Роман Лещенко: Мораторій – це найкраща форма розкрадання української землі

Уповноважений президента з земельних питань Роман Лещенко розповів AgroPolit.com в ексклюзивному інтерв'ю про свої відносини з Володимиром Зеленським та припідняв завісу над внутрішньою політикою в «Слузі народу». Також ми дізналися позицію представника президента по земельних питаннях та терміни, які визначив президент для вирішення першочергових завдань, пов'язаних із відкриттям ринку землі.

AgroPolit.com: Розкажіть, будь ласка, як ви опинилися на посаді уповноваженого із земельних питань, що цьому передувало?

Роман Лещенко: Володимира Олександровича я знаю ще до того, як він став кандидатом у президенти України. Перед стартом виборчих перегонів він запросив всіх, хто поділяє його підходи та цінності, й запропонував долучатися до команди.

Я повністю підтримав його намір іти в президенти, оскільки з того переліку кандидатів, які на той момент заявляли про намір балотувалися, я не бачив жодного нового обличчя. А враховуючи добрі відносини між нами та мою повагу до цієї людини, я для себе вирішив, що змінити ту систему, в якій Україна перебуває багато років, може людина, котра не пов'язана з політичними структурами й елітами минулих часів. Тим більше, що Зеленському вдалося за 20 років вирости з активіста студентської організації до власника успішного міжнародного медіахолдингу. І зробив він це без будь-яких дотацій, приватизацій та державних посад.

У свою чергу, я відчуваю себе компетентним у галузі фінансового права, адже я мав практичний юридичний досвід у цій сфері й до сьогодні здійснював викладацьку діяльність в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (КНУ). Я чітко заявив, що в межах роботи команди я маю 4 базових компетенції: міжнародне оподаткування, публічні фінанси, земельне й аграрне право.

Варто пояснити, що я, маючи юридичну освіту і науковий ступінь в галузі права, вирішив у віці 25 років продовжити справу свого батька і своєї родини в аграрному секторі. В силу того, що мій батько свого часу дуже захворів і не зміг опікуватися справами, я прийняв вольове рішення взяти на себе відповідальність за трудовий колектив, пайовиків і виробництво в цілому. Тому, коли Володимир Олександрович запитував кожного з команди, хто чим може бути корисний у межах своєї компетенції, я заявив про публічні фінанси та АПК.

Тож я став досить молодим  аграрієм. Більшість питань галузі та дотичних сфер мені близькі та зрозумілі, адже за 5 років роботи в агро я мав можливість ознайомитися на практиці з усіма проблемами, які виникають у сільській місцевості. Я переїхав з Києва до села і в режимі реального часу бачив, що там відбувається, яка проблематика існує на кожному рівні. Тому, коли постало питання, хто зможе долучитися до вирішення земельних проблем саме в практичній площині (не серед депутатів чи представників виконавчої влади, а на місцях), я дав свою згоду, оскільки розумів, що це буде найбільш ефективний комунікаційний зв‘язок між аграріями, пайовиками, органами місцевого самоврядування та президентом України. Фактично це альтернативний канал інформації для президента.

Земельна реформа – це один із первинних етапів, адже за земельною йде аграрна реформа».

AgroPolit.com: Чи є у керівництва держави чітка стратегія земельних реформ та в чому вона полягає? Який результат ви хочете побачити за 5-10 років?

Роман Лещенко: Безумовно, питання земельної реформи – це питання не стільки тактики, скільки стратегії. Остання комплексна земельна реформа в Україні проводилася понад 100 років тому назад, ще за часів Петра Аркадійовича Столипіна. Все, що було після того (колгоспно-радгоспна система та напівкроки реформування вже за часів Незалежності), я не вважаю реформами. Ми обговорювали це з президентом. Він запитував у мене про моє бачення земельної реформи. Я відповів, що найбільш результативним аспектом земельної реформи буде проведення комплексних заходів, які дозволять «сировинний» аграрний ВВП країни з $20 млрд збільшити протягом 10 років у 10 разів за рахунок глибокої переробки сировини; розвитку та залучення сучасних технологій у виробництва, пов'язані зі зрошенням, садівництвом, органічним землеробством, альтернативною енергетикою, логістичною  інфраструкторою та біотехнологіями.

