Олексій Зубрицький: Сьогодні потрібно не дірки затикати в «Укрспирті», а боротися з «тінню»

На днях очікується оголошення підсумків голосування номінаційного комітету на посаду нового керівника «Укрспирту». Як писав AgroPolit.com, ситуація довкола цього кадрового конкурсу викликає чимало запитань, бо він відбувається у закритому режимі. Напередодні фіналу ми поспілкувалися про особливості відбору з радником аграрного міністра, заступником керівника робочої групи з приватизації підприємств АПК при Мінагропроді, одним із учасників конкурсу на голову ДП «Укрспирт» Олексієм Зубрицьким: 

AgroPolit.com: Що Ви думаєте стосовно процедури проведення конкурсу з відбору голови ДП «Укрспирт»? Як розуміти те, що МЕРТ практично провів конкурс «за ширмою»?

Олексій Зубрицький: Насправді мені сумно на це дивитись, бо є разючий контраст із тим, як цей конкурс проводили в Мінагропроді. У чому різниця?

Перше, ми опублікували списки всіх кандидатів, Мінекономіки каже, що не всі учасники дають на це згоду, а без цього нікого не хочуть підводити. Ця позиція викликає у мене повне неприйняття. Якщо у людини серйозні наміри, то вона не повинна боятися їх демонструвати. Відкритий список претендентів вказує на їх репутацію, досвід. Суспільство має право це знати. Героїв треба знати в обличчя. 

Відкритість архіважлива, бо на конкурсі обираємо голову «Укрспирту» – однієї з 50-ти найбільших компаній держави. Це не іграшки і не розвалений шовкорадгосп якийсь.

Друге, немає опублікованих конкурсних пропозицій. За конкурсом стежить велике експертне співтовариство, у тому числі й робітники «Укрспирту», які мають розуміти, який шлях виходу з кризи пропонує той чи інший кандидат. 

Третє, співбесіда завжди відбувалися у прямому ефірі, щоб люди бачили й розуміли, орієнтується чи ні кандидат у темі й підготовленій презентації. Мінагропрод проводив і круглі столи, щоб претенденти могли висловити свою думку і, як казав Петро І, щоб «дурощі кожного були очевидні». Відкритість архіважлива, бо на конкурсі обираємо голову «Укрспирту» – однієї з 50-ти найбільших компаній держави. Це не іграшки і не розвалений шовкорадгосп якийсь. 

І на останок: досі не зрозуміло, завершився чи ні сам конкурс. Адже відсутній графік оголошення підсумків, не було графіку співбесід, тобто людей запрошували за 1 день навіть іногородніх.

AgroPolit.com: У відповіді на наш запит МЕРТ повідомила, що наступного тижня (інтерв’ю записувалося у п’ятницю. – Авт.) суспільство проінформують про результати, кого вибере номінаційний комітет.

Алексій Зубрицький: Якщо так станеться, то це буде пряме порушення законів. Адже урядова постанова № 777 вказує на те, що необхідно 7 днів від моменту оголошення відбору до проведення номінаційного комітету.

AgroPolit.com: Тобто конкурс з обрання голови ДП «Укрспирт» — це тест на предмет того, чи відбулося покращення у країни? 

Олексій Зубрицький: Можна і так сказати. «Укрспирт» найменше із 6 підприємств, які йдуть за ним на приватизацію (у тому числі «Укрзалізниця», «Центренерго» тощо). Якщо кадрові конкурси проходитимуть так, як і тут, то у мене виникає питання, чи треба було передавати ці підприємства від аграрного міністерства МЕРТу? 

Багато хто сьогодні зводить стратегію розвитку «Укрспирту» як лакування поверхні: там підмазати, тут пил витерти, головне, щоб зовні блищало. Але державний інтерес — налагодити нормальне справляння податку. Минулого року держава заробила на «Укрспирті» рекордний прибуток — аж 16 млн грн, тоді як на «тіньовому» ринку від підпільного продажу спирту втратила 6 млрд грн. 

Держфінінспекція провела перевірку ДП за 2012 — 2014 роки і з 5 млрд грн обороту 2,2 млрд грн було виведено на фірми-одноденки, тобто 40 %! Це здебільшого «намальована» заборгованість. До 75 % всієї суми кредиторської заборгованості можна списати.

