Хто вбиває українські землі, або як зупинити деградацію грунтів

Уряд і Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (FAO) запустили Українське ґрунтове партнерство, яке опікуватиметься питанням якості земель. Та чи зможе воно призупинити нищівні наслідки роботи «совєтської» сільгоспсистеми, яка використовується досі?

AgroPolit.com опитав учених НААН та фахівців із земельних питань, з’ясувавши масштаби проблеми та можливі шляхи її вирішення. Під час підготовки матеріалу ми опиралися на дослідження вчених НААН (2018 року), з основними висновками якого ви зможете ознайомитися далі.

Масштаби проблеми — 6,5 млн земель із 43 млн га вже втрачено

Читайте до теми: Стратегія уряду управління державними землями

В Україні налічується близько 800 видів ґрунтів, понад 60% земельного фонду країни становлять унікальні чорноземні ґрунти. Проте, як стверджують експерти в земельних питаннях та науковці, сучасне використання земельних ресурсів України не відповідає вимогам раціонального природокористування. Земельні ресурси втрачають свою родючість і деградують.

Вчені НААН України звітують, що розораність земель в Україні є найвищою в світі й досягає 57% території країни та майже 80% сільськогосподарських угідь. Інтенсивне сільськогосподарське використання земель впливає на зменшення родючості ґрунтів у зв'язку з їхнім переущільненням, руйнуванням структури, водопроникністю та аераційною здатністю з усіма екологічними наслідками.

За попередніми оцінками, визначеними Інститутом землеустрою при НААН, у нас близько 6,5 млн га земель — це орнонепридатні землі, які стали такими через втручання людини. У перспективі їх варто було б вивести із сільськогосподарського обігу»,— прокоментував ситуацію доктор економічних наук, заступник голови ради Асоціації «Земельна спілка України» Андрій Мартин.

Ще на початку 2000-х років науковці звернули увагу на порушення екологічно допустимого співвідношення площ ріллі, природних кормових угідь і лісових насаджень, що негативно впливає на стійкість агроландшафтів до різних видів деградації земель.

Можна відверто сказати, що та структура земельного фонду, яку сьогодні має Україна, відзначається надмірною сільськогосподарською освоєністю. Це пов’язано з особливостями ведення сільського господарства ще в радянський період, коли домінувала екстенсивна система господарювання (збільшення продуктивності за рахунок розширення посівних площ, — ред.). Наслідком стали розорані землі, які краще було б не чіпати: піщані заплави, береги річок, у деяких випадках — землі з крутими схилами. І, звісно, використання цих земель (з екологічної точки зору) є недоцільним. Адже за розорювання земель на схилах посилюватимуться ерозійні процеси», — в ексклюзивному коментарі для AgriPolit.com заявив Андрій Мартин.

Аналогічної думки дотримуються й науковці НААН, що відображено в їхньому дослідженні, яке ми використали під час створення матеріалу (дивіться деталі нижче у графіці).

Відбувається значне поширення малопродуктивних, техногенно забруднених і деградованих ґрунтів (до 10-15 млн га). Найбільш впливає на зміни в цій сфері деградаційний вектор — дезорганізація ґрунтових систем і розвиток деградаційних процесів», — прокоментував ситуацію академік НААН, генеральний секретар ГО “УТГА” Святослав Балюк.

За словами науковця, в Україні найбільшого поширення набули дегуміфікація та зниження вмісту поживних елементів у ґрунтах, фізична деградація (переущільнення), ерозія, забруднення тощо.

Є проблеми на меліорованих землях: засолення, осолонцювання, заболочування, підтоплення, забруднення, спрацювання торфу та ін.

Розглянемо окремі види деградації ґрунтів. Зниження вмісту гумусу — найбільш істотний, провідний деградаційний процес, який необхідно зупинити. За більш ніж 100-річний період втрати гумусу становлять: у лісостепу — 22%, степу — 20% і поліссі — 19%», — заявив Святослав Балюк.

Близько 15 млн га деградованих земель і дефіцит у 40 млрд грн

За даними різних офіційних установ, які вчені НААН використовують у своїх дослідженнях, площі деградованих земель коливаються від 8 млн га до 10-15 млн га, що тягне за собою наслідки для с/г виробництва.

Залежно від ступеня вираженості деградаційних процесів, урожай с/г культур знижується на 10-30, 30-50% і більше. Збитки тільки через недобір с/г продукції становлять, за нашими розрахунками, до 35 млрд грн на рік. Еколого-економічні збитки від деградації оцінюються у близько 40 млрд грн. Водночас погіршується і якість с/г продукції (явище прихованого голоду). Тільки здорові ґрунти можуть забезпечити якість рослин, води, повітря, здоров'я тварин і людини», — коментує ситуацію Балюк.

Як стверджують вчені, частково ситуацію можна виправити, якщо відновити належне фінансування профільних структур.

Адже кошти на охорону земель за останні роки практично не виділяються, і складають від 10 млн грн до 30 млн грн на рік за потреби в 40-50 млрд грн (тобто на рівні 1% від ВВП)», — заявив академік НААН.