Варто зауважити, що ці заходи передбачають стабільність правових титулів на землю.

Земельна реформа – це один із первинних етапів, адже за земельною йде аграрна реформа, яка передбачає знищення внутрішніх монополій, формування прозорого  ринку зерна, спрощення адміністративних процедур, забезпечення чіткого та прозорого розмежування суб'єктів господарювання, децентралізацію в сфері державної та регіональної підтримки, розробку програм стимулювання окремих напрямів аграрного сектору, які потребують більших інвестицій та технологічних рішень, ніж інші напрями.

В момент запуску земельного ринку чимала частина аграріїв виявиться дуже закредитованою».

AgroPolit.com: На кого серед аграріїв сьогодні орієнтується уряд (чиї потреби мають найбільший пріоритет) за відкриття земельного ринку?

Роман Лещенко: Уряд підійшов дуже прагматично до вирішення цього питання. Коли він отримав доручення від президента провести земельну реформу, було взято напрацьовану проектну базу 2017 року, яку зібрали профільні аграрні асоціації зокрема щодо концетрації

Ці напрацювання є в публічному доступі. Виконуючи доручення президента з оперативного вирішення поставленого завдання, уряд розглядав наступні чинники в межах проведення земельної реформи: концентрація земель, вільний ринок, суб'єктний склад, абсолютно ліберальні правила допуски до обігу й чіткі дедлайни з виконання поставлених завдань.

Коли ми вели дискусію з президентом про те, в чиїх інтересах, передусім, має здійснюватися земельна реформа, то дійшли згоди, що це мають бути малі та середні землевласники та виробники, в силу того, що вони формують близько 70 % аграрного ВВП. Щоб ці малі та середні виробники вийшли на більш глибоку переробку продукції та формування продукції з високою доданою вартістю, ми маємо провести земельну реформу так, щоб створити первинне право купівлі саме їм, надати належні фінансові інструменти для цього та обмежити доступ іноземців.

Я маю на увазі той факт, що за останні роки малий (до 100 га) та середній бізнес (до 10 тис. га) активно розвивалися, а проблематика полягає в тому, що такі суб'єкти багато реінвестували коштів в основні засоби, техніку, елеватори та тваринництво й не закладали окреме бюджетування під запуск обігу земель. Тож у момент запуску земельного ринку  чимала частина аграріїв виявиться дуже закредитованою поточними кредитами та зобов'язаннями, а частина (особливо тваринники) просто не змогли накопичити необхідний обсяг капіталу для викупу земель після відкриття ринку.

Уряд встановив мету – повністю наповнити кадастр до першого серпня 2020 року».

AgroPolit.com: Які були визначені терміни виконання поставлених завдань?

Роман Лещенко: Президент окреслив вимогу, щоб із моменту прийняття пакету законопроектів про земельну реформу за рік були вирішені основні завдання. Щоб було передбачене програмне фінансування для малого та середнього бізнесу, щоб воно не змогло бути використане у корупційних оборудках і, водночас, щоб ця система була дієвою.

Ми дійшли висновку, що найбільш оптимальна формула – це компенсація не менше половини процентної  ставки з розрахунку річної облікової ставки в гривні протягом 5 років. Ми виходили з розрахунку, щоб у цій ситуації вигідніше було брати кредит на викуп землі, аніж сплачувати оренду протягом цього терміну. І щоб таке фінансування не було дискримінаційним – на один об'єкт господарювання, який орендує землю й офіційно сплачує податки, виділялося б не більш ніж 5 млн грн.

Читайте до теми: Обіцяли – зробили? Як оцінила агроспільнота перші 100 днів уряду

Враховуючи той факт, що за найоптимальніших умов ринок землі буде запущено не раніше 1 жовтня 2020 року, до кінця року залишиться всього 3 місяці. Навіть за умови, якщо всі будуть використовувати цю програму під викуп земельних паїв, закладених коштів – 4 млрд грн – вистачить.

Уряд передбачив ці 4 млрд грн, але за умови, що запуск земельної реформи чітко передбачає наповнення геокадастру і забезпечення належних фінансових інструментів, уряд встановив мету – повністю наповнити кадастр до 1 серпня 2020 року. Це дуже амбітна мета. Якщо з нею вдасться впоратися до визначеного строку, коштів на компенсацію вистачить, якщо не стане часу і кадастр не встигнуть наповнити, а є висока вірогідність такого розвитку сценарію, тоді ці 4 млрд грн будуть перерозподілені на державні програми підтримки АПК.