AgroPolit.com: Можливо, у Вас зараз говорить образа як одного із претендентів на посаду голови «Укрспирту», який не пройшов?

Олексій Зубрицький: А я не знаю — наразі пройшов я чи ні. Тому справа не в образах, а в тому, що потрібно обрати керівника, який запропонує чіткий план виведення підприємства із кризи. Багато хто сьогодні зводить стратегію розвитку «Укрспирту» як лакування поверхні: там підмазати, тут пил витерти, головне, щоб зовні блищало. Але державний інтерес — налагодити нормальне справляння податку. Минулого року держава заробила на «Укрспирті» рекордний прибуток — аж 16 млн грн, тоді як на «тіньовому» ринку від підпільного продажу спирту втратила 6 млрд грн. Сьогодні потрібно не дірки затикати в «Укрспирті», а боротися з «тінню». Це головне завдання. Пригадаймо, за рахунок чого компанія отримала рекордний прибуток? Підвищення цін на спирт. І цього року знов підвищує. Тобто сьогодні робота монополії влаштована так, що треба кожен рік підвищувати ціни, щоб показувати хоч якийсь прибуток. Куди він пішов? На виплату кредиторських боргів та штрафних санкцій. Проаналізуймо цю заборгованість: Держфінінспекція провела перевірку ДП за 2012 — 2014 роки і з 5 млрд грн обороту 2,2 млрд грн було виведено на фірми-одноденки, тобто 40 %! Це здебільшого «намальована» заборгованість.

AgroPolit.com: То борги «Укрспирту» — це міф?

Олексій Зубрицький: Так. Експерти вважають, що до 75 % всієї суми кредиторської заборгованості можна списати.

AgroPolit.com: То компанію свідомо увігнали у борги?

Олексій Зубрицький: Я в цьому певен, бо всі чекають приватизації. Найкращий спосіб забрати її за безцінь — навісити штучні борги.

AgroPolit.com: І паралельно отримати ще через свої фірми повернення боргів державним коштом?

Олексій Зубрицький: Саме так. Якби я переміг у конкурсі, то найперше — провів би аудит заборгованості і списав би 75 % усіх кредитних боргів.

AgroPolit.com: Хто – «батьки» цієї схеми?

Олексій Зубрицький: «Прабатьки» зараз — усі у бігах. У 2012 році керував Харт, потім — Лабутін. Вони всі в бігах.

AgroPolit.com: Ваші подальші дії. як учасника конкурсу з огляду на всі ці факти?

Олексій Зубрицький: Я сподіваюся, що комісія схаменеться і зрештою опублікують достойний список кандидатів-фіналістів на подання номінаційному комітету.

Недоотриманий прибуток державного бюджету від алкогольної «тіні» – 6 млрд грн на рік… Якщо нічого не міняти, то, щоб розрахуватися з боргами, «Укрспирт» повинен ось так працювати 7 років

AgroPolit.com: Ви називаєте головною проблемою ненормальної роботи «Укрспирту» високий відсоток «тіні». Які масштаби цієї проблеми?

Олексій Зубрицький: Дуже значні. Подивіться графік надходження від податків у бюджет державі. 5 останніх років доходи перебувають приблизно на одному рівні. Хоча акциз за цей час вдвічі піднімали, а купівельна здатність гривні впала втричі! Це означає, якщо умовно перевести прибутки в долари, то був би графік стрімкого падіння вниз доходів у казну. Що робить держава в таких умовах? І далі підіймає акцизи. А ось графік масштабів «тіньового» ринку: він зростає разом зі збільшенням акцизу. Тобто це глухий кут! А ось скільки держава недоотримує від несплати акцизів за «тіньовий» спирт і цифра з року в рік зростає? Наразі недоотриманий прибуток державного бюджету від алкогольної «тіні» – 6 млрд грн на рік.

Якщо проаналізувати доходи «Укрспирту» до виплати податків і за мінусом сплати кредиторки та штрафів, залишається 16 млн доларів. У порівнянні з поточною кредитною заборгованістю і штрафами за «тіньовий» оборот спирту увесь так званий рекордний прибуток менший у 7 разів. Тобто якщо нічого не міняти, то, щоб розрахуватися з боргами, «Укрспирт» повинен ось так працювати 7 років. А порівняно із втраченими податками прибуток компанії менший в 15 разів — тобто саме існування монополії, такою, як вона є, для держави прямий збиток!

