Що буде з домашнім молоком та м’ясом із 1 січня 2019 року?

У перший день нового року починають діяти нові стандарти щодо якості молока. Фахівці Асоціації тваринників України (АТУ) пояснюють, що вони передбачають та якими документами регламентуються, а також – як це вплине на селян і їхню можливість займатися виробництвом продукції тваринництва.

Свого часу саме АТУ стала ініціатором відтермінування заборони прийому молока 2-го сорту, щоб селяни не залишилися без чи не єдиного джерела заробітку.

Що в нормативних актах?

З 1 січня 2019 року набирає чинності ДСТУ 3662:2018 «Молоко-сировина коров’яче. Технічні умови». Новий стандарт містить характеристики та технічні умови для здійснення закупівлі та приймання молока коров’ячого.

Таке рішення передбачено у наказі Державного  підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (ДП «УкрНДНЦ») від 27.06.2018 №188 «Про прийняття та скасування національного нормативного документа; про внесення зміни до наказу від 18 грудня 2017 р. № 420».

Зауважимо, що, наприклад, у відкритому доступі в мережі інтернет текст проекту ДСТУ 3662:2018 «Молоко-сировина коров’яче. Технічні умови», який діятиме з 1 січня 2019 року, відсутній. Окремі веб-сайти пропонують на платній формі його переглянути: (перший, другий). Це щодо поінформованості виробників про нові вимоги ёдо якості молока.

Водночас, із 1 січня 2019 року буде скасовано національний нормативний документ ДСТУ 3662-97 «Молоко коров’яче незбиране. Вимоги при закупівлі» в частині вимог до молока екстра, вищого та першого ґатунків. В цілому зазначений стандарт передбачає, що все молоко, залежно від рівня бактеріального забруднення і вмісту соматичних клітин, поділяється на екстра, вищий, перший і другий сорти.

Читати до теми: Мінагрополітики потрібно створити мережу сертифікованих забійних цехів перед відміною продажу «домашнього» м’яса

В частині ж вимог до молока другого ґатунку національний нормативний документ ДСТУ 3662-97 «Молоко коров’яче незбиране. Вимоги при закупівлі» буде скасований лише з 1 січня 2020 року. Але із цієї дати буде встановлено дворічний перехідний період, протягом якого молоко 2-го ґатунку буде прийматися, але виключно для технічних цілей (корми для тварин, казеїн тощо).

Що це означає?

Підсумовуючи вищесказане, зазначимо наступне.

З 1 січня 2019 року змінюються вимоги до якості молока екстра, вищого та першого ґатунків! Вимоги ж до молока 2-го ґатунку залишаються незмінними*. Селяни й усі ті, хто виробляє молоко 2-го ґатунку, зможуть спокійно його здавати на підприємства аж до 1 січня 2020 року.  

Це стало можливим завдяки своєчасному втручанню й активним діям Асоціації тваринників України, яка змогла переконати представників влади у тому, що ще не час запроваджувати нові вимоги, а селянам потрібен перехідний період.

«Ще на початку року нашій Асоціації тваринників вдалося переконати владу відтермінувати запровадження нового стандарту до якості молока, – коментує голова Асоціації тваринників України Ірина Паламар. – Як ми всі пам’ятаємо, нові вимоги мали набути чинності ще з 1 липня 2018 року. Допоки інші асоціації мовчали, тихенько «проковтнувши» цю недолугу законодавчу ініціативу, яку хотіли запровадити, я стукала в усі двері. Я оббивала пороги Кабміну, провела низку зустрічей на всіх рівнях, зверталася до Президента, до прем’єр-міністра України. Але влада робила вигляд, що нас не чула. Проте нашу ініціативу дуже підтримав перший віце-прем'єр-міністр — міністр економічного розвитку України Степан Кубів, який також переймається розвитком українських сіл. Я дуже вдячна йому, що він допоміг переконати членів аграрного комітету в необхідності відтермінувати введення нових вимог, поки люди не будуть до цього готовими.

Читати до теми: Частка молока для переробки від населення зменшилася вдвічі

Водночас ми говорили, що цей перехідний період потрібен для того, щоби створити умови для виготовлення якісного молока, а, саме — забезпечення сіл належною інфраструктурою: спеціальними доїльними пунктами, обладнаними молокопроводом, холодильною і фільтрувальною технікою, щоб молоко здоювалося безконтактним способом і моментально охолоджувалося. За таке молоко вищої якості селянин отримав би й більшу ціну. Наші фахівці навіть підрахували, що встановити подібні молокоприймальні пункти в селах країни можна за рік, і для цього необхідно майже 7 мільярдів гривень, тож пропонували механізми, звідки залучати кошти

І що ми маємо зараз?

Минуло вже півроку від дати останнього відтермінування нових вимог до молока, і досі нічого, жодних дій від держави в напрямі підготовки інфраструктури сіл до виготовлення молока високої якості не було зроблено!

То на що ж можна сподіватися в майбутньому? Залишився всього рік. Вже в 2020 році нові вимоги почнуть діяти. І якщо за цей рік не буде нічого зроблено з вищесказаного, то селяни, не маючи змоги здавати молоко, просто вирізатимуть худобу, залишаючись без єдиної можливості заробітку.

Та є ще й інший ризик! Враховуючи той факт, що молочної сировини в країні й так не вистачає для задоволення потреб внутрішнього ринку, то, найімовірніше, селянське молоко все одно прийматимуть за тіньовими схемами від виглядом 1-го сорту. Хоча насправді воно так і залишатиметься низької якості. Отож, по-перше, всі нововведення в бік нібито покращення залишаться лише фікцією. А, по-друге, людям так і платитимуть за нього копійки».

Серед інших нововведень, на які слід чекати — прийняття проекту наказу Мінагрополітики «Про затвердження Вимог до безпечності та якості молока і молочних продуктів», який ще у серпні 2018 року був активно анонсований та опублікований для обговорення на офіційному веб-сайті Мінагрополітики.

Даним проектом наказу Мінагро передбачено встановлення вимог до молока і молочних продуктів, їхнього виробництва, до доїльного обладнання та гігієни у господарствах, які виробляють молоко та молозиво, до доїння та збору молока, молозива й молочної сировини, до гігієни персоналу. Крім того, оператори ринку повинні будуть гарантувати відповідність молока вимогам законодавства України та певним критеріям вмісту мікроорганізмів та кількості соматичних клітин у сирому молоці від корів, яке йде на промислову переробку для виготовлення харчових продуктів. Для виконання цих критеріїв проектом наказу встановлено перехідний період з 1 січня 2020 року до 1 січня 2022 року.

Яка ситуація з м’ясом?

Фото взято з: zavarnik.biz

З 1 січня 2019 року для селян, котрі займаються виготовленням м’ясної продукції, нічого не зміниться.

Наразі є лише законодавча ініціатива — проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення заходів стосовно забезпечення простежуваності» реєстр. №7489, який на сьогодні ще не прийнято. Цим проектом пропонується, щоб із 2020 року м'ясо тварин, забитих не у спеціалізованих забійних пунктах, не можна було реалізовувати на продаж, а дозволялося лише для власного споживання.

Наразі ж чинною є норма Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», де передбачено: із 1 січня 2025 року продукти, отримані в результаті забою не на бойні, яка має експлуатаційний дозвіл, можуть використовуватися виключно для власного споживання або реалізації на агропромисловому ринку кінцевому споживачеві в межах 50 кілометрів від місця забою або в області, в якій він здійснений.

Читати до теми: «Домашнє» м’ясо на межі — чи  вистачить 28 тисячам сіл 400 боєнь?

«Попри те, що нові вимоги до забою можуть бути введені вже в 2020 році (якщо буде все ж прийнято законопроект №7489), із забійниками ситуація така сама, як і з будівництвом молокоприймальних пунктів, — каже Ірина Паламар. — За інформацією Держстату, якою оперує АТУ, кількість м'ясопереробних підприємств, які здійснюють забій сільськогосподарських тварин живою вагою, перманентно скорочується. На початок 2018 року кількість таких підприємств становила 299, хоча на початок 2016 року їх було 330. Водночас проблема із будівництвом забійників так і не зрушила з місця. Серед тієї мізерної кількості боєнь, яка є сьогодні в Україні, частина взагалі законсервована й не працює, а інша — в неналежному стані. Боєнь, які відповідають високим санітарно-епідеміологічним стандартам — одиниці, до того ж вони віддалені одна від одної на відстань до 100 км: хто повезе туди тварину на забій?

Виходом із ситуації стало б отримання дотації на будівництво забійника. Сьогодні держава передбачає дотації на будівництво підприємств із переробки с/г продукції у розмірі 30% через Мінагрополітики, й у розмірі 25% через банк. Тобто, необхідно вкласти не менше 70-75% власних інвестицій у будівництво, а це суттєві витрати, які під силу далеко не всім. Як результат, виникне тіньовий ринок довідок про забій худоби. На практиці відбуватиметься фіктивне виконання законодавчих вимог перекупниками, які створюватимуть реальну конкуренцію приватним домогосподарствам.

Читати до теми: Держпродспоживслужба: «В Багдаді все спокійно» — торгівля м'ясом залишається вільною

Наша Асоціація тваринників України надзвичайно стурбована такою ситуацією і закликає державу негайно почати діяти: розробити стратегію розвитку в Україні сертифікованих пунктів збору молока та забійників, провести інформаційно-роз’яснювальну роботу серед населення, і, головне, надати необхідне фінансування для їхнього будівництва, податкові пільги, залучати кредити тощо. Ми підтримуємо прагнення України відповідати високим стандартам продуктів харчування, та, водночас, потрібно створити й умови для їхнього виконання!».

Примітка*.

Нагадаємо, що з 1 липня 2018 року 2-й сорт молока (яке переважно виготовляється в одноосібних господарствах, а це майже 70%) планувалося заборонити для використання в харчовій промисловості. Тобто, півроку тому мав набути чинності новий стандарт щодо якості молока – ДСТУ 3662:2015 «Молоко-сировина коров’яче. Технічні умови». Але, у зв’язку із значною соціальною напругою населення, це рішення на державному рівні було відтерміновано, а сам ДСТУ 3662:2015 «Молоко-сировина коров’яче. Технічні умови» у той же день, коли мав набрати чинності, 1 липня цього року, було скасовано.

Підготовлено Асоціацією тваринників України