Передача земель сільськогосподарського призначення з державної до комунальної власності – ключові моменти

Давайте розберемось, як виконуються слова Володимира Зеленського, які він проголосив на земельному форумі 15 жовтня 2020 року: «Ми повертаємо землі людям. З центру – на місця. Це логічно й справедливо. Це важливо для завершення децентралізації. Бо саме громади найкраще знають, як організувати своє життя: де має бути садочок, школа, комунальні дороги, садові насадження та промислові об’єкти».

Читати до теми: Земельна реформа України: ринок землі, оренда, паї, емфітевзис, передача землі громадам, ціна 1 га

 Вже сформовано законодавче підґрунтя для передачі земель сільськогосподарського призначення з державної до комунальної власності :
1.  15 жовтня Президент України Володимир Зеленський підписав Указ №449/2020 про передачу земель сільськогосподарського призначення з державної до комунальної власності.

2.  16 листопада Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», яка запускає механізм повноцінної передачі з державної у комунальну власність земель сільськогосподарського призначення всім без виключення територіальним громадам.

3.  Статтею 117 Земельного кодексу України сформовано загальний порядок передачі земель з державної у комунальну власність.

Зверніть увагу, що процес передачі у колективну власність с.-г. землі започатковано Порошенком (Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні»). Він досі чинний. Відповідно до цього документа, необхідно здійснити передачу земель колективної власності ліквідованих колективних сільськогосподарських підприємств до комунальної власності, завершити процес допаювання до 2025 року сільськогосподарських угідь з обов’язковою передачею несільськогосподарських угідь у комунальну власність.

Читати до теми: Анатолій Мірошниченко: Підвищення ролі громад у будь-яких питаннях, пов'язаних із життям ОТГ – це крок у протилежний бік від корупції

В рамках реформи місцевого самоврядування та децентралізації влади цей процес вже відбувається, і велика частина земель державної власності наразі передана у комунальну під розпорядження громад. Нібито ціль щодо отримання громадами більших повноважень виконується. А, починаючи з 1 січня 2025 року, у комунальну власність громад мають відійти ще не приватизовані громадянами України ділянки. У статті 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» сказано: у разі, якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки. У цій же статті сказано, що у випадку простроченого терміну оформлення у людини ще є шанс через суд продовжити терміни оформлення, проте через 7 років сільська рада може її продати іншому власнику.

 Розглянемо алгоритм передачі земель сільськогосподарського призначення з державної до комунальної власності:

• провести інвентаризацію документів, що були видані до 2013 року та посвідчують право користування на земельні ділянки (рішення рад про надання земельних ділянок, договори оренди, державні акти на право постійного користування тощо);
• провести інвентаризацію державних актів на право власності на земельні ділянки, які були видані до 2013 року. Це важливо з точки зору недопущення накладання ділянок приватної власності на проінвентаризовані земельні ділянки, які помилково можуть бути віднесені до державної власності.
• встановити фактичне місцезнаходження таких ділянок.

 Читати до теми: Земельна реформа 2021 – дорожня карта запуску ринку землі
 

Щоб зрозуміти вимоги алгоритму, розглянемо документи, які дають право власності на землю в Україні:

1.  З 1992-2001 рр. в Україні діяв державний акт на земельну ділянку рожевого (червоного) кольору, який не містив кадастрового номеру земельної ділянки. Крім відсутності інформації щодо кадастрового номеру, рожеві акти могли містити дані щодо декількох земельних ділянок з різними цільовими призначеннями. Наприклад, для ведення особистого селянського господарства, а також для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). На таких документах могли бути навіть виправлення ручкою.

2.  Видавався Державний акт за 2002-2008 рік – має нову форму та зелений колір, а також кадастровий номер.

3. Видавався Державний акт за 2009-2012 рік – має кадастровий номер, синій колір та додаткове поле про ідентифікаційний номер власника ділянки.

4. Видавався Державний акт за 2013-2015 рік – Витяг та Свідоцтво з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

5. З 2016 року – лише витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

 Таким чином, під загрозою залишаються усі ділянки, які не зареєстровані у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Навіть ті, що мають кадастровий номер на Державному акті. А особливо у випадку несформованої ділянки в кадастрі. Тобто коли ділянка не відображається на публічній кадастровій карті й у загальнодержавній системі відомостей державного земельного кадастру.

Читати до теми: Як уберегти власну земельну ділянку чи свій аграрний бізнес від «реєстраційного» рейдерства?
 

Кому вигідно:

Громадам, які можуть здавати цю землю в оренду і навіть продати іншому власнику.

Кому не вигідно:

Громадянам, які у силу різних обставин не можуть оформити право власності. Наприклад, ділянки можуть належати громадянам інших держав, з якими родичі, які проживають в Україні та мають усі права спадку на цю ділянку, втратили зв'язок. Також навряд чи можна буде отримати земельну ділянку в рамках безоплатної приватизації для ведення, скажімо, особистого селянського господарства, якщо така має кращі перспективи розвитку громад.