Чому ж така амбітна мета? Чимало популістів кричить, що влада поспішає продати українську землю. Ні. Мова про те, щоб були чіткі дедлайни виконання поставлених завдань. Адже якщо поглянути, наприклад, на останні 5 років, ми побачимо, що уряду давали різні доручення, з різними термінами, але нічого не робилося фактично.

Тому президент чітко зазначив, що мають бути встановлені дедлайни, він їх контролює, щоб робота виконувалася, а не лише імітація роботи. Ми зараз створюємо Національну інфраструктуру геопросторових даних, проводимо інвентаризацію та аудит за всіма формами власності земель, перевіряємо накладки, подвійну реєстрацію права власності, переводимо всі паперові носії в цифру. Здійснюється великий обсяг робіт.

Для широкого загалу результати зараз не вийде прокоментувати, адже це процес, а людям потрібно показати результат. Про етапність виконання цього процесу ми звітуємо на розширених нарадах за участю президента та представників профільних відомств: міністра, заступників, представників обласних адміністрацій, голови Держгеокадастру та всіх дотичних до процесу органів. Ми один одного синхронізуємо, доповнюємо інформацією та посилюємо взаємозв'язки між різними відомствами.

Було вирішено, що ті іноземці, які працюють – нехай працюють, а нових – не допускати».

AgroPolit.com: Як на це відреагували ваші опоненти?

Роман Лещенко: Коли про перші кроки та пропозиції дізналися політики, які люблять на цьому спекулювати, відразу з'явилися заяви про 0,5% країни, 213 тис. га в одні руки, іноземців із першого дня роботи ринку, продаж української землі, й відразу на цьому етапі з'явилася деструктивна позиція, а уряд опинився в невиграшній ситуації. Замість того, щоб отримати можливість пояснити свою позицію, він був змушений оборонятися від нападок з перших днів роботи. Комунікативну частину було втрачено, а опоненти дуже жорстко й агресивно намагалися завадити роботі.

Тоді парламент, в особі голови аграрного комітету Миколи Тарасовича Сольського, взяв на себе відповідальність у коригуванні ініціатив з відкриття земельного ринку. Було вирішено, що ті іноземці, які працюють – нехай працюють і мають право викупу орендованих земель, а нових – не допускати до викупу. Концентрацію вирішили не чіпати, а між першим та другим читанням законопроекту доопрацювати ці питання.

Читайте до теми: Ринок землі в Україні — модель від голови аграрного комітету Миколи Сольського

Таке рішення викликало ще більший супротив у опонентів, тоді президент був змушений взяти на себе ініціативу й окреслити позицію, що в даному випадку, якщо суспільство не приймає іноземців, отже, ніяких іноземців, тільки через референдум. Якщо суспільство не сприймає формулювання в коефіцієнтах 0,5-0,3%, тоді має бути чітка цифра концентрації земель в одних руках, яку обговорять у межах національних діалогів по областях, щоб отримати їхні пропозиції, і на обговоренні в сесійній залі.

Як сказав президент, для нього не стоїть питання – бути чи не бути земельній реформі? Земельна реформа – це аксіома».

AgroPolit.com: Позиція президента щодо ринку – це було одноосібне рішення глави держави чи колегіальне?

Роман Лещенко: Звісно, президент радився зі всіма, рішення ухвалювали колегіально. До того ж, президент хотів для себе зрозуміти, чому питання відкриття земельного обігу настільки категорично сприймається частиною суспільства і чого люди найбільше побоюються. Коли тільки починалося обговорення земельної реформи, ми з'ясували за допомогою соціологічних опитувань, що в суспільстві найбільші тривоги викликає присутність іноземців на майбутньому земельному ринку. На що президент заявив, що ми проводимо реформу в інтересах українців та українських компаній і якщо суспільство боїться присутності на ринку іноземців, то питання їхньої присутності поки що знімається. Нехай вирішує народ, виходячи з виборчих пропозицій президента, де він чітко казав про вирішення найважливіших питань через механізми народовладдя.

