Тарас Кутовий: Боюся, що цьогоріч 10 млрд грн не буде...

Агросектор вже майже місяць як з новим керманичем. Тарас Вікторович Кутовий має доволі «стерильну» біографію і, якщо міряти масштабами української політики, — нетипово незаплямовану. Мабуть тому, що він доволі молодий політик. Диплом Київського фізико-математичного ліцею та Національної академії СБУ. Робота в будівельному та аграрному бізнесі. УДАРівець по суті, але БППівець по факту (після об’єднання цих двох команд на чергових виборах). Так коротко можна окреслити його професійне реноме. Чого від нього чекає агросектор — це цілком зрозуміло. Але що він готує ринку? Чи піде він «старим шляхом», топчучи стежку 25-річних обіцянок, чи спробує продовжити позитивні починання своїх попередників, чи напише майбутнє українського АПК «під себе»? У попередньому інтерв’ю AgroPolit.com Кутовий окреслив своє бачення аграрних реформ. Чи змінилося воно після призначення на посаду міністра? З чого починатиме? Та чи не заважатиме йому на цій посаді нічого, наприклад, власний агробізнес? Про це читайте в першому інтерв’ю ЗМІ міністра аграрної політики та продовольства України Тараса Кутового: 

AgroPolit.com: Які завдання ставите на найближчі 100 днів? 

Тарас Кутовий: Ми будемо йти шляхом реформ «3+5». Ця проста арифметика передбачає 3 стратегічно важливі напрямки: державна підтримка фермерів, розвиток села та завершення земельної реформи — і 5 пріоритетів, які витікають із них. Це розвиток ринків збуту, органічне виробництво і нішеві культури, державних підприємств, зрошення і безпека харчової продукції. 

Ми чітко розуміємо вектор руху. По-перше, завершення земельної реформи… Врегулювати ринок зможемо, ухваливши законопроект «Про обіг земель сільськогосподарського призначення». По-друге, написання і ухвалення законопроекту про розвиток галузі. Якою буде його фінальна назва — зрозуміємо на кінцевому етапі. По-третє, підтримка малих та середніх підприємців в аграрній галузі та паралельний розвиток сільських територій. Це три базові речі. Також важливо визначити перелік підзаконних актів, пов’язаних із роботою Держпродспоживслужби. Щодо неї — діє закон і до нього можливі незначні зміни.

Найближчим часом я презентую модель розвитку АПК. На Раді реформ при Президентові уже представив своє бачення. Якщо концептуально її затвердимо, то будемо рухатися у цьому напрямку. Навіщо вона потрібна? Щоб визначити, яким чином розвиваємо галузь, кому потрібна державна підтримка, хто без неї існувати не зможе. Ми, як міністерство, будемо підтримувати дрібне підприємництво в Україні різними засобами. Якщо говоримо про великі компанії, холдинги, то їх потрібно підтримувати стабільними правилами гри, створенням умов для нормального функціонування бізнесу.

Щодо фінансових важелів підтримки. Цього року вони не надто значні (з бюджету заплановано 300 млн грн + 50 млн грн). Якщо такими ресурсами підтримувати всю галузь, то цю допомогу ніхто не побачить. Але подивімося статистику за минулі роки: державна підтримка (пряма і непряма) іноді сягала більше 20 млрд грн на рік. Якщо ж спитаєте в учасників ринку, чи відчували вони її, то переважна більшість скаже, що ні. Згадуватимуть про спецрежим, програму з компенсації на закладення садів тощо. Але це будуть фрагментарні речі. Стратегії і розуміння того, кого підтримуємо, яким коштом, в якому обсязі — такого не було. Те, що хочеться зробити мені як міністру разом зі своєю командою — сформулювати засади політики фінансової підтримки галузі. І після цього, незалежно від зміни уряду, хотілося б, щоб ця політика зберігалася та підтримувалася Верховною Радою.

AgroPolit.com: Уточнення. Складається враження, що у сказаному немає нічого нового. Ви, як і всі попередники, хочете зробити новий план реформування галузі «під себе». І в цьому є одна з найбільших помилок більшості урядів та міністрів. Адже приходячи на посаду, вони зазвичай намагаються написати реформи по-своєму. Ви будете писати все з нуля чи все-таки візьмете щось від попередників?

