Плюси та мінуси бюджетного закону 5600 в частині оподаткування АПК

Ухвалення у другому читанні та в цілому закону №5600 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» викликало чимало суперечок серед експертів. Є 5 основних змін для агросектору, які запроваджується законопроєктом: мінімальне податкове зобов’язання, невирішена правово-податкова колізія в частині оподаткування птахівників (ухвалено взаємовиключні поправки з двома режимами сплати податків), земельний податок для «Укрзалізниці», скасування вимоги клеїти акцизні марки для натуральних вин та напоїв медових, а також – продаж паїв без оподаткування. Більше деталей про них у аналітичному матеріалі на AroPolit.com.

Загалом законопроєкт ставить чимало важливих запитань. Чи допоможе він вивести фермерів з «тіні», чи просто вдарить по кишені дрібних та середніх виробників аграрної продукції? Зібрані податки від мінімального податкового зобов’язання підуть на розвиток громад, чи за рахунок фізосіб держава банально хоче підвищити надходження до казни? Прогнозовані надходження – це реальні цифри чи взяті зі стелі «розрахунки»?

AgroPolit.com зібрав коментарі експертів, які роз'яснили ці моменти. Серед коментарів є оцінка аграрного міністра Романа Лещенка та голови аграрного комітету Миколи Сольського, які вони надавали ще до другого читання законопроєкту №5600. Наразі таких коментарів публічно вони ще не дали. Загалом до другого читання подали 159 поправок, з яких 29 врахували.  

Роман Лещенко, міністр аграрної політики та продовольства України

Я абсолютно переконаний у необхідності підтримки та ухвалення в першому читанні урядового законопроєкту №5600 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень», внесеного 02.06.2021 року. Також висловлюю категоричне застереження щодо ухвалення альтернативних законопроєктів на цьому етапі, оскільки це неминуче призведе до затягування строків розгляду на догоду монополій та олігархату, які блокують законопроєкт різними способами.

Після ухвалення законопроєкту №5600 Верховною Радою України у першому читанні Мінагрополітики проведе розширені консультації з аграрними асоціаціями та с/г товаровиробниками для підготовки відповідних пропозицій до другого читання по запропонованим альтернативним законопроєктам з метою ухвалення в цілому закону задля детінізації аграрного сектору.

Наразі критично важливо в максимально стислі регламентні строки ухвалити урядовий законопроєкт №5600 в першому читанні. Міністерство чекає на деталізовані пропозиції від усіх зацікавлених суб'єктів щодо удосконалення правового регулювання в законопроєкті.

Микола Сольський, голова агарного комітету Верховної Ради

Вирівнювання податків для всіх учасників ринку – це правильно, але в законопроєкті 5600 існує чимало дискримінаційних моментів.

Я вважаю, що потрібно було вже давно вирівняти податкове навантаження на аграріїв і створити однакові умови для всіх учасників ринку. Однак в кінцевій редакції законопроєкту 5600 ми бачимо, що документ передбачає додаткове підсилення фіскальних органів – я проти цього. Також проєкт передбачає переведення птахівників на загальну систему оподаткування із заміною єдиного фіксованого податку (4 група) на податок з прибутку. Скажу чесно, я не знайомий з керівниками найбільших птахівничих підприємств, але вносити базові зміни в закон, намагаючись виписати їх під конкретних осіб – це хибний крок.

Іван Чайківський, народний депутат, секретар аграрного комітету ВРУ

Впорядкування сплати податків та виведення їх з тіні.

Від 15 до 30 мільярдів гривень, за попередніми підрахунками, додатково вдасться залучити в бюджет держави, завдяки законопроєкту 5600, за який сьогодні у другому читанні проголосувала ВР.

Процес роботи над ним був складним і досить тривалим, в результаті на розгляд винесли 11 тисяч правок.

Чи ідеальний цей законопроєкт? Звичайно, ні, але він має чимало позитивних моментів та є збалансованим з позиції теперішніх реалій. Зокрема, покращується адміністрування багатьох податків і зборів, в ньому врахували інфляцію та усунули з Податкового кодексу промахи, які давали можливість уникати сплати податків.

Законопроєктом 5600 також пропонують зміни, завдяки яким діяльність недобросовісних аграріїв буде змушена вийти з тіні. Зокрема, вводиться мінімальне податкове зобов’язання на 1 га, чого аграрії добивалися вже з десяток років. Це ставить в рівні умови всіх сільгоспвиробників в частині податкового навантаження.

Також чимало податків залишатиметься в громадах, а це означає, що на місцях буде більше можливостей для розвитку

А загалом оподаткування АПК – дуже глибока тема, і починати її потрібно. Ми розуміємо, що в нас сьогодні високомаржинальними культурами є олійні культури, технічні культури, зернобобові, де (не треба кривити душею) аграрники добре заробляють. Після того як вибілимо ринок (його треба вибілити, бо 8-9 млн га сільськогосподарських земель обробляються в тіні), можна буде запустити процес правильного розподілу податків. Потрібно врівноважити високомаржинальне рослинництво і низькомаржинальне або навіть і збиткове тваринництво. Логіка має бути в усіх процесах – і в зміні підходів оподаткування також. Якщо десь забагато преференцій, а десь останню сорочку знімають – це треба виправляти. Інакше справедливості не буде. Як можна урівноважити? Наприклад, має фермер 1000 га. Ми розуміємо, що він може на тих 1000 га землі тримати умовно 200 корів. Тобто навантаження у нього 1 корова на 5 га. Велике навантаження? Ні. Можливо, слід збільшити навантаження. Але коли ми закріпляємо умовно одну корову за 4 га, чи за 2 га, то в такому разі виробнику даємо податкову пільгу на 10 років. Яку? Будеш платити не 100% земельного податку, а тільки 70%. А ті 30% виробники залишають собі – це ще одна форма спецрежиму для створення доданої вартості в АПК. Ті 30% ти кидаєш на спецрахунок підприємства і з того спецрахунку використовуєш кошти на тваринництво. Якщо немає тваринництва – немає спецрежиму. Аналогічно по свинарству, вівчарству, козівництву…

Потрібно запропонувати аграріям «спецрежим» для створення доданої вартості. Він має діяти за аналогією до спецрежиму, який був у АПК раніше. Але його ключова відмінність полягає в одному: створюєш додану вартість – отримуєш цей спецрежим, не створюєш – не отримуєш. Спецрежим доданої вартості в АПК – це зниження ставки ПДВ до 7% з 20% на всіх етапах виробництва – від сільгосптоваровиробника до прилавку. На кожному етапі виготовлення аграрної продукції діє ставка ПДВ 7%. Виробнику це дозволяє акумулювати додаткові фінансові ресурси і направити їх на розвиток тваринництва (м’ясного чи молочного). Споживачу – гарантує зниження кінцевих цін. Державі – забезпечує збільшення доходів від нарощення обсягів виробництва агропродукції з доданою вартістю та дозволяє провести імпортозаміщення по харчах. Всі від цього виграють. Спецрежим доданої вартості – це крок для розвитку в загальному аграрному секторі, який стимулюватиме переробку.

Вадим Івченко, народний депутат, член аграрного комітету

Процес холдингізації України триває.

Саме ухваленням закону 5600 держава віддає пріоритет великим холдингам, а наповнення бюджету буде відбуватися саме за рахунок пересічних селян.

На сьогодні 4,5 мільйона одноосібників обробляють 5,5 мільйона гектарів землі. Звісно, існують і деякі тіньові схеми. Але більшість з них виробляють продукцію виключно для себе. Вони працюють в рамках закону про особисті селянські господарства і не є юридичними особами та не мають статусу товаровиробника. Саме цих людей урядовці запропонували оподаткувати фіксованим податком на землю. Мало того, вони також мають сплачувати податок і з вирощеної продукції!

Скоріш за все, більшість селян будуть понаднормову землю здавати в оренду. І всі ми розуміємо — що в більшості випадків сьогодні орендарем виступає не фермер.

Цими діями влада зганяє селян із землі, а земельні наділи все швидше будуть переходити до земельного банку великих компаній.

На мою думку, це вкрай невдала спроба наповнення державного бюджету! Адже вона проводиться за рахунок пересічних і без того небагатих сільських мешканців. Для них це вкрай високі податки.

Ще раз влада показує своє справжнє обличчя. Сьогодні у неї в пріоритеті багаті великі холдинги, а не сімейні ферми та можливість створення нових робочих місць в сільській місцевості.

Микола Кучер, народний депутат, член аграрного комітету

Найголовніший момент у законі 5600 – це податкове зобов'язання для аграрного сектору. За розрахунками законодавців, ця норма допоможе отримати місцевим бюджетам 10 млрд грн. Якщо, наприклад, фермер не сплачує податки (ПДФО на зарплату, паї та інше) і наприкінці року у нього виходить на гектар 400 грн, а там іде фіксований податок і коефіцієнт 0,45 НГО. Це приблизно 1200-1300 грн. Будь ласка – доплати решту 800 грн. Це правильно, чесно і справедливо. Такий крок дозволить збільшити доходи місцевих бюджетів, адже з цього податку 60 % підуть саме туди (25 % – отримає державний бюджет і 15 % – обласний). Чутки про те, що ця норма призведе до обезземелення громадян, зменшення прибутків і таке інше – це лише чутки та висловлення незадоволення «тіньових» користувачів земельних ділянок. Сьогодні холдинги сплачують в середньому 2300 грн за гектар, а фермери, які частково приховують оренду – 400 грн.

Роберт Горват, народний депутат, голова підкомітету з питань правового забезпечення діяльності митних органів комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики

Серед іншого, сьогодні парламентом ухвалено зміни до законодавства в частині ввезення суб'єктами господарювання тестових зразків алкогольних напоїв, визначено процедуру електронного ліцензування та закріплено безстрокову дію ліцензій. Для поціновувачів натуральних вин та напоїв медових передбачено розлив продукції у металеві банки 0,33 л із харчового алюмінію. Вже з 1 січня 2022 року ці законодавчі зміни мінімізують витрати часу та коштів наших виробників.

Володимир Печко, голова громадської спілки «Асоціація садівників, виноградарів та виноробів України»

Позитивним моментом ухвалення закону 5600 можна важчати той факт, що скасовуються акцизні марки для натуральних вин та медових напоїв. Йдеться про те, що акцизна марка на «тихі» вина не клеїтиметься (це вина до 15 оборотів, без кріплення, цукру – так звані сухі вина). При цьому не йдеться про скасування сплати акцизу, лише про те, що у виробників відпадає необхідність закуповувати цю марку у податківців та клеїти її (якщо приклеїли неправильно – це автоматично штрафні санкції від податкової), тому такий крок – це плюс.

Нагадаємо, ще влітку (після першого читання законопроєкту №5600) аграрії та профільні асоціації висловлювали стурбованість законодавчою ініціативою щодо змін в оподаткування, яке несе закон в роботу АПК. Тоді також були зібрані коментарі профільних фахівців з аграрних питань.

Андрій Мартин, заступник Голови Ради Асоціації «Земельна спілка України»

Законом 5600 передбачене запровадження мінімального податку на гектар. Це питання обговорювалося в аграрних колах протягом декількох років. Ключове завдання – поставити всіх, хто використовує землі сільськогосподарського призначення, в рівні умови. Адже у нас фактично легальною орендою охоплено приблизно 40-70 % пайових земельних ділянок. Можна сказати, що третина землі в Україні де-факто не оподатковується – там спірна оренда. Якби договір оренди був легальний, то орендатор сплачував би податок на доходи фізичних осіб (ПДФО), оскільки він є податковим агентом орендодавця, а також сплачував би військовий податок та єдиний податок 4 групи. Якщо жодних угод не зареєстровано, то дуже часто громада і жодних надходжень від оренди земельних ділянок не отримує, особливо коли суб'єкт господарювання зареєстрований не в тій громаді, де фактично ведеться діяльність. Тому законом вирівнюється податкове навантаження (МПЗ), чому і прораховувалася сума в еквіваленті 5 % від нормативної грошової оцінки (НГО). Як порахували законодавці, сьогодні легальний землекористувач несе податкове навантаження саме в такому обсязі – близько 1,5 тис. грн за гектар. Тобто після введення закону в дію для легальних землекористувачів податкове навантаження не зросте, воно залишиться таким, як і було. А от для тих, хто працює в тіні – це стало своєрідним сюрпризом, адже вони отримають податкове зобов'язання у вигляді мінімального МПЗ. Тобто при середньому розмірі паю близько 4 га, середній розмір МПЗ буде складати близько 6-7 тис. грн. Звичайно, в різних регіонах ця сума буде коливатися. Відразу можна порадити тим людям, які не уклали угоду про оренду з орендарем, зробити це якнайшвидше, і тоді вже орендар буде податковим агентом і сплачуватиме податки.

Що стосується різноманітних пільговиків (пенсіонерів, соціальних працівники та інших), це питання вирішується нормами про пільгові податки, але до норм про мінімальне податкове забезпечення – це питання не має відношення.

За використання державних земель, які перебувають у постійному користуванні різноманітних державних структур, зокрема, використовуються не за призначенням і надані в «умовну суборенду», податки має сплачувати землекористувач. Пам'ятаймо, що є сам суб'єкт використання земельної ділянки. Державне підприємство, комунальне підприємство чи інша установа (навіть з незареєстрованими земельними ділянками в кадастрі), які користуються землею, у них є правовстановлюючі документи (навіть старі радянські), кількісний облік земель, і зв'язати земельну ділянку із певним суб'єктом можна цілком просто. Якщо суб'єкт буде заперечувати і стверджувати, що він цю землю не використовує, тоді це вже питання до органів місцевого самоврядування. Хай тоді цю землю виставляють на торги або безоплатно приватизують та ін.

З нововведень закону 5600, які стосуються сплати єдиного податку 4 групи, там змінили цю норму для тих, хто займається курятиною. Там виникла колізія в законі, зараз питання вирішується, але деталі мені наразі невідомі.

Іван Фурсенко, радник Асоціації міст України

Ключовий момент у прийнятті законопроєкту №5600 полягає в тому, що він входить до пакету бюджетних проєктів. Власне, його потрібно було ухвалювати в тому чи іншому вигляді. У багатьох питаннях він спочатку був досить контроверсійним, з ним багато працювали, і, на мою думку, ухвалений закон дасть громадам більше плюсів, ніж мінусів. Для місцевого самоврядування – це позитивна новина. Позитив полягає в тому, що до органів самоврядування будуть звітувати також фізичні особи, а не лише юридичні, як це було прийнято після першого читання; податок на дохід фізичних осіб (ПДФО) від продажу зеленої енергії (сонячних батарей та інших потужностей) буде зараховуватися за місцем розташування робочих потужностей. Це величезний плюс для невеличких громад, адже, як правило, всі ці підприємства зареєстровані у великих містах, електроенергію такі підприємства продавали по всій Україні, а податки сплачували за місцем реєстрації, і громади не отримували від цього користі, окрім податку за землю. Також вдалося поновити нормативну індексацію НГО для органів місцевого самоврядування. Громади зможуть повторно переглядати вартість земель (з 2022 року – по населених пунктах, а з 2023 року – сільськогосподарські та інші угіддя).

Відповідно до оновленої формули сплати податків, передбаченої законом, та частина формули, яка стосується 64 % ПДФО з 5 % чи 1500 грн за гектар, буде розщеплюватися, і частина цих коштів буде йти до місцевого бюджету, а частина до обласного та державного. Також дуже великим позитивом для громад є те, що Укрзалізниця буде сплачувати громадам плату за використання земель. Цю норму хотіли прибрати після першого читання але, врешті-решт, залишили без змін.

Однак варто додати, що закон викликав певне незадоволення у аграріїв, особливо коли мова заходить про самозайнятих осіб, які мають поля за межами населеного пункту. Вони будуть змушені сплачувати ці 1,5 тис. грн за гектар, і це для більшості не є проблемою, однак у віддалених селах, де є мікровиробники – це буде неприємним моментом. Проте в цілому закон принесе позитивний ефект для органів місцевого самоврядування і громад, хоча і присутній ризик підвищення соціальної напруги через негативну реакцію на закон пересічних громадян.

Олег Нів'євський, професор Київської школи економіки

Законопроєкт 5600 все ж таки ухвалили, але МПЗ або мінімальне податкове зобов'язання з кожного гектару сільгоспземель залишили. Це не боротьба з олігархами, для мене – це удар по дрібному фермерству.

Мінімальне податкове зобов’язання є свого роду поліцейським заходом або примусом, а тому в боротьбі з тінізацією може призвести до зворотних дій.

Мінімальне податкове зобов’язання безпосередньо втручається в земельні відносини. Наприклад, для малих фермерів це стимул не виробляти, а віддавати землю в оренду. Законопроєкт №5600, з моєї точки зору, не боротьба з якоюсь олігархією, а навпаки – загроза розвитку дрібного фермерства в Україні.

Інша річ, яка теж цікава в законопроєкті, стосується птахівництва. Те, що їх позбавили статусу платників 4 групи й перевели на загальну систему оподаткування — це крок в правильному напрямку.

При цьому поки що рано говорити про наслідки для птахівництва й конкретні цифри, адже повного тексту законопроєкту не було опубліковано. Однак законопроєкт попри велику кількість постанов буде ухвалений.

Практика показує, що не заблокують. Бо те саме було і при розгляді земельної реформи, коли ухвалили закон про обіг, земельну модернізацію, теж було повно цих постанов, і це нормальна практика в парламенті.

Краще боротися з тінню м’якою силою, до заходів якої зараховую: 100% реєстрацію земельних ділянок та договорів оренди, скасування мінімального 7-річного терміну оренди землі, дофінансування та кредитування аграріїв, котрі потребують грошей під час виробничого сезону.

Кілька сотень додаткових підприємств чи ФОПів, які будуть зареєстровані, нічого не дасть. Навіть в розвинутій Європі значна частка аграрного ринку перебуває в тіні (10-15%). Можливо, краще залишити 15-20% в тіні, нехай собі живуть, працюють на цій території. Адже проконтролювати адміністративно дуже складно, державний сектор і так має багато проблем: з людським капіталом, доступом до даних тощо.

Олександр Горобець, український підприємець, політик, народний депутат України 9-го скликання. 

Дійсно, сьогодні було гаряче обговорення проєкту Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень" (№ 5600), який представив Голова Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев.

Хочу зазначити, що цим законом удосконалено деякі положення, що стосуються загальних питань адміністрування податків, податків на прибуток підприємств, доходів фізичних осіб, доданої вартості, акцизного та екологічного податків, рентної плати, плати за землю, умов перебування на спрощеній системі оподаткування.

Даніїл Монін, економіст

Кожен фермер тепер олігарх, і кожна бабуся, яка торгує своїм урожаєм на 1 мінімальну зарплату на місяць.

Вітаю українців з тим, що в Україні стало дуже багато олігархів, з якими, як відомо, у нашого Президента особливі рахунки! Дякую Слугам, що робите всіх громадян олігархами.

1210 – кожен бізнесмен тепер олігарх

1073-1053 – кожен ФОП тепер олігарх

5600 – кожен фермер тепер олігарх.

ФінМон – кожен громадянин тепер терорист від 5000 гривень.

Ну і чекаємо з нетерпінням на закон про посилення контролю за доходами фізичних осіб. Кожен громадянин тепер олігарх.

Михайло Апостол, ексрадник міністра МВД, аграрний експерт

Закон 5600. Землевласники сплачуватимуть 1500 гривень мінімального податку за кожен гектар.

Чомусь не знаходжу у законі відповідей на низку питань, через це не можу професійно коментувати його як представникам ЗМІ, так і підприємцям.

А саме:

Хто має платити мінімальний податок за:

• паї, які в оренді?
• на які не переоформлена спадщина?
• як платитимуть пенсіонери, адже у них пільга?
• як платитимуть соціальні працівники та велика кількість пільговиків?
• як платити за викуплену с/г землю?
• як і хто має платити за державну землю, яка перебуває в постійному користуванні різноманітних державних структур, зокрема використовується не за призначенням і надана в «умовну суборенду»? Хто визначатиме законність чи незаконність їх використання?
• хто і як сплачуватиме за «пільгові» землі с/г призначення, зокрема, Міноборони, освіти, науки, залізниці, тисячі громадських неприбуткових організацій?
• чи скасовується земельний і фіксований податок на землю?
• механізм нарахування 18% доходу за продаж вирощеної с/г продукції на своїх присадибних ділянках.

Хто буде контролювати ці процеси і нестиме відповідальність, адже попередні пільги ніхто не скасував.

Анатолій Косован, адвокат, керуючий партнер юридичної фірми Kosovan Legal Group

Найістотнішою зміною цього законопроєкту стало запровадження мінімального податкового зобов'язання. Це умовний відсоток від нормативної грошової оцінки власних або використовуваних с/г земель, нижчим за який загальне податкове навантаження не може бути. Тобто компанія, ФОП і навіть фізособа за встановленими для них правилами розраховують кількість сплачених податків і порівнюють суму з розміром мінімального податкового зобов'язання. Якщо умовне зобов'язання вище за фактично сплачене, то доведеться доплатити до бюджету.

Таким чином, для частини аграрного бізнесу, в основному середнього та великого, ця зміна, швидше за все, нічого не змінить, проте для малих виробників та ФОП це збільшує податкове навантаження. Щоправда, варто зауважити, що законодавець знизив обумовлений вище коефіцієнт від НУО для сімейних фермерських господарств, зареєстрованих у формі ФОП, на 50%, проте лише для тих, які є платниками єдиного податку 4 групи і не ведуть іншого бізнесу.

Мотивація для внесення таких змін була вкрай проста — боротьба із сірим ринком зерна, яке надалі експортується з країни за рахунок скруток, і державі доводиться відшкодовувати експортерам із держбюджету ПДВ за товар, з якого він не був сплачений.

Давайте розберемося, звідки береться таке зерно.

Джерело перше – заниження показників урожайності. Тобто виробник, практично завжди платник єдиного податку 4 групи, збираючи умовних 10 т продукції з гектара, відображає в обліку лише 7, які й продає безготівково з усіма наслідками. 3 тонни, що залишилися, продаються за готівку, і надалі вводяться в обіг через горезвісні «скручування».

Для загального розуміння, у витрати, які може враховувати виробник для порівняння з мінімальним податковим навантаженням, входить: єдиний податок, рента, податок на доходи фізосіб із сум, сплачених ним за оренду/емфітевзис, а також 20% орендної плати за землі державної та комунальної власності або орендовані у юридичних осіб.

Таким чином, витратна частина виробника ніяк не залежить від того, яку частину продукції він продав за розрахунок готівкою, оскільки єдиний податок сплачується від кількості використовуваних земельних ділянок. Тобто скільки б такий виробник не продав сірого зерна, його податкове навантаження від цього ніяк не зміниться, і запровадження мінімального податкового зобов'язання ніяк його не стимулює до переходу на належний облік та відмову від готівкових розрахунків.

Другим джерелом є зерно, вирощене на неврахованих землях. Йдеться про ситуації, у яких продукція вирощується на землях, якими сам виробник не володіє та офіційно їх не орендує, що дає можливість не відображати в обліку та звітності товар, зібраний з таких земель.

У цій ситуації взагалі мінімальне податкове зобов'язання не застосовуватиметься, оскільки воно розраховується від НУО земельних ділянок, якими така особа володіє або орендує їх. Звичайно, тут може виникнути сумнів, адже фізособи, які офіційно не передадуть с/г землі в оренду або емфітевзис, повинні самі сплачувати обумовлене мінімальне зобов'язання. І цілком можливо, що це справді може стати частковим стимулом, проте для розуміння його ефективності необхідний розрахунок в абсолютних цифрах, тобто розуміння прибутковості з гектара землі та розміру такого навантаження.

Також слід зазначити, що для неврахованого вирощування продукції часто використовуються великі масиви державних, комунальних, незатребуваних і не розділених земель, а також тих, на які не з'явилися спадкоємці. Відповідно до таких угод мінімальне зобов'язання також не застосовуватиметься, бо відсутній його платник.

Таким чином, ефективність виведення аграрного бізнесу з тіні за допомогою такого механізму, як мінімальне податкове зобов'язання, є вкрай низькою, проте при цьому збільшує фіскальне навантаження на дрібний агробізнес і фермерів.

Троянським конем у цій ситуації може виявитися Постанова Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 р. № 1147, якою встановлено нову методику розрахунку нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка безпосередньо впливає на розмір мінімального податкового зобов'язання.

Окремо варто згадати історію, яка знайшла відгук в інформаційному полі щодо птахівницького бізнесу.

У цьому ракурсі слід зазначити, що:

• Птахівництво, а саме такі види діяльності як: розведення свійської птиці, виробництво м'яса свійської птиці, виключені з видів діяльності, що підлягають реєстрації платниками єдиного податку 4 групи.
• Бізнес, який займається виключно обумовленими видами діяльності, пов'язаними з птицею (крім курей), тимчасово до 2027 р. звільнений від сплати податку на прибуток.
• Правки, що передбачали зниження ставки єдиного податку для земель під птахофабриками, не увійшли до останньої редакції законопроєкту на сайті парламенту. Проте навіть якщо вони увійдуть до опублікованого тексту Закону, то не діятимуть з огляду на обумовлене у першому пункті.

Таким чином стає очевидним, що мети, поставленої перед обумовленими змінами, досягнуто не буде, і це призведе лише до збільшення податкового навантаження на малий аграрний бізнес, втім, як і з іншими змінами, внесеними законопроєктом № 5600.

Віталій Хворостяний, журналіст AgroPolit.com