Але щойно президент пропонує компроміс із референдумом щодо іноземців, опоненти відразу кажуть, що хай він тоді ініціює загальний референдум про обіг земель с/г призначення. Варто відкривати його, чи ні? На що Зеленський відповів, що він був обраний більшістю народу, а в його передвиборчій програмі відкриття ринку землі було чітко прописане одним з пунктів. І він чітко заявляв, що ініціює земельну реформу, що готовий взяти на себе цю відповідальність, робити непопулярні кроки, жертвувати рейтингом, але, врешті-решт, навести лад у земельних відносинах. І така позиція – це позиція виключно його політичної відповідальності. Як сказав президент, для нього не стоїть питання – бути чи не бути земельній реформі? Земельна реформа – це аксіома. Питання нагальності земельної реформи за 28 років вже «перезріло».

AgroPolit.com: Які найбільші ризики ви розглядаєте під час проведення земельної реформи в цілому та її окремих частин, наприклад, під час організації та проведення того ж референдуму?

Роман Лещенко: В даному випадку – громадянське суспільство. Оскільки громадянське суспільство через різні профільні асоціації найбільше відстоювало позицію заборони продажу земель іноземцям. Заклик «Ні продажу земель іноземцям» став основною вимогою. Вимогу суспільства заборонити продаж землі іноземцям почуто і буде враховано в законі.

AgroPolit.com: Коли, на вашу думку, відбудеться друге читання закону про обіг с/г земель, зважаючи на 4364 правки до цього закону?

Роман Лещенко: З точки зору регламенту Верховної Ради, якщо детально все це розглядати, процес займе кілька тижнів дуже активної роботи. Аграрний комітет має напрацювати позицію з концентрації земель, обмежень для іноземців, загального регулювання, суб'єктного складу – ось це основні моменти, які потребують суттєвого доопрацювання.

Виходячи з того, що ми робимо реформу в інтересах малого та середнього землевласника, об'єм концентрації землі в одних руках має бути зменшений в рази».

AgroPolit.com: Як ви вважаєте, яким має бути ліміт концентрації земель в одних руках? Що ви запропонували до другого читання закону про ринок землі та концентрацію?

Роман Лещенко: Особисто моя позиція – виходячи з того, що ми робимо реформу в інтересах малого та середнього землевласника, об'єм концентрації землі в одних руках має бути зменшений в рази, на відміну від максимально допустимого в межах країни — 213 тис. га, як це прописано в проекті закону №2178-10. Це має бути зроблено через одну просту причину: малому та середньому землевласникові, враховуючи його обсяги (від 10 до 10 тис. га), 200 тис. га не потрібно. Йому потрібна земля того земельного банку, який він обробляє.

Читайте до теми: Ринок землі: деталі відкриття від головного земельного наглядача Романа Лещенка

Якщо ми виходимо з позиції середнього класу, то я вважаю, що має йтися про власність – скільки у власності та скільки може бути в оренді, в сукупності. Що на групу пов'язаних осіб у власності може бути стільки й сукупної оренди, відповідно. Щоб у нас концентрація була розмежована і у власності, і в оренді. Серед запобіжників, які мають зробити норму про обмеження ефективною, і на які зважали, розробляючи документ – продаж корпоративних прав, перепродаж земельних ділянок, також запобіжники в частині заставних інструментів на третіх осіб. Вони передбачені й у частині дарування, міни та інших аспектів, які дають ті чи інші потенційні можливості оминати заборони. Ми намагаємося зробити так, щоб спроба обійти заборону втрачала будь-який економічний зміст.

Для нас найголовніше у реалізації земельної реформи, щоб суб'єкти, які працюють на землі, продовжували на ній працювати і розвиватися. Тобто земельна реформа не повинна допустити спекуляції, з точки зору купівлі, перепродажу землі та інших моментів. Цього можна досягнути юридично-адміністративними методами та податковими. Мається на увазі, що будь-який перепродаж купленої землі, в певному періоді часу (2-3-5 років) буде неможливий або не матиме економічної вигоди для продавця.

У межах дискусії щодо майбутнього земельного ринку, яка й досі триває простежується компромісний варіант».

AgroPolit.com: Чи розглядається поетапність відкриття ринку землі як запобіжник від різних несподіванок?