Тарас Кутовий: Насправді ми нічого не будемо робити «під себе». Під себе — це коли в тебе є якийсь інтерес, а в мене він один — процвітаюча галузь. Проаналізуйте, ніколи не було дієвого закону чи програм щодо фінансової підтримки АПК. Всі — розмиті... Куди ми йдемо з державними підприємствами? Куди рухаємося з державною підтримкою? Чи не віддаємо цю допомогу у вигляді відшкодування відсоткових ставок за банківські кредити тим, у кого і так є доступ до дешевих ресурсів? Чи насправді малим віддаємо? Як приклад — дві селекторні наради. Питаю у заступників губернатора з АПК, скільки фермерів зареєстровано? На першій кажуть — 683, на другій — 450. А скільки з них реально може претендувати на отримання державної фінансової підтримки? Відповідь — в одному районі 10, в іншому 15! Коли запитуєш: «Скількох можете показати, якщо завтра в область приїду?». Середня кількість — від 5 до 10! Тобто одиниці тих, яких можна презентувати й показувати в плані розвитку галузі. 

Існує презентована на комітеті Верховної Ради Стратегія розвитку АПК до 2020, великі донорські кошти витрачено на її створення, працювала неймовірна кількість консультантів. Ми не будемо глобально її переписувати 

Чи будемо щось переписувати? Існує презентована на комітеті Верховної Ради Стратегія розвитку АПК до 2020, великі донорські кошти витрачено на її створення, працювала неймовірна кількість консультантів. Ми не будемо глобально її переписувати, оскільки зроблено велику роботу. Що ж хочемо зробити? У мене відбулися зустрічі з переважною кількістю міжнародних донорів, із більшістю галузевих асоціацій та основних громадських організацій. Ми беремо цю Стратегію, визначаємо у ній критичні точки, болісні для суспільства, спочатку обговорюємо. Перш за все, це стосується питання земельної реформи, оподаткування та державної підтримки. Далі — шукаємо спільне бачення разом із парламентськими комітетами, потім — з Радою. У названих мною трьох блоках визначаємо конкретні дії і вписуємо в законодавчий план. Має бути прийнято не більше 5 законів. Звісно, що будуть підзаконні акти. Все це й ляже у план роботи до кінця року.

Ми хочемо привести українське законодавство у відповідність до європейського, але мають бути чіткі пріоритети в рамках цієї стратегії, на яких плануємо зосередитись. Сьогодні питання не так законодавчих змін, як забезпечення виробників основними матеріально-технічними засобами. Чому я згадав приклад із 5—10 фермерами серед 600 зареєстрованих? Тому що решта — липові. Вони в суборенду здають землю великим, середнім чи більшим гравцям. А фермерство й досі — в потрібному країні розумінні — не склалося. Чому? У переважній більшості випадків фермери не конкурентоспроможні. Причини дві. Перша — технологічно не можуть бути конкурентоздатними, якщо працюють не в переробці. Тому треба створити умови для розвитку переробки та доданої вартості в АПК. Друга — їхній базовий актив (земля) не використовується. Якщо порахувати, скільки потрібно коштів дати фермерам з розрахунку на 1 га для того, щоб запустити всю цю машину без участі землі, то держава наша точно це не потягне.

AgroPolit.com: А скільки потрібно коштів на 1 га для одного сільгоспвиробника?

Тарас Кутовий: Якщо у фермера немає 500—1000 доларів робочого капіталу на 1 га (в різних формах), то працювати йому буде складно. Сума може бути більшою або меншою, залежно від того, чим займається фермер. Де брати ці гроші? Через лізингову чи кредитну схеми. Тому потрібно дати поштовх для використання базового активу фермерів – землі. Наприклад, щоб вони могли отримувати потрібні кошти в банках, використовуючи права оренди на сільськогосподарську землю під заставу. Нехай це буде застава на право довгострокової оренди. Це зменшить вартість залучення ресурсів для аграріїв і, насамперед, для фермерів та дозволить залучити додаткові кошти в сектор. В умовах, коли фермер ризикує, держава повинна дати йому можливість максимально зменшити виробничі ризики й убезпечити себе від поразки.

AgroPolit.com: Зменшити цей ризик допомогло б прискорення прийняття закону «Про обіг сільськогосподарських земель». Коли його передадуть до парламенту? На якому етапі перебуває його підготовка?

Тарас Кутовий: Цей закон перш за все створить передумови для формування цивілізованого ринку. Ми обговорюємо законопроект, його концептуальні умови, які будуть винесені на Кабмін. Наразі працюємо разом із Держгеокадастром. Я думаю, що концептуальні підходи законопроекту «Про обіг земель с/г призначення» будуть готові (враховуючи період відпусток) за 2 тижні та ще протягом місяця вдасться завершити весь документ, з яким я хочу попередньо з’явиться в комітеті, щоб ми обговорили його з депутатами, і він не став знову виключно фундаментом для політичних дискусій. Потрібно подати робочий документ, який ми могли довести до логічного завершення у вигляді голосування у Верховній Раді. 