За оцінками Мінфіну, активи державних підприємств складають 30 млрд доларів. Утім, знаючи, як наш Мінфін рахує, можна припустити, що йдеться лише про балансову вартість. Тобто реальна вартість цих активів бути у п’ять разів більшою

AgroPolit.com: Чому держава ніяк не навчиться «розливати законно»?

Олексій Зубрицький: Державний сектор — це остання годівниця корупціонерів, яка залишилась повноцінною. може За оцінками Мінфіну, активи державних підприємств складають 30 млрд доларів. Утім, знаючи, як наш Мінфін рахує, можна припустити, що йдеться лише про балансову вартість. Тобто реальна вартість цих активів може бути у п’ять разів більшою. І, сидячи на цій купі грошей, ми продовжуємо принижуватись і ходити з простягнутою рукою за мільярдом до США, просячи дати нам у кредит, замість того, щоб розпочати приватизацію і вбити двох зайців. Врахуйте: маючи 30 млрд доларів капіталу, ці підприємства ще й збиткові: у 2014 році отримали аж 115 млрд грн втрат! Мало хто звертає увагу, що 115 млрд грн — це 6 % ВВП, тобто один пенсійний бюджет. Можна було збільшити пенсію вдвоє. У мене виникає у зв’язку з цим одна аналогія: уявіть, що до вашої квартири є коридор і в ньому тисяча метрів приміщення, яке перебуває на вашому забезпеченні, тобто ви сплачуєте комунальні платежі та поточний ремонт. Там у весь час шурують безхатченки та домушники — крадуть і виносять, навіть зі стінами. Стан приміщення постійно погіршується, і ви наче не проти й продати, бо там уже все зацвіло і пилом покрилось. Але ж вас постійно переконують: ні не зараз, давайте чекати кращої ціни. І продовжують виносити, а ви берете все нові кредити, щоб сплачувати комуналку, опалення тощо… Отакий у нас зараз держсектор. Але приватизація сьогодні зайшла у глухий кут. І не лише аграрна. При чому цих кутів декілька.

Міжнародні виробники дивляться, куди їм можна збувати свій продукт, і їм цікаво було б перетворити Україну з виробника на ринок збуту

AgroPolit.com: Як вирішити набір проблем державних підприємств?

Олексій Зубрицький: Щодо «Укрспирту» я б розклав план дій на 2 напрями: підготовка до приватизації та операційне управління. Чому приватизація необхідна? Найголовніша проблема — надлишок виробничих потужностей. У 1996-му році мали 60 млн декалітрів, які вироблялися на територію колишнього СССР, у тому числі й Росію. У 1997 році закрився ринок Росії і половина підприємств зупинилася, але при цьому накопичували борги. У 2010 році підприємство збанкрутувало. Після чого його з концерну почали перетворювати у державне підприємство і в цій стадії воно «застрягло». За рахунок накопичення боргів виросла собівартість продукції. Паралельно відбулася втрата експорту — 10 млн декалітрів. Тож з 60 залишилось 20 млн декалітрів. Причому з них половина пішла у «тінь». Наразі «Укрспирт» виробляє лише 9 млн декалітрів, є надлишок виробничих потужностей і 6,5 тисяч персоналу, який працює на мінімальній заробітній платі. Що робити з підприємством, виробничі потужності якого застаріли і родом із 80-х? Потрібна модернізація. Потрібні інвестиції.

З другого боку, Україна — один із великих ринків алкоголю у світовому масштабі. Міжнародні виробники дивляться, куди їм можна збувати свій продукт, і їм цікаво було б перетворити Україну з виробника на ринок збуту. Уже зараз на тлі високої заводів спирт до нас везуть із Молдови, Білорусі та Росії.

AgroPolit.com: То «Укрспирт» хочуть пустити на дно міжнародні алкоконцерни?

Олексій Зубрицький: Україна поводиться нерозумно, а всесвітнє горілчане лобі цим користується.

AgroPolit.com: Як виправити ситуацію в концерні ДП «Укрспирт»?

