Тарас Кутовий: Не менше 10 млрд грн слід віддати сектору у випадку зміни спецрежиму ПДВ

Цього тижня у парламенті очікується гаряча пора. На завтра запланований звіт уряду, тому велика ймовірність кадрових перестановок. Крім того, на розгляд сесії мають винести компромісний варіант законопроекту зі зміни спецрежиму ПДВ для АПК. Тож «привид» агарного страйку – не за горами. Нагадаємо, що Аграрна партія України обіцяла знову вивести людей, які тільки цей документ потрапить під купол Ради. Проскочать чи ні цього разу аграрії зі своїм баченням податкової системи для сектору? Питання відкрите. Одностайності в цьому питанні немає навіть у парламенті. Апетити АПК багато нардепі називають захмарними і кажуть, що вже час «закрутити гайки» агарному лобі. Тож змінюватиметься чи ні оподаткування сектору? І як саме? Кому з аграріїв держава має «підтримувати штани», а хто може робити це самостійно і навіть допомагати іншим? Проголосує чи ні Верховна Рада України за земельний закон? І як безпечно відкривати аграрну приватизацію? Як голові агарного комітету вдається «дерегувати» 30 депутатами, які у принципових питання часто дивляться у різні боки? Хто розхитує агарний човен? Як пройти по лезу агарних інтересів дрібних та великих агрокомпаній і не порізатися? Про це та про інше AgroPolit.com у дуже відвертому інтерв’ю розповів голова комітету з питань аграрної політики та земельних відносин Тарас Кутовий:
AgroPolit.com: Наразі Україна перебуває перед непростим вибором: дозволити АПК жити за чинною системою оподаткування чи все-таки її змінити. На вашу думку, який варіант правильний?

Тарас Кутовий: Це тонка матерія: абсолютно очевидно, що кожен аграрій у комітеті хоче більшої фінансової підтримки та кращих умов для сектору. Я теж виступаю за це. Але є ще й питання справедливості всередині галузі. І це мене турбує. Великі гравці дійсно ефективні й потрібно їм сказати «Дякую!» за те, що своїми силами, знаннями та енергією вибудували цей успішний бізнес. Завдяки цій синергії вони зробили колосальний ривок в аграрній галузі, залучаючи кошти, будуючи інфраструктуру та освоюючи міжнародні ринки. Але поруч із ними є одноосібники, кооперативи та малі виробники. Аналізуючи сучасну податкову систему в АПК, я чесно кажучи, не бачу у ній чіткого місця малому підприємству, яке б сміливо дивилося вперед. Максимум їхньої перспективи — взяти в обробіток ще 200 з гаком гектарів землі, тобто зростання через збільшення обробітку, а не завдяки ефективності та глибині переробки. Отримати суттєву додаткову рентабельність, розвивати переробку, сформувати міцне корпоративне ядро і передати його у спадок дітям — ось цього я, на жаль, не бачу. Але дуже хотілося б, щоб малий та середній бізнеси в Україні дорожчали з корпоративної точки зору. 

Запитайте будь-якого малого виробника, у чому полягає його економічна філософія? Прогодувати сім’ю та вижити. Тобто категорією накопичення і приросту капіталу ніхто не мислить

AgroPolit.com: Як цього досягнути?

 Тарас Кутовий: Малий виробник ніколи не конкуруватиме з великим у галузі рослинництва. У них різні технології виробництва, принципово інші можливості. Ніколи підприємство з 500 га не стане в один ряд за прибутковістю бізнесу з тим, у якого землі розбито на виробничі кластери по 5—10 тис. га. Не буде малий фермер купувати агрегат для внесення безводного аміаку, створювати відповідну виробничу інфраструктуру і тим паче грати на сезонних цінових коливаннях! Держава повинна йому створити додаткову підтримку, але не у тому розумінні, щоб «штани тримати», або щоб не вмерли. Рівень, форма та місія цієї підтримки має робити дрібного товаровиробника конкурентоспроможним. Як це зробити? Запитайте будь-якого малого виробника, у чому полягає його економічна філософія? Прогодувати сім’ю та вижити. Тобто категорією накопичення і приросту капіталу ніхто не мислить. А якщо немає такої філософії, то ця галузь вмиратиме. 

