Дізнавайтесь першими про всі найважливіші події в аграрній політиці з нашого Facebook, Twitter, Telegram та підписуйтесь розсилку . Обіцяємо надсилати тільки найцікавіші новини!
Молокопереробні підприємства України виступають проти пакету молочних законопроектів (№9161, №9162, №9163), зареєстрованих у парламенті. Ними вводиться галузевий збір для переробників на «рекламу» серед населення молочної продукції. Розмір збору – 0,5% (близько 1 млрд грн щороку) від річного обороту переробників та імпортерів молочної продукції. Розпорядником зібраних коштів буде репрезентативний міжгалузевий фонд, на роль якого за виписаними критеріями можуть наразі дві асоціації (УКАБ або ВАР). Як «відкупну» переробникам молока натомість пропонують знизити ставку ПДВ з 20 до 10%. Однак вони незгодні і дискусія закіпає все більше. AgroPolit.com розбирався у ситуації.
Читати до теми: Молочна галузь України та її майбутнє через 10 років: проблеми, національна програма розвитку та державна підтримка
Законопроєкт №9162 «Про внесення зміни до Податкового кодексу України щодо запровадження внеску на галузеве фінансування програм просування молочної продукції» та №9163 «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких законів України щодо запровадження внеску на галузеве фінансування програм просування молочної продукції» встановлюють і визначають справляння галузевого збору в розмірі 0,5% від реалізації молочної продукції, а також її імпорту. Автори законопроектів мотивують появу цього збору слабким споживанням молока населенням. Відтак, за їхньою логікою, потрібні зібрати гроші з ринку на пропагування серед населення корисності споживання молочних продуктів. Виробники натомість з цим не згодні, бо бачать основну причину зниження попиту у низькій платоспроможності українців, а не в необізнаності про користь молочної продукції.
Виконавчий директор Спілки молочних підприємств України (СМПУ) Арсен Дідур розповів, що молокопереробники вважають неприпустимим в час війни збільшення податкового навантаження.
Запровадження квазіподатку передбачає акумуляцію колосальних коштів на рахунку сумнівної недержавної організації, яка витрачатиме їх на якісь нікому не зрозумілі цілі. Це створює великі корупційні ризики. І це відзначено Комітетом ВР з антикорупційної діяльності. Плюс додаткове навантаження в цей час будь-яких податків – це збільшення собівартості і перекладання цих податків на кишеню споживача споживчий настрій яких і так песимістичний», – зауважив Арсен Дідур. У коментарі AgroPolit.com він заявив, що на роль міжгалузевої асоціації (критерії її визначення закладені у законопроекті 8149 про об'єднання сільськогосподарських товаровиробників) можуть претендувати, як мінімум, дві українські асоціації – УКАБ і ВАР.
ВАР активно підтримує запропоновані три законопроекти, які «сприятимуть відновленню та подальшому розвитку молочної галузі».
Виконавчий директор Спілки молочних підприємств України говорить, що апелювання Мінагро і розробників законопроектів до європейської практики – безмістовне.
Ми звернулися за експертизою в Європейську молочну асоціацію і отримали від них відповідь, що в Європі немає практики галузевого збору. Є прецедент в Америці, але там ситуація, що збір беруть з виробників молока, і далі це ще додатково підтримується державним бюджетом», – пояснює він у коментарі нам.
Читати до теми: Державна підтримка агросектору в Європі – суми, аналіз державних програм і бюджету
Переробників підтримує директор «Інфагро» Василь Вінтоняк:
Мені не відомо, щоб в ЄС працювали подібні організації. Наскільки я знаю, то там майже як у нас є різного роду професійні об’єднання, які ведуть діяльність, як і більшість в Україні, за кошти своїх членів, можливо з частковим фінансуванням певних програм з бюджетів урядів чи ЄС в цілому».
Тож Вінтоняк пропонує з іншого боку дивиться на заявлену депутатами, Мінагро та молочниками проблему.
«Щодо галузевого збору з реалізації готових молокопродукті та імпорту – так програми з просування молочної продукції, розвитку інновацій, боротьбою з фальсифікаціями, встановленням і розробкою нових стандартів в Україні потрібні і, звичайно, для цього потрібне певне фінансування. Але, на мою думку такий фонд мали би створити ті, хто має його наповнювати, тобто виробники молокопродуктів і самі ним розпоряджатися. Адже прописана мета фонду стосується якраз найбільше переробників. І розпоряджатися коштами мала б серйозна органі організація, яка об’єднує більшість переробників молока. Самі платять – самі використовують… В законопроекті 8149 прописано що має бути створена організація з виробників та переробників молока і приводиться приклад американської моделі подібного збору. Можливо, там це і обґрунтовано, адже в США більша частина галузі представлена кооперативами, які об’єднують і виробників і переробників молока. В Україні подібна кооперація ще дуже слабо розвинена», – каже він.