Олексій Зубрицький: Найперше — боротися з неконкурентоздатністю продукції. Треба залучати інвестиції, щоб модернізувати підприємство. Держава на це не має ресурсу. А навіть якби і мала, то великий ризик, що його розікрали б. Тому шлях для «Укрспирту» один — конкурентна приватизація, тобто не в одні руки. Конкуренція дуже швидко примусить нових власників модернізувати виробництво, зменшити собівартість.

Повернутися на експортний ринок цілком реально: маємо для цього всі переваги — найкраща земля, потужності, відносно дешева, але надзвичайно кваліфікована робоча сила, сировина під ногами, все ще досить дешеві енергоносії.

Якщо б зараз закінчили приватизацію і найбільші вітчизняні виробники алкоголю отримали б по 2-3 заводи, то через півроку галузь було б не впізнати

AgroPolit.com: Скільки на це потрібно грошей і часу?

Олексій Зубрицький: Якщо б зараз закінчили приватизацію і найбільші вітчизняні виробники алкоголю отримали б по 2-3 заводи, то через півроку галузь було б не впізнати.

Як сьогодні працює «Укрспирт»? Наприклад, ви — горілчаник. Ви потребуєте спирт для виробництва горілки, у бренд якої вклали багато мільйонів для розкрутки. Тож вам потрібна якість, смак, органолептика. Ви тільки пристосувалися до спирту із заводу А, як «Укрспирт» каже, що цей об’єкт «відпочиває», а запускається Б. Це все потенційні втрати виробників. Тож логіка державного концерну — дати попрацювати усім заводам потрошки. Давайте подивимося графік запуску заводів (показує. — Авт.). Це означає, що 6 заводів працювали на 20 % своєї потужності, ще 4 — на 40 %, ще 5 — на 60 %, тобто всі помалу попрацювали — усім сестрам по парі сережок. Але забувають при цьому, що виробництво спирту — це не пральну машину ввімкнули. За ринковою логікою, мали б запускати найкращі заводи з найвищою собівартість, а інші — зупиняти. Спиртовий завод запускається 3-4 дні та рівно стільки ж вимикається. І весь цей час використовується енергія, бо відбувається бродіння. Якщо завод запускають, то він має працювати цілодобово. Якщо постійно зупиняти, накопичуються величезні зайві затрати. Ще одне, коли хаотично працюють різні заводи, то дуже легко сховати «тіньове» виробництво, майже неможливо зрозуміти, чи повинен той чи інший завод працювати саме зараз, нема чіткої системи. Така система дозволяє виробляти на заводах концерну нелегальний спирт.

Закупівлі — ще один приклад «прозорої» роботи цієї компанії. Усі розповідають, що «Укрспирт» перейшов працювати на Prozzoro. Але зайдіть у цю систему і побачити, що його немає серед закупників. Компанія не зареєстрована. «Укрспирт» працює з іншим майданчиком, який є партнером Prozzoro. Але його відмінність — відсутня історія закупівель, тобто ви не можете подивитись проведені тендери.

Ще одне — адміністративні затрати. Візьміть будь-яку публічну українську компанію: адміністративні і непрямі витрати на збут у неї складають максимум 10 % від обороту. В «Укрспирті» — 16 %, тобто майже 40 % адміністративних витрат можна зрізати, якщо провести до загальної ринкової ситуації.

Це три основні речі, які потрібно зробити на операційному плані. А перед тим — зрізати кредиторку, щоб не платити «в трубу».

AgroPolit.com: А можна зрізати кредиторку та не продавати компанію?

Олексій Зубрицький: І що далі?

AgroPolit.com: Держава може керувати і класти прибутки у бюджет.

Олексій Зубрицький: Ми зріжемо кредиторку і в нас залишиться погана собівартість.

AgroPolit.com: Виберемо менеджера, який буде управляти ефективно.

Олексій Зубрицький: Що робити із собівартістю? Є багато зайвих заводів і немає грошей на їх модернізацію. Ми від цього нікуди не подінемося.

AgroPolit.com: Можливо, є сенс залучити співпартнера?

Олексій Зубрицький: А ви підете у співпартнери з державою?

AgroPolit.com: Можливо, такі знайдуться інвестори.