Сьогодні обговорюється питання нестачі товарних безмитних квот у ЄС. Для якоїсь компанії обсяг такої квоти дійсно малий, бо становить 5—10% усього її виробництва. Але цю квоту можуть заповнити й 100—150 маленьких виробників. І для них це плюс. Про що це свідчить? Хоч і відкриваються такі «канали» поставок, але маленький фермер не поїде на міжнародну виставку шукати партнера, бо у нього немає грошей, або — можливостей. Інша справа — великі компанії з відповідними відділами зв’язків із громадськістю, маркетингові департаменти тощо. Вони можуть собі дозволити шукати партнерів: полетіти у Саудівську Аравію, Єгипет. Тому стратегічна підтримка держави дрібних виробників повинна виражатися у фінансах та логістиці. Наприклад, є інфраструктура ДПЗКУ та Аграрного фонду, дайте переважне право користуватись нею на певних пільгових умовах маленьким гравцям.

AgroPolit.com: Який це «середній гравець»?

Тарас Кутовий: Історично в Україні «середнячком» вважають виробника з 2,5—3 тис. га,тобто аналог колгоспу за кількістю земель, які обробляються.

Поруч із чесними платниками податків є багато махінаторів, які використовують спецрежим із ПДВ як засіб оптимізації, особливо в контексті конвертаційних операцій

AgroPolit.com: Тарасе Вікторовичу, ви сказали, що має бути державна підтримка. Але у багатьох виникло запитання, чому ви голосували за податкові зміни для аграріїв?

Тарас Кутовий: Насправді парламент тоді голосував не за скасування чи продовження пільги з ПДВ, а за бюджет, який би зменшив ризики суттєвих економічних потрясінь для країни. Зміна податкового статусу АПК була однією з базових вимог для продовження фінансування МВФ. Ця теза неодноразово підтверджувалася представниками Фонду, у тому числі й на засіданнях нашого комітету. Звичайно, теоретично можливо було й надалі відстоювати позицію зі спецрежиму з ПДВ, але чи була б тоді живою економіка, якби ми втратили підтримку Фонду? 
Крім того, на мою думку, часткова втрата спецрежиму була неминучою, і, розуміючи це, потрібно було боротися не за його збереження, а за компенсаторні механізми для галузі.

AgroPolit.com: Вашу тезу підтримує багато економістів, бо використання пільгового режиму ПДВ було виправданим у 1996 році, але зараз він стримує проблеми, тому що консервує сировинний характер АПК.

Тарас Кутовий: Перед голосуванням я розмовляв із економістами різних аграрних компаній, тобто провів домашню роботу. Мене, в першу чергу, цікавив вплив зміни оподаткування на інвестування у розвиток цих підприємств. Вони порахували і показали, що у випадку здійснення інвестицій за відсутності спецрежиму накопичена сума податкового кредиту з ПДВ дасть можливість не сплачувати цей податок протягом кількох наступних років. Звичайно, це робить підприємства, які інвестують, більш конкурентоспроможними у порівнянні з тими, хто оперує існуючими активами без здійснення інвестицій. Інвестуєш – маєш привілеї.

Є ще один момент зі спецрежимом, про який всі чомусь воліють мовчати: поруч із чесними платниками податків є багато махінаторів, які використовують спецрежим із ПДВ як засіб оптимізації, особливо в контексті конвертаційних операцій. 

…Коли мені кажуть, що великі холдинги стоять «на колінах» і ці «коліна кров’ю стікають», я прошу бути чесним і не фантазувати

AgroPolit.com: Це ви про схеми-«скрутки»і перерахування коштів через аграрні компанії-одноденки, які заробляють на цьому режимі?