Роман Лещенко: Безумовно. У межах дискусії щодо майбутнього земельного ринку, яка досі триває, поки що найбільш компромісним варіантом із тих 4 тис. правок, які запропоновані народними депутатами, є допуск одночасний  фізичних осіб громадян України та юридичних осіб, де засновниками є виключно громадяни України (без подвійного та мультигромадянства), але з суттєвими обмеженнями з концентрації в одних руках.

AgroPolit.com: Три посли європейських країн (Чехії, Швеції та Данії) надіслали листа з обуренням про недопуск на майбутній ринок землі компаній з іноземним капіталом. Вони апелюють до того, що компанії, власниками яких є іноземці, вже беруть активну участь у ринку. Крім того, в Україні створено асоціацію аграрних компаній з іноземним капіталом для захисту їхніх інтересів. Який вихід ви бачите з цієї ситуації?

Роман Лещенко: Це наше внутрішнє питання і ми самостійно з ним розберемося. Ми ж не висловлювали свою позицію, коли поляки чи чехи проводили свої реформи. До того ж, ми не обмежуємо права іноземців. Вони як працювали на тих землях, які орендують, то так і працюють.

В усіх країнах Європи була поетапність запуску ринку і були присутні обмеження. Ми не порушуємо жодної європейської конвенції. Якщо ви звернете увагу на офіційну позицію Європейської Комісії, вони вітають проведення земельної реформи але чітко заявили, що це внутрішня справа України, в який спосіб відкривати земельний ринок.

AgroPolit.com: Що робити із референдумом? Коли його найреалістичніше провести? Чи вирішить він питання, пов’язане з іноземцями?

Роман Лещенко: На моє переконання, якщо пакет народовладдя буде прийнято найближчим часом, питання референдуму може бути винесено протягом календарного року в публічну площину. Єдине, що консультації з Центральною виборчою комісією (ЦВК) можуть потягнути за собою певні затримки. ЦВК висловлює позицію, що раз ми вже вирішили проводити загальноукраїнський референдум (який останній раз проводився майже 20 років тому), то з метою економії бюджетних коштів варто внести ще якісь важливі питання на обговорення.

Ми дійшли згоди, що має бути 30-кілометрова буферна зона, яка потребує особливого регулювання».

AgroPolit.com: Як ви ставитеся до ідеї голови ГО «Прозора земля» Володимира Коваленка про 30 км мораторну зону поблизу державних кордонів, щоб уникнути загрози захоплення частини території України?

Роман Лещенко: За програмою «Національні діалоги» ми з урядом та депутатами з різних фракцій за 2 місяці проїхали 17 областей України, зокрема й прифронтові. І ми дійшли згоди, що має бути 30 км буферна зона, яка потребує особливого регулювання. Ми зараз це питання обговорюємо, з'ясовуємо, яким чином це юридично прописати і краще захистити. До того ж, у Луганській та Донецькій областях є чимало фортифікаційних споруд, які розташовані на землях місцевих аграріїв. Люди сплачують податки за цю землю, але фактично її не використовують.

Ми напрацювали деякі законопроекти в частині звільнення аграріїв від оподаткування і механізми компенсації саме за такими видами земель. Це дуже важливе питання, тож ми юридично ще напрацьовуємо механізми, як нам прифронтову та буферну зону захистити від таких небезпечних моментів.

Найближчим часом ми плануємо повністю відібрати у Держгеокадастру право розпорядження і передати його органам місцевого самоврядування».

AgroPolit.com: Ви неодноразово заявляли про велику кількість махінацій із землями (як державними, так і пайовими). Які інструменти передбачені державою для виправлення ситуації?

Роман Лещенко: Свого часу, працюючи виключно в з аграрним виробництвом, я вважав, що мораторій – це найкращий захист для української землі. Я був щиро в цьому переконаний. І разом з усіма аграріями виступав за позицію збереження мораторію.

Коли ж отримав доступ до державних інформаційних баз і побачив, що у нас 4 млн га підмораторних земель виведено з-під дії мораторію, коли 3 млн га державної землі виведено в приватну власність, коли в Академії аграрних наук (НААН) половина земель виведена через різні сумнівні схеми договорів про спільну діяльність, через механізми напіврейдерських перереєстрацій, я зрозумів, що мораторій – це найкраща форма розкрадання української землі.

