Максим Мартинюк – рік за кермом – провали є, а досягнень zero

Після того як 23 травня 2017 року Тарас Кутовий написав заяву про відставку з посади міністра аграрної політики та продовольства України, його функції почав виконувати перший заступник міністра Максим Мартинюк. Хоч він і пообіцяв в одному з інтерв’ю AgroPolit.com не підсиджувати Кутового, вийшло так, що саме він сів за кермо аграрного міністерства. Але й це не вплинуло на перебіг реформ, більшість із яких залишаються нереалізованими. Ситуацію ускладнює і небажання уряду працювати на зміни, а через початок виборчого сезону продовження хоч якихось реформ і обрання міністра відійдуть на другий план, якщо не третій. AgroPolit.com досліджував ефективність роботи Мінагрополітики за основними напрямками останнього року: хто ж винен у повільному темпі реформ та що кажуть про ситуацію в агросекторі аграрії.

Повноваження

Аграрні реформи в Україні рухаються повільно. Це – факт. Взяти, хоча б, земельну. Країна вже майже два десятиліття товчеться на місці: ні туди, ні сюди. Запал, який нібито випромінювала почасти декілька останніх років «нова команда», вщух після чергової «різанини» законопроектами у парламенті у грудні 2017 року, коли різні політичні сили та окремі депутати пропонували свої варіанти вирішення земельної проблеми. Тепер, за рік до виборів, Гройсман взяв паузу: «Не буде моєї ініціативи, я не дозволю продаж української землі. Я можу допустити єдине – щоб цю землю мав можливість купувати й продавати український фермер, і то в обмеженій кількості, та це повинен бути українець, а не іноземець. Я не буду прислужувати ніяким латифундистам і «карабасам–барабасам». 

Питання, чому реформи не рухаються, багато в чому риторичне. Роль Мінагрополітики в цьому процесі можна виправдати відсутністю міністра, але щоб упевнитися у цьому, потрібно перевірити, чи достатньо тузів у рукаві в керівництва Міністерства аграрної політики і продовольства. Якщо так, то чому реформи такі кволі, а якщо ні, то чого вимагати від профільного міністерства.

Безумовно, міністерство без міністра – це погана ситуація. Але уряд Гройсмана вже давно охрестили «урядом в.о.» через надмірно велику кількість міністерств без очільників. Окрім Мінагрополітики, це й Міністерство охорони здоров’я та Міністерство фінансів.

Екс-президент Асоціації фермерів та землевласників України Іван Томич вважає, що в Україні не може бути ефективної аграрної політики допоки не буде повноцінного аграрного міністра.

Вже другий рік у нас в.о., а це – як на одній нозі. Це теж фактор реалізації аграрної політики», – сказав він AgroPolit.com.

То що нам каже законодавство? Міністр у порівнянні з підлеглими і виконувачем обов’язків має найбільше прав і повноважень. Згідно з Положенням про Міністерство аграрної політики та продовольство України, основні функції покладені на саме міністра. Лише він може вести переговори та підписувати міжнародні договори, затверджувати положення про самостійні структурні підрозділи міністерства та ухвалювати рішення щодо розподілу бюджетних коштів.

Саме тому після відставки Кутового, з прийняттям якої зволікає Верховна Рада України, в управлінні міністерством утворилася юридична прогалина, але, погодьтеся, це не Маріанська западина, яку не можуть заповнити повноваження першого заступника/виконувача обов’язків та державного секретаря. Останні ж, навіть за відсутності міністра, мають достатньо повноважень.

Згідно з розподілом обов’язків у разі відсутності міністра між його заступниками, перший заступник продовжує виконувати всі притаманні йому функції, до яких варто додати право підпису. Він лише позбавлений права підписувати міжнародні договори та приймати фінансові рішення.

Перший заступник міністра, він же виконувач обов’язків, займається основними напрямками аграрної політики: розвитком рослинництва та тваринництва, земельною реформою, приватизацією державних аграрних підприємств, питаннями контролю якості продукції та агрострахуванням. Всі інші напрямки розділені між іншими заступниками.

