Земельна реформа нових країн-членів ЄС – досвід Румунії

Загальна характеристика нових країн-членів ЄС

Нові країни-члени ЄС, або країни Центральної та Східної Європи, які приєдналися до Європейського Союзу у 2004, 2007 та 2013 роках. Це країни із середнім рівнем економічного розвитку, вони належать до країн, котрі розвиваються та значно відстають від старих країн-членів ЄС. ВВП на душу населення коливається в діапазоні $10 000 – 20 200. Але за темпами зростання економіки країни даної групи значно випереджають країн-членів ЄС. У 2000 – 2014 роках середній темп зростання ВВП у цих країнах становив 3,4 % щороку (в країнах Балтії – 4,1 – 4,4 %, Хорватія – 2 %).

Після зняття залізної завіси у 1989 році всі ці країни пройшли власний шлях трансформації від централізованої планової економіки до ринкової. Процес реформування ринку с/г земель у нових країнах-членах ЄС почався після отримання незалежності (в Польщі та Угорщині – 1989 року, в Естонії, Латвії та Литві – 1991 року, у Чехії та Словаччині – 1993 року). Зазначимо, що у період реформи економіки країн цієї групи значно залежало від с/г виробництва. Частка с/г сектору у ВВП в деяких країнах сягала 25%, і в переважній більшості країн третина населення була зайнята у с/г виробництві.

Читайте також: Земельна реформа країн Північної Америки — досвід США

У більшості цих країн реформа ринку землі була спрямована на повернення землі колишнім власникам та перерозподіл земель, які перебували у власності колгоспів та радгоспів, серед селян. Після 25 років перехідного періоду деякі країни вже завершили земельну реформу, інші – все ще перебувають у процесі. Політика відновлення прав власності на землю та консолідація земель стали важливим фактором формування політики с/г виробництва після вступу до країн ЄС.

Механізм регулювання ринку

Після довгих років реформ та змін сьогодні на ринках майже відсутні абсолютні обмеження, які встановлювалися в перші роки реформ. Так, у жодній із країн даної групи немає цінової регуляції, обмеження щодо максимальної площі землі у власності присутнє лише в трьох країнах (Польщі, Угорщині та Румунії).

Рівень податкового навантаження за придбання с/г землі у цих країнах є значно нижчим, ніж у старих країнах-членах ЄС. Водночас, у деяких країнах (Болгарія, Польща, Чехія) с/г землі взагалі звільняються від оподаткування, що робить сектор привабливим для заняття фермерською справою.

Читати до теми: Гектари роздору, або Як фермери з міністром земельний компроміс шукали

Хоча зараз абсолютна більшість нових країн членів ЄС відкрила ринки для іноземців (в основному для резидентів ЄС), як правило, на певний період для іноземців там вводилися обмеження на володіння с/г землями. Ці обмеження діяли в середньому протягом 7 років після вступу країн до ЄС і були спрямовані на запобігання спекуляції с/г землями.

Деякі країни швидше пройшли перехідний період лібералізації ринку землі (Естонія, Литва, Румунія, Угорщина), в деяких країнах процес затягнувся і триває досі (Болгарія, Польща, Хорватія).

Також, після вступу країн до Європейського Союзу та, відповідно, лібералізації ринків, в усіх країнах цієї групи спостерігається активізація ринку. Наприклад, у Болгарії щорічний продаж с/г земель до вступу в ЄС був менш ніж 2,5% від загальної площі земель. А в період із 2006-го до 2008 року цей показник зріс до 45%. У Чехії річний оборот придбаної с/г землі був менш як 0,5% від загальної площі с/г земель у період 1993 – 2001 років, у період 2002 – 2004 років зріс до 1,5%, а саме у 2005 році досяг 3,3%. У Румунії річний оборот ринку с/г земель перед вступом у ЄС був меншим 1,5%; у період 2005 – 2009 років – зріс більш ніж у 3 рази.  

Читати до теми: Земельна реформа старих країн-членів ЄС — досвід Нідерландів

Абсолютно в усіх країнах-членах ЄС після реформи ринку спостерігалося зростання цін на с/г землю. А в Румунії, одному із найбільш лібералізованих та відкритих ринків серед країн даної групи, мало місце найбільше зростання цін у перехідний період. За період 2002 – 2012 роки CAGR (середньорічний темп зростання інвестицій протягом певного періоду часу) ціни на с/г землю в Румунії становили 37,5%, а 2005 році перед вступом країни до ЄС, ціна на землю зросла майже у три рази, порівняно з попереднім роком.

Експертна оцінка

Ринки нових країн-членів ЄС здебільшого є відкритими та лібералізованими. При тому, що частка с/г виробництва у ВВП та зайнятості населення постійно зменшується, продуктивність і рентабельність виробництва зростають.

Після проведення реформи та перерозподілу с/г земель серед колишніх власників і селян, країни даної групи зіштовхнулися з проблемою фрагментації земель, яка негативно впливає на ефективність виробництва. І зараз у цих країнах розпочинається консолідація земель із метою підвищення продуктивності в галузі.