Агробізнес з молочного сектору наводить свої аргументи проти цієї ініціативи.
«Ми маємо досвід подібного квазіподатку на роздільне збирання та утилізації упаковки. Тоді теж громадська організація через державну структуру збирала кошти. Куди вони поділись, ми не знаємо», – відзначив директор департаменту зовнішньоекономічних зв'язків та GR компанії «Лакталіс Україна» Володимир Мартинчук.
Читати до теми: Молочна галузь на межі колапсу, або Як зберегти тваринництво та захистити внутрішній ринок від експансії молочного імпорту?
Його доповнює голова наглядової ради компанії «Молочний альянс» Сергій Вовченко.
Створенням нового галузевого фонду ми ставимо воза перед конем. У галузі чимало більш важливих проблем, ніж збір на просування молочної продукції. Наприклад прострочена заборгованість торгових мереж перед переробниками молока — близько 3 млрд грн. Хай повернуть, і в молочній галузі з’являться гроші, в том числі, і на просування», — каже він.
Фіналізує позицію переробників Арсен Дідур у коментарі AgroPolit.com.
«Спочатку має бути державна стратегія з розвитку, підтримки та виробництва молока. В її межах показати молочну галузь: скільки потрібно трудових ресурсів, яке поголів’я корів, виробництво молока, на які ринки експортні орієнтуємося, яка внутрішня потреба зі споживання, як будемо заміщати імпорт. І вже потім будемо переходити до галузевого збору як інструмента співфінансування державою (у пропорції 10% – бізнес, а 90% – держава), аби модернізувати, відновити та реанімувати закладений у стратегії потенціал галузі. Крім того, посилаючись на практику ЄС, автори законопроектів забули: у ЄС державна підтримка АПК – ключове завдання уряду, а галузеве фінансування – це співфінансування. З держпідтримкою в Україні – великі питання. Тому і популяризація молочних продуктів за кошти виробників наразі не доцільно. Кожне підприємство і так рекламує продукцію», – каже він.
На думку виконавчого директора Спілки молочних підприємств України, від парламенту та уряду молочники чекають зовсім іншого. Перше – прийняття законопроекту №7072 (про держпідтримку виробників молока). «Рік цей законопроект не розглядається ні аграрним комітетом, ні Радою. Близько 2-2,5 млрд грн потрібно з бюджету, аби доплачувати виробникам 2-3 гривні за літр зданого молока. Це знівелює різницю між тіньовою вартістю молока і офіційною. Зараз літр молока коштує 15 гривень, ПДВ – 3 гривні. Ті, хто не платять ПДВ і купують за кеш сировину, більш конкурентоспроможні у порівнянні з тими, хто здає офіційно і звітують по це. Тому оці три гривні знівелюють різницю між «чорним» та «білим» ринком сировини», – пояснює він. Друге очікування – прийняти закон про держпідтримку АПК, щоб дотацію отримували галузі, які найбільше цього потребують і знаходяться у важкому стані. Третє – законопроект про фінансову підтримку модернізації молочної галузі, що дозволить збільшити виробництво молока.
Читати до теми: 10 вимог бізнесу до уряду для реабілітації молочної галузі
Заокнопроект №9161«Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зниження ставки податку на додану вартість для молока і молочної продукції» покликаний дати цукерку переробникам в виглядів 10% ВВП в обмін на 1 млрд грн їхніх річних прибутків під рекламу «Пийте молоко – будете здорові!».
СМПУ відхиляє цей «пряник», бо закладена в ньому мета із розвитку галузі не реалізується із трьох причин:
Зниження ставки ПДВ не принесе користі переробним підприємствам, у деяких випадках може навіть призвести до втрат.
Для окремих виробників молока та молокопродуктів рішення щодо зниження ставки ПДВ при оподаткуванні операцій із постачання ними продукції може бути взагалі не вигідним – оскільки операції з постачання вхідних ресурсів – будуть оподатковуватись за стандартною ставкою ПДВ. Модель справляння ПДВ, за якої вихідна ставка ПДВ є суттєво нижчою за вхідну, зумовлюватиме виникнення від’ємного значення ПДВ, яке потребуватиме відшкодування з бюджету. Наразі така процедура є ускладненою і призводить до відволікання обігових коштів суб’єктів господарювання. У цьому відношенні більшу користь для виробників принесло б рішення щодо зниження ставки ПДВ на операції з постачання окремих видів вхідних ресурсів – в такому випадку зменшилися б обсяги відволікання обігових коштів на сплату ПДВ у ціні їх постачання», – пояснює наслідки впровадження для ринку цього законопроекту завідувач відділу фінансово-кредитної та податкової політики «Інститут аграрної економіки», к.е.н. Леонід Тулуш.