Олексій Зубрицький: Знайдуться, але вони нас переграють. Ось пішов пан Коломойський в «Укрнафту» — і скільки вже не можуть позбутися його, бо ні дивідендів від компанії, нічого. Якщо хтось думає, що приведуть іноземного менеджера і він все вирішить в один момент — помиляються. Він банально навіть не побачить усіх «схемщиків», які працюють на операційному рівні. Вони продовжать робити все теж саме, а новий керівник сидітиме в раді директорів, йому показуватимуть красиві презентації, а він лише киватиме головою.

AgroPolit.com: Ви проти, щоб це ДП було й далі державним, бо не можна знайти оптимального управлінця?

Олексій Зубрицький: Держава — поганий керівник, а ще гірший власник. Роман Іванюк, котрий був успішним менеджером у ДП «Укрспирт» у 2015 році, каже, що взагалі за неповний рік до нього приходило десь до 200 депутатів і кожен щось прохав. Від них просто так не відмахнешся, бо депутат може надіслати запит, вимагати звільнення і так далі. Є прокуратура, яка постійно дивиться, СБУ. Цей менеджер позбавлений свободи, його розривають лобістські структури.

AgroPolit.com: Як ставитеся до ідеї МЕРТу передати найцікавіші ДП у єдиний державний холдинг?

Олексій Зубрицький: І що зміниться? Сяде в управлінні 5 іноземців, вони працюватимуть за допомогою «Скайпу», дивитимуться на загальні цифри… Плюс, подивіться, скільки різних за профілем підприємств збираються в цей холдинг помістити — якась братня могила, такої «строкатості» ніде в світі нема. Це даремна трата часу, щоб затягнути приватизацію. 

Про приватизацію агарних об’єктів

AgroPolit.com: То створення державного холдингу, у який хочуть близько 40 різношерстих ДП, — це спосіб зберегти контроль над бюджетними потоками з елементами корупційної складової?

Олексій Зубрицький: Цей холдинг і одержав підтримку на всіх рівнях, бо він нікому не заважатиме і далі грабувати ці підприємства. Як іграшка — «На, бався, тільки не заважай дорослим дядям».

AgroPolit.com: У ФДМУ кажуть, що приватизація застопорилася через те, що вони не хочуть брати собі на баланс «роги і копита». Тобто підприємства, у яких повна вакханалія з активами, і так далі.

Олексій Зубрицький: ФДМУ має більше 3 тис осіб у штаті для цих завдань, у Мінагропроді — 20 з гаком.

AgroPolit.com: Вони кажуть про необхідність створення єдиного спрощеного механізму інвентаризації.

Олексій Зубрицький: Що їм заважає провести інвентаризацію у себе? Я прочитав інтерв’ю голови ФДМУ Ігоря Білоуса і не зрозумів логіки. У нас є неаудитоване підприємство. Мінагропрод віддає його ФДМУ. Нічого не змінюється, окрім того, що в них є регіональне відділення, є люди і вони той аудит зроблять швидко.

Читати до теми: Ігор Білоус: Теоретично цього року можемо продати 26 аграрних підприємств. Але зробити це зможемо не раніше червня

AgroPolit.com: Вони не беруть, бо не хочуть питань прокуратури та інших контрольних органів щодо того, куди подівалися активи у цих підприємствах.

Олексй Зубрицький: Які питання: неоформлена власність?

AgroPolit.com: Так. Раніше вона була, тепер її немає.

Олексій Зубрицький: Є законні процедури зі списання майна, якщо його немає, воно втрачене чи прийшло у негідний стан.

AgroPolit.com: А якщо вкрадене?

Олексій Зубрицький: Тобі слід відкрити кримінальну справу через правоохоронні органи. У нас теж немає механізмів зробити все інакше. Ми будемо робити те ж саме: складати акти, звертатись до правоохоронних органів. Тільки в Мінагропроді це робитиме 20 осіб, а в них — 3 тисячі.

AgroPolit.com: Як бути з приватизацією аграрних підприємств із сільськогосподарськими землями?

Олексій Зубрицький: Приватизувати землю заборонено, є лише варіант розпаювання. Утім, Мінфін чинить опір — не хоче віддавати навіть 25 % трудовим колективам. Для них оптимальний варіант корпоратизації підприємства і продаж його акцій інвесторам зі шматком землі. Звісно, з юридичної та соціальної точок зору, — це абсурд корпоратизувати, наприклад, корівник.