Однак, саме перший заступник за відсутності міністра, що підтверджує цей документ, підписує накази про розподіл коштів, зокрема для виконання програми дотацій для аграріїв.

Державний секретар, згідно з наказом Мінагро №69 від 13 лютого 2018 року, отримав право «підписувати документи, на основі яких здійснюватимуться видатки з державного бюджету». Він залишається на чолі державної служби міністерства, основні його повноваження – формування кадрового складу міністерства та планування роботи державних службовців.

Читати до теми: Держсекретар «на сіні» – півроку роботи Владислава Андронова в Мінагро

Законотворчість

Фото взято з: zakarpattya.net.ua

Ситуація, в якій опинився аграрний ринок, потребує швидкого реагування від усіх: Кабінету Міністрів, парламенту і Президента. Виходить не дуже: міністра обрати не можуть, як і голову аграрного комітету, законопроект щодо соєво-ріпакових правок «завис» у парламенті, до іншого руки теж не доходять. Хоча успішний і ефективний закон – це правовий антибіотик, який має вилікувати певний сектор ринку та повернути його до життя.

Які результати Міністерства аграрної політики і продовольства України у цьому напрямку?

Щоб оцінити законодавчу активність, ми проаналізували законопроекти, які були подані до Верховної Ради України з 29 травня 2017 року до 30 червня 2018 року. Відбирали їх за двома критеріями. Перший – подані Кабінетом Міністрів України, оскільки саме він має право законодавчої ініціативи,тож саме від його імені подають законопроекти міністерства. Другий – профільний комітет Ради – аграрної політики. Так, за останній рік база даних парламенту містить повідомлення про такі кабмінівські (а відтак цілком можливо, що й Мінагрополітівського авторства) законопроекти, які пов’язані з діяльністю агросектору: 2 – про земельні ресурси та земельні відносини, 1 – стосовно роботи Державного земельного кадастру, 1 – щодо ГМО та 1 – щодо передачі прав власності фермерським господарствам на земельні ділянки. Жоден із них не потрапив на розгляд до сесійної зали парламенту. На виправдання Мінагрополітики варто сказати, що провина за такий кволий законотворчий процес лежить і на парламенті. 

Мінагрополітики подає розширений перелік проектів законів, які включають проекти щодо землеустрою, підтримки виробників, розсадництво тощо. Нараз невідомо на якому вони етапі розгляду.

Читати до теми: Аграрний день — 11 законопроектів: як депутати голосували за фермерів, землю, органіку та цукор 

Останній декілька днів тому нарешті остаточно схвалив декілька аграрних законопроектів, а саме: про органічне виробництво, про стимулювання створення та діяльності сімейних фермерських господарств, про вирішення питань колективної власності на землю та про врегулювання проведення деяких фітосанітарних процедур. У першому читанні парламент прийняв законопроект про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів та щодо протидії рейдерства (№8121).

Така законодавча пасивність Мінагрополітики дивує  експертів.

На думку Івана Томича, міністерство має більше уваги приділяти удосконаленню законодавства у сфері фермерських господарств та кооперації:

Перше питання – це слабка законодавча база в частині державної політики з розвитку сімейних фермерських господарств, їхньої кооперації і, відповідно, розвитку сільської місцевості».

Крок у цьому напрямку вже зроблено. Верховна Рада ухвалила законопроект, який передбачає надання сімейним фермерським господарствам пільгового порядку сплати єдиного соціального внеску. Питання лише в тому, чи запрацює цей закон. Хоча варто розуміти, що це не єдині проблеми, які є перешкодою для розвитку дрібного фермерства.

Генеральний директор Української аграрної конфедерації Павло Коваль вважає, що варто дивитися не лише на закони, а й на інші нормативні акти, які повинні прийматися міністерством. Так, наприклад, серед завдань міністерства є імплементація норм Угоди про асоціацію з ЄС, більшість з яких за 4 роки залишаються не впровадженими.