Робочий варіант законопроекту «Про обіг сільськогосподарських земель» варто чекати в середині червня 

AgroPolit.com: То його появи варто чекати наприкінці травня?

Тарас Кутовий: З урахуванням травневих свят, думаю, робочий варіант законопроекту «Про обіг сільськогосподарських земель» варто чекати в середині червня. Я хотів би, щоб народні депутати, коли підуть на роботу в округи, вже могли побачити документи, і щоб його розглянули, як мінімум, у комітеті та щоб він був готовий до голосування на перших осінніх засіданнях Ради. 

AgroPolit.com: Тарасе Вікторовичу, Ваше особисте бачення: які запобіжники у земельному законопроекті мають бути закладені, щоб захистити дрібного фермера та селян від обезземелення? 

Тарас Кутовий: Там не може бути питання обезземелення, тому і запобіжники не потрібні.

AgroPolit.com: Скільки землі в одні руки можна давати та чи мають право юридичні особи купувати ці землі?

Тарас Кутовий: Оскільки на даний момент ці концептуальні засади не затверджені, про продаж землі поки не йдеться. На цьому етапі ми говоримо про довгострокову оренду з правом застави і продажу прав оренди, коли інший власник може скористатися вашою землею і окрім орендної плати заплатить вам ще й винагороду за це право.

AgroPolit.com: Ви виступаєте проти продажу земель сільгосппризначення?

Тарас Кутовий: Я сказав, що у нас немає поки що такої концепції, про це не йдеться.

AgroPolit.com: Особисто ваша точка зору?

Тарас Кутовий: Я державний чиновник, тому моя громадянська позиція — не бігти попереду вироблення єдиного концептуального бачення. Є позиція міністра, міністерства, КМУ. Для мене дуже важливо, щоб мою пропозицію щодо землі обговорили в команді однодумців. Це повинна бути спільна позиція аграрного комітету, Кабміну та в підсумку — Верховної Ради. Настільки важливе питання не може бути просто громадянською позицією міністра. Це не буде проста дискусія, але, гадаю, що в мене достатньо аргументів для того, щоб переконати, що ті кроки, які я запропоную, будуть корисними для галузі та для економіки й держави в цілому.
На мій погляд, сьогодні потрібно говорити про залучення інвестицій через банківський сектор. Це дасть можливість запустити банківське кредитування через заставу прав оренди на землю.

AgroPolit.com: Ось уже 25 років поспіль нам постійно розповідають про те, що треба запускати ринок землі через створення інструментів цього ринку. А власники паїв тим часом не мають права розпоряджатися своєю землею. Звісно, сьогодні є питання економічної доцільності продажу земель, але й введення інструментів розпорядження землями не вирішує в корені проблему.

Тарас Кутовий: Давайте сформулюємо проблему.

AgroPolit.com: Проблема в тім, що люди 25 років не можуть розпоряджатися своєю власністю.

Тарас Кутовий: Завдання міністерства агрополітики і моя власна як міністра – забезпечити ефективний розвиток галузі. Для цього ми повинні створити умови, щоб аграрії могли використовувати свій основний актив – землю – максимально ефективно. Реформа, над якою ми працюємо, надасть таку можливість. Що стосується паїв – важливо, чи йде мова про продаж від фізичної особи фізичній особі, чи про консолідацію масивів.

AgroPolit.com: Якщо зберігати теперішній стан речей, то від цього виграють лише великі агрохолдинги. Адже вони надійно законсервують невисоку орендну ставку на землі, які обробляють. З іншого боку, відкриття ринку землі дозволяє залучити іноземні інвестиції і це автоматично підіймає вартість оренди для власників паїв.

Тарас Кутовий: В чому різниця між великою міжнародною та великою українською компанією? Жодної немає.

Подивіться структуру власності українських великих агрохолдингів. Акції цих компаній котируються на біржах: там половина фінансових та стратегічних інвесторів тощо. Сьогодні це не власність фізосіб, яких ми бачимо на обкладинках «Форбс»…

AgroPolit.com: Є.

Тарас Кутовий: Немає. Подивіться структуру власності українських великих агрохолдингів. Акції цих компаній котируються на біржах: там половина фінансових та стратегічних інвесторів тощо. Сьогодні це не власність фізосіб, яких ми бачимо на обкладинках «Форбс»… По великому рахунку, ті міжнародні компанії, про які ви говорите, вже тут, в Україні – серед інвесторів наших агрохолдингів. 