І тоді я збагнув, наскільки для нас важлива ця земельна реформа. Мало того, що нам потрібно вивести з тіні сірий та чорний ринок обігу земель, але це не основне завдання. Основне завдання – навести лад у тому, що у нас залишилося, адже з таким варіантом мораторію мине ще років 10 і в нас взагалі не буде державних і комунальних земель.

Я просто назву одну цифру: кількість кримінальних проваджень щодо зловживання правилами земельних правовідносин лише в НААН становить понад 300 кримінальних справ.

Понад 100 тис. га земель, які були на балансі державних підприємств (ДП) Мінагрополітики (зараз – це Міністерство економіки), з них залишилося менше половини. У нас виведення з державної у приватну власність земель по ДП (та й узагалі) за останні роки прискорилося. Лише через емфітевзис за останні 3 роки було виведено більш ніж 1 млн га.

Наприклад, зараз Держгеокадастр у старому вигляді доживає свої останні дні, проте там не припиняють штампувати накази в режимі реального часу. Тут варто пам'ятати, що Держгеокадастр ліквідувати не можна, але в них потрібно відібрати право розпорядження землями. Ми найближчим часом плануємо повністю відібрати у них це право і передати його органам місцевого самоврядування.

Ми провели 3 комплексні зустрічі з громадами, та вони кажуть, що ми пізно прийшли з передаванням повноважень».

AgroPolit.com: Які запобіжники передбачені державою для уникнення обезземелення громад за рахунок нечистих на руку керівників громад?

Роман Лещенко: По-перше, ОТГ вже практично обезземелені. Резерв і запас розграбовано. Держгеокадастр в областях розпоряджається землями органів місцевого самоврядування поза межами населеного пункту. Органи місцевого самоврядування навіть не знають, що їхні землі вже виведені наказами, в яких навіть ще немає реєстраційного номера… Але землі вже немає.

Фактично за останні 5 років обезземелення ОТГ прискорилося в рази».

Ми провели 3 комплексні зустрічі з громадами, та вони кажуть, що ми пізно прийшли з передаванням повноважень. Але у нас ще залишаються резерви – землі держпідприємств, які на територіях ОТГ. Ми з цих ДП плануємо розпаювати землі для колишніх працівників підприємств; ветеранів АТО/ООС, які ще не отримали землю і стоять у черзі, а частину земель плануємо передати на громади, щоб у них був резерв.

AgroPolit.com: А де гарантія, що з цим резервом не повториться попередній варіант розкрадання земель?

Роман Лещенко: Ми зараз розглядаємо варіанти. Провели низку нарад із представниками громад, до речі, вони абсолютно спокійно ставляться до того, що ми їм не даємо права продажу земель комунальної власності, а лише право оренди. Але вони мають одне велике прохання – вирівняти оподаткування по гектарах, щоб всі платили: і фермери, і одноосібники. Щоб прив'язка оподаткування була до 1 га відповідно до нормативної грошової оцінки (НГО) – це раз. А по-друге, це стосується договорів по 1,5–2–3–4% на 49 років, щоби передбачити в законі нормативну плату на рівні не менш ніж 8–12% від НГО. Ми це прописали в змінах до законопроекту №2194.

Це дасть змогу наповнити місцеві бюджети. Хай залишаються там люди, які користуються цією землею – хай користуються! Ми не переглядаємо їхнє право оренди. Мова лише про вирівнювання ставки оренди. Адже хтось на аукціоні виграв під 12%, а хтось – під 15%, а хтось досі платить 3%.

Читайте до теми: Ринок землі вже відкрито: через інститут довірчої власності депутати запустили продаж земель сільськогосподарського призначення

До речі, щодо аукціонів також триває дискусія із засобами запобігання ризиків. У межах системи ProZorro, зважаючи на попередні випадки зловживання, вводиться запобіжник із гарантійних платежів на рівні 30% (якщо гравець зірвав торги, кошти не повертаються); юридична особа, яка зірвала торги, не допускається до аукціону; участь в аукціоні мають брати ті юрособи, які працюють у відповідному регіоні (зараз це питання дискутується). Інакше кажучи, в аукціоні беруть участь ті компанії, які працюють в області й будуть торгуватися на аукціоні, а не якась там компанія з іншої області, яка може зманіпулювати і зірвати торги.