Якщо говорити у напрямку виконання домашніх завдань в рамках Угоди про асоціацію, – коментує Коваль AgroPolit.com, – насправді перед законодавчими органами не було зобов’язань, а перед виконавчими були. У березні робилася оцінка того, яку частку з них виконано. Виявилося, що це 33%. Це говорить про ефективність».

Земельна реформа

Фото взято з: proponweb.com

Найбільш актуальною, злободенною проблемою є питання ринку землі. Аграрії досі в очікуванні змін, які обіцяв уряд, але ситуація не те що мляво змінюється, вона застигла на місці.

Раніше і нинішній в.о. аграрного міністра Максим Мартинюк теж був прихильником важливості земельної реформи. «Є багато законопроектів, поданих і не розглянутих, а також підготовлених до розгляду. Пріоритетний – «Про обіг сільськогосподарських земель», – такі основні напрями своєї роботи зазначив Максим Мартинюк в інтерв’ю AgroPolit.com після перших своїх кроків на роботі у міністерстві у 2016 році. Але сьогодні законопроект залишається у канцелярії міністерства без руху. Його навіть не внесли у парламент, хоча час, як завжди, спливає.

З початком виборчого процесу Гройсман, який раніше підтримував зняття мораторію, змінив точку зору і більше не збирається продавати землю. Земельна реформа перебуватиме в очікуванні щонайменше до закінчення наступних парламентських виборів.

Читати до теми: На півдорозі до вільного ринку, або проект Концепції обігу земель сільськогосподарського призначення

Генеральний директор Української аграрної конфедерації Павло Коваль вважає, що саме Мінагрополітики відповідає за провал земельної реформи.

Земельна реформа. А невже вона завершена? Так чия це робота, хіба не міністерства!? У цьому питанні є вузькі місця, над якими треба працювати», – сказав він AgroPolit.com.

У коментарі AgroPolit.com заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук каже, що міністерство ще навіть не завершило підготовчу роботу, тому з питанням відкриття ринку землі затягують. «Ми говоримо що потрібно налаштувати низку технічних умов, а саме: наповнення кадастру, реєстру майнових прав, інвентаризація земель запасу, визначення політики підтримки для малого і середнього бізнесу. На жаль, ніхто не дає відповіді», – каже він.

Законопроект про обіг земель с/г призначення, який по суті мав би розставити всі крапки над «і», міністерство триває «у секреті» й не виносить на розгляд парламенту вже більше року. Хоча, як каже Андрій Мартин, жодних проблем із його підготовкою немає. Законопроект уже готовий, та не вистачає політичної «відмашки». Український політикум вважає тему відкриття ринку земель невдалою, електорально непривабливою та попросту «політично токсичною».

Тема запуску ринку с/г земель є електорально невдячною. Якщо ще 2 роки тому Гройсман міг зображувати з себе реформатора, то зараз він сам готується йти на голову й імідж землепродавця йому не потрібний, відповідно все те, що починалося 2 роки тому, назад швиденько спустили на гальмах»,

– зазначив у коментарі AgroPolit.com заступник голови Земельної спілки України Андрій Мартин.

На думку експерта, до кінця року слід очікувати не законопроекту про обіг земель, а проектів щодо продовження мораторію, до того ж їх буде дуже багато, тому що жодна політична сила не захоче залишатися осторонь та втратити можливість попіаритися на «захисті інтересів українських селян».

Аналогічна ситуація, каже Мартин, і з Держгеокадастром. «На жаль, якісь позитивні зміни у його роботі зараз не відбуваються. Відомство законсервувалося і змін немає, принаймні нормативно-правова база земельних відносин протягом останнього року майже не зазнавала змін», – каже Мартин.

За його словами, відомство залишається одним із найбільш корумпованих в Україні, триває ручна роздача землі, бенефіціарами якого є люди, що контролюють Держгеокадастр.