Тарас Кутовий: Є різні схеми. Коли ходив на обговорення питання ПДВ із Мінфіном, то вони мені демонстрували цифри, які вказували на існування та активне використання різних схем на спецрежимі ПДВ. Проаналізуйте біржові фінансові звіти низки українських компаній, котрі активно користуються спецрежимом. Для багатьох із них операційна рентабельність сягає 50%! Це твердження, яке базується на офіційних звітах, розміщених на біржових сайтах, затверджено аудитами міжнародних компаній. Тому, коли мені кажуть, що великі холдинги стоять «на колінах» і ці «коліна кров’ю стікають», я прошу бути чесним і не фантазувати. Я прийшов з інвестиційного бізнесу, за освітою — фінансист, тому дуже добре розуміюся на цих паперах. Списати на те, що просто так наплутали в офіційних документах, — нереально. 
Іще одне: задайте у галузі питання: «Ви задоволені ситуацією з малим і середнім бізнесом в АПК?». Я не знаю людини, яка відповість: «Так!». Скажіть мені, будь ласка, якщо ми законсервуємо цю ситуацію зі спецрежимом ПДВ, то що зміниться? Нічого. А для цих змін потрібно було затвердити альтернативну форму підтримки аграріїв (саме дрібних і середніх), чого не сталося. Тому я вважаю вкрай необхідним внесення змін до бюджету в контексті появи цієї підтримки, а за її відсутності — повернення спецрежиму для малих та середніх підприємств. Більше того, я вважаю, що розподілом цієї підтримки мусить займатися не Мінагропрод, а профільні фермерські асоціації. Їхні учасники достеменно знають один одного і, сподіваюся, мають більше шансів справедливо розподілити ці кошти. 

Потрібно як мінімум половину із забраної до бюджету суми надходжень від ПДВ повернути малим та середнім виробникам

AgroPolit.com: Який обсяг має бути?

Тарас Кутовий: Потрібно як мінімум половину із забраної до бюджету суми надходжень від ПДВ повернути малим та середнім виробникам. Тобто не менше 10 млрд грн слід віддати сектору у випадку зміни спецрежиму.

Не потрібно фінансувати фермерів, щоб вони виживали, животіли чи не вмерли. Підтримку слід давати, щоб вони розвивалися 

AgroPolit.com: Тарасе Вікторовичу, якби ви стали міністром, то ініціювали б внесення таких змін до бюджету?

Тарас Кутовий: Безвідносно до прізвища міністра потрібно збільшувати обсяг державної підтримки для АПК. Де її взяти? Приватизуйте все те «барахло», яке сьогодні не дає можливості системно працювати галузі. Забудьте про мільярдні збитки для держави коштом платників податків цих держпідприємств. Нагадаю, що в 2014—2015 роках — це майже 4 мільярди грн збитків. Ось це і є майже половина суми для підтримки галузі. 
Крім цього потрібно зосередитись на Стратегії галузі, на тому, що Мінагропрод — це не центр управління державних підприємств, а орган із формування та реалізації аграрної політики. 
Водночас така державна підтримка повинна базуватися на правильній економічній логіці. Не потрібно фінансувати фермерів, щоб вони виживали, животіли чи не вмерли. Підтримку слід давати, щоб вони розвивалися, щоб копійка, виділена галузі, створювала додаткову вартість в АПК. Зрештою, місія аграрної та будь-якої іншої політики — щасливі люди у потужній стабільній державі.

AgroPolit.com: На які програми потрібно виділяти державне фінансування?

Тарас Кутовий: Хоч яку «розумну» цифру ми запропонували б, галузь усе це «проковтне». Принципово важливо зрозуміти, що державні гроші слід виділяти людям, які хочуть рости та досягати показників стабільності. Насамперед це стосується фермерів, малих та середніх підприємств. За нинішньої дорожнечі фінансових ресурсів давати підтримку найперше слід на компенсацію кредитних ставок. Доступ до таких ресурсів мають отримати тваринництво, садівництво, плодоовочівництво, компанії у рослинництві, котрі розвивають переробку, та будь-який маленький фермер. Наприклад, обсяг імпорту польського яблука в Україну становить кілька сотень мільйонів гривень. А хіба ми не можемо його вирощувати? Можемо, й повинні це робити!