А тепер давайте змоделюємо ситуацію: є фермер, який передав в суборенду свої 100—200 га. Чому він їх передав? Бо не бачить реального фінансового результату й сумнівається, що зможе його отримати. Спрогнозуємо іншу історію: Ми цьому ж фермеру через ефективну держпрограму надали основні засоби — трактор, сівалку, оприскувач. Також він знає, що отримає, умовно, 1000—2000 грн на 1 га, завдяки ефективній системі держпідтримки. А тепер уявіть: один фермер віддав якомусь холдингу 200 га в суборенду, а поруч є сусід, який на кожен га отримав підтримку держави. В нього є основні активи. І в нього в селі живуть люди, в яких є паї і він серед них росте, вони його знають. Є шанс, що ці люди передадуть йому в оренду свої паї? Так, і великий. Окрім того, є дуже багато малих, середніх фермерів, котрі орендують паї. Просто їх кількість треба збільшити. Потрібно створити умови, щоб малий гравець міг вистояти. Якщо він це зробить, то буде ефективним і за ним потягнуться люди. 

AgroPolit.com: Я кажу про інше: прихід іноземних гравців посилить на ринку конкуренцію та підвищення орендної плати. Щодо фермерства, то я з вами згодна — його потрібно посилювати. Але поки що про це тільки говорять 25 років.

Тарас Кутовий: Не погоджуюся з тим, що холдинги за власною ініціативою будуть зменшувати свою маржинальність!

AgroPolit.com: Прихід, наприклад, американських інвесторів підніме орендну ставку, чи не так?

Тарас Кутовий: Давайте спробуємо міркувати як підприємці. Будь-який бізнес працює на певній рентабельності, приблизно однаковій для всіх гравців. Прийти і підняти орендну ставку звичайно можна, але це означає зменшення власної прибутковості, про яке треба звітувати перед акціонерами. Тож нові інвестори навряд чи будуть зацікавлені тотально піднімати орендні ставки.

AgroPolit.com: Китайці будуть платити більше, бо їм потрібно годувати своє населення!

Тарас Кутовий: Це красивий міф, але подивіться, що відбувається на світовому ринку. Ті ж китайці звітують про перевиробництво кукурудзи, біржові ціни на продукти сільського господарства знизилися на 50-70% тощо. Будь-який інвестор розраховує на успішний і прибутковий бізнес, тож рахує свої гроші. Крім того, є питання входження на ринок. Потрібно створити компанію з реальними активами, вона має працювати. Для цього спочатку її потрібно зареєструвати, визначити, чим займатися і багато інших кроків.

AgroPolit.com: Китайці можуть зробити простіше — купити частку компанії Бахматюка. Тим більше, що він не проти знайти стратегічного інвестора.

Тарас Кутовий: А що зміниться, коли вони в нього куплять частку?

AgroPolit.com: Зросте ставка оренди для власників землі.

Тарас Кутовий: Знову повертаємося до основ бізнесу. Яка мотивація компанії при зміні акціонера підвищувати орендну ставку, тобто свої витрати? Щоб знизити доходність?

У будь-якому випадку, нехай і зростає. Власники паїв отримуватимуть більшу орендну ставку і не думатимуть про продаж землі. Ми велику частину українських земель під час земельної реформи фактично роздали людям. Багато з них сьогодні живуть з оренди на пай. Чому я й кажу про паралельний розвиток малих і середніх виробників із сільськими територіями? Мова не про кількість, а про якість цих гравців, як вони інтегруються в місцеве населення, як кооперують, де живуть, як спілкуються. Сьогодні основні нарікання на селі у контексті холдингів, керівництво яких десь далеко у місті, а велика техніка обробляє поля й відповідальність холдингів закінчується на договорах зі сплати певних грошей на соціальну інфраструктуру сіл. Якщо ми думаємо про Україну як про розвинену аграрну державу, потрібно розвивати на селі багато дрібних якісних гравців. Вони в свою чергу повинні пройти багато етапів зростання. Адже одразу не стануть конкурентоспроможними. Та це нічого. Нехай в одній області з’явиться не 15, а 150 сильних фермерів. Щоб це сталося, потрібні потужна інфраструктура та логістика. І тут держава повинна підставити плече в контексті надання доступу до активів Аграрного фонду, ДПЗКУ, елеваторів із підпорядкування Мінагропроду.

AgroPolit.com: В минулому інтерв’ю з нами ви говорили, що під час внесення змін до бюджету потрібно ініціювати збільшення держвидатків на АПК до 10 млрд грн. Ви вже зверталися з цією ініціативою до міністра фінансів? Якщо так, то яка відповідь?