У Мінагрополітики натомість звертають увагу на позитивні результати роботи у цьому напрямку. Перший – запуск електронних земельних торгів на платформі ProZorro.Продажі. За словами Мартинюка, це дасть змогу ліквідувати земельну корупцію та вивести на чисту воду нечесних орендарів:

Достатньо поглянути на Google Maps – ви не побачите прогалин. На усунення цієї проблеми також спрямований новий, максимально прозорий формат передачі земель в оренду».

Використання системи ProZorro.Продажі, яка вже дозволила заробити 9 млрд грн на продажі державних активів, змінить правила гри й забезпечить ефективний інструмент розвитку громад, вважає перший заступник міністра економічного розвитку і торгівлі Максим Нефьодов.

Запуск пілотного проекту з оренди землі в системі – це можливість проводити аукціони з оренди чесно, відкрито та справедливо – згідно з високими стандартами системи ProZorro.Продажі», – каже Нефьодов. 

Андрій Мартин не погоджується і називає цю ініціативу «імітацією реформ» та «піар-полем». «Це нереально, – каже експерт, – оскільки Земельний кодекс України передбачає чітку процедуру проведення земельних торгів, у якій немає місця електронному аукціону».

Дійсно, Земельний кодекс України встановлює детальну процедуру проведення земельних торгів. Згідно з нею, є два способи виявити намір придбати земельну ділянку: підняти табличку з одночасним оголошенням пропозиції або табличку з номером, що засвідчує прийняття ціни. Електронні аукціони поки що кодексом не передбачені. 

По суті, Мінагрополітики та уряд імітують реформи, що вони впроваджують електронні земельні торги, хоча насправді торги вже майже рік як впроваджуються. Першу постанову було прийнято ще минулого року, але де-факто всі торги перебувають поза правовим полем», – зазначає Мартин.

Читати до теми: Андрій Мартин: Держгеокадастр і надалі залишатиметься реальним «хазяїном всія земель» 

Ще один земельний «здобуток», про який добре відгукуються у Мінагрополітики, – це початок процесу передачі державних земель об’єднаним територіальним громадам. ОТГ мають отримати 760 тис. га від Держгеокадастру, який від імені держави управляє державними землями. Станом на 6 червня 199 ОТГ отримали 360 тис. га земель с/г призначення. Але не все так добре, як може здатися на перший погляд. Що це – реальна децентралізація чи просто піар-хід? Якщо докопатися до суті справи, то виявиться, що останнє.

Насправді цей документ жодних передумов для справжньої децентралізації не створює… Реальна земельна децентралізація – це коли місцеві громади отримують можливість самостійно розпоряджатися всією землею в межах громади! А що робить це розпорядження? Держгеокадастр передає місцевим громадам у комунальну власність переважно ті ділянки, які він вже віддав в оренду! Яка користь керівництву ОТГ від того, що громаді віддають уже передану в оренду на 7 чи 10 років землю? Вона тільки на папері вважатиметься комунальною, а реально розпоряджатися нею громада не зможе. До того часу, як закінчиться укладений договір оренди, навіть інший склад ради вже розпоряджатиметься землею»

сказав Андрій Мартин.

Таким чином, на його думку, ОТГ, у більшості випадків, стають номінальними власниками: передана земля рахуватиметься як комунальна власність, але де-факто повернеться в управління громади досить нескоро.

«До того ж врахуйте: більшість договорів оренди укладаються таким чином, щоб автоматично продовжитися на другий термін. Відтак, об’єднаним громадам віддають землю за принципом «на тобі, боже, що мені негоже», а звичайні «необ’єднані» сільські громади взагалі не отримують нічого», – підсумував експерт.

Дотації

Фото взято з: eatrade.pro

У 2018 році на підтримку АПК у бюджеті передбачено 6,3 млрд грн. Вони розподіляють за 5 напрямками: 4 млрд грн – розвиток тваринництва, 1 млрд – на фермерство, 1 млрд – компенсація за придбання с/г техніки вітчизняного виробництва, 300 млн грн – садівництво, 117,9 млн грн – інші інструменти підтримки.