AgroPolit.com: Ваша думка щодо податкових змін сектору відрізнялася від точки зору частини ваших колег-депутатів. Це було сміливе рішення. Я з вами згодна, що сьогодні АПК нагадує міні-офшор і він не дуже хоче платити податки на рівні з іншими галузями. Чому ви не побоялися піти проти «системи» та «своїх» же?

Тарас Кутовий: Моє рішення було обґрунтованим. Аргументи на підтвердження цього я озвучив вище. Я — за чесну фінансову підтримку виробників у АПК, але ключовим тут має бути саме «чесну». А як було? Що більший гравець, то більше він отримував цієї підтримки від держави. Як на мене, підтримувати потрібно слабших, а сильним потрібно створювати умови для комфортного ведення бізнесу, перш за все, прибираючи корупційні перешкоди.

AgroPolit.com: Чи є взагалі сенс взагалі зберігати спецрежим? Адже коаліційною угодою з 1 січня 2018 року пропонується всіх перевести на єдину систему.

Тарас Кутовий: Для тваринництва (ВРХ) однозначно залишати 100%-й спецрежим. Можливо, не спецрежим, а якусь іншу форму підтримки, яка правильно адмініструється, наприклад, дотація на 1 літр молока. Ми сьогодні говоримо про фіксовану ціну на молоко. Для чого? Щоб допомогти людям. Але, з іншого боку, ми заганяємо переробні підприємства у глухий кут. Потрібно створювати умови для забезпечення високої якості молока від одноосібників — і не в останню чергу шляхом розвитку кооперативного руху. Контроль, якість та прозорість виділення державної фінансової підтримки — ключові речі. 
У мене сільський округ і я бачу, як там живуть малі, дуже малі, середні та великі підприємства. Тому я не ворог, а навпаки, великий прихильник тих людей, котрі створили корпорації та агрокомпанії. Ми живемо в одному домі, тому давайте дбати про всіх, хто в ньому живе.

Я — за чесну фінансову підтримку виробників у АПК, але ключовим тут має бути саме «чесну» 

AgroPolit.com: Наразі агрополітика виходить на перший план: пам’ятаємо, як приймали бюджет, які були торги. Сектор вимагає змін. На вашу думку, які 3-4 основні завдання для сектору на 2016 рік?

Тарас Кутовий: Маємо говорити про ефективність бізнесу, про регулювання і формування на цій базі широких ринків збуту продукції. Адже гарний попит на «Зроблено в Україні» — це у підсумку якість та хороша ціна продукції, які допоможуть вирішити багато внутрішніх проблем. Всім відомо, якщо падає маржинальність, то нагору лізуть всі проблеми, і навпаки. Держава повинна визначитися, яку модель розвивати, умовно кажучи, американську фермерську, де на віддалі 100 км нікого не побачиш, лише кукурудзяні поля. Чи, навпаки, – ту, де задіяно значну частину населення країни. Як на мене, відповідь абсолютно очевидна, бо маємо багато людей у селах. Що менше держава займається аграрним питанням, то швидше «перетікає» сільське населення до великих міст. Про майже тисячу сіл, які зникли за часів незалежності, я вже й не кажу.

AgroPolit.com: Як розвивати експортні ринки?

Тарас Кутовий: Щодо освоєння зовнішніх ринків, то Європа для нас — це хороший і перспективний ринок. Чим вона цікава? Наприклад, у ЄС існують біопродукти. Звичайне яйце там коштує 1 євро 10 центів, а органічне — 2,40, тобто майже удвічі дорожче. Такий попит існує, бо європейці можуть дозволити купувати дорожчу органічну продукцію. Тобто там є попит на різні види продукції. Україна теж має наслідувати цю модель. Що заважає? Низькі доходи населення. Прожитковий мінімум українця з 1 січня 2016 року становить 1378 гривні (з 1 травня — 1450 грн, з 1 грудня — 1550 грн), водночас 62% цього доходу він витрачає на харчування! Хіба буде стабільний український покупець, якщо він має лише 600 грн на харчування в місяць? Ні. Тому паралельно з пошуком нових ринків слід дати відповідь і на запитання, як підняти купівельну спроможність українців. Висновок: ринки збуту мають бути не лише ззовні, але й всередині країни.