Натомість бюджет України, за його підрахунками, недоотримає 22,35 млрд грн, які навряд чи будуть компенсовані детінізацією ринку молока та молокопродуктів.
Іншу точку зору має Василь Вінтоняк.
«Ідея законопроекту №9161 щодо зниження ПДВ на молоко та молокопродукти до 10% досить корисна як для галузі в цілому, так і споживачів молокопродуктів зокрема. Для виробників та переробників знижується податкове навантаження, споживачі отримують шанс на зниження ціни готової продукції. Але не зовсім зрозуміло чому його стараються впроваджувати в комплексі з іншими законопроектами? Не бачу ніякого зв’язку зі створенням нових професійних об’єднань чи галузевого збору», – каже він.
Читати до теми: Як вивести тваринництво із кризи?
Дідур наголошує, що 2022 рік галузь спрацювала більш-менш нормально.
Але ми зменшили виробництво молока майже на 15% порівняно з 2021 роком. В галузі залишилася проблема з недозавантаженості переробних підприємств. Цей рік знівелював усі плюси, які були у 2022 році, бо різко знизилася ціна на сировину в Європі, і в нас вже немає таких переваг», – пояснює він.
Директор «Інфагро» Василь Вінтоняк у коментарі Agropolit.com дав розлогу картину стану молочної галузі та переробки у військовий час. За його словами, як і вся економіка України, молочна галузь України суттєво постраждала через війну. Він підкреслює, що виробництво та переробка молока в регіонах, де зараз проходять бойові дії, і до війни були особливо розвиненими. Найбільшою проблемою стало скорочення споживання молокопродуктів через вимушену міграцію населення та зниження купівельної спроможності українців. Учасникам галузі прийшлось змінювати методи ведення бізнесу.
В 2022 році, на відміну від 2021, коли Україна мала збалансовані цифри внутрішньої потреби і пропозиції, а також торгового паритету, баланс зазнав суттєвих змін. В поточному році також відбувається певна його трансформація. Війна в Україні спричинила загальне зменшення як виробництва молока, так і потреби внутрішнього ринку в цілому. Офіційної статистики в Україні немає але, за експертними оцінками, пропозиція сировини для переробки в 2022 році в порівнянні з попереднім скоротилась приблизно на 17% до 2,9 млн. т в перерахунку на базові показники жиру і білку. Через міграційні процеси і падіння економіки потреба внутрішнього ринку (промислового споживання та/або використання молока і молочних товарів в еквіваленті сирого молока) в минулому році впала приблизно на 27%, до 2,5 млн. т. В останні місяці спостерігається певне відновлення споживання молокопродуктів, здається українці активніше повертаються додому з вимушеної міграції. Допускаємо, що внутрішні продажі молочних продуктів можуть збільшитися в 2023 році на 10% в порівнянні з провальним минулим роком до 2,8 млн. т», — каже він.
Таким чином, згідно розрахунків Інфагро, рівень самозабезпеченості молочного ринку і в 2022 році, і 2023р вище 100% навіть при скороченні імпорту майже вдвічі. Тобто залежність галузі від експорту значно зросла. До війни ж в 2021 році Україна ледве не стала нетто-імпортером молокопродуктів.
«Майже чверть молока, що поступало на переробку в минулому році, потрібно було експортувати здебільшого у вигляді масла, сухих молокопродуктів та товарів сирної групи. В поточному доля експорту в такому балансі зменшиться приблизно до 20%.
Отже експорт молочних продуктів в минулому році зріс на 12% в молочному еквіваленті до 0,7 млн. т. В поточному році очікуємо незначне зниження зовнішніх продаж, в першу чергу, через зростання споживання. При цьому виручка від експорту може скоротитися на 15% по причині значно нижчих цін зовнішнього попиту. Розрахунок балансу показує нетто-позитивну оцінку зовнішньої торгівлі в минулому році майже на рівні $200 млн, а в 2023 році, за прогнозами експертів, нетто-експорт становитиме $110-125 млн.
Імпорт суттєво не збільшиться і в поточному році, а от в середньостроковій перспективі після перемоги, коли українці повернуться додому, споживання зросте, то зовнішні закупки молокопродуктів знову збільшиться. Вітчизняним переробникам молока, скоріш за все, не буде вистачати сировини для забезпечення загального попиту. Аграрії звичайно будуть збільшувати надої молока, але напевно не такими темпами, щоб повністю компенсувати очікуване скорочення його виробництва домогосподарствами країни», — підсумував він.
Нещодавно у Мінагро відбулася робоча нарада разом із переробниками щодо прийняття трьох заявлених законопроектів. Однак вона не увінчалася успіхом. Віз молочної реформи і досі в болоті.
Дізнавайтесь першими про всі найважливіші події в аграрній політиці з нашого Facebook, Twitter, Telegram та підписуйтесь розсилку . Обіцяємо надсилати тільки найцікавіші новини!