Читати до теми: Вільному ринку землі заважає п'ять бар'єрів

Загалом, досвід нових країн-членів ЄС є дуже корисним та релевантним для України. Адже у 1990-х роках вони опинилися в умовах, подібних до українських, але вибрали швидший та радикальніший метод розвитку ринку с/г землі, що, у свою чергу, і привело до різниці сьогоднішніх показників соціально-економічного розвитку України та нових країн-членів ЄС. Зазначмо, що швидкість проведення реформи та лібералізація ринку с/г земель прямо пропорційна росту економіки та добробуту населення у нових країнах-членах ЄС.

Румунія. Профіль країни

У Румунії площа сільськогосподарських угідь складає 14.7 млн га, з яких 64% - орні землі. Майже половина населення країни (46%) мешкає у селах. Структура сільського господарства поляризована – великі та середні фермерські господарства становлять близько 7% домогосподарств, яким належить ~70% сільськогосподарських угідь; 93% с/г землі припадає на домогосподарства менше 5 га. Денаціоналізація с/г земель і відкриття ринку землі практично завершені. Спостерігається стрімке зростання цін на с/г землю, особливо після вступу Румунії до ЄС.

Читати до теми: Земельна реформа нових країн-членів ЄС – досвід Польщі

Мета реформи

• Перехід сільськогосподарського виробництва та економіки на ринкові умови.
• Підвищення обсягів та продуктивності виробництва сільськогосподарського сектору.
• Покращення рівня життя та доходів сільського населення.

Передумови реформи

• Падіння сільськогосподарського виробництва.
• Економічна криза в країні, що спричинила низький рівень доходів населення.

Еволюція ринку землі

• 1991 рік — Закон «Про земельні ресурси» заклав основу для земельного ринку.
• 1998 рік — Закон «Про правовий обіг земель», що санкціонував ринкові операції з с/г землею.
• 2007 рік — вступ до ЄС, мораторій на продаж землі нерезидентам (до 7 років).
• 2014 рік — ринок землі відкрито для громадян ЄС.

Механізм реалізації реформ

• Приватизація сільськогосподарських земель відбувалася шляхом реституції ділянок старим власникам або їх спадкоємцям. Було ліквідовано близько 3,700 колгоспів і повернуто колишнім землевласникам землі, які булі відібрані в них під час колективізації.
• Частина формально експропрійованих сільськогосподарських земель досі залишаються власністю держави. Кожна земельна угода повинна бути опублікована та зареєстрована в місцевих або центральних структурах Міністерства сільського господарства та розвитку сільських районів.

Читати до теми: Земельна реформа країн Південної Америки — досвід Бразилії

Механізм регулювання відносин на ринку

Обмеження щодо іноземного капіталу

• Громадяни ЄС мають право купувати сільськогосподарську землю за умови, що ця земля буде використовуватися за призначенням. 

Обмеження щодо покупця (фізична чи юридична особа)

• Покупці повинні мати знання або досвід роботи в сфері сільського господарювання.

Регуляція цін та площі

• Фізичні особи мають право на придбання с/г угідь площею до 100 га.
• Регуляції цін відсутня. Ціни встановлюються ринком.

Податки

• Земельний податок — 2% від ціни угоди.
• Податок на продаж землі — 2-3% від ціни угоди.

Інші обмеження

• Встановлено переважне право на придбання землі для співвласників, орендарів, власників сусідніх ділянок та держави.

Читайте також: Земля дійшла до Конституційного суду – 5 головних міфів про мораторій

Експертна оцінка результатів реформи

• Реформа ринку землі в Румуніє є досить успішним прикладом серед країн Центральної та Східної Європи. Порівняно з сусідніми країнами, лібералізація ринку землі в Румунії була проведена більш швидкими темпами. І хоча, після вступу до ЄС, Румунія також проходила через трансформаційний період 7 років, у цей період зберігалося обмеження щодо доступу іноземців до ринку землі. Сьогодні ж ці обмеження було скасовано, і ринок землі є відкритим для громадян ЄС. Іноземні компанії володіють приблизно 900,000 га сільськогосподарських земель, що складає 11% від загальної площі орних земель. При цьому, Румунія має найбільшу частку іноземних власників сільськогосподарських земель в Європі.
• Але при цьому, структура сільського господарства поляризована - великі та середні фермерські господарства становлять близько 7% домогосподарств, яким належить близько 70% сільськогосподарських угідь; 93% сільськогосподарських земель припадає на домогосподарства менше 5 га. Денаціоналізація сільськогосподарських земель і відкриття ринку землі практично завершені. Так, за останніми даними 94% земель знаходяться у приватній власності.
• Лібералізація та відкриття ринку стали причиною стрімкого зростання середніх цін на сільськогосподарські землі. У 2004 році ціна на с/г становила $360, а вже у 2005 році ціна зросла в три рази до $1,145. І сьогодні ціни на ринку продовжують зростати. У 2012 році відносно 2011 року ціна на с/г землю зросла на 5.4% до $6,150. Експерти вважають, що консолідація призведе до подальшого збільшення вартості землі і сприятиме зростанню інвестицій великих господарств, сільськогосподарських компаній та інвестиційних фондів.