Тарас Кутовий: Я звертався з пропозицією, що потрібно збільшувати фінансування. Цифру обговорювали. Але боюся, що цьогоріч 10 млрд грн не буде. По-перше, вже пройшли частину року і є програми, за якими держава заборгувала близько 800 млн грн. Спочатку слід розібратися, які з цих боргів штучні, а які — дійсні. Після проведення такого аудиту потрібно розпочати рух із повернення тих боргів.

Я додатково проситиму для АПК півмільярда гривень під програми для малих та середніх аграріїв

AgroPolit.com: Яка додаткова сума з бюджету реальна на цей рік на підтримку АПК? Під які програми?

Тарас Кутовий: Поки що не узгоджено позицію з Мінфіном. Я додатково проситиму для АПК півмільярда гривень під програми для малих та середніх аграріїв. Гарно зарекомендувала себе програма відшкодування відсотків за банківськими кредитами. Подивимося, що можна зробити з нашими міжнародними партнерами у питанні надання допомоги для закупівлі основних засобів (наприклад, техніки під безвідсоткову ставку) для малих і середніх гравців. Це був би початок. Ми прагнемо підтримати тих, хто реально хоче працювати і може дати результат, ці люди стануть реальним втіленням наших реформ. Потрібно підтримувати тих, у кого в обробітку до 500 га. Саме вони не можуть сьогодні користуватися банківськими кредитами відповідно до обмежень, які є у комерційних банках.

Про замміністра для фермерів

AgroPolit.com: Чи буде окрема програма для фермерів?

Тарас Кутовий: Так. Але буде не тільки програма. Я думаю, що будуть певні зміни всередині міністерства. І не лише в контексті фермерства, а й нішевих культур, якими вони можуть займатися, органічного виробництва. Великий холдинг буде займатися органічною продукцією? Ні. Чи є там додана вартість? Є, і дуже велика. Фермери на це підуть. Сьогодні 0, 2% всього виробництва в Україні — органічне. У натуральних величинах це 16 млн євро. А за органічну продукцію у світі готові платити + 50—60% до ціни. Щоб цей напрямок розвивати, треба зробити окрему програму підтримки й закріпити її. Але не тільки давати гроші, а ще й забезпечити сертифікацію такої продукції, щоб виходити на зовнішні ринки.

Далі… У нас помітний дефіцит гречки. Невже фермери не можуть гречкою зайнятися за нормального стимулювання? Великі компанії будуть цим займатися? Їм це не цікаво. Вони ж не будуть «валити» гречку через порти.
Отже потрібні органічні зміни у міністерстві, щоб ми працювали більше не за назвами, що є тваринництво, тому давайте департамент тваринництва, рослинництво — отже рослинництва, а за функціоналами, де хочемо побачити хороший результат. 

AgroPolit.com: Я так розумію, що в Мінагропроді з’явиться окремий заступник у питаннях фермерства? 

Тарас Кутовий: Не можу стверджувати, що це буде виключно заступник міністра з такими повноваженнями. Але те, що в окремого заступника будуть суттєві повноваження з розвитку фермерства — гарантую, так і буде. 

AgroPolit.com: Це буде новий замміністра чи розподілите повноваження між чинними? 

Тарас Кутовий: Коли кадрові питання і функціонал будуть обговорені з конкретними претендентами і вирішені, тоді буде час про них говорити. 

AgroPolit.com: За нашими даними, наразі обговорюється кілька кандидатур на цю роль: Іван Слободяник, Віталій Саблук або очільниця львівського відділення агропромислового господарства. Що скажете, хтось із них вам найбільше приглянувся? 

Тарас Кутовий: Жодного з озвученого вами прізвища не можу підтвердити. Щодо кадрових змін, особливо щодо фермерського напрямку, то це повинні бути нові обличчя, молода людина, яка горить оптимізмом, в якої є певний позитивний досвід. Не виключаю, якщо хтось захоче покинути успішне фермерське господарство, то це буде саме така людина. Потрібен керівник якраз із середовища середніх та малих фермерів, які мають відповідну освіту. 

ПРО ПДВ

AgroPolit.com: Як бути у питанні спецрежиму ПДВ для АПК: ви — за «карати» чи «милувати»? 

Тарас Кутовий: Є законодавча ініціатива про 50/50 цього року. Якщо міністерство фінансів бачитиме можливим змінити існуючі пропорції, якщо це буде узгоджено з МВФ, то я таку можливість не виключаю. Для учасників ринку — це буде великий плюс, але знову ж таки, переважно великих.