Я не вірю в те, що цей склад парламенту дозволить продаж земель сільськогосподарського призначення, але альтернативні механізми та інструменти для залучення інвестицій в аграрну галузь він повинен запровадити 

AgroPolit.com: Яких законодавчих ініціатив наразі очікують у парламенті від Мінагропроду?

Тарас Кутовий: Одне з найактуальніших завдань сьогодні — розробити і прийняти дієвий закон «Про обіг сільськогосподарських земель». Я не вірю в те, що цей склад парламенту дозволить продаж земель сільськогосподарського призначення, але альтернативні механізми та інструменти для залучення інвестицій в аграрну галузь він повинен запровадити.

AgroPolit.com: А що це буде за закон?

Тарас Кутовий: Ми чекаємо законопроекту від уряду відповідно до прийнятого нами закону про продовження мораторію та цілком ймовірно пропонуватимемо альтернативний до нього. Він дозволятиме різні форми використання та розпорядження землею. Наприклад, щоб залучити інвестиції в АПК, потрібно говорити про продаж прав оренди на землю та можливість застави їх у банку. В такому разі й банки підуть назустріч, бо є розуміння кого і під що кредитувати. Зараз фінансові установи перебувають у повній безпорадності, бо повернути видані кредити у переважній більшості майже нереально: банк приходить за боргами на агропідприємство і що бачить? Договори оренди з пайовиками, як правило, переписано на інші підприємства, а без землі цінність активів таких підприємств буде сумнівною. Що робити з тваринницькими фермами у селі, не маючи кормової бази? 
Друге питання –— реформа державних підприємств. На цей момент я не бачу іншого шляху окрім як зваженої часткової або повної приватизації разом зі стратегічними інвесторами, котрі мають додаткову експертизу в управлінні та фінансовий ресурс. Але держава не повинна у цих випадках нести відповідальність за накопичені борги. Маю на увазі ситуацію, коли державні підприємства доводять до банкрутства, тоді держава сплачує їхні борги за виданими держгарантіями, а інвестор отримує чисті активи. Так не повинно бути. Якщо підприємство привабливе, а інвестор спроможний, то вони разом повинні забезпечити виплату взятих зобов’язань.

AgroPolit.com: А що робити, наприклад, із ДПЗКУ?

Тарас Кутовий: Вищесказане стосується і цієї компанії. У неї є хороший набір активів (2 морські термінали та 50 елеваторів). Паралельно існують борги, які сформувалися через крадіжку попереднім керівництвом кількасот мільйонів доларів з китайського кредиту, за яким видано держгарантії.

AgroPolit.com: То китайці заберуть компанію за борги?

Тарас Кутовий: Треба думати, як їх погасити. Один варіант — менеджмент ДПЗКУ мусить запропонувати оптимальну стратегію виведення компанії з боргової ями, розписати її за роками і реалізовувати. Продати завжди встигнемо. Хай допрацьовують кримінальні справи про крадіжки мільйонних сум із китайського кредиту. 
Другий — робити те ж саме, але разом зі стратегічними інвесторами. Запропонувати їм викупити певну частку компанії із опціоном на подальший викуп через певний час за умов досягнення ДПЗКУ певних фінансових показників. Простими словами: ефективно керуєте — маєте можливість збільшити свою частку. Але держава водночас буде продавати подальші частки за справедливою, а не кризовою ціною, і в результаті ще й залишить за собою контрольний пакет.

За 3-5 років ДПЗКУ можна спокійно вивести з боргів і давати державі прибутки. 

