Андрій Мартин: Новий закон про «безземельну» приватизацію – у виграші Держгеокадастр

В Україні почав діяти новий закон (№7066) про приватизацію. Парламент прийняв його 18 січня 2018 року, а уряд лиш недавно затвердив план  із торгів держактвиами. Закон суттєво змінює порядок продажу державних об’єктів і терміни до підготовки. Так, 11 місяців на підготовку із залученням до торгів радника – для об'єктів великої приватизації (це підприємство з вартістю активів понад 250 млн грн) та 5 місяців для підприємств зі списку малої приватизації, яка відбуватиметься виключно на електронних платформах. Що означає зміна приватизаційних правил для агросектору: здешевлення чи подорожчання активів? Та що буде з землею,  на яку так багаті залишки аграрних держпідприємств? Про це у ексклюзивному інтерв’ю AgroPolit.com розповів доктор економічних наук, заступник голови ради Асоціації «Земельна спілка України» Андрій Мартин:

Залишився один шлях продажу державних агропідприємств – торги на електронному майданчику

AgroPolit.com: У березні 2018 року набув чинності закон України «Про приватизацію державного та комунального майна». Які його наслідки для продажу аграрних об’єктів?

Андрій Мартин:  Перш за все, «нове» приватизаційне законодавство скасувало усі попередні законодавчі акти, зокрема Закон України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі». Раніше законодавство передбачало, що підприємства АПК при приватизації мали перетворюватися на публічні акціонерні товариства, причому, допускалися різні способи спрощення участі працівників підприємств та пенсіонерів з їхнього числа у приватизації, як через пільгове придбання акцій, так і через безоплатну передачу частки державного майна (акцій). Відтепер «пільг» вже немає, залишився один шлях продажу майна та акцій державних агропідприємств – торги на електронному майданчику.

Читати до теми: Карта виділення державних земель фермерським господарствам в Україні: оренда, емфітемзіс, власність на постійне користування 

AgroPolit.com: Чи зросте вартість агропідприємств у результаті запуску нової процедури  приватизації?

Андрій Мартин: Вартість сільськогосподарського підприємства обумовлюється, передусім, дохідністю його операційної діяльності та наявними активами, а спосіб продажу має вже другорядне значення. Якщо ж вести мову про доходи, які отримують органи приватизації від продажу майна, то тут, звичайно, відміна різноманітних «пільг» під час приватизації має призвести до зростання надходжень від продажу. Цікавим нюансом є й те, що раніше стартова ціна державного майна при продажу визначалася професійним оцінювачем, відповідно до методики та стандартів оцінки, а відтепер стартова ціна може визначатися «радником», якого залучатимуть органи приватизації. Зрозуміло, що оцінювач, який не має власного інтересу під час продажу майна, намагається встановити ринкову вартість майна, тоді як радник, завдання якого – обов’язково продати майно, може встановлювати стартову ціну й нижче від ринкової, аби «заманити» нею якнайбільше потенційних покупців.

«Новоутворене» під час підготовки до приватизації акціонерне товариство не наслідує автоматично прав на землю колишнього державного підприємства, а тому «цінність» такого об’єкту приватизації різко знижується

AgroPolit.com: Чи можна буде вигідно за цим механізмом продати такі гіганти, як ДПЗКУ чи ДП «Конярство України»?

Андрій Мартин: Новий закон про приватизацію відтепер став «універсальним», а тому за ним можна продавати як старий недобудований сарайчик на околиці села, так і підприємство-гігант. От тільки коли йдеться про продаж сільськогосподарських підприємств, то слід чітко усвідомлювати, що їхнім головним активом є право користування сільськогосподарськими землями. Якщо ж державне підприємство проходить процедуру корпоратизації і перетворюється на акціонерне товариство, то у процесі реорганізації відбувається припинення діяльності державного підприємства, що, у свою чергу, є підставою для припинення права користування землею. Інакше кажучи, «новоутворене» під час підготовки до приватизації акціонерне товариство не наслідує автоматично прав на землю колишнього державного підприємства, а тому «цінність» такого об’єкту приватизації різко знижується, адже цінних матеріальних активів та нерухомості у державних сільськогосподарських підприємств, зазвичай, немає, а купувати такого напівбанкрота без землі потенційним інвесторам відверто нецікаво.