Ми будемо зосереджуватися на тому, щоб змінити «карту» гравців у аграрному секторі України. Якщо говоримо про малих і середніх, то вони від спецрежиму не стали процвітати, їхня кількість не збільшилася. Тому від того, що ми просто заморозимо цю систему, нічого концептуально не зміниться. Нам потрібні нові підходи, перш за все, у тваринництві. 

Україна спокійно може рухатись вперед і без ГМО

AgroPolit.com: Ви згадали про органічну продукцію. Із цим тісно пов’язане питання ГМО. Попередній міністр Павленко виступав проти, а ви яку позицію займете?

Тарас Кутовий: Як громадянин і споживач продукції я це не підтримую. В науковому сенсі до кінця не зрозумілий вплив ГМО на людей. Так історично склалося, що в Україні для органічного землеробства придатно більше 6 млн га земель. Це надзвичайно великий потенціал для галузі та країни. Я думаю, що його треба використовувати. Тему ГМО часто пов’язують зі зміною погодних умов. На мій погляд, Україна спокійно може рухатись вперед і без ГМО. Сьогодні ми піднімаємо питання зі Світовим банком зі зрошення на півдні України. Потрібно повертати його у загальне аграрне виробництво, бо сьогодні він випадає. За умови розвитку зрошення там можна збирати два урожаї на рік! На зрошенні без різних ГМО можна отримувати 12 тонн кукурудзи з гектара.

AgroPolit.com: У експертному колі постійно звучить цифра 70 млн т зернових. Це далека чи близька перспектива для України?

Тарас Кутовий: Я вважаю, що ефективність треба міряти іншими показниками. В нас була зустріч з експертами із Данії, які обробляють у 10 раз менше ріллі, ніж ми, але мають на 50 % більше валютної виручки (в євро), аніж Україна. Ось вам відповідь про те, куди рухатись.

AgroPolit.com: То яка у вас виробнича «планка»?

Тарас Кутовий: У мене планка — прибуток та додана вартість. Оце моя планка. Говорити питаннями валу — це взагалі такий нафталін. Треба створювати додану вартість, щоб показувати нашу інтелектуальну спроможність, цінність землі та учасників ринку (тих самих малих і середніх гравців). 

AgroPolit.com: Де вбачаєте основні експортні ринки для України? Як позиціонуватиме назовні?

Тарас Кутовий: З точки зору надходження інвестицій та зростання експорту, я вбачаю потенціал в існуючих партнерах. Це 90% тих, хто вкладав в Україну і перебуває нині на ринку. Везти продовольчу пшеницю в Бангладеш, Єгипет, Саудівську Аравію… Всі ці ринки є, і ми будемо їх тримати та розвивати. Вони так само важливі й потрібні. Але ми ж не перекриємо всі ринки своєю продукцією з доданою вартістю. Будьмо об’єктивні: не засиплемо Європу своїми сирами, але максимум, який тут можна взяти, треба брати. Додаток до цього — добивати «валом». Усі ці складові повинні працювати в «композиції». Не можна стояти на позиції, що сьогодні наше завдання тільки вал 50-70 млн т, а завтра — вийдемо на 80 млн т… Звісно, це досягнення, але я не думаю, що таке потужне й інтелектуальне. Тому головне завдання — максимально працювати над тими ринками, куди можемо продавати наші продукти з доданою вартістю.

AgroPolit.com: Це які продукти, в першу чергу?

Тарас Кутовий: Наприклад, подумаємо про борошно, «молочку», мед…

AgroPolit.com: Куди продавати — у Китай, чи де ще чекають на нашу переробку?

Тарас Кутовий: В Японії чекають на наш мед, але не можемо його поставляти туди великими партіями, бо культура виробництва дуже низька. В нас відсутнє промислове виробництво меду. Є кілька сотень тисяч пасічників, котрі по 20—30 бідонів звезли, а чистої партії немає, як і нормальної лабораторної роботи.

Кажучи про квоти в ЄС, не треба забувати про якість продукції і працювати над питаннями фітосанітарної і ветеринарної безпеки. Наразі у дрібних виробників немає фінансового ресурсів на потрібні зміни.

AgroPolit.com: Європейський ринок і Зону вільної торгівлі з ЄС великий український бізнес називає обманом (власник МХП Юрій Косюк) чи більше теоретичним шансом (Олег Бахматюк). Як виправити цю ситуацію?