AgroPolit.com: То компанію потрібно витягувати?

Тарас Кутовий: Сподіваюсь, що так і робиться. Я дуже хочу побачити фінансові результати ДПЗКУ за рік. Я буду дуже засмучений, якщо з’ясується, що там робиться щось не так. Як на мене, за 3-5 років ДПЗКУ можна спокійно вивести з боргів і давати державі прибутки.

Бажаючих потрапити в аграрний комітет було близько 50-ти депутатів. Тобто фактично — 2 людини на одне місце 

AgroPolit.com: Аграрна політика в країні почала перетворюватися у помітну політичну силу. Вперше це стало відчутно минулого року, коли розподіляли депутатів по комітетах. Кажуть, до аграрного був цілий аншлаг. Скільки депутатів претендувало на одне місце?

Тарас Кутовий: Бажаючих потрапити в аграрний комітет було близько 50-ти депутатів. Тобто фактично — 2 людини на одне місце.

AgroPolit.com: Аграрний комітет сьогодні багато хто, в тому числі й серед депутатів, називає «зборищем лобістів». На вашу думку, це дійсно так?

Тарас Кутовий: Тоді вважайте мене лобістом справедливості в аграрному секторі.

Те, що депутати відстоюють інтереси галузі, багатьом не подобається. Але це не лобізм, а демократія. 

AgroPolit.com: Існує уявлення про комітет, як про клуб за інтересами великих агрохолдингів. Прокоментуйте.

Тарас Кутовий: Те, що депутати відстоюють інтереси галузі, багатьом не подобається. Але це не лобізм, а демократія. Цих же депутатів обрали люди, і цілком ймовірно, що за ті ідеї, які вони пропагують. Звісно, можна закидати, що АПК хоче більше преференцій за інших. Втім, це природно, бо сектор сьогодні — «локомотив» економіки. Дійсно, у комітеті немає випадкових людей, майже всі депутати працювали до цього у галузі. Це плюс, бо вони розбираються в темі, тобто розуміють, як і чим сектор живе. Я не вважаю, що комітет — це зборище аграрних лобістів.

AgroPolit.com: Як тоді це назвати?

Тарас Кутовий: Комітет із багатьма фаховими людьми у різних напрямках АПК. Вони в деталях розуміють окремі підгалузі, хіба це погано? Навпаки, — добре, бо вони можуть скласти правильну картинку законодавчого пазла для успішного розвитку галузі. Аграрний комітет — як телевізор: є частини «конденсатори», «трансформатори», тощо. Вони всі дають єдине правильне зображення нинішнього стану та потреб галузі.

AgroPolit.com: Я про інше. Коли було засідання бюджетного комітету, то від аграрного сектору були присутні лише три депутати (ви, Іван Мірошніченко та Вадим Івченко). Більше відстоювати бюджетні програми на 2016 рік жоден із народних депутатів від аграрного комітету не прийшов. Чому так вийшло?

Тарас Кутовий: Я можу відповісти лише за себе. Я був, бо розумію важливість цього питання.

AgroPolit.com: Не складно було втрьох тягнути віз за малих та середніх, тоді як депутати-лобісти від МХП, Укрлрендфармінгу, Кернелу,Нібулону та інших компаній відсиджувалися?

Тарас Кутовий: Складно, але я з великою повагою ставлюся до всіх депутатів з комітету, бо кожен із них досяг професійних здобутків і є професіоналом. Я можу бути не згодний з їхньою позицією у тих чи інших моментах, але водночас свою точку зору завжди аргументую. Якщо вірю, то відстоюватиму свою позицію і казатиму в очі те, що думаю. Простий приклад: коли комітет голосував за спецрежим із ПДВ, то я підтримав таке рішення, бо підтримка для галузі має бути. Але коли постало питання, хто її отримає, то для мене цілком очевидний принцип справедливості — лише найменшим і середнім. Великим — створити комфортні умови ведення бізнесу. 
Чи складно у таких ситуаціях? Непросто. Саме тому багато уваги приділяю утриманню балансу в комітеті, щоб не було ніяких сварок, хоча підстав для них було багато.