Читати до теми: Андрій Мартин: Держгеокадастр і надалі залишатиметься реальним «хазяїном всія земель»

Обласне управління Держгеокадастру отримає черговий ласий шматок землі для «перерозподілу»

AgroPolit.com: Які обсяги земельних ресурсів випадуть із поля приватизаторів за умовами нового закону? І кому в управління перейдуть? Думаєте, це збіг, що землю  «загубили»?

Андрій Мартин: Розробники нового закону про приватизацію «включили машину часу» і повернули нас на десятиріччя назад, позбавивши державні органи приватизації права продавати об'єкти приватизації разом із земельними ділянками. Справа в тому, що «велика приватизація» у нас практично вся відбулася «без землі»: ФДМУ та його регіональні відділення роками захоплено займалися корпоратизацією колишніх держпідприємств, продавали пакети акцій і нерухомість, але подальше оформлення прав на землю історично розглядалося як «проблема» щасливого покупця майна. І якщо на початку «великої приватизації» такий підхід не викликав особливих заперечень, адже, переважно, йшлося про продаж «живих» прибуткових підприємств, то зараз лишилися переважно «залишки колишньої розкоші», головна цінність яких переважно обумовлюється наявною у підприємства землею та іншою нерухомістю. За таких умов, найбільш логічним способом приватизації мав бути варіант, за якого державні органи приватизації вносили б право власності на земельну ділянку до статутного капіталу корпоратизованого підприємства, котре б ставало власником землі. Після цього вся процедура приватизації могла «заграти новими барвами», адже покупець тепер купував би не напівзруйнований «цілісний майновий комплекс» чи акції підприємства-банкрота, а цілком конкретну нерухомість. Ну й, зрозуміло, що ціна такого об'єкта була б зовсім іншою.

Проте, якщо йдеться про державні сільськогосподарські підприємства, то право користування їхніми земельними ділянками під час корпоратизації буде втрачено, а розпорядник земель сільськогосподарського призначення державної власності – обласне управління Держгеокадастру – отримає черговий ласий шматок землі для «перерозподілу». Тут уже можуть застосовуватися традиційні схеми: чи безоплатна приватизація на «правильних людей» по 2 гектари особистого селянського господарства, чи «прозорий земельний аукціон», на якому ділянкам можна швидко організувати нового землекористувача вже на умовах оренди.

Читати до теми: Чи відродиться корупція в орендних торгах за держземлі? Практика і виклики

AgroPolit.com: Хто від цього найбільше виграє?

Андрій Мартин: Новий закон про «безземельну» приватизацію – у виграші Держгеокадастр. Це  факт. На жаль, процес оформлення землі в Україні занадто тривалий та до непристойності корумпований, а тому будь-який «навколоземельний» чиновник може заблокувати його практично на будь-якому етапі. Тому регіональні відділення ФДМУ, які, на відміну від підприємців, ніколи не мали грошей для оплати хабарів під час оформлення земельних ділянок, так і не змогли забезпечити повноцінну участь землі у приватизації державного майна. Тому під час продажу через модні електронні торгові системи колишніх державних сільськогосподарських підприємств покупець зможе придбати, за великим рахунком, лише фантик від цукерки. А от домовлятися про одержання у користування головної «цукерки» – землі – й надалі доведеться за перевіреною часом вітчизняною схемою – із «земельними чиновниками» у затишному сутінку заміського ресторану. Під музику. А хто тут найбільше виграє – здогадатися неважко.

AgroPolit.com: Дякуємо

Наталія Білоусова, головний редактор AgroPolit.com