Тарас Кутовий: Обсяги квот, які Україна має, дійсно не настільки значні, щоб компенсувати втрату російського ринку, особливо в порівнянні з обсягом нашого виробництва. Для крупної компанії, з великою капіталізацією, можливо, той рівень квот у ЄС насправді ні про що. Але цей же рівень — колосальний ринок для 300—400 маленьких підприємців. Ще одне питання — кажучи про квоти в ЄС, не треба забувати про якість продукції і працювати над питаннями фітосанітарної і ветеринарної безпеки…
Наразі у дрібних виробників немає фінансового ресурсів на потрібні зміни. Ті імена й компанії, про які ви говорили, мають бюджети на просування своєї продукції, які співставні з бюджетами нашого міністерства. Вони роблять свою роботу. Молодці. Наше завдання — допомогти їм, але і допомогти тим, хто такої можливості не має. Важливий момент: за тезою про підтримку фермерства я не маю на увазі України «хуторської». Є малий виробник, який з успіхом знайде свій локальний ринок… Не треба плутати це з підтримкою сімейного фермерства. Це окремі речі. Воно теж має право на життя. На ринку повинні бути зовсім маленькі, які працюють на локальних ринках, із місцевим населенням, невеличкі нішеві бренди на рівні міст. Є великі компанії, котрі успішно займаються своєю промоцією і рухом вперед на зовнішніх ринках. А дрібні — той стовп, на якому будуватиметься стабільність сектору… Я думаю, що для дрібних виробників європейський ринок не втрачений.

AgroPolit.com: Раніше ви казали, що намагатиметеся збалансувати інтереси великого бізнесу та дрібного. Як це робитимете?

Тарас Кутовий: Зосередившись на трьох вищеназваних пріоритетах, заручившись підтримкою громадських організацій та бізнесу. Я — за прозорість. Саме це вважаю сильною стороною в цій ситуації, бо звик декларувати свою позицію відкрито. Мені здається, що багато учасників ринку це цінують, тому, сподіваюся, позитивний фідбек буде.

Нещодавно наша делегація повернулася з Китаю, і та сторона відмовляться суттєво переглядати умови контракту. Цьому блоку потрібно приділити окрему увагу з урахуванням позиції КМУ, МЗС та міжурядових домовленостей. Його часткове вирішення перебуває в контексті приватизації ДПЗКУ.

AgroPolit.com: Контракт із китайцями переглядатимете? 

Тарас Кутовий: Я би дуже хотів, але поки що вони цього не хочуть. Нещодавно наша делегація повернулася з Китаю, і та сторона відмовляться суттєво переглядати умови контракту. Цьому блоку потрібно приділити окрему увагу з урахуванням позиції КМУ, МЗС та міжурядових домовленостей. Його часткове вирішення перебуває в контексті приватизації ДПЗКУ. 

AgroPolit.com: У вашому резюме значиться «Райз». Коли ви прийшли на посаду міністра, то одразу заговорили про «другого» райзівця в аграрному міністерстві та наближеність до Олега Бахматюка.

Тарас Кутовий: Я з Бахматюком на перехідному (продажу компанії «Райз». — Авт.) етапі мав місяць спілкування. Не більше 5 зустрічей.

AgroPolit.com: Тобто ви не його агент?

Тарас Кутовий: Якесь некоректне формулювання.

AgroPolit.com: Так на ринку кажуть.

Тарас Кутовий: Можливо, хтось хоче, щоб ринок так казав. Ринок так не каже. Я приходив у «Райз» як кризовий керуючий, покликаний основним власником компанії, котрий на той момент мав більше 0,5 млрд доларів боргів і хотів фінансово структурувати компанію, виходити та працювати із зовнішніми ринками. Це було основне завдання, яке успішно виконувалась. Ми отримали відповідний високий рейтинг міжнародної агенції, підготували компанію до євробондів. Це основна діяльність, з якою я приходив у «Райз». Вона була для того, щоб гармонізувати й підняти ефективність усіх напрямків, які на той момент в компанії існували, і дати можливість власнику більше займатися питаннями, що на той момент були для нього важливими. Для мене цей досвід спілкування з Віталієм Цехмістренком — дуже цінний із різних точок зору, зокрема я вдячний йому, що він дав мені можливість із такою компанією попрацювати.

AgroPolit.com: Ви себе вважаєте людиною Президента Петра Порошенка чи швидше лідера УДАРу Віталія Кличка?

Тарас Кутовий: Я вважаю себе міністром, котрий прийшов змінити галузь.

AgroPolit.com: …Який прийшов від УДАРу за квотою БПП?