Вчені озвучили наступні фактори деградації земель:

•  неоптимальне співвідношення земельних угідь (площу ріллі необхідно скоротити на 6-8 млн га);
•  неоптимальна структура посівних площ;
•  недостатньо обґрунтована земельна реформа, яка призвела до порушення агротехнологій і зниження родючості ґрунтів;
•  недооцінка реальної загрози деградаційних процесів, їх нерозуміння в суспільстві, нездатність фермерів і агрохолдингів підтримувати родючість ґрунтів;
•  нестача добрив на один гектар землі (низьке застосування органічних і мінеральних добрив, забезпеченість хімічними меліорантами), та, як наслідок — дефіцитний баланс біогенних елементів;
•  відсутність ефективних механізмів виконання законів про охорону земель.
•  відсутність об'єктивної ціни ґрунтових ресурсів, справедливого оподаткування і відповідного фонду коштів, необхідних для підтримки родючості ґрунтів;
• недостатній рівень державного управління земельними ресурсами, відсутність державної, обласних і регіональних програм охорони ґрунтів;
• не гармонізований з європейським моніторинг ґрунтового покриву.

Як зупинити зупинити деградацію земель — алгоритм

Основне завдання Українського ґрунтового партнерства назвав під час презентації проекту заступник міністра агарної політики та продовольства України Володимир Топчій: поглиблення співпраці з Глобальним ґрунтовим партнерством, регіональним Європейським ґрунтовим партнерством та субрегіональним Євразійським ґрунтовим партнерством. Обговорювалося й питання, як досягнути нульового рівня деградації ґрунтів, сприяння сталому управлінню ґрунтами через Глобальне ґрунтове партнерство, український досвід управління ґрунтами в глобальному контексті, супутниковий моніторинг земель у сільському господарстві в Україні.

Читайте до теми: Сім схем використання держземель агрокомпаніями в умовах «тіньового» ринку землі

Щоб усе це зробити, каже Мартин, потрібно не одне століття, тому зараз слід думати не лише про відтворення, а й про непогіршення стану ґрунтів. «Відновити нульовий рівень деградації земель нам уже не вдасться, адже для того, щоб утворився один см родючого грунту в природніх умовах має минути від 100 до 400 років. Тому, навіть якщо ми зараз припинимо використовувати с/г землі, лише через 300-400 років можна очікувати на перший результат. Тому має йтися не про відтворення, а про недопущення погіршення стану земельних ресурсів надалі», — коментує ініціативу Андрій Мартин.

Хоча для досягнення нульового рівня деградації і потрібно багато років, але вже зараз слід вжити заходів, щоб зупинити подальшу земельну деградацію. Опитані експерти назвали 9 таких кроків.

1. Потрібно декілька млн га земель вивести з високоінтенсивного використання у менш інтенсивний режим.

Для цього є досить простий рецепт — не варто використовувати землі, які перебувають у зоні ризику: схилові землі, де присутній високий ризик утворення ерозії; не треба розорювати заболочені землі, які швидко мінералізуються і втрачають родючість; потрібно вивести з обороту засолені, солонцюваті, кам’янисті землі, котрі мають свої проблеми», — коментує свою ініціативу Андрій Мартин.

За його словами, для нейтралізації варварського використання земельних угідь можна, наприклад, на проблемних ділянках ріллі зробити сіножаті або пасовища. На Поліссі піщані землі варто засадити лісом. Такі кроки допоможуть значною мірою вирішити поширення деградації земель. Ці ґрунти не стануть кардинально кращими, ніж вони є зараз, але це дасть змогу припинити деградаційні процеси.

2. Прийняти пакет із 5-ти законодавчих ініціатив. Науковці НААН озвучують цей «набір»:

• закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України відносно економічного стимулювання використання та охорони земель и відтворення родючості грунтів». Ґрунти мають так багато особливостей і функцій, що заслуговують окремого закону;
• запустити Национальну програму охорони ґрунтів (вже є підготовлене наукове видання). На її базі розробити регіональні, обласні, районні програми, територіальних громад, за гроші державного, обласних та місцевих бюджетів;
• Національний план дій боротьби з деградацією земель та опустелюванням на підставі прийнятої КМУ Концепції боротьби з деградацією земель та опустелюванням;
• проект Державної програми проведення ґрунтового обстеження і реформування системи моніторингу навколишнього середовища.
• запустити підготовлену Концепцію та рекомендації після досягнення нейтрального рівня деградації.
  Всі ініціативи потрібні, каже Мартин, погано інше — приймати та виконувати їх ніхто не хоче.

В Україні вже наявне досить жорстке законодавство, яке регулює використання особливо цінних ґрунтів — щось із ними робити можна лише з дозволу Верховної Ради України (ВРУ). Інша справа, що за останні три скликання ВРУ жодного разу не давалася згода на зміну призначення особливо цінних земель чи виведення їх із сільськогосподарського обігу», — заявив Андрій Мартин.

