Як реформувати агросектор — 5 тез міністра економіки Тимофія Милованова

У новому Кабміні під керівництвом Олексія Гончарука не буде окремого міністерства, яке займатиметься агросектором. Відмінити, залишити: так по колу цілий місяць кочувала тема ліквідації Мінагро з однієї голови в Офісі президента до іншої. Як це було — читайте у матеріалі «Ліквідувати чи об'єднати з Мінекології або Держгеокадстром: як правильно реорганізувати Мінагрополітики».

До фіналу наче всі заспокоїлись. Але в останній день, після важких дебатів серед кандидатів на посаду аграрного міністра та погодження плану реформ, яких хотіли від міністра прем’єр та Офіс президента, стало зрозуміло – той, хто прийде (про кандидатів читайте у матеріалі «Аграрний камікадЗе: про роль і план дій для нового міністра»), має після всіх реформ канути в Лету і зникнути з політичних та бізнесових радарів на багато років. Серед попередньо відібраних Офісом кандидатів (їх було декілька), ніхто не захотів топити свій імідж, щоб витягнути АПК із болота 28-річних реформ. Ручна вибірковість серед кандидатів в Офісі без публічного обговорення і поховала Мінагро в лавах Мінекономіки. Хоча лава запасних на посаду аграрного міністра була солідна: всього ринок бачив у цьому кріслі 18 осіб. AgroPolit.com в онлайн-режимі запропонував всім їм презентувати своє бачення стратегії розвитку АПК. Із 18-ти погодилися і дійшли на онлайн тільки 6! Але керманичі вибрали інший шлях – заштовхнути в один департамент Мінекономіки цілу галузь, яка приносить половину експортної виручки країни. Насправді це сором. Але маємо те, що маємо.

Тепер про те, куди поведе новий «керманич АПК» — міністр розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Тимофій Милованов. Раніше в трьох інтерв'ю (перше, друге та третє) AgroPolit.com він озвучив 5 ключових тез із розвитку агросектору — ринок землі, правила роботи на аграрному ринку, розвиток дрібних агрокомпаній та фермерства та про АПК як національний бренд. Пропонуємо пригадати.

Про ринок землі

Чим земля відрізняється від стовпів? Це товар. Земля має оброблятися тими, хто найбільш ефективно її використовує. Поки існують сурогатні механізми оренди, це дає можливість великим компаніям залишатися монополістами. Тому що в них є юридичні відділи й певні можливості проводити це все легально, а простий малий фермер — не може. Тому в нас і є агрохолдинги, які лобіюють свої інтереси. Я переконаний, що ринок землі має бути. Можливо, українці вважають по-іншому. Тоді ок, я згоден. 

Агросектор представлений багатьма гравцями і не всі вони прагнуть, наприклад, прозорого ринку землі. Хоча вільний ринок частково вже діє. Землю обробляють, вирощують на ній щось, через когось продають продукцію, хтось із цього має зиск, але бюджет не отримує податків.

Зрозуміло, якщо ми відкриємо ринок землі — вона буде використовуватися більш ефективно. Але також очевидно, що поки немає зрозумілого права на власність, завжди знайдеться той, хто незаконно використовуватиме землю, нікому нічого не платитиме або розраховуватиметься за корупційними схемами.

Про міністра-камікадзе і кандидата на запуск ринок землі

Якби я взяв на себе відповідальність за міністерство і не побачив, що замість мене прийде хтось кращий, то хай кар’єра моя «згорить», але я би спробував щось зробити.

Це повинна бути некорумпована та компетентна людина, яка вміє працювати. Отак просто вставати зранку, йти на роботу, виконувати свої зобов’язання, дотримуватися обіцянок, не «кидати», не передомовлятися, вміти брати на себе відповідальність. Якщо в АПК буде така людина, то, повірте мені, це набагато важливіше, аніж політична приналежність чи умовна «технократичність». Ще ця людина повинна вміти вибудовувати команду, бо без хороших заступників і керівників департаментів нічого не вийде, хоч яким чудовим чи прекрасним був би міністр. 