AgroPolit.com: Яка з депутатських «бізнес-груп» у комітеті є найбільш різкою?

Тарас Кутовий: Щойно виділю якісь групи, то почну розколювати комітет. Я цього не робитиму.

«Золота акція» у нас є, але на неї потрібен похідний інструмент 

AgroPolit.com: Аграрії сьогодні тримають «золоту акцію» у парламенті: близько 40 депутатів. Що з нею робити?

Тарас Кутовий: «Золота акція» у нас є, але на неї потрібен похідний інструмент. З одного боку, аграрний комітет сьогодні — це згуртована група. З іншого — депутати різних фракцій. Часто на окремі питання є різне фракційне бачення, відмінне від комітетського. Тому акція з сорока осіб може зменшуватися до десяти. Такі розбіжності іноді заважають членам аграрного комітету говорити єдиним голосом. Приклад — спецрежим із ПДВ. Що робити? Шукати компромісний варіант законопроекту. Зараз його розробили й подали в Раду, побачимо з понеділка, чи буде єдність у цьому питанні.

Я сподіваюся, що аграрна галузь підходить до періоду зрілості в силу зрілості її учасників та лідерів 

AgroPolit.com: Логіка продовження аграрного страйку є?

Тарас Кутовий: Немає.

AgroPolit.com: Аграрна партія заявила, що відновить страйк у день розгляду цього законопроекту.

Тарас Кутовий: У мене на візитці написано «народний депутат», а не аграрний депутат України. Хоча я глибоко знаюся на аграрних питаннях і дуже за них переживаю. Втім, у парламенті ми, перш за все, — народні депутати, а це більше, ніж захист інтересів однієї галузі. Тому потрібно бути дуже поміркованим у цих речах. Я розумію, що страйки — один із методів. І це виправдано, якщо хочемо жити у демократичній країні. Але не забуваймо одне — не може бути процвітаючої галузі у зубожілій крані. Якщо на виснажену бойову групу є «5 уколів адреналіну», то їх можна розподілити на всіх, або ж дати всі одразу комусь одному. Але боєздатність групи від цього не зросте. Потрібно дивитись на кінцевий результат, і будувати системний підхід до фінансової підтримки галузі у комплексі з виваженою державною економічною політикою. 
Політичні сили повинні розуміти відповідальність за обрані методи та їхній вплив на загальну ситуацію у країні. Якщо вважають, що це потрібно робити і законодавство дозволяє, то це — їхній вибір. Але водночас слід відділяти популізм від реальної відповідальності за економічне благополуччя країни. 
І на завершення, коли мені дзвонять, що «у нас тут перед облрадою фермери вийшли страйкувати», і на моє прохання прислати фото дають світлини 300-сильних ДжонДірів та Фентів, то, вибачте, в українських фермерів зі 100 га в обробітку тракторів за 300 тис. євро і близько немає.

AgroPolit.com: То за аграрними страйками стоять великі холдинги?

Тарас Кутовий: За цим стоїть певна життєва позиція окремих людей, які не завжди справедливі з іншими. У кожному процесі, як і в житті, є період зрілості. Я сподіваюся, що аграрна галузь підходить до періоду зрілості в силу зрілості її учасників та лідерів.

Міністерська посада буде актуальною лише у випадку необхідності кризового управління та для стабілізації ситуації у державі

AgroPolit.com: В якій конфігурації бачите себе й аграрне міністерство після 16 лютого? На посаду міністра йдете?

Тарас Кутовий: Для мене може бути привабливий процес задля результату, а не процес задля процесу. У мене достатньо викликів для розвитку і корисності на посаді керівника комітету, а міністерська посада буде актуальною лише у випадку необхідності кризового управління та для стабілізації ситуації у державі.

AgroPolit.com: Дякую вам за цікаву бесіду.

Наталія Білоусова, головний редактор AgroPolit.com