3. Створити єдиний класифікатор деградації земель

Відповідно до звітів НААН, в Україні вже є підготовлені та введені в дію понад 300 нормативів деградацї земель у групі «Якість і охорона ґрунтів», «Деградація ґрунтів», зокрема гармонізованих із міжнародними та європейськими — 160 нормативів.

У цьому напрямку потрібні скоординовані зусилля наукових установ щодо розробки нормативів деградації ґрунтів (критерії, показники), тому що численні види деградації не мають узгоджених оцінок», — коментує ситуацію академік НААН Балюк.

4. Організувати технологічне забезпечення наукових установ, які займаються питаннями дослідження якості ґрунтів.  

До того ж ми відзначили пріоритети, які можуть бути покладені в основу досягнення нейтрального рівня деградації: оптимізація угідь, оптимізація змісту в ґрунтах органічної речовини, досягнення бездефіцитного балансу гумусу в ґрунтах (це реальне завдання), бездефіцитний баланс поживних елементів, охорона ґрунтів від ерозії, меліорація кислих і солонцевих ґрунтів, охорона земель від забруднення, переущільнення, перезволоження, усунення дефіциту вологи», — пропонують у НААН.

5. Забезпечити деференційовану систему фінансування програм та установ з охорони грунтів.

За оцінками НААН, загалом на всі заходи з охорони ґрунтів потрібно 41-48 млрд грн на рік (зокрема за рахунок державного й місцевого бюджетів та за рахунок землекористувачів).

Прогнозований щорічний економічний ефект від впровадження заходів може сягати 25-30 млрд грн», — каже Балюк.

Питання економічного збитку та пошук джерел фінансування дуже важливі. Учені впевнені, розрахунки збитків автоматично актуалізують проблему деградації і усувають необхідність її пропаганди.

6. Розробити систему моніторингу всіх земель.

7. Підготувати Концепцію та рекомендації щодо забезпечення нейтрального рівня деградації ґрунтів у майбутньому.

8. Створити ґрунтово-інформаційний центр та пропозиції до ФАО про надання фінансової підтримки.

9. Реанімувати стаціонарні дослідження грунтових процесів, режимів, серед іншого й напрямів еволюції ґрунтів за прогнозованої зміни клімату, адаптація землеробських технологій.

10. Відновити роботу державної комісії з якості ґрунтів.

Про проблему з відсутністю котролю з боку держави раніше вже заявляв нардеп України Григорій Заболотний. За його словами, у державної програми дерегуляції виявився «темний бік», адже, спрощуючи та зменшуючи структурні підрозділи, держава залишилася без ефективної системи державної реєстрації та контролю.

11. Цивілізований ринок землі.

Андрій Мартин додає, що зупинити деградацію можуть лише самі аграрії, які повинні усвідомити власну відповідальність за стан земель, які використовуються. А для цього потрібно, щоб землекористувачі стали повноцінними власниками землі.

Держава може за допомогою компенсацій фінансово стимулювати фермерів, які здійснюватимуть землеохоронні заходи (наприклад, виводити землю на деякий час з обробітку). Звичайно, щоб ґрунти краще почувалися, потрібно менше застосовувати засоби хімізації сільського господарства. Особливо це стосується моментів, коли йдеться про використання отрутохімікатів — вони вбивають мікрофлору ґрунтів. Чесно кажучи, в цьому питанні навряд чи допоможе система компенсацій. На мою думку, щоби по-справжньому запрацювала охорона ґрунтів, потрібно запровадити ринок с/г земель. Головна проблема у нашій державі з охороною земель полягає в тім, що практично весь агробізнес працює на орендованій землі», — упевнений Андрій Мартин.

За його словами, коли аграрій бере землю на сім років в оренду, він робить все для того, щоб отримати максимум прибутку. Якби ця земля була його власністю, він би зовсім по-іншому до неї ставився: не було б виснажливого використання, вносилася б органіка тощо.

Можна схвалювати будь-які ініціативи, які спрямовані на захист ґрунтів, але, на мою думку, реальний захист ґрунтів буде тоді, коли сам агробізнес почне більш відповідально ставитися до землеробства. Пропаганда правильного землекористування — це добре, але бізнес має відчувати, що від неправильного використання ґрунтів він несе збитки. І тут не допоможе ані державна комісія з якості ґрунтів, ані щось інше. Навіть система штрафів не допоможе, адже, якщо прив’язуватися до системи паспортизації, це прямий шлях до «махрової» корупції. На моє переконання, сам користувач повинен бути повноцінним власником землі, зацікавленим у тому, щоб його майно не здешевшало. Тож держава навіть не має стимулювати фермерів, вона має створити належні умови для того, аби на землі працювали ті, хто вміє і хоче це робити», — заявив Андрій Мартин.

Україна, яка володіє унікальним ґрунтовим покривом, країна, яка проголосила аграрний сектор пріоритетом свого розвитку, має визначитися вже сьогодні — ми залишимо нашим нащадкам сплюндровані землі, схожі на пустелю, чи вже сьогодні спробуємо зупинити біду, яка «постукала у двері».

Віталій Хворостяний, журналіст AgroPolit.com