуститися помилок гірших, ніж їх попередники, які узаконили мораторій.

- Державний диктат.

З виступів нардепів з позицією ПРОТИ скасування мораторію я б виділив:

- О.Барна (БПП) — Поки не буде сформовано цивілізований ринок, про скасування мораторію не може бути й мови;

- І.Кириленко ( «Батьківщина») — вказав на середню ціну одного га в Європі €7 тис. і запропонував встановити мінімальний індикатор в цю суму;

- Ю.Левченко ( «Свобода») — підтримує тільки ринок оренди.

- В.Галасюк (РПОЛ) — партія виступає за фермерське господарство, що має бути записано в конституції.

Всі вищенаведені думки нардепів не можуть сприяти ані скасуванню мораторію, ані формуванню цивілізованого земельного ринку, а найнебезпечнішим симптомом мені здається ідея встановлення мінімальної продажної перепони. У разі необдуманих і необґрунтованих бар'єрів будуть ще більше процвітати тіньові відносини і корупція, яких не вдається позбутися і донині.

-  Диктат, запропонований моїм проектом

Три роки тому я опублікував проект «Метод Карелі «Комплексна земельна реформа»» (02.08.2016), який я вважаю найбільш раціональним варіантів виходу з багаторічного мораторного глухого кута.

Прозвучить дивно моє визнання, що автор зазначеного проекту, яскравий прихильник вільного земельного ринку і противник присутності держави (як зайвої третьої особи) у відносинах сторін, сам пропонує диктат. На жаль, без обопільно поступливих позицій держава – пайовики мораторій не зрушить з мертвої тічки.

Так от, проектом пропонується: переважне право держави на закупівлю певної площі пайових ділянок; використання кратності орендної річної плати як визначника закупівельної ціни площ; конкретика дати поетапної закупівлі площ і неприпустимість передачі пайових ділянок у спадок. Перераховані заходи (які, я впевнений, для частини читачів виявляться суперечливими), які абсолютно прозорі і повністю виключають корупцію, я вважаю найбільш розумним вирішенням проблеми.

Мій проект – це: моя 35 річна практика в роботі із законотворчості і безпосередньому проведенні земельної реформи в Грузії, моє вміння реальної оцінки проблем і вирішень конфліктних ситуацій. Я готовий до обговорення мого проекту з будь-ким, а тим, хто перешле мені інші/подібні ґрунтовні праці/проекти з конкретними пропозиціями експертів, буду безмежно вдячний.

Післямова, або чого я боюся

Україна перша з колишніх республік провела земельну реформу, законність якої ніким під сумнів не ставилася, а це означає тільки те, що рано чи пізно для скасування мораторію доведеться піти на рішучі кроки, з яких референдум повинен бути виключений.

Загальноприйнятий в медицині закон: хірургу не рекомендується оперувати близьку йому людину, бо через жалість до неї лікар може не наважитися на суворий, але оптимальний крок і хворому завдати більше шкоди. В Україні до землі особливе ставлення, і це цілком для мене зрозуміло: величезні масиви родючого чорнозему і провідна позиція в світовому сільськогосподарському виробництві. Але факт: гаслами «не дамо розпродати українську землю» проблему мораторію ще дуже довго неможливо буде вирішити. А це обов'язково треба буде зробити: навряд чи ЄС – у разі вступу України в загальноєвропейську сім'ю – закриє очі на утиск конституційних прав 7 млн ​​власників. Може, варто дослухатися також і до думки неукраїнських авторів, а потім вирішити, який із запропонованих варіантів найоптимальніший для України?

А щодо мого побоювання — я боюся, що у читача, прочитавши мої публікації, з'явиться думка: бач, розмахнувся, що йому до української землі?! В такому для мене вкрай неприємному випадку я хочу запевнити мого улюбленого читача: ви будете геть не праві...