Ми зараз це питання обговорюємо щодо участі. Щоб у компанії була прив'язка до території. Де працюєш, там і береш участь в аукціонах, а не так – виграв аукціон, здав землю в оренду і не маєш жодного уявлення про соціальну складову та розвиток тієї території, де розташовані угіддя. Зараз ми обговорюємо цю норму.

Сьогодні ми можемо повернути українця з-за кордону лише за умови створення тут конкурентних умов».

AgroPolit.com: Чи поширюється урядова програма про повернення заробітчан в Україну на започаткування бізнесу в агросекторі?

Роман Лещенко: Ми зараз вийшли з пропозицією відкрити мікрокредитування для громадян України, які проживають за межами нашої держави і працюють там, щоб їм надавали позики під 5-7% річних для розбудови бізнесу в Україні. Сьогодні ми можемо повернути українця з-за кордону лише за умови створення тут конкурентних умов. Сьогодні найбільша цінність – це наявність конкурентної заробітної платні, яка дає можливість людині підтримувати високий рівень якості життя.

Виходячи з цього, моє бачення програми наступне: під 5-7-9% річних запропонувати кредитні кошти тим, хто захоче розпочати в Україні власну справу. Перший етап реалізації програми – повертайся і залишайся. На моє переконання, для розвитку сільських територій ця програма однозначно має поширюватися на розвиток бізнесу в агросекторі.

AgroPolit.com: А українська банківська система готова до такого сценарію і таких відсотків?

Роман Лещенко: Програма запускається в тестовому режимі. Мета – подивитися, наскільки вона буде популярною та дієвою. Єдиний нюанс, через який цю програму вже почали критикувати, мовляв, що завадить взяти кошти під 5% і покласти їх на депозит під 15%, отримавши з того зиск без жодних ризиків і проблем, пов'язаних із розбудовою виробництва. Але це технічні моменти, їх можна врегулювати через механізм цільового використання коштів та інші додаткові юридичні запобіжники.

AgroPolit.com: Як спонукати підприємців, які вже працюють тут, виходити з тіні?

Роман Лещенко: Повернення цих підприємців в правове поле можливе винятково через механізм реєстрації, прозорої і доступної програми фінансування і, найголовніше, кооперації. Дорадництво та кооперація – це те, що можна зробити сьогодні для виходу бізнесу з тіні. Ми нещодавно ухвалили законопроект  про кооперацію в першому читанні, найближчим часом доопрацюємо його в інтересах малого та середнього товаровиробника, щоб максимально стимулювати їхній вихід із тіні, об’єднуватися в спілки і масштабувати своє аграрне виробництва за прикладом наших європейських колег (йдеться передусім про Францію та Польщу в цій сфері)

Ніхто не зацікавлений оборотні кошти виводити під купівлю землі (змінити)».

AgroPolit.com: Кого ви вважаєте противником відкритого ринку землі та з чим це пов’язано?

Роман Лещенко: Це досить складне питання. Мова тут не про противників, а про довіру. Є інституціональна недовіра в аграріїв до держави як гаранта дотримання правил гри на ринку. За останні 5 років аграріїв позбавили спец режиму ПДВ (найбільш ефективний, на мою думку, механізм підтримки національного товаровиробника за останні 20 років), ввели соєві правки, тим самим позбавивши аграріїв справедливої ціни на с/г продукцію, державні дотації віддали агрохолдингам замість обіцяних малих та середніх, ввели акцизні склади на паливо для аграріїв тощо. Не забувайте, що це все супроводжувалось таким жахіттями, як аграрне та земельне рейдерство без належного захисту правоохоронних органів. Ви не можете просто одним махом це змінити.

Це клопітка праця на роки вперед, де кожна маленька перемога в частині наведення порядку буде свідчити про щирість ваших намірів, де буде національний діалог і пошуки компромісу. Без цих елементів земельна реформа не відбудеться належним чином. А якщо земельна реформа не буде першоосновою в інтересах більшості аграріїв, то всі наступні реформи не матимуть ефекту. Оскільки без порядку в земельних питаннях ви не зможете забезпечити сталий розвиток країни.

Віталій Хворостяний, журналіст AgroPolit.com