AgroPolit.com: У Мінфіну був такий задум, але вони від нього відмовилися.

Олексій Зубрицький: Ні, не відмовилися. Тиснуть на ФДМУ і далі. 

Всього в Україні 40 млн га землі, з них 10 млн га — державні. При цьому 30 млн га уже розпаювали і їх власниками є 6 млн осіб. З 10 млн га державних земель під ДП — 1 млн га, в аграрних підприємств МінАПК — 200 тис. га

AgroPolit.com: Чи може бути компромісний варіант?

Олексій Зубрицький: Всього в Україні 40 млн га землі, з них 10 млн га — державні. При цьому 30 млн га уже розпаювали і їх власниками є 6 млн осіб. З 10 млн га державних земель під ДП — 1 млн га, в аграрних підприємств МінАПК — 200 тис. га. Мені не зрозуміло, чому всі уперлися у ці 200 тис. га і не дають їх розпаювати людям, в той час як 10 млн га «гуляє» не зрозуміло де? Мені подобається ідея пана Яценюка продати 1 млн га державної землі, але усі зразу стали на диби. Як на мене, потрібно впровадити пілотний проект з продажу сільськогосподарських земель, щоб фермери могли купувати землю.

AgroPolit.com: Як краще проводити запуск ринку землі?

Олексій Зубрицький: Запустити пілотний проект та електронні відкриті торги за системою blockchain, яку неможливо зламали. Анонімні торги, де ви не зможете ні з ким домовитися, подіяти на їх результат. Фокусуватися потрібно на дрібних і середніх виробників. Середній клас витягне цю країну з кризи.

AgroPolit.com: А холдинги її поховають?

Олексій Зубрицький: У мене двоїсте сприйняття. Саме холдинги зробили диво і виростили агросектор в нинішньому вигляді. Зараз є думка, що у них об'єктивні труднощі. Якщо їм потрібно роздрібнитися, нехай дробляться. Я не пропоную піти підняти їх на вила, але виступаю за те, щоб дати фермерам продихнути, тоді вони самі візьмуть верх. Економіка повинна бути вільною. Усе визначить ринок. Приватний власник забезпечить свою безпеку, яка переборе злодійство. Щодо ринку землі — треба все одно відкривати, без власника нема довгострокових інвестицій, іде такий хижацький бізнес. Орендовано — не моє. Пілотний проект з відкриття ринку землі можна зробити за півроку. Була б воля.

AgroPolit.com: А її зараз немає?

Олексій Зубрицький: Прем'єр Яценюк хоче, але йому вставляють палиці в колеса. Це моя думка. Я згоден з Ігорем Білоусом, що жодного клаптика землі необробленого немає, на кожному є конкретне прізвище і ім'я, хто заробляє. Якщо це державний шматочок, то там платяться копійки. Весь цей крик про «шахрайську приватизацію» тільки для того, щоб зберегти нинішній порядок і продовжити красти.

AgroPolit.com: Що заважає з'явитися цієї політичної волі?

Олексій Зубрицький: Є думка, що у холдингів немає грошей на викуп землі. Вони не готові до вільного ринку. Це досить вагомий привід, щоб зберігати статус-кво, а це — розвиток злодійства і корупції.

AgroPolit.com: Як оцінюєте вплив аграрного лобі зараз на українську політику?

Олексій Зубрицький: Дуже організована сила.

AgroPolit.com: Це вже не зграя вовків, а колектив за інтересами?

Олексій Зубрицький: Це респектабельні бізнесмени. Агроіндустрія давно перестала бути в калошах і в брудній фуфайці. Це те, що росте, приносить реальні гроші. Навіть маленькі фермери їздять на джипах. У них є свої інтереси та бажання зберігати статус-кво.

AgroPolit.com: Аграрні лобісти хочуть управляти аграрною політикою або політикою в цілому?

Олексій Зубрицький: Політика — це концентроване вираження економіки. По-іншому не буває.

AgroPolit.com: Дякую за цікаву бесіду.

Наталія Білоусова, головний редактор AgroPolit.com