Особливо актуальна програма підтримки фермерства. Мінагрополітики вважає, що 1 млрд грн може бути цілком достатньо для збільшення кількості фермерських господарств і їхніх кооперативів, а дотації на підтримку тваринництва стануть запорукою збільшення поголів’я ВРХ та зростання обсягів виробництва м’ясо-молочної продукції.

Станом на 1 травня 2018 року за програмою часткової компенсації вартості сільгосптехніки аграрії придбали 953 од. техніки на загальну вартість (з ПДВ) 354,6 млн грн. Дотації на утримання корів отримали 1198 суб’єктів господарювання на суму 259 159,5 тис. гривень, написав у Facebook Мартинюк.

Фермери незадоволені тим, що відбувається: грошей немає, підтримки теж. Однак, Іван Томич вважає, що фінансове забезпечення фермерства поліпшилося останнім часом, та 1 млрд – мізерна сума. До всього, ці кошти використовуються недостатньо та неефективно.

«Так, фінансування загалом краще, але яка це частка від майже 30 млрд грн, котрі йдуть на підтримку АПК [6 млрд грн – дотації і ще понад 20 млрд грн – пільги з ПДВ для зернотрейдерів], припадає селянським фермерським господарствам і кооперативам?», – запитує Томич.

Читати до теми: Аграрії в шоколаді, або Кого збагатили дотації?

Такий розподіл вельми неефективний, каже Томич, оскільки саме фермерські та особисті селянські  господарства забезпечують 60% продукції тоді як середні та великі агрохолдинги – 40%.

Генеральний директор Української аграрної конфедерації Павло Коваль зазначив, що програма підтримки аграріїв ледве дихає. Як і минулого року, фермери почали отримувати дотації із запізненням, та й то не всі.

Тиждень тому пішли перші проплати з підтримки тваринництва, а саме на голову ВРХ. Буквально одиничні проплати. Є зовсім поодинокі випадки компенсації за кредити у галузі тваринництва. Фермерський мільярд також не використовується. Ніхто з фермерів, з ким ми працюємо, не отримав жодної підтримки”.

Таким чином, каже Коваль, за 6 місяців 2018 року програма виконана лише на 10–15%, а за  другу половину року решту засвоїти не вдасться.

«Як ви думаєте, це ефективно спрацювали ці процедури? – запитує він у нас. – А що, немає у аграріїв проблем! Погодні умови які, скільки за мінеральні добрива переплачуємо», – обурюється Павло Коваль.

Рейдерство

Серед інших бід однією з найбільш серйозних є рейдерство. Від нього аграрії потерпають вже не перший рік, однак незважаючи на те, що особливо сильно ця проблема дала про себе знати саме в останні роки, про що свідчить зростання кількості рейдерських атак, досі не прийнято жодних дій для запобіганню цьому явищу.  Для прикладу, за словами заступника міністра юстиції з питань державної реєстрації Олени Сукманової, з 15 липня до 15 листопада 2017 року до антирейдерських штабів надійшло 500 звернень, з них близько 130 – з ознаками рейдерства.

Тим часом ані виконавча, ані законодавча гілки влади не можуть вирішити проблему, яку президент Всеукраїнської асоціації операторів ринку безпеки Сергій Шабовта називає не інакше як «жахом». «Рейдерство – це злочин. Аграрії жодним чином не захищені правоохоронною системою. Мінагрополітики жодних зусиль не робить Більш того, саме міністерство є місцем витоку інформації щодо привабливих підприємств. Завжди головним співучасником кожного злочину є державний чиновник. Рейдери виходять лише тоді коли вони отримають підтримку у владних кабінетах і купили мовчання з боку правоохоронної системи. Лише за таких умов відбуваються рейдерські атаки», – каже фахівець.

Читати до теми: Аграріїв кличуть на антирейдерський форум 31 липня — заява

На думку Сергія Шабовти, рейдери активізувалися через початок розмов щодо зняття мораторію на купівлю земель с/г призначення. Останні, переконаний Шабовта, хочуть підготуватися до відкриття ринку землі, яку потім можна буде вигідно продати. 