Тарас Кутовий: Ви так кажете — УДАР, квота БПП. Я вам щиро кажу, що це риторика, коли говорять «уряд політичний». Так, він політичний, бо його формує коаліційна більшість. Але на етапі формування позицій щодо міністра АПК якоїсь розмови — УДАР, не УДАР, БПП — чесно, її не було. В моїй присутності — точно. Було розуміння того, що ми, як коаліція, повинні запропонувати міністра, котрий, на думку коаліції, може дати результат, яким буде задоволена держава, коаліція й узагалі люди. Я себе такою людиною вважаю і бачу у собі потенціал зробити ці зміни.

Призначення голови аграрного комітету — це точно не моя гра

AgroPolit.com: За крісло голови аграрного комітету сьогодні бореться дві людини — Олександр Бакуменко та ваш кандидат Микола Люшняк. Якщо все-таки призначать першого, то вам автоматично доведеться рахуватися з олігархом Юрієм Косюком, бо саме Бакуменка називають його головним лобістом у Раді. Відомо, що Бакуменко активно відстоює повернення спецрежиму ПДВ для АПК, в першу чергу, для великих компаній, а ви кажете, навпаки, про підтримку фермерів. Суперечці — бути? Вам не буде важко?

Тарас Кутовий: Народні депутати між собою повинні визначитися, хто буде тією авторитетною постаттю, яка б могла очолити комітет. Напевно, що моя думка буде комусь цікава, але призначення голови аграрного комітету — це точно не моя гра.

AgroPolit.com: Вам не хотілося б мати на посаді голови профільного комітету людину, яка поділятиме ваші основні погляди з розвитку галузі?

Тарас Кутовий: Вважаю, що хто б не був головою комітету, ті аргументи, які я маю, і та позиція, котру я відстоюю, мають право на життя. Я думаю, що зможу переконати нового голову комітету. З іншого боку, насправді не треба перебільшувати і роль голови комітету. Адже прийняття законопроектів — це робота цілого комітету, який я залишив у збалансованому вигляді.

Про лохвицьку птахофабрику, придбання земель «Амарант» і бізнес із Вадимом Столаром

AgroPolit.com: Тарасе Вікторовичу, спростуйте або підтвердіть інформацію про те, що у вас у Полтавській області в м. Лохвиця є своя птахофабрика «Полтавське Сонечко». Ви маєте стосунок до неї, чи ні?

Тарас Кутовий: Не маю жодного стосунку до власності цієї фабрики. Маю стосунок до виведення з банкрутства підприємства, яке було однією з моїх обіцянок виборцям у місті Лохвиця, звідки родом мій батько, дід і прадід... На момент виборів це підприємство було в банкрутстві у банку, і я докладав усіх зусиль, щоб питання врегулювання цього банкрутства було доведено до того стану, коли підприємство запрацює. Я цю обіцянку перед виборцями виконав.

AgroPolit.com: Чому я запитала, бо, коли ми їздили в агроекспедицію, то місцеві люди казали, що це ваше підприємство.

Тарас Кутовий: Будь-яке місце, в якому з’являється народний депутат України, автоматично повниться слухами людей.

AgroPolit.com: Тобто, чутки про те, що після появи у компанії «Амарант» фінансових проблем. частину її колишніх земель ви забрали собі в обробіток через когось — це теж неправда?

Тарас Кутовий: Абсолютні чутки. Власником «Амаранту» був мій конкурент на парламентських виборах. Він їх успішно, чи не надто успішно для нього програв із великим відривом. В Україні з тих пір він не живе. Компанія була фактичним банкрутом ще до початку виборів. Мені здається, що там є більш ніж достатньо його кредиторів, які би мали і хотіли цим займатися.

AgroPolit.com: То земля у вас є?

Тарас Кутовий: Немає. З моменту, коли я пішов у політичну діяльність, все, щодо чого існували ризики в контексті впливу на мене, відійшло в сторону. Фактично мою роботу в «Райзі», в інвестиційній компанії, було вибудовано таким чином, щоб не бути об’єктом подальшого впливу. Нагадаю, що я заходив у Верховну Раду за часів апогею впливу команди президента-втікача і наявність будь-якого бізнесу буда небезпечною.

AgroPolit.com: До речі, про команду колишнього президента: у вас із колишнім регіоналом, а нині БПП-шником Вадимом Столаром були чи є якісь бізнес-стосунки?

Тарас Кутовий: Ані до цього моменту, ані зараз...

AgroPolit.com: Кажуть, що він продав вам свій аграрний бізнес…

Тарас Кутовий: Я від людей стільки такого дізнаюся. Вадима Столара у своєму житті я бачив, можливо, двічі. А щоб особисто — жодного разу.

AgroPolit.com: Дякую за цікаву бесіду.

Наталія Білоусова, головний редактор  AgroPolit.com