«Драконівські» обмеження на ринку землі не убережуть від її 100% продажі

У Швейцарії існує ряд суворих обмежень щодо купівлі та продажу сільськогосподарських земель, але 100% землі в цій країні належать приватним власникам. Про це йдеться у спільному проекті AgroPolit.com та EasyBusiness.in.ua: «Земельна реформа старих країн-членів ЄС – Швейцарія».

За даними дослідження, до 19 століття у Швейцарії приватні землі були розкинуті по країні фрагментами. Це ускладнювало налагодити повноцінний ринок землі. На початку 20 століття був прийнятий досить жорсткий закон, який примусово консолідував землі. Більше половини приватних земельних ділянок було перерозподілено. Слід зазначити, що нові межі ділянки можна було оскаржити в судах.

Як пише видання, зараз у Швейцарії існує ряд суворих обмежень щодо купівлі та продажу сільськогосподарських земель, спрямованих на захист сімейних форм фермерського господарства.

Законодавством передбачається право власності на землю для іноземців (тільки громадянам країн ЄС та ЄАВТ), на практиці його дуже важко отримати. Хоча, і самим швейцарцям доволі важко придбати земельну ділянку. В основному землі успадковуються та передаються в середині родини. Така політика в стимулює фермерів до довгострокової орієнтації виробництва. Адже факт того, що земельна ділянка буде належати нащадкам змушує фермерів обережно використовувати землю та підтримувати родючість ґрунтів», – йдеться у матеріалі.

Для придбання землі покупець повинен

• Отримати дозвіл від місцевого органу влади.
• Покупець повинен управляти фермою самостійно.
• Встановлюється максимальна площа земельної ділянки.
• Обмежень щодо мінімальної площі землі не передбачено.
• Ціна угоди не повинна перевищувати більше, ніж на 5-15% середню вартість подібних ділянок за останні 5 років.
• Для продажу землі власник має отримати дозвіл від родичів, які мають першочергове право на купівлю цієї ділянки.
• Після продажу землі забороняється зміна цільового призначення використання ділянки. 
• Використання сільськогосподарських земель також регулюється законодавствам щодо екологічних норм та захисту тварин.

Читати до теми: Земельна реформа пострадянських країн – досвід Таджикистану

Зараз ціна одного гектару землі сільськогосподарського призначення коштує $ 70 000. 100% земель у приватній власності. Сільськогосподарське виробництво складає всього 0,8% ВВП, у ньому задіяно всього 3,2% зайнятого населення, при тому, що у сільській місцевості проживає 26,2% населення країни. 

Детальніше про ринок землі у Швейцарії читайте у матеріалі AgroPolit.com «Земельна реформа старих країн-членів ЄС – Швейцарія».

Нагадаємо, в дослідженні під назвою «Створення вільного ринку землі с/г призначення в Україні», експерти EasyBusiness.in.ua виділяють кілька груп країн, які схожі між собою за територіальною ознакою: старі країни-члени ЄС та інші розвинені країни; нові країни-члени ЄС; країни-кандидати ЄС; пострадянські країни; країни Латинської Америки; країни північної Америки; країни Азії; країни Африки.

Читати до теми: Земельна реформа країн Південної Америки — досвід Аргентини

Автори дослідження, при класифікації земельних відносин у конкретних країнах (всього 60), до уваги брали наступні дані: Рейтинг Doing business від Світового банку, Index of Economic Freedom від Heritage Foundation, Global Competitiveness Index від World Economic Forum тощо.

Дослідження дає відповіді на такі питання:

Чи сформована приватна власність? 
Чи мають іноземці право на купівлю?
Чи є інші обмеження? 
Чи є цінові обмеження? 
Чи є кількісні обмеження?

Проаналізувавши ринок с/г земель, країни було поділено на 4 типи: 

1) Закритий ринок – передбачає відсутність можливості повної реалізації права приватної власності. 
2) Закритий для іноземців – іноземці та юридичні особи на ринках даного типу не можуть бути власниками та купувати с/г землю, але можуть користуватись на правах оренди.
3) Відкритий з обмеженнями – вони торкаються навіть резидентів країни, наприклад такі як максимальна ділянка, вимог освіти, досвіду роботи та інше. 
4) Відкритий ринок – абсолютно відкритий та лібералізований.