Тим часом Мінагрополітики, каже голова громадської організації «Бізнес-Варта» Ольга Матвіїва, не тільки не співпрацює з аграріями, але й взагалі бере участі у процесах подолання рейдерства. «У всіх наших зустрічах я жодного разу не бачила участі Мінагрополітики, зокрема в урядовій комісії за головуванням Степана Кубіва. На мою думку, вони взагалі дистанціювалися. Я дуже добре пам’ятаю випадок, коли приймалися соєві правки. Одного разу в.о. міністра прийшов на кілька хвилин, але до кінця зустрічі не побув, а наступного дня не з’явився взагалі. З точки зору практики я не бачу їхньої участі ніде», – повідомила AgroPolit.com Матвіїва.

Оскільки профільні органи не спромоглися вирішити проблему, експерти та фермери запропонували урядові та парламенту підтримати т.зв. «антирейдерський» законопроект №8121. Лише 12 липня ситуація зрушила з мертвої точки: Верховна Рада прийняла законопроект у першому читанні. Звичайно, аграріям потрібні відповіді вже зараз, однак доведеться ще зачекати – як мінімум до вересня. Хоча можливість того, що парламентарі приймуть закон вже у перші місяці нової сесії – дуже малоймовірна.

Головний здобуток цього законопроекту, на думку Дениса Марчука, в тому, що він дозволить перешкодити зловживанням з боку державних реєстраторів. «На жаль, поки що антирейдерський законопроект не виноситься на друге читання. Це дуже важливий законопроект, який реально міг би прискорити вирішення проблеми, бо він чітко визначає умови роботи держреєстратора і його відповідальність», – вважає експерт.

Читати до теми: Ольга Матвіїва: Павлові Петренку треба піти…
 

Проте, на думку Ольги Матвіївої, законопроект ще потребує доопрацювання. Першочерговими питаннями є повноваження комісії Міністерства юстиції, як розглядає скарги на дії державних реєстраторів, відповідальність останніх і держави в цілому та поліпшення комунікації між правоохоронцями та Держгеокадастром під час рейдерського захоплення, що збільшить шанси аграріїв на успішний захист своїх прав у суді.

«Додаткової уваги потребують державні реєстратори і їхня відповідальність. Сьогодні державний реєстратор, якого акредитує Мін’юст, настільки неконтрольований, що мені аж страшно. За великим рахунком, держава відповідальності не несе. Має бути більше відповідальності, і не лише реєстратора, а й держави», – зазначила Ольга Матвіїва.

Експорт

Фото взято з: independentview.net 

Єдиний напрям роботи Мінагрополітики, на який не нарікають аграрії – експорт. Дійсно, міністерству спільно з іншими державними органами за декілька останніх років вдалося відкрити нові ринки та вивести українських виробників на міжнародний рівень. Так, у 2017 році експорт агропродукції склав $17,8 млрд. Щоправда, експорт залишається сировинним. Три основні позиції: соняшникова олія, кукурудза та пшениця, які разом дають $10 млрд виручки.

Зокрема, українські виробники почуваються вільніше на ринку ЄС. Так експорт туди за січень-лютий 2018 року у порівнянні з аналогічним періодом 2017 року зріс на 36,2%.  Добре це чи погано? Добре. Погано інше – вийти на цей ринок можуть тільки ті, хто  пройшов всі процедури сертифікації продукції в ЄС. Цим похвалитися можуть не всі.

Чого  чекає  агробізнес  від  Мінагро  у питанні експорту? Доступу до великих менш зарегульованих ринків,  куди зможуть постачати свою продукцію  більшість  агровиробників.  Наприклад, потенційно  цікавим  і перспективним є ринок Китаю. Нагадаємо, експорт української продукції до Китаю зростає на 20% і за перші 9 місяців минулого року Україна продала Піднебесній товарів на $1,4 млрд. Проте можливості  двосторонньої торгівлі значно більші, а налагодження китайсько-українського мосту може привести  в АПК України $ 2 млрд. Китайці дуже зацікавлені в українській не–ГМО кукурудзі, зернових, а саме цей ринок залишається закритим. Те ж саме і з товарами тваринного походження. Хоча меморандум на окремі товари було укладено з Китаєм ще рік тому, досі йде робота з узгодження санітарних та фітосанітарних стандартів тощо. Аграрії досі очікують на прорив якого немає.

Два світи

Аграрії практично в унісон кажуть: говорити з Мінагрополітики важко, їх не чують. «Говорити про якесь порозуміння з Мінагрополітики не доводиться. Так, є окремі чиновники, які працюють на 100%, наприклад з євроінтеграції. Це два паралельні світи: одні живуть своїм, а інші проблемами, з якими потрібно боротися», – каже Денис Марчук.

Головна проблема міністерства, додає Павло Коваль, відсутність комунікації між гравцями ринку та чиновниками. «Я цілу весну говорив, що у нас надірвані процедури спілкування нашого міністерства та всієї виконавчої влади з громадськими організаціями і бізнесом. Я продовжую це повторювати, тому що з цим є проблеми. Нас не задовольняють ці умови, діалог і спілкування», – зазначив генеральний директор Української аграрної конфедерації.

Однією з причин відсутності прогресу у реформах, на його думку, може бути міністр, який, каже Коваль, має більше можливостей. «Справа в тому, що не всі рішення в.о. має право приймати за посадовою інструкцією, рангом. І чому ми у ключовій галузі досі не можемо вирішити це кадрове питання!?», – запитує Коваль.

Політолог Олександр Солонтай вважає, що навіть за відсутності міністра у керівництва Мінагрополітики є достатньо важелів впливу, щоб робити свою справу –  просувати реформи й допомагати аграріям. Як приклад він наводить роботу в.о. міністра охорони здоров’я Уляни Супрун, яка «доводить, що не обов’язково бути міністром, щоб просувати реформи».

В.о. міністра цілком до снаги ефективно управляти міністерством, каже Солонтай, але для цього потрібне бажання. «Обов’язково мати бажання боротися за реформу, бути публічною людиною, вести відкриту дискусію з суспільством та формувати коаліцію. Нічого подібного т.в.о. міністра аграрної політики не робить, і не може робити, оскільки його поставив Гройсман зовсім для інших цілей», – переконаний Солонтай.

Наслідком цієї змови є замороження земельної та інших реформ. Мінагрополітики, уточнює політолог, стало заручником популізму представників влади, які не хочуть і бояться змін, а тому всіх задовольняє відсутність міністра, і така ситуація, за його оцінками, триватиме щонайменше до закінчення наступних парламентських виборів.

«Нинішній виконувач обов‘язків міністра аграрної політики є типовим боягузливим чиновником, а не політиком-реформатором. Він боїться будь-яких серйозних змін, кожен свій крок узгоджує з прем‘єром, але, як відомо, і Гройсман не є самостійною фігурою, – додає Олександр Солонтай. – Справжнього міністра аграрної політики ми отримаємо не раніше від листопада-грудня 2019 року, а до того часу точно будемо перебиватися «врємєнщиками»!»

Натомість Іван Томич бачить не лише чорне полотно, а й білі плями у роботі Мінагрополітики. На його думку, в останній рік почався поступовий перехід до фермерського устрою, а також налагоджується комунікація з фермерським середовищем.

«За останній рік тенденція у аграрній політиці має напрями щодо змін від олігархічної до сімейно-фермерського устрою, але ці кроки досить кволі й не дають того результату, який має бути», – вважає Томич.

На думку Івана Томича, покращується діалог Мінагрополітики з громадськістю. «Не всі точки поділяються, не все сприймається, але діалог ведеться конструктивно. Є вміння почути, не завжди все вдається реалізувати, та конструкція взаємовідносин є», – переконаний він.

Олександр Ярощук для AgroPolit.com