Якби в Україні була політична партія, яка дійсно відстоювала ринкові відносини, то вона провела б в уряд та управлінські органи людей-реформаторів, здатних зробити земельну реформу. І має бути політична воля. Зараз її немає. Тому, схоже, що земельна реформа не відбудеться ще довго. Ні в кого з політиків і міністерства сьогодні немає бажання бути героєм земельної реформи, бо її результати відчують мінімум за 5 років. Не факт, що «герой» доживе на політичній арені до того часу. Щоб будувати політичну кар’єру, не обов’язково проводити фундаментальну земельну реформу. Політики сьогодні це розуміють. Тому на кластерному рівні (міністру, голові департаменту чи депутату) краще будувати реформу, яка медійно виглядає дуже добре. Хоча, по суті, й не зачіпатиме корінь проблеми. Це й роблять сьогодні.

Має робити і «вигризати зубами». По-перше — галузі потрібні нормальні умови для роботи. Друге — допомога для виходу на зовнішній ринки. Третє — міністр має витримувати той шалений тиск, який на нього розпочнеться зараз у зв’язку з: а) відкриттям ринку землі; б) переглядом оподаткування для сектору. 

Мені як економісту, наприклад, важко зрозуміти позицію багатьох українців щодо того, що землею не можна торгувати. В усьому світі ринок землі приносить державі немалі доходи, а в Україні — ним не торгують. Як АПК може бути головним драйвером без цього? Я не можу зрозуміти.

Про український агробізнес як національний бренд

Його можна робити  національним брендом. Головне, щоб від цього зростав ВВП, сплата податків і зайнятість у секторі.

Про дрібний агробізнес та фермерів

Дрібний бізнес потрібен – це факт. Його слід вирощувати. З іншого боку, підтримка когось окремого – це спотворення ринку. Хіба людина винна, що збудувала більшу та ефективнішу компанію? Ні. Можливо, їй допомогли особисті зв’язки, але не виключено, що й ефективність. А може – обоє факторів. Виникає й питання навіщо давати підтримку держави АПК, а не, скажімо, дрібним виробникам квасу, ІТ-сфери чи комусь іншому? Державна підтримка дрібним аграріям – це спірне питання. Як на мене, краще витратити додаткові кошти з бюджету на захист прав власності всього бізнесу і створення рівних умов гри. Коли міністерство прописуватиме хто і як отримуватиме ці гроші, то лишається місце політичній грі «за» когось з виробників і «проти»… Міністерство аграрної політики, парламентські комітети автоматично в такому разі потраплять під політичний тиск, бо ніхто в Україні до кінця не розуміє, що таке дрібний і середній бізнес, де він починається і закінчується. Уявіть, які ставки будуть, щоб потрапити в цю категорію дотацій! Такими діями можна засунути себе в політичний «мордор», далі хтось не втримається і почне вирішувати питання на пряму, заносячи гроші в чиновницькі кабінети і так далі.

В Америці кожний фермер — це wild west, який має свою маленьку ферму. Вони всі здають молоко заводам і теж кричать, що агрохолдинги за їхню продукцію платять мало. Але це нормальна ситуація: завжди фермери будуть нарікати на великий бізнес і виступати за малий і середній. В Україні також відбувається монополізація АПК, є його лобі. Але, можливо, так ефективніше. 

Про роль правила гри на ринку

Українці мають зрозуміти, що вирішувати має не «кум», «сват», «брат», а всім слід жити за єдиними правилами. Тарас Кутовий (на момент взяття інтерв’ю він був міністром АПК, — авт.) має забезпечити такі правила, що навіть дрібний фермер міг вирости до масштабу Олега Бахматюка. Досягнути цього можна як за будівництва будинку: спочатку міцний фундамент, далі – стіна і «начиння».

Наталія Білоусова, головний